• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Озимні злакові культури. Біологічні особливості та технологія вирощування (наприклад, озима пшениця).

Насіння пшениці починає проростати при температурі - 1 – 2 ⁰С. Сходи і частково кущення озимої пшениці відбувається восени, решта фаз відбувається ра весні і влітку наступного року. Фаза кущіння переривається зимовим періодом вимушеного спокою. Взимку при достатньому загартуванні пшениця витримує зниження температури грунту на глибині вузла кущіння до мінус 16—18°С, а її високо-морозостійкі сорти — до мінус 20°С.

За достатньої вологості грунту і при температурі 14—20°С сходи пшениці з'являються через 7—9 днів після сівби. Через - 12—15 днів після появи сходів починається кущіння. Восени воно припиняється, а навесні відновлюється, коли середньо­добові температури переходять за 4—5°С. До настання зими кожна рослина повинна мати 3—4 пагони. Через 25—30 днів після відновлення вегетації починається ріст стебла (стеблу­вання), який триває 25—30 днів. Після цього настає фаза коло­сіння, а через 3—5 днів — цвітіння. Через 12—15 днів після запліднення припиняється ріст зернівки в довжину, і настає фаза наливання і молочної стиглості зерна, яка триває 25-30 днів. Після цього настає фаза воскової стиглості, яка триває 6—12 днів, після чого зернівка досягає повної стиглості. Тривалість вегетації пшениці восени становить 45—55 днів, а навесні і влітку — 90—120 днів.

Озима пшениця вимоглива до вологи. При проростанні насіння вбирає води 50—55% власної маси. На формування одиниці маси сухої речовини вона витрачає 300—450 одиниць води (транспіраційний коефіцієнт, ТК). Протягом вегетації вологість грунту повинна бути в межах 65—80% НВ. Великої шкоди посівам завдає дефіцит вологи: під час кущіння — знижує кущистість, в період колосіння — цвітіння зменшує озерне-ність колоса, при наливанні зерна — зменшує масу 1000 зернин.

Пшениця добре росте на родючих грунтах з високим вміс­том гумусу (не менше 2%) і легкодоступних рослинам елемен­тів живлення. На формування 1 ц зерна з урахуванням соломи залежно від сорту і умов вирощування стебла пшениця виносить з грунту 3—4 кг азоту, 0,9—0,3 кг фосфору і 2—3 кг калію. Кращими для неї є чорноземні, каштанові, сірі і темно-сірі опідзолені грунти, середньосуглинкові за механічним складом, з нейт­ральною реакцією (рН 6,5—7,5). Погано пшениця росте на солонцюватих і кислих грунтах важкого механічного складу, схильних до запливання, та на ділянках, де застоюється вода.

Озима пшениця вимоглива до світла. За недостатнього освітлення вузол кущення формується близько до поверхні грунту, рослини погано загартовуються і тому мають низьку зимостійкість. Недостатнє освітлення навесні є причиною витягування нижніх міжвузлів і вилягання рослин. При недостатньому освітленні під час наливання і достигання зерна погіршується його якість, зокрема зменшується вміст у ньому білка і клейковини.

Селекціонери створили багато сортів пшениці інтенсивного типу з високими хлібопекарськими і макаронними якостями. Потенціал урожайності нинішніх сортів досягає 100 ц/га і більше. Інтенсивні сорти напівкарликового типу та середньо-високорослі: Одеська напівкарликова, Донецька 46, Донець­ка 5, Донська напівкарликова, Напівкарликова 3, Ольвія, Одеська 117, Мрія Херсона, Миронівска 27, Лютесценс 7, Миронівська 40, Киянка, Мечта, Обрій, Альбатрос одеський, Юннат одеський, Напівкарликова 49, Спартанка, Ювілейна 75 характеризуються підвищеною стійкістю до вилягання; високорослі сорти: Миронівська 808, Миронівська 25, Біло­церківська 18, Харківська 20 мають вищу зимо- і морозо­стійкість. Сорти МВ 17, Мирлебен, Поліська 87 мають низькі хлібопекарські якості і належать до кормових. Сорти твердої пшениці Айсберг одеський, Корал одеський, Парус мають високі макаронні якості.

Технологія вирощування пшениці. Суть технології полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту і розвитку рослин, розміщенні культури після кращих попередників, вирощуванні інтенсивних сортів, застосуванні добрив з розрахунку на заплановану урожайність, внесенні азотних добрив протягом весни і літа відповідно до даних ґрунтової і рослинної діагностики, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів, хвороб і шкідників, застосуванні ретардантів проти вилягання, захисті грунтів від ерозії. Голов­ною особливістю інтенсивної технології є сівба пшениці із залишенням постійних технологічних колій, постійний біологічний контроль за станом рослин.

Місце в сівозміні. Кращі попередники пшениці в Степу України — чорні та зайняті пари, горох, при зрошенні люцерна; у Лісостепу — зайняті пари, горох, багаторічні трави на один укіс; на Поліссі — зайняті та сидеральні (люпинові) пари, горох, рання картопля, льон. Дещо гіршими поперед­никами для озимої пшениці є кукурудза на силос та деякі стерньові, зокрема озима пшениця після чорного пару або багаторічних трав.

Система обробітку ґрунту при вирощуванні пшениці. Залежно під попередника та вологості грунту застосовують полицевий та безполицевий способи обробітку.

Коли орний шар містить менш як 20 мм продуктивної пологи, що часто спостерігається в посушливе літо, після таких попередників, як горох, кукурудза, ефективніший безполице-»ий (безплужний), або поверхневий, обробіток. При достат­ньому зволоженні грунту та ранньому збиранні попередника на забур'янених площах ефективніший полицевий обробіток грунту плугами з передплужниками.

Полицевий обробіток починають з лущення відразу після обирання попередника. Після стерньових попередників, як правило, проводять одне лущення дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину близько 6 см з одночасним кот­куванням кільчасто-шпоровими котками КК.Ш-6. Після підростання бур'янів проводять оранку плугами з передплуж­никами (ПЛН-5-35, ПЛН-6-35) у Лісостепу на глибину 20— 22 см, на Поліссі 16—18, у Степу 16—18 см.

На зайнятих парах, які рано звільняються від урожаю парозаймальних культур і дуже забур'янені кореневищними бур'я­нами (пирієм), а також після засмічених пирієм стерньових попередників проводять 2 дискування на глибину залягання кореневищ (10—12 см) та оранку з коткуванням після появи «шилець» пирію на глибину до 25 см. Якщо поля забур'янені коренепаростковими бур'янами (осотом та ін.), поле перший раз дискують на глибину 6—8 см, а вдруге лущать полицевими лущильниками (ППЛ-10-25) при відростанні розеток бур'янів на глибину 10—12 см. Оранку проводять на 25—27 см або на глибину орного шару.

Після збирання багаторічних трав, кукурудзи проводять дискування у взаємно перпендикулярних напрямах важки­ми дисковими боронами (БДТ-7 та ін.) або дисковими лущильниками і орють з одночасним коткуванням на глибину 25—27 см.

Оранку закінчують не пізніше як за 3—4 тижні до настання оптимальних строків сівби пшениці. При запізненні з оранкою грунт до початку сівби не встигає достатньо ущільнитись, що може спричинити розрив кореневої системи пшениці внас­лідок його осідання.

У посушливі роки оранку не проводять, бо на поверхню грунту вивертатимуться великі брили грунту. Тому замість оранки застосовують поверхневий обробіток, як правило, після гороху, люпину, кукурудзи, особливо на полях, чистих від багаторічних бур'янів. Суть його полягає у дво-, триразовому дискуванні на глибину загортання насіння. На півдні замість дискування грунт обробляють голчастими боронами (БИГ-3).

У південних степових районах, де поширена вітрова ерозія, застосовують безплужний обробіток грунту. Після збирання гороху, парозаймальних культур, стерньових попередників грунт обробляють голчастими боронами в агрегаті з культива­тором-плоскорізом ОПТ-3-5, а в разі потреби — з котком ККШ-6 на глибину 8—12 см. Якщо пшеницю висівають після кукурудзи або багаторічних трав, застосовують комбіновані агрегати ОПТ-3-5 + БИГ-3 + З ККШ-6 або АКП-2,5, БДТ-7 + БИГ-3, якими обробляють грунт на глибину 8—16 см.

Обробіток чорних парів починають восени після збирання попередника. На парах проводять 2—3 лущення та глибоку оранку плугами з передплужниками на глибину 27—30 см. Рано навесні проводять боронування і при появі бур'янів починають першу культивацію з боронуванням на глибину 10-12 см.

Протягом літа грунт утримують у розпушеному та чистому від бур'янів стані, застосовуючи культивації з боронуванням.

Основним завданням передпосівного обробітку грунту є створення сприятливого структурно-агрегатного складу посів­ного шару. Найкраще використовувати для цього комбіновані ґрунтообробні агрегати типу Європак-6000, РВК-3,6, «Борекс» та інші, які за однин прохід виконують всі потрібні операції. Для передпосівного обробітку грунту можна використовувати парові культиватори (КПС-4, УСМК-5,4 та ін.), обладнаніетрпіьчатими лапами. Культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами (БЗТС-1,0, БЗСС-1,0), а при недостатній вологості грунту — з коткуванням котками КК.Ш-6. Для кращого вирівнювання поверхні грунту обробіток проводять під кутом до оранки на глибину загортання насіння.

Система удобрення. Значне підвищення урожайності озимої пшениці після внесення добрив пояснюється тим, що у грунті поживні речовини перебувають у важкорозчинній формі, а фізіологічна активність її кореневої системи недостатньо висока. Тому застосування добрив під пшеницю забезпечує иисокі прирости урожаю на всіх ґрунтових відмінах.

При інтенсивній технології вирощування під пшеницю іастосовують мінеральні добрива, а органічні вносять під попередник. Гній або компости рекомендується вносити безпосередньо під пшеницю лише на грунтах, вміст гумусу в яких не перевищує 2,2%, та після стерньових попередників. Середня норма гною на чорноземних грунтах — 20—25, дерново-підзолистих, сірих опідзолених — 30—35 т/га. Після стерньових попередників, як проміжні, можна висівати фіто-санітарні культури на зелене добриво — ріпак, гірчицю білу. Кореневі виділення цих рослин пригнічують розвиток збудни­ків хвороб і одночасно збагачують грунт органічною речовиною.

Мінеральні добрива слід вносити з розрахунку на заплано­вану урожайність. Особливу увагу звертають на внесення азотних добрив, щоб рослини були забезпечені азотом про­тягом вегетації. При нестачі азоту рослини погано кущаться, утворюють щуплий колос з низькою масою 1000 зерен. Надмірне ж азотне живлення спричиняє переростання рослин восени, внаслідок чого вони втрачають морозо- і зимостійкість. Посіви при цьому загущуються, рослини затінюються через надмірне кущення, що знижує продуктивність фотосинтезу і сприяє ураженню їх хворобами. Урожайність пшениці при цьому зменшується так само, як і при нестачі азоту в грунті.

Обчислені або рекомендовані середні норми фосфорно-калійних добрив (90—120 кг/га фосфору і калію) вносять розкидачами НРУ-0,5, 1РМГ-4, РУМ-5, РУМ-8 аба КСА-3 під час основного обробітку грунту. При застосуванні середніх норм добрив потрібно брати до уваги грунтові відміни.

Наприклад, при вирощуванні пшениці у південних районах на солонцюватих грунтах норми калійних добрив різко змен­шують, а на легких підзолистих ґрунтах Полісся — збільшують. Норми внесення фосфорних добрив збільшують на дерново-підзолистих грунтах Полісся та на звичайних і карбонатних чорноземах півдня.

Азотні добрива при інтенсивній технології вносять у період вегетації пшениці. Застосовують їх відповідно до даних ґрун­тової, листкової та тканинної діагностики та на підставі візуальних спостережень за ростом і розвитком рослин.

Найбільш рівномірно і достатньо рослини забезпечуються азотом при внесенні 30% обчисленої або середньої норми (ЗО— 60 кг/га) азоту у фазі кущення, 50% норми (60—90 кг/га) — у фазі трубкування та 20% норми (близько 30 кг/га) — на початку колосіння до наливання зерна. На бідних грунтах і після стерньових попередників азотні добрива слід вносити також під основний обробіток грунту — до 30 кг/га.

Підживлюють пшеницю азотними добривами за допомо­гою розкидачів або оприскувачів з постійних технологічних колій.

Мінеральні добрива вносять також одночасно з сівбою пшениці (у рядки): на чорноземних грунтах — лише фосфорні (10—15 кг/га), на бідних підзолистих - повне мінеральне добриво з розрахунку 10—12 кг/га азоту, фосфору і калію (нітрофоска, амофоска, нітроамофоска).

Підвищенню урожайності озимої пшениці сприяє застосу­вання мікродобрив — марганцю, молібдену, бору та ін. Дози внесення залежать від вмісту їх у грунті. Краще використову­вати збагачені мікроелементами гранульовані суперфосфати під час сівби пшениці (у рядки). Ефективні також мікро­елементи разом з азотними добривами у вигляді водних розчинів при підживленні пшениці.

Підготовка насіння до сівби, сівба. Важливою умовою одер­жання високих урожаїв пшениці є використання для сівби високоякісного насіння. З нього виростають здорові рослини з добре розвиненою кореневою системою, глибоким заляган­ням вузла кущіння, стійкі проти несприятливих умов вирощу­вання. Насіння має бути добірним, добре вирівняним за розміром, з масою 1000 зерен не менш як 40—45 г, схожістю 95%, чистотою 99%.

Проти хвороб насіння перед сівбою (за 2—3 тижні або З— 5 днів до сівби) протруюють: водними суспензіями протруй­ників з витратою 10 л/т води машинами ПС-10, ПСШ-5, «Мобітокс-супер» та ін. До водних суспензій додають плівко-утворювачі (ПВС-полівініловий спирт) — 0,5 кг/т або натрієву сіль карбоксилметилцелюлози (NaКМЦ) — 0,1—0,2 кг на 1 тонну насіння. Цей спосіб підготовки насіння називають інкрустацією. Для протруювання використовують фунгіцидні протруювачі: байтан-універсал — 2 кг/т, фундазол — 2—3 кг/т, «Максим» 025 Р5, т. к. с, Винцит 8С 050, дивіденд 030 Р5, дерозал та інші.

Насіння сортів, схильних до вилягання, перед сівбою оброб­ляють (одночасно з протруюванням) препаратом тур (5 л роз­бавляють у 10 л води і обробляють цим розчином 1 тонну насіння). Висівають таке насіння у достатньо вологий грунт.

Оптимальні строки висівання насіння встановлено для кож­ної грунтово-кліматичної зони: на Поліссі — з 1 по 15, у Лісо­степу — з 5 по 20, у західних районах — з 5 по 25, гірських — з 1 по 10, у Степу — з 5 по 25 вересня; у Криму — з 15 вересня по 5 жовтня.

Враховуючи, що за інтенсивною технологією озиму пшеницю вирощують на більш родючих грунтах, після кращих попередників, її рекомендують висівати в другій половині оптимальних строків. При більш ранній сівбі посіви можуть перерости, що знизить їх морозо- та зимостійкість. Крім того, ранні посіви дуже пошкоджуються злаковими мухами.

Основний спосіб сівби пшениці — звичайний рядковий з шириною міжрядь 15 см. Як уже зазначалося, при висіванні пшениці залишають технологічні колії. Для цього у середній сівалці агрегату з трьох сівалок перекривають 6—7 та 18— 19 висівні апарати з тим, щоб при весняно-літньому внесенні добрив можна було користуватися розкидачами 1РМГ-4, РУМ-5 або 8-й та 17-й — при використанні розкидачів НРУ-0,5, РМС-6 та обрискувачів ОВТ-1А, ОПШ-15, ОП-2000-2-01 та інших. Ширина колії в першому випадку становить 180 см з шириною смужок 45 см, у другому — відповідно 135 та 30 см.

На урожайність пшениці значною мірою впливає густота посівів. Остання залежить від норми висіву, родючості і вологості грунту, строків сівби, особливостей сорту. На родючих і достатньо забезпечених вологою грунтах норма висіву менша, ніж на бідних та недостатньо вологих. При запізненні з сівбою норму висіву збільшують. Менші норми застосовують при вирощуванні високорослих сортів, які у загуще-них посівах можуть вилягти, та після кращих попе­редників (норму збільшують або зменшують на 0,5—1 млн. схожих насінин на 1 га).

Оптимальна густота продуктивного стеблостою становить 500—600 шт. на їм². Таку густоту мають при нормі висівання середиьовисоких сортів — 4—4,5 млн., середиьостеблих — 4,5—5 млн., короткостеблих — 5—5,5 млн., напівкарликових — 5,5—6 млн. схожих насінин на 1 га.

Для того, щоб сходи були дружними і рівномірними, глибина загортання насіння на добре оброблених та вологих грунтах має становити не більш як 3—5 см. На важких грунтах її змен­шують на 1—2, на легких грунтах — збільшують до 6—8 см.

Догляд за посівами. У період вегетації озима пшениця пошкоджується шкідниками — мишовидними гризунами, клопом-черепашкою, хлібною жужелицею, злаковими мухами, попелицею та іншими; уражується хворобами — сажкою, борошнистою росою, бурою листковою іржею, кореневими гнилями; засмічується багато- і однорічними бур'янами.

Догляд за озимою пшеницею починають восени. При появі 8—10 колоній мишей на 1 га їх знищують внесенням у нори по 150—200 г аміачної води, розкладанням принад з фосфідом цинку — 150—400 г на 1га, зернового бактероденциду — 1 — 2 кг на 1 га. Під час зимівлі пшеницю захищають від вимерзання, льодяної кірки, випрівання та ін.

Для боротьби з шкідниками посіви озимої пшениці в осінній період, у фазі третього листка і фазі кущення, обробляють інсектицидами (препаратами для знищення комах -шкідників): Базудином — 1,5—1,8 л/гаабо Нурелом Д — 0,75— 1,0л/га.

Обробку проводять тракторними обприскувачами ОП-2000 і ОМ-630 з нормою витрати робочої рідини 50—100 л/га.

Навесні посіви оглядають, визначають їх стан після перези­мівлі та ступінь зрідженості. Якщо весна рання, у грунті дос­татньо вологи і погода прохолодна, то при наявності на 1 м² не менш як 150—200 добре розвинених рослин або не менш як 250 рослин, що почали нормально кущитись, то за посівами здійснюють комплекс заходів по їх догляду. У посіви з слабо-розвиненими рослинами при густоті близько 200 шт. на 1 м² у Лісостепу та на Поліссі підсівають високоврожайні ярі культури, а в Степу такі посіви культивують і пересівають ярими культурами. При пізньому відновленні вегетації посіви, які восени не розкущилися, або під час перезимівлі у них загинула вегетативна маса, а також посіви, які навесні виявилися наполовину зрідженими, пересівають незалежно від вологості грунту.

У посіви пшениці підсівають, як правило, ярий ячмінь дисковими сівалками упоперек напряму сівби пшениці при нормі висіву 60—80 кг/га. В умовах сухої весни посіви пере­сівають кукурудзою, при достатньому зволоженні грунту — ярим ячменем.

Система догляду за озимою пшеницею протягом весняно-літньої вегетації крім підживлення азотними добривами передбачає захист рослин від бур'янів, хвороб та шкідників.

У даний час розроблено ряд нових гербіцидів, які дозво­ляють розпочати боротьбу з бур'янами на посівах озимої пше­ниці ще в осінній період. З цією метою застосовують препа­рати: Гранстар (водорозчинні гранули) — 20—25 г/га; Гроділ (водорозчинні гранули) — 20 г/га; Гроділ Ультра (водорозчинні гранули) — 0,1—0,2 кг/га; Лотус (20 відсотковий концентрат емульсії) — 0,6—1,0 л/га. Обробку починають проводити з фази третього листка і до фази кущення.

Для підвищення стійкості рослин озимої пшениці проти шкідників і хвороб необхідно підживити посіви восени міне­ральними добривами у збалансованих нормах і, насамперед, фосфорно-калійними.

Ранньою весною проводять боронування посівів озимої пшениці, при якому видаляють залишки відмерлих і пошкод­жених рослин, де зберігаються збудники хвороб. Підвищенню стійкості рослин проти пошкоджень сприяє підживлення міне-ральними азотними добривами. Перше підживлення проводять аміачною селітрою або карбамідом (сечовина) ранньою весною при відновленій вегетації рослин по мерзлоталому грунті з розрахунку 30—40 кг діючої речовини на 1 га; друге під­живлення — на початку фази виходу в трубку з розрахунку 60—90 кг діючої речовини на 1 га тими ж добривами розкидачем МВУ-0,5А

У фазі кущення посіви озимої пшениці проти двосім'я­дольних бур'янів обробляють одним з гербіцидів: Дезормон (60%-й водний розчин) — 0,8—1,4 л/га; Естерон (60,85% концентрат емульсії) — 0,6—1,0 л/га; 2,4-Д (50%-й водний розчин) — 0,9—1,7 л/га; 2,4-Д амінна сіль (68,5%-й водний розчин) — 0,7—1,2 л/га; 2М-4Х (75% водорозчинний концентрат) - 0,9-1,5 л/га; 2,4-Д 700, 85% - 0,8—1,2 л/га.

При засміченні посівів бур'янами, стійкими до гербіцидів типу 2,4-Д та 2М-4Х, застосовують: Базагран М (37,5% водний розчин) — 2,0—3,0 л/га; Базаграп Хіт (водорозчинний концентрат) — 2,4 л/га; Грапстар, 75% в. г. — 20—25 г/га; Гроділ (75% в. г.) — 20 г/га; Гроділ Ультра (75% в. г.) — 0,1— 0,15 кг/га; Діален Супер (46,4% водорозчинний концент­рат) — 0,8 л/га; Ковбой (40% водний розчин) — 120— 190 мл/га; Кросе (16,4% водний розчин) — 100—150 мл/га; Ланцет (53% масляно-водна емульсія) — 1,0—1,25 л/га; Лінтур (70% в. р. г.) — 0,15 кг/га; Лотус (20% концентрат емульсії) — 0,15—0,25 л/га; Лотус Д (47% концентрат емульсії) — 0,6— 1,0 л/га, Пріма — 0,4—0,6 л/га; Сатіс, 18% з. п. — 100— 150 г/га.

Якщо посіви засмічені коренепаростковими бур'янами (осотом рожевим або жовтим, березкою польовою, гірчаком повзучим), рекомендується застосовувати Лонтрел 300 (30% водний розчин) — 0,16—0,66 л/га; Лонтрім (39,5% водо­розчинний концентрат) — 1,5—2 л/га. Коренепаросткові бур'яни чутливі також до гербіцидів з групи 2,4-Д та 2М-4Х і деяких препаратів з групи сульфанілсечовин (наприклад, Гранстар).

Для боротьби з однорічними злаковими бур'янами (мишієм, курячим просом та ін.) застосовують гербіцид Пума Супер — 1 л/га.

Новий гербіцид Монітор у дозі ЗО г/га знищує в посівах озимої пшениці такий злісний кореневищний бур'ян, як пирій повзучий.

Для захисту посівів озимої пшениці від хвороб їх слід обробити фунгіцидами (перший раз у фазі кущення, другий раз при виході в трубку). З цією метою застосовують препарати: Альто Супер — 0,4—0,5 л/га; Арчер (42,5% концентрат емуль­сії) — 0,8—1,0 л/га; Байлетон (25% з. п.) — 0,5 кт/га; Бампер (25% концентрат емульсії) — 0,5 л/га; Дерозал (50% концентрат емульсії) — 0,5 л/га; Імпакт (25% концентрат емульсії) — 0,5 л/га; Каліксин (75% концентрат емульсії) — 0,5—0,75 л/га; Корбель (75% концентрат емульсії) — 0,5—1,0 л/га; Райдер (40% концентрат емульсії) — 0,8—1,0 л/га; Рекс (49,7% концентрат емульсії) — 0,4—0,6 л/га; Тілт-преміум (37,5% і. п.) - 0,33 кг/га; Топсин М (70% з. п.) — 1,0-1,2 кг/га; Фолікур БТ (22,5% концентрат емульсії) — 1,0—1,25 л/га.

Наприкінці фази цвітіння пшениці з метою знищення шкідників проводять обробку поля інсектицидами. Застосо­вують препарати: Базудин (60% концентрат емульсії) — 1,5— 1,8 л/га; Бі-58 новий (40% концентрат емульсії) — 1,5 л/га; Ьульдок (2,5% концентрат емульсії) — 0,25 л/га; Волатон 500 (50% концентрат емульсії) — 1,6—2,0 л/га; Деціс Форте (12,5% концентрат емульсії) — 0,08 л/га; Золон (35% концентрат емульсії) — 1,5—2,0 л/га; Карате (5% концентрат емульсії) — 0,2 л/га; Лебайцид (50% концентрат емульсії) — 0,6 л/га; Фуфанон (57% концентрат емульсії). — 1,2 л/га.

Другу обробку проти шкідників проводять у фазі молочної стиглості озимої пшениці, в період інтенсивного наливання ісрна.

Якщо посіви сильно забур'янені осотом, березкою, підмаре-ииком та іншими бур'янами і вони з якоїсь причини не були шищені під час вегетації, то у фазі воскової стиглості пшениці, М два тижні до її збирання, проводять обробку посівів Рнундапом або його аналогами. Цей захід дозволяє полегшити ібирання культури, зберегти значну частину врожаю і очистити поле від злісних бур'янів під посів наступної культури.

Збирання урожаю. Озиму пшеницю збирають у восковій стиглості зерна, застосовуючи одно- і двофазний способи.

Двофазне збирання починають тоді, коли вологість зерна дося­гає ЗО—32%. Скошують пшеницю жатками ЖВН-6, ЖВН-6А у валки. Висота зрізу середньо- і низькорослих сортів становить 15—20, а високорослих та в загущених посівах — 25—30 см від поверхні грунту. При такій висоті стерні валки швидше просушуються. Через 2—4 дні валки підбирають комбайнами СК-5 «Нива», СК-6 «Колос», Дон-1200, Дон-1500 «Славутич», «Лан» з приставками ПУН-5, ПУН-6 і обладнаними підбира­чами ППТ-2,4Б, ППТ-ЗА, 54-102А, а також зерновими ком­байнами іноземного виробництва «Джон-Дір», «Домінатор».

Пряме (однофазне) комбайнування застосовують на чистих не полеглих та зріджених низькорослих посівах пшениці у фазі повної стиглості і при вологості зерна 16—18%. Комбайни при збиранні старанно регулюють з тим, щоб втрати зерна не перевищували 1%, травмованість насінного зерна — 1%, а продовольчого — 2%.

Після збирання зерно старанно очищають, у разі потреби пропускають через сушильні агрегати, доводячи його вологість до 14—15%, і використовують за призначенням. Зерно сильної пшениці до реалізації зберігають у накритих токах окремо від іншого зерна.

Післязбиральна доробка зерна. Зерно, яке привозять з поля на тік, доробляють до продовольчих або посівних кондицій. Для цього його очищають від механічних домішок, насіння бур'янів, решток полови, соломи, від комах. Домішки, як пра­вило, вологіші і є центрами швидкого самозігрівання і плісня­віння. Якщо вологість зерна вища допустимої, його пропус­кають через сушильні агрегати. Післязбиральну доробку зерна проводять на зерноочисно-сушильнйх комплексах КЗС-50, КЗС-25 і КЗС-25Б з продуктивністю очищення зерна відпо­відно 50 і 25 т/год. Найбільш поширеними в господарствах є зерноочисні агрегати ЗАВ-40 і ЗАВ-20. Ефективні також і потокові лінії фірми «Петкус» (Німеччина).

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. XIV. Біологічні активи
6. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
9. Абсолютні синоніми (наприклад, власне мовні й запозичені) в одному тексті ділового стилю вживати не рекомендується.
10. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
11. Аграрна сфера виробництва та її особливості
12. Аграрне виробництво і його особливості

Переглядів: 1687