Правові основи державного кредиту.

Тема 10

1. Поняття, функції та види державного кредиту.
2. Державний борг.
3. Правовідносини України з іноземними державними і міжнародними фінансово-кредитними установами у галузі державного кредиту.

4. Нормативно-правове забезпечення відносин у галузі державного кредиту.
5. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів України.

§ 1. Поняття, функції та види державного кредиту.

Якщо в країні розвинута економіка і надходження до державного бюджету мають стабільний характер, то така країна не потребує запозичень для фінансування своїх функцій.
Проте для фінансування соціальних заходів, реконструкції економіки необхідне залучення зовнішніх запозичень, одержати які з внутрішніх джерел часто неможливо.
Державний кредит - це метод добровільної мобілізації державою додаткових грошових коштів в дохід держави. У найзагальнішому розумінні державний кредит - це відносини позики, в яких однією із сторін завжди виступає держава. Вона може бути кредитором, позичальником або гарантом, хоча в більшості випадків переважає запозичення.
В тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або інших зобов'язань, взятих фізичними або юридичними особами, вона є гарантом. На відміну від відносин, в яких держава виступає позичальником або кредитором, що зразу впливають на величину централізованих грошових фондів, гарантування не обов'язково приводить до зміни цих фондів.
Особливості державного кредиту:
- в якості одного із суб'єктів кредитних правовідносин обов'язково виступає держава;
- даний спосіб залучення грошових коштів здійснюється за загальними принципами кредитування.
Державний кредит є складним явищем. Цей процес супроводжується певним ризиком як на стадії виникнення даних правовідносин (чи зацікавляться кредитори можливістю вкладати кошти в державні цінні папери), так і з точки зору доцільності використання запозичених коштів та можливості їх повернення, включаючи винагороду за використання. Наслідком і показником ефективності таких операцій є державний борг.
Економічний зміст та юридична природа державного кредиту водночас передбачають надходження до державного бюджету, оскільки суми державних позик становлять його доходну частину, та разом з тим ці кошти не дають нових прибутків і повинні погашатися. Кошти державних позик держава може вільно використовувати, але на відміну від інших доходів одержані суми державних позик тягнуть за собою видатки з державного бюджету на погашення державного боргу. Характерні ознаки добровільності, терміновості, платності і поворотності відрізняють кошти державного кредиту від інших доходів держави.
Отже, державний кредит - це сукупність суспільних відносин, що виникають з приводу надання і залучення грошових коштів відповідно з та в державний бюджет.
Так як обов'язковим суб'єктом правовідносин державного кредиту є держава, ці відносини носять владно-майновий характер. Тобто природа цих відносин фінансово-правова. При отриманні державних позик забезпеченням виступає державне майно, під кредити МВФ - валютні резерви.
Цільовим призначенням державного кредиту часто є покриття дефіциту державного бюджету. Види державного кредиту:
1) в залежності від статусу позичальника:
— централізований кредит - цінні папери випускає уряд;
— децентралізований кредит - місцеві органи влади.
2) в залежності від сфери розміщення боргових зобов'язань:
— внутрішні позики - розміщуються в державі;
— зовнішні позики - розміщуються за кордоном.
3) в залежності від строків погашення державою боргових зобов'язань:
— короткострокові позики - поточні, до одного року;
— середньострокові - 1-5 років;
— довгострокові - понад 5 років. З одного боку, є недоцільними, бо обтяжуються наступні покоління. Але, з іншого боку, чим коротше термін позики, тим складніше систематизувати управління і досягти економічного й соціального ефекту від позики.
4) за видами дохідності:
— процентні - власники цінних паперів отримують дохід, як правило, з розрахунку фіксованих процентів;
— безпроцентні (дисконтні) - цінні папери реалізуються по ціні нижчій їх номіналу, різниця між ціною придбання і номінальною відшкодовується в момент погашення, складаючи дохід;
— виграшні - власники цінних паперів отримують дохід при умові включення даного номера цінного паперу в виграшний тираж погашення.
Найпоширенішим способом реалізації державного кредиту є державні облігації - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Розповсюджуються на добровільних засадах.
Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймають відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві ради. Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. Рішення про їх випуск приймає Кабінет Міністрів України.
Іншим видом оформлення державного кредиту виступають казначейські зобов'язання. Їх ознаки аналогічні облігації. Рішення про випуск приймає Кабінет Міністрів України, про випуск короткострокових - Міністерство фінансів України. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету. Рух державних цінних паперів формує відповідний сегмент фондового ринку. Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Національний банк. Він виступає генеральним агентом з організації функціонування ринку державних цінних паперів. Можуть здійснювати продаж і комерційні банки, отримуючи в розпорядження високоліквідні та надійні активи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Видатки на утримання органів державного управління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування.	\|	Нормативно-правове забезпечення відносин у галузі державного кредиту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.