Людина як елемент соціальної системи

Найважливішим компонентом соціальних систем є людина.

Людина – перш за все суспільна, свідома, пов’язана з іншими людьми тисячею найрізноманітніших відносин і форм взаємодії істота. Основною її властивістю є активна, цілеспрямована поведінка.

Н. Вінер вважав, що активну поведінку можна розділити на два класи:
нецілеспрямовану (випадкову) і цілеспрямовану. Термін «цілеспрямована»
означає, що дія або поведінка організму допускає тлумачення як
«спрямована» на досягнення певної мети. Категорія мети стосується не реального світу, а людської свідомості. Свідоме поводження цілеспрямоване, проте ця спрямованість не означає свободи від об’єктивних закономірностей
зовнішнього середовища, довільності у виборі мети. І все-таки на перше ставиться розвиток людини, задоволення його інтересів. З точки зору Е. Фромма, людина не те, що вона є. Вона такий, якою може стати. Більше того, вона погано адаптується до даних соціальних умов, бо наділена пристрастями і прагненнями. І може бути, саме в тому, що вона некерована, схильна до стихійності, «погана» по самій своїй природі, і є її збереження, а значить, і відтворення.

Індивід дає організованому цілому постійну різноманітність, що дозволяє цьомо цілому адаптуватися до зовнішнього середовища, а значить, забезпечує йому необхідну стійкість. Передумовою появи нової інформації виступає перш за все процес соціалізації індивіда, в ході якого стабільність його фізіологічних
інтересів супроводжується посиленням динамізму, притаманного розширенню розмаїття духовних потреб, завдяки вступу індивіда в контакти з іншими
колективами. Це ще раз підтверджує значну роль індивіда у розвитку
суспільства. Можна стверджувати, що складні системи, в т.ч. соціально-економічні, мають здатність до самопізнання, тобто можуть роздільно сприймати власні стимули і реакції при аналізі власної поведінки, обумовленої зовнішньої середовищем. Звичайно, існує невизначеність, характерна як для внутрішнього стану індивіда, так і для зовнішнього середовища. Важливо підкреслити, що невизначеність системи пов'язана не з суб'єктивною обмеженістю наших знань про об'єкт в даний момент, а з об'єктивною неможливістю його остаточного опису адекватною мовою.

Е. Тоффлер звертав увагу на те, що визнання обмеженості будь-якого знання протиставляє його фанатизму. У цьому випадку процес розвитку виглядає не лише як процес знаходження найкоротшого шляху до поставленої мети, але і як пошук і коригування самих цілей цього розвитку.

І це особливо важливо – пошук мети в процесі руху і механізм організації пошуку. Інакше кажучи, нова інформація завжди сприяє виживанню, а значить, стійкості об’єкта, тому що вона визначає необхідність змін, показуючи, що за відсутність досить швидких змін доведеться заплатити ціну значно більш високу в порівнянні з труднощами, пов'язаними з адаптацією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальна організація і соціальна спільність	\|	Для підтримування стабільності відносин, координації дій кожна організація повинна мати координаційний орган або систему управління.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.