Плани нацистів щодо України. Напад Німеччини на СРСР

Увечері 21 червня 1941 р. німецько-фашистські війська, які розташовувались уздовж кордонів СРСР, одержали умовний пароль із Берліна – «Дортмунд». Це був сигнал до початку здійснення плану «Барбаросса» – плану нападу на Радянський Союз.

Згідно з директивою №21 на західних кордонах СРСР були розгорнуті в першому стратегічному ешелоні 190 дивізій (у т.ч. 19 танкових і 14 моторизованих), які налічували 5,5 млн. солдатів і офіцерів, 4 300 танків і штурмових гармат, 47,2 тис. гармат та мінометів, 4 980 бойових літаків.

Вся ця маса військ поділялась на три основні групи: «Північ», «Центр» і «Південь», які відповідно були спрямовані на ленінградський, московський і київський напрямки.

Зосередивши на напрямках головного удару сили, які переважали радянські війська, командування вермахту розраховувало на проведення «бліцкригу» – «блискавичної війни»: прорив фронту Червоної Армії, оточення її основних сил і знищення їх протягом двох тижнів.

Визначаючи політичну мету війни проти СРСР, 21 липня 1940 р. Гітлер заявив, що на території західних районів СРСР мають бути створені три держави – Україна, Білорусь і Федерація Балтійських республік під протекторатом Німеччини, які будуть виконувати роль буферних країн.

Гітлер дотримувався цього плану до весни 1941 р. За кілька днів до нападу на Радянський Союз він відмовився від попередніх намірів, поставивши на перше місце необхідність економічної експлуатації країн Східної Європи. Він підкреслював: «Що стосується війни на Сході, то, звичайно, вона буде сувора. Але ні на мить не сумніваюсь в успіху. Передусім я сподіваюсь, що ми зможемо надовго забезпечити собі базу продовольства в Україні. Вона постачатиме ресурси, які нам будуть потрібні».

Затвердившись у своїх намірах на світове панування, керівництво нацистської Німеччини планувало провести етнічні чистки щодо «расово-неповноцінних народів», якими вважали циган, євреїв, а також слов'ян, у першу чергу українців і росіян.

У планах нацистів Україні відводилось особливе місце. На територію республіки було націлено лезо групи армій «Південь» (командуючий – генерал-фельдмаршал Г.Рундштедт). В її складі налічувалося 57 дивізій і 13 бригад. Дії наземних сил мали прикривати 4-й німецький повітряний флот і румунська авіація. У розпорядженні групи армій «Південь» було 850 танків, 16 000 гармат і 1 300 літаків. Крім німецьких і румунських військ, до вторгнення в Україну готувались також угорські дивізії.

Нацистська верхівка планувала захопити українські території, перетворити їх на свою колонію, використовуючи сировину та землі в інтересах третього рейху. Гітлер не раз зазначав, що для німців українські землі – як Індія для англійців. Там можна керувати за допомогою жменьки людей. З початком нападу на Радянський Союз він заявив: «Ми з труднощами вириваємо у моря кілька метрів землі, ми мучимося, освоюючи болота, тоді як в Україні безмежно родюча земля... І ця земля чекає на нас».

Перед війною Гітлер обіцяв представникам української еміграції створення автономної від Німеччини української держави. Але з початком війни він відмовився від цієї ідеї. 19 вересня 1941 р. в головному штабі фюрера було зроблено запис: «Розмови за столом точилися головним чином навколо теми «Вільна Україна»!. Фюрер і рейхскомісар відкинули ідею вільної України».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Список основної літератури	\|	Окупація України військами Німеччини та її союзників

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.037 сек.