Повітропроникність капілярно-пористих тіл у загальному вигляді визначається законом Дарсі:
(15.1)
де V – об’єм повітря, що пройшов крізь зразок за час t; S – площа зразка; ΔР – перепад тиску; η – в’язкість газу (повітря); d – товщина зразка; K – коефіцієнт, який залежить від природи пористого зразка.
Теоретичне значення K може бути визначено, якщо обрати конкретну модель капілярно-пористого тіла. Для "капілярної" моделі, що має наскрізні капіляри різного радіуса, для K маємо
, (15.2)
де П – загальна пористість зразка; – середньоквадратичний радіус пор, який залежить від функції розподілу пор за радіусами в тілі.
Диференційна функція розподілу пор за радіусами має вигляд:
, (15.3)
де dV – об’єм пор в інтервалі ; V0 – загальний об’єм пор.
Визначення f(r) являє собою важке завдання і потребує спеціальних методів, а тому важко теоретично визначити і повітропроникність.
В наведеній роботі будемо визначати повітропроникність експериментально за формулою
, (15.4)
де V – об’єм повітря, яке пройшло через зразок за час t, S – площа зразка.
Після цього, визначивши В за формулою (15.4), можна знайти коефіцієнта К, який є структурною характеристикою тіла.
Методика вимірювання повітропроникності капілярно-пористих тіл
Установку для вимірювання повітропроникності зображено на рис.15.1.
Вона складається з вимірювального скляного циліндра 2, в який наливається вода через кран 1. Зразок капілярно-пористого тіла (дається викладачем) 5 стискується у вимірювальній чарунці між гумовими прокладками 7 накидною гайкою 8. Тримач зразка (чарунка) з’єднується з циліндром 2 вакуумною гумовою трубкою 9.
Установка працює наступним чином. Закриваємо кран 1 і відкриваємо кран 3. При цьому вода з вимірювального циліндру виливається в мензурку 4 і дає об’єм V повітря, яке пройшло крізь зразок за час t. Перепад тиску ΔР дорівнює висоті водяного стовпа у вимірювальному циліндрі.
Повітропроникність капілярно-пористого тіла знаходимо за формулою (15.4), а потім визначаємо структурний коефіцієнт К.