• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Доходи населення і джерела їх формування

Ринкова економіка за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням соціально-незахищених груп населення, потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян. Доходи населення є характеристиками рівня життя й економічними характеристиками одночасно, оскільки являють собою важливу складову загальної соціально-економічної політики. Доходи населення – це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Вони є інструментом для визначення рівня добробуту суспільства.

Розрізняють грошові і натуральні доходи. Формування грошових доходів здійснюється за рахунок такого:

· оплати праці працівників;

· виплат із соціальних фондів (соціальних трансфертів);

· підприємницьких доходів;

· доходів від власності;

· доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності;

· інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо).

Оплата праці – це винагорода за виконану роботу, а також оплата відпусток, святкових днів та іншого невідпрацьованого часу відповідно до КЗпПУ і колективних договорів. До цієї статті доходів також відносять стимулюючі доплати і надбавки, премії й одноразові заохочувальні виплати компенсаційні виплати, пов’язані з режимом роботи й умовами праці тощо.

Розмір заробітної плати та регулярність її виплат визначає рівень життя населення (останнє є найважливішим фактором соціально-політичної ситуації в Україні).

До соціальних трансфертів належать пенсії, соціальна допомога, стипендії, страхові компенсації, відшкодування витрат інвалідам, відшкодування збитків репресованим громадянам.

Дохід від підприємницької діяльності є винагородою підприємцю за виконання ним своїх функцій, який формується за рахунок частини прибутку, що залишається у розпорядженні підприємця після виплати процентів за кредит і повністю залежить від ефективності господарювання. Рівень доходів і заробітної плати осіб найманої праці, пов’язаних з малим бізнесом, вищий, ніж у середньому по народному господарству або промисловості. Недержавні малі і середні організації самостійно працюють на ринку, забезпечуючи зайнятість громадян без фінансової участі держави. Проте виникають певні проблеми, пов’язані з формуванням доходів, оплатою праці, розвитком соціально-трудових відносин, а саме:

· нестійкість отримуваного доходу через ведення бізнесу з ризиком;

· частина прибутку використовується не тільки на розширення виробництва як інвестиції, а й на особисте споживання власника;

· часто відсутній соціальний захист населення (не оплачується лікарняний лист, відпустка, не здійснюється оформлення на роботу, не робляться відрахування до небюджетних фондів);

· проблеми умов праці та інтенсивність їх впливу вирішуються майже без урахувань чинних норм законодавства.

Доходи населення від власності включають:

· виплачені проценти за вкладами вкладникам та доходи за державними та іншими цінними паперами кредитними організація, Держбанком України тощо;

· доходи населення від продажу нерухомості на вторинному ринку житла.

Інтенсивного розвитку набувають доходи від придбання засобів виробництва в приватну власність і ведення індивідуальної трудової діяльності.

На даний час в Україні виникає додаткове джерело доходів працівників, зайнятих у суспільному виробництві, це – прибуток. За рахунок чистого прибутку здійснюються такі види доходів, як доходи від інвестицій, інновацій, дивіденди, доходи монополій, соціальні виплати і пільги тощо.

Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, а також трансферти в натуральній формі.

Виділяють номінальні і реальні доходи. Номінальні доходи – це величина нарахованих виплат і натуральних видач. Реальні доходи – це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги.

Індекс спожив­чих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення:

(1)

де: Д_Р – доходи реальні; Д_Н – доходи номінальні; І_Ц – індекс споживчих цін.

Номінальні і реальні доходи, а також розміри і динаміка основних доходів окремих груп населення (заробітна плата, пенсії або стипендії) дають перше уявлення щодо рівня життя.

Для характеристики добробуту населення велике значення мають сукупні доходи (всього населення, сім’ї, окремого індивідууму), зростання яких за умови незмінних цін і податків свідчить про підвищення можливостей задоволення потреб. Сукупний дохід охоплює всі види грошових доходів, а також ва­ртість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсоб­ного господарства і використаних на особисте (домашнє) споживання. Окрім того, в сукупний дохід входить вартість безплатних послуг, що отримуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів і фондів підприємств (послуги охорони здоров’я, освіти, дотації на житло, транспорт, харчування тощо).

Грошові і сукупні доходи поділяються на загальні і чисті. Загальні доходи містять усі надходження, і розраховуються до сплати податків і обов’язкових платежів. Чисті доходи населення – це результат перерозподільних процесів, тобто це ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів. Чисті доходи коригуються з урахуванням натуральних соціальних трансфертів. До скоригованих чистих доходів відносять чисті доходи і сальдо натуральних трансфертів.

До доходів населення також належать кошти, які взяті у нього в борг.

Кінцеві доходи включають скориговані чисті доходи і чисті борги населенню, а відношення суми кінцевих доходів до чисельності населення являє собою середньодушовий грошовий дохід.

Сьогодні дедалі більшого значення набуває визначення доходів домашніх господарств, що необхідно для адресної допомоги населенню, раціонального оподаткування. Домашнє господарство – один із суб’єктів економічної діяльності, який забезпечує економіку ресурсами, насамперед трудовими і грошовими, а також використовує отримані кошти для забезпечення життєдіяльності людей. Найчастіше домашнє господарство за кількістю членів збігається з сім’єю.

Сім’я – це споріднені особи, які спільно проживають і ведуть спільне господарство. Проте в деяких випадках домашнє господарство може складатися з кількох сімей, а також використовувати найману працю.

Бюджет сім’ї складається з двох частин – дохідної і витратної. На доходи і витрати сімей впливають фактори, обумовлені типом сім’ї (залежить від чисельного і соціально-демографічного складу, співвідношення працюючих і утриманців тощо), характеру зайнятості, рівня отримуваних доходів, забезпеченості житлом, предметами культурно-побутового характеру, місця проживання, характеру розселення, району проживання тощо. У структурі джерел сукупного доходу сімей (як і особистого, і всього населення) за останні роки відбулися певні зміни (частка доходів у вигляді оплати праці має тенденцію до зниження, збільшується питома вага доходів від особистого підсобного господарства, питома вага інших джерел також має тенденцію до зростання). У структурі сукупних доходів виявляється політика держави, спрямована на те, щоб в умовах ринкової економіки кожна працездатна людина сама відповідала за свій матеріальний добробут.

Використання сукупного доходу, який ураховується в сімей­ному бюджеті, здійснюється за такими напрямами:

· споживчі витрати;

· податки;

· збори;

· платежі;

· інші витрати;

· накопичення.

Доходи, у процесі реалізації, використовується на споживання матеріальних благ та на споживання послуг. На структуру споживання впливає не тільки зростання грошових доходів, а й зміни структури населення, підвищення його освітнього і культурного рівня.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові. За визначенням Міжнародної організації праці трудовий дохід – це дохід, який отримує працівник у результаті своєї економічної діяльності як наймана робоча сила або у разі самостійної зайнятості. Слід розріз­няти також трудові доходи від основної роботи за наймом і доходи від вторинної зайнятості. Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленнями від чинних у державі правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

В Україні значна частина доходів є прихованими. Вони пов’язані з тіньовою економікою, що являє собою приховану економічну діяльність. До неї відносять:

· види економічної діяльності, що не є незаконним бізнесом, проте в них приховуються або зменшуються доходи (не відображаються певні виконані роботи, здійснюється не документоване наймання працівників, знижується величина заробітної плати з метою ухилення від податків, податків за соціальним забезпеченням та інших зобов’язань);

· неформальна економічна діяльність, яка належить до законних видів діяльності або ведеться некорпоративними підприємствами (які ведуть економічну діяльність, але не оформлюються на законних підставах);

· нелегальна діяльність, що охоплює незаконне виробництво і підпадає під кримінальну відповідальність (реалізація наркотиків, контрабанда тощо).

Окрім того, до прихованих доходів відносять доходи осіб, які ведуть незареєстровану індивідуальну підприємницьку діяльність (доходи від виробництва продукції для продажу в особистих підсобних господарствах, продаж товарів приватними особами на ринках, від послуг з будівництва, що здійснюється неформаль­ними бригадами, юридичних послуг, послуг з ремонту одягу, взуття, побутової техніки, індивідуальних послуг у сфері освіти і культури тощо).

Залежно від циклів життєдіяльності людини розрізняють доходи, які отримуються:

· до участі в праці (до працездатного віку);

· від участі в трудовій, підприємницькій, громадській діяль­ності;

· тимчасово непрацюючими (безробітні, переселенці);

· після завершення трудової діяльності (пенсіонери).

За допомогою такої класифікації можна простежити, якою мірою людина забезпечена доходами і соціально захищена на всіх стадіях свого життя. Співвідношення між різними джерелами і видами дохо­дів не постійне. Воно змінюється під дією багатьох факторів, набір яких неоднаковий для різних груп населення і на різних рівнях.

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
3. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
4. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
5. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
6. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
7. Алгоритм формування потенціалу Ф2
8. Алгоритм формування статутного фонду банку
9. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
10. Аналіз диференціації населення за доходами
11. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
12. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ

Переглядів: 1970