• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Для підтримування стабільності відносин, координації дій кожна організація повинна мати координаційний орган або систему управління.

Соціальна організація має чіткий загальнообов’язковий порядок, а система її статусів і ролей – ієрархічну структуру.

Соціальна організація утворена усвідомлено і цілеспрямовано для досягнення конкретних цілей своєї діяльності.

Активність і опірність соціальної організації. Загальні риси соціальної організації.

Терміни «активність» і «опір» ввів О. Богданов стосовно комплексів (систем, організацій), розглядаючи їх як властивості елементів системи, що характеризують спрямованість на розвиток або консервацію системи.

Збільшення активностей може забезпечити зовнішнє середовище, що, в свою чергу, обов’язково змінює внутрішні співвідношення комплексу, його структуру. О. Богданов, проводячи паралель між соціальним та живим, зазначав, що в живій клітині процеси росту змінюють молекулярні зв’язки, а в соціумі розвиток організації веде до зміни структури.

Практична стійкість організації залежить не тільки від кількості сконцентрованих в ній активностей-опорів, але і від способу їх поєднання, характеру їх організаційних зв’язків, виду організаційної структури.

Соціальна організація, на відміну від інших масових спільнот, характеризується такими рисами:

• стійким взаємодією елементів, що сприяє міцності і стабільності їх існування в просторі і часі;

• відносно високим ступенем згуртованості;

• чітко вираженою однорідністю складу;

• входженням в ширші спільності як елементів структурних утворень.

Багато соціологів називають соціальні організації різновидом соціального інституту, але вони мають відмінні від них ознаки:

Характерною рисою соціальної організації, яка відрізняє її від інших елементів суспільства як соціальну систему є й те, що вона виникла на основі розподілу праці, її спеціалізації за функціональною ознакою.

Спеціалізація організацій зумовлює внутрішню спеціалі­зацію підрозділів і членів організації як горизонтальну, так і вертикальну. Горизонтальні структури забезпечують техно­логію діяльності організації, вертикальні – координацію, орієнтацію та управління, взаємодію індивідів, груп для до­сягнення єдиної мети.

У побудові організації та її функціонуванні діють певні ор­ганізаційні принципи.

1) Цілісність організації.

2) Оптимальне співвідношення функцій та організацій­них структур.

3) Пристосування організації до умов суспільного жит­тя.

4) Відповідальність організації перед суспільством і сус­пільства перед організацією.

5) Взаємодія підсистем, які управляють і якими управля­ють.

Всередині організацій протікають процеси двох видів:

• об’єктивні, до яких відносяться загальноекономічні процеси росту і спаду і процеси, пов'язані з дією законів організації;

• суб’єктивні – породжені волею людини (управлінські процеси).

Специфічні закони соціальної організації

Для соціальної організації, центром якої є людина, об’єктивно виконується ряд загальних і особливих законів і принципів, які представляють єдине ціле в світі організацій.

Загальні закони:

1. Закон зворотного зв’язку.

2. Закон розвитку.

3. Закон змагальності, конкуренції.

4. Закон додатковості.

Виділяється також ряд приватних законів, що діють в обмеженій області суспільного життя або окремій організації. До таких законів, зокрема, відносяться:

1. закони, що застосовуються в різних підсистемах суспільства (економічній, політичній та ін);

2. закони, що застосовуються в різних видах організаційної діяльності (державна служба, управління персоналом тощо);

3. закони, що застосовуються в діяльності економічної організації.

Читайте також:

1. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. H) Орган з питань конкуренції
4. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
5. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
6. II. Організація і проведення спортивних походів
7. II. Організація перевезень
8. II. Організація перевезень
9. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
10. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
11. PR-відділ організації: переваги і недоліки
12. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.

Переглядів: 798