• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація бур’янів

За біологічними властивостями, залежно від способу живлення та тривалості життя бур’яни поділяють на такі групи:

Бур’яни-паразити – це безхлорофільні (не зелені) рослини, які не здатні до фотосинтезу і живляться за допомогою гаусторій за рахунок рослини-господаря. . За способом життя вони поділяються на стеблові та кореневі.

До стеблових належать повитиця льонова, повитиця конюшинна, які прикріплюються і паразитують на стеблах рослин.

До кореневих належать вовчки. Рослини, уражені ними мають пригнічений вигляд, дають низький врожай, а часто й зовсім гинуть. Найбільш поширений вовчок соняшниковий, зустрічаються також види, які паразитують на капусті – капустяний вовчок. Вовчок жовтий паразитує на корінні люцерни та конюшини.

Бур’яни-напівпаразити мають зелене листя і здатні до фотосинтезу, але за відповідних умов ведуть паразитичний спосіб життя, присмоктуючись до коренів чи надземних органів інших рослин.

Серед стеблових бур’янів-напівпаразитів широко відомі омела, що паразитує на деревах.

Бур’яни зелені рослини – автотрофні організми, вони, як і культурні рослини, створюють необхідні для свого життя органічні речовини з неорганічних в процесі фотосинтезу. Їх поділяють на біологічні групи за тривалістю життя.

Малорічні бур’яни повний цикл розвитку проходять за один або два роки, розмножуються насінням, яке протягом свого життя дають тільки один раз, після плодоношення рослина гине. Серед них виділяють такі біологічні групи: 1) ефемери; 2) ярі (ранні і пізні, або післяжнивні); 3) зимуючі; 4) озимі; 5) дворічні. Ефемери. Представником групи є мокрець з родини гвоздикових. Представники цієї групи живуть в дуже стислі строки і дають за цей час декілька поколінь.

Ранні ярі бур'яни. Протягом вегетаційного періоду дають одне покоління. До цієї біологічної групи належать вівсюг, дурійка, гірчиця польова, редька дика, рижій звичайний.

Післяжнивні, або пізні ярі бур'яни.Розмножуються в другій половині літа по стерні зимових та після просапних культур. До цієї біологічної групи належить мишій, куряче просо, лобода біла, щериця звичайна, курай та інші.

Зимуючі бур'яни. До цієї біологічної групи належать рослини, прорість яких здатна перезимувати. Якщо сходи з'явилися восени, то рослина утворює розвинену прикореневу розетку листя. Зимуючі бур'яни залежно від часу з'явлення сходів засмічують посіви озимих і ярих культур. До цієї біологічної групи належать: кукіль, талабан польовий, волошки сині, вівсюх південний, ромашка непахуча.

Пізні післяжнивні бур’яни – рослини короткого дня, насіння вони дають в другій половині літа та добре розвиваються на полях, де не злущена стерня. До них належать мишій, плоскуха звичайна, лобода, щириця.

На відміну від ярих осінні сходи зимуючих бур’янів добре зимують і навесні продовжують розвиток. Якщо насіння зимуючих проросло весною, то вони розвиваються як ярі. (волошка, сокирка).

Насіння озимих бур’янів проростає восени, сходи зимують на полях, а весною продовжують ріст. Вони зустрічаються часто на посівах озимої пшениці й жита. До них належать метлюг, озима вика.

Дворічні бур’яни – живуть два роки, розмножуються тільки насінням, яке дають на другий рік. Сходи з’являються навесні, протягом першого літа розвивають кореневу систему та утворюють прикореневу розетку листків, а на другий рік квітконосні пагони й насіння. До них належать буркун жовтий і білий, будяк пониклий.

Багаторічні бур’яни – крім насіння, розмножуються вегетативними органами (кореневищами, кореневими паростками, відрізками стебел, коріннями, вусами). За цими ознаками їх поділяють на кореневищні, коренепаросткові, кореневі та інші.

Кореневищні – розмножуються насінням та кореневищами. Найбільш поширені з них пирій повзучий, хвощ польовий, свинорий.

Коренепаросткові – розмножуються насінням, а також кореневими паростками, які розвиваються з бруньок, що містяться на корені. Особливо поширені з цієї групи осот польовий, осот жовтий, гірчак звичайний, березка польова, щавель горобиний.

У стрижневих бур’янів бруньки утворюються в кореневій шийці (полин звичайний, кульбаба).

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. АТОМНО-МОЛЕКУЛЯРНЕ ВЧЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК
8. Базова класифікація ризиків підприємств
9. Баланс енергій у видобувній свердловині і класифікація видобувних свердловин за способом їх експлуатації
10. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
11. Банківський кредит та його класифікація.
12. Банківські ресурси, їх види та класифікація

Переглядів: 1762