• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Контрольні питання

ЮНЕСКО

ООН

Діяльність програми розвитку ООН у секторі охорони навколишнього природного середовища

Програма розвитку ООН є основним донором, що надає підтримку уряду України у забезпеченні сталого розвитку та екологічної політики. Підтримка ПРООН фокусується на:

· Впровадженні екологічної політики на національному рівні

· Зміни клімату, відновлюваній енергії та енергоефективності

· Управлінні надрами та охороні біологічного різноманіття

Співпраця ПРООН та Міністерства охорони навколишнього природного середовища базується на трьох меморандумах про взаєморозуміння:

· Меморандум про співпрацю щодо сталого розвитку, охорони довкілля та енергетики (Травень, 2004)

· Меморандум про співпрацю із змін клімату (Червень, 2004)

· Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Програмою Розвитку ООН в Україні про співробітництво у сфері сталого розвитку, навколишнього природного середовища та енергетики (Червень, 2008)

ЮНЕСКО — Організація Об'єднаних Націй з питаннях освіти, науки і культури (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization).ЮНЕСКО є міжнародною міжурядовою організацією, спеціалізованою установою ООН. Офіційно існує з 4 листопада 1946 року, коли набрав чинності (після ратифікації двадцятьма країнами) її Статут, підписаний 16 листопада 1945 р. представниками 44 держав на установчій конференції у Лондоні. ЮНЕСКО змінила Міжнародний інститут інтелектуальної співпраці, заснований 9 серпня 1925 р.

Штаб-квартира Організації розташована у Парижі (Франція).

Офіційні мови ЮНЕСКО - англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька. Робочими мовами Секретаріату є англійська та французька.

Керівні органи ЮНЕСКО - Генеральна конференція, Виконавча рада i Секретаріат.

Найвищий орган ЮНЕСКО - Генеральна конференція, яка складається з представників держав-членiв i скликається на чергові сесії раз на два роки. Генконференцiя визначає напрями i загальну лінію діяльності Організації, затверджує середньострокову стратегію та її програму i бюджет на кожні два роки, схвалює проекти міжнародних конвенцій i рекомендацій, призначає Генерального директора (за рекомендацією Виконавчої ради), обирає членів Виконавчої ради, розглядає iншi важливі питання діяльності ЮНЕСКО.

Виконавча рада, до складу якої входить 58 представників держав-членiв ЮНЕСКО, координує її діяльність у період між сесіями Генконференцiї. Засідання Виконавчої ради відбуваються двічі на рік. Вона розглядає i подає Генеральній конференції проекти дворічних програм та середньострокових стратегічних напрямів діяльності Організації, визначає заходи для ефективної реалізації затверджених програм i бюджетів, готує порядок денний Генконференцiї, подає рекомендації щодо прийому в Організацію нових членів та встановлення асоційованих зв'язків з новими партнерами.

Секретаріат ЮНЕСКО - постійно діючий виконавчий орган. Його очолює Генеральний директор, який призначається Генеральною конференцією на чотирирічний термін. Секретаріат складається із фахівців різних країн, набраних на основі принципу рівномірної географічної представленості, але з урахуванням їх професійної компетенції. Структурно він поділяється на сектори за основними напрямами діяльності ЮНЕСКО. У Секретаріаті працює понад дві тисячі фахівців із 130 країн.

Згідно зі Статутом, головне завдання ЮНЕСКО полягає в тому, щоб сприяти зміцненню миру i безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки i культури, а також укоріненню у свідомості людей необхідності захисту миру. Організація є своєрідним інтелектуальним форумом, спеціальний мандат якого базується на постулаті, що мир i стабільність суспільства повинні грунтуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Отже, місія ЮНЕСКО полягає у зміцненні інтелектуальної та моральної солідарності людства, а відтак - створенні гуманітарних підвалин всеохоплюючої системи міжнародної безпеки та стабільності.

Основними сферами компетенції ЮНЕСКО є: освіта - від дошкільної до вищої та безперервної, включаючи освіту для дорослих, превентивну (профілактична), спеціальну, професійно-технічну та екологічну; природничі, точні та гуманітарні науки; культура i міжнародне культурне співробітництво; засоби масової інформації, інформатика та комунікація.

Конвенція про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини

У 2007 році в рамках Конвенції було доопрацьовано та подано на розгляд до Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО номінацію щодо створення транскордонного українсько-словацького серійного об’єкту «Букові праліси Карпат» до Списку всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. Українська частина номінації представлена буковими пралісами на території Карпатського біосферного заповідника та Ужанського національного природного парку.

У червні 2007 року на черговій сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО зазначена територія була включена до Списку всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

За ініціативою України до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО були включені українські біосферні заповідники „Чорноморський” (1982 рік), „Асканія-Нова” (1982 рік), „Карпатський” (1992 рік), „Дунайський” (1998 рік), „Ужанський національний парк” (1999 рік) та „Шацький” (2002 рік). Вперше у світі за безпосередньої участі України створено транскордонний румунсько-український біосферний резерват „Дельта Дунаю” (1998 рік) та тристоронній польсько-словацько-український біосферний заповідник „Східні Карпати” (1999 рік).

Підставою для юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства є екологічні правопорушення. До них належать:

1) порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє середовище;

2) невиконання вимог екологічних експертиз;

3) порушення норм екологічної безпеки;

4) порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд та інших об’єктів;

5) допущення наднормативних, аварійних та залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інші шкідливі впливи на навколишнє природне середовище;

6) самовільне спеціальне використання природних ресурсів;

7) несвоєчасна сплата платежів за використання природних ресурсів;

8) невиконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища;

9) порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідома неправдивого експертного висновку;

10) перевищення лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;

11) невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварії та іншого шкідливого впливу на навколишнє природнє середовище;

12) невиконання вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України та інші екологічні правопорушення.

За скоєння екологічних правопорушень винні особи несуть адміністративну, цивільну, дисциплінарну і кримінальну відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність застосовується у випадках порушення екологічних вимог внаслідок недотримання трудової чи виробничої дисципліни.

Адміністративні стягнення накладаються на винних, якщо порушення екологічного законодавства характеризується невеликими ступенями суспільної небезпеки (наприклад, порушення правил використання земель, порушення правил використання водних ресурсів, знищення корисної для лісу фауни і т. д.).

За скоєння злочинних екологічних правопорушень, наприклад, забруднення водоймищ і атмосферного повітря, забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров’я людей або для живих ресурсів моря та інше, накладається кримінальна відповідальність.

Законом закріплений обов’язок підприємств, установ, організацій і громадян відшкодовувати збитки, заподіяну ними внаслідок порушення екологічного законодавства, тобто нести цивільну відповідальність.

1. Поняття і місце екологічного права в системі наук.

2. Структура екологічного права.

3. Джерела екологічного права.

4. Система екологічного законодавства України.

5. Екологічні права і обов’язки громадян.

6. Поняття соціально-екологічної політики.

7. Основні напрямки політики України в галузі охорони довкілля.

8. Формування міжнародного екологічного права.

9. Основні принципи міжнародного співробітництва в екологічній сфері.

10. Форми участі України в міжнародному співробітництві з питань охорони довкілля.

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
8. Бесіда за запитаннями.
9. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
10. Виділення в природних комплексах незвичайних, унікальних ділянок і явищ і питання їх збереження.
11. Висновок з 1 питання
12. Відповідаючи на питання, будьте впевнені в своїй перемозі і все у вас вийде.

Переглядів: 634