• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Програмування, мови програмування

У зв'язку з очевидною необхідністю стандартизації пристроїв керування PLC в 1993 р. з ініціативи Міжнародної Комісії Електроніки (IEC, англ. International Elektronical Commision),було опрацьовано і видано стандарт IEC 1131,(табл. 10.1). Стандарт надає загальну інформацію і рекомендації в сфері апаратних засобів, тестових вимог, мов програмування, визначає директиви для користувачів, а також рекомендації в сфері обміну даних. Ця норма не є обов’язковою.

Виділяють дві основні групи мов програмування:

• групитекстових мов,

• групи графічнихмов.

До групи текстових мов відносять:

• мови інструкцій(IL,англ. Instruction List),

• структурні мови(ST,aнгл. Structured Text),

До групи графічних мов відносять:

• мови діаграм(LD,aнгл. LadderDiagram),

• мови блок-схем(FBD,aнгл. Function Block Diagram).

Крім цих груп мов, в техніці програмованих пристроїв керування широко застосовують два методи моделювання і програмування послідовних виробничих процесів: метод Grafcet,наведений в нормах IEC 848, а також методSFC(aнгл. Sequential Function Chart), який називають також методом послідовних графів,включений в норми lEC 1131-3 (табл. 10.2). Обидва методи знайшли застосування для формування програм в названих стандартних мовах програмування; вони, власне, є графічно орієнтованими методами запису алгоритму процесу, які вимагають визначення логічних причинно-наслідкових залежностей керованого перебігу процесу. Спільною властивістю обох методів є формалізм мережі Петрієго (Petriego) типу P/T (aнгл. Position/Trans­ition), причому „молодший" з методів, метод SFC, у значній мірі базувався на «старшому» від нього на кільканадцять років методі Grafcet.В застосуванні до опису процесу і керування між методами немає суттєвих відмінностей. Такий поділ, назви мов і методи опису, апробують далеко не всі виробники. До найширше застосовуваних мов належать мови діаграм (LD), мови інструкцій (IL), а також мови блок-схем (FBD). В них застосовують загальновідомі, прості інструкції і символи, які використовують також в інших техніках керування, а також в мовах програмування комп'ютерів.

Програмування на мові діаграм дуже схоже на формування релейних-контактних схем - систем електричного керування.

Програмування на основі методу Grafcetі графів секвенції (послідовності) (SFC) випливає з опису завдань послідовного керування завдяки графам, які містять етапи (кроки) і умови переходу між цими етапами.

Мови інструкцій є найбільш універсальною групою мов програмування пристроїв керування PLC.

В процесі введення програми користувача у пристрій керування (рис. 10.12), всі інструкції повинні бути перекладені компілятором (aнгл. tо compile = компілювати перекладати) на машинний код, зрозумілий для пристрою керування PLC. Інструкція вказує назву оператора з ймовірними модифікаторами, а також operand - аргумент (рис. 10.13).Операторвизначає дії, які повинні виконуватися, а аргумент – постійні або змінні, над якими ці дії виконуються, складаються з символу і параметра.Символ визначає тип змінної,параметр - адресу змінної(рис. 10.14).

Будова програми.

Згідно з стандартом lEC 1131, кожне завдання, пов'язане з автоматизацією, трактується як проект. Реалізація проекту проходить згідно з початково окресленою ієрархією завдань (рис. 10.15). Оскільки програмне забезпечення PLC об’єктно орієнтоване, окремі програми в проекті є об'єктами, яким користувач приписує визначені властивості. В цілому здійснення проекту розпочинають з встановлення мережних зв'язків. Наступним завданням є вибір обладнання, його комплектації і конфігурації (рис. 10.16) – блок живлення, центральний модуль, а також дискретні модулі входів і виходів, з яких складається пристрій керування. Конфігурування обладнання завершує етап формування апаратної структури системи керування. Наступним етапом, який складається з окремих програмних блоків, є вибір структури програми користувача. Тут можна використати існуючі програми і програмні блоки стандартних типів, а також написані раніше програми без прив’язки до конкретної апаратної конфігурації.

Зручною для користувача є символьна адресаціязмінних (рис. 10.17) – легше розпізнати конкретні назви ніж схожі на себе послідовності цифр абсолютної адресації, наприклад, 1124.5 і 1125.4. Після декларування змінної як глобальної змінної,її символічна назва (рис. 10.18) стає відомою у всіх блоках програми. Змінна, задекларована в даному блоці, а також її символічна назва є, на відміну від названої раніше, – відомою тільки локально (локальна змінна).Відповідні декларації використовуваних змінних повинен мати кожен програмний блок.

Користувач|юзер| ділить|розділяє| програму на малі|маленьке|, прозорі блоки модульної структури (ри|риса|с. 10.19).

Передбачаються наступні | блоки:

• організаційні|установчі| блоки (ОВ) утворюють|являють| інтерфейс між операційної|операційний| системою і|і/або| програмою користувача|юзера|. Вони діляться на три групи: блоки, які циклічно викликаються|визивають| |крізь|операційною|операційний| системою - в такому блоці знаходиться|находить| головна|магістральна| програма (блок OB1|); блоки, які викликаютьс|визивають|я|крізь| операційною|операційний| системою після настання|повстати| певних випадків (напр., переривання|); блоки, які викликають|визивають|ся в програмі користувача;

• програмні блоки (РВ) використовуються для структуризації| програми користувача;

•функціональні блоки (FB) дозволяють використовувати цілий набір|суспіль| доступних| інструкцій процесора |і/або|і викликаються| разом з аргументами|. Це дозволяє програмувати| секвенції, які багато разів повторюються з різними значеннями| параметрів;

• послідовні (секвенційні) блоки (SB особлива форма програмних блоків. Вони дозволяють програму­вати || завд|нанесень|ання послідовного керування | - відповідають наступним завданням керованого| процесу; така секвенція складається з| блоків-з|нанесень|ав|і/або|дань і умов пе|проходу|реходу;

• блоки даних (DB в| них зберігаються постійн|повсякчасне|і |і/або|і змінні|змінне| дані|, які використовуються, в програмі, наприклад, виміряне сенсором значення тиску|крізь| (|риса|рис. 10.20).

Подібно, як і в інших мовах програмування, треба звертати увагу, щоб узалежнювати між собою тільки змінні однакового типу. Тип даних визначає однаковою мірою як множину значень, які вони можуть приймати, так і операції, які можуть бути над ними виконані. Наприклад, тип BOOL визначає дані у вигляді одного біта – це може бути вхідна змінна I 5.2, вихідна змінна Q 0.2 або маркер M 100.0. Змінні типу даних BYTE, WORD або DWORD є послідовністю бітів; відповідно змінна має 8 чергових бітів, цілі числа мають 16 бітів в межах значень від -32768 дo +32767, а також цілі числа подвійної точності мають 32 біти в межах значень від -2147483648 дo +2147483647.

Читайте також:

1. Безпосереднє програмування відеопам'яті
2. Виконання програми - реалізація мови програмування
3. Геометрична інтерпретація задачі лінійного програмування
4. Геометрична інтерпретація задачі нелінійного програмування
5. Геометрична інтерпретація розв’язків цілочислових задач лінійного програмування на площині
6. Графічний метод розв’язування задач лінійного програмування
7. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування
8. Динамічне програмування.
9. Динамічного програмування
10. Економічна і математична постановка задачі нелінійного програмування
11. Економічна і математична постановка задачі нелінійного програмування
12. Економічна і математична постановка цілочислової задачі лінійного програмування

Переглядів: 1487