Класифікація кормів

Корми — це продукти рослинного і тваринного походження, а також мінеральні речовини, які містять доступні для тварин необхідні поживні речовини. Залежно від фізико-хімічних властивостей і походження корми поділяють на соковиті, зелені, грубі, концентровані, відходи підприємств харчової промисловості, корми тваринного походження, кормові добавки, підкормки, різні препарати і комбікорми.

До соковитих належать корми, які містять понад 40% води, при цьому основна маса води входить до складу протоплазми їх клітин. Найбільш поширеними соковитими кормами є силос, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні та зелена маса.

Коренебульбоплоди, баштанні кормові культури (буряки кормові, кормові кавуни, кормова капуста, земляна груша, картопля, гичка коренеплодів та ін.) охоче поїдаються і легко перетравлюються (на 80—90%) всіма сільськогосподарськими тваринами і птицею. Вони мають досить високу поживну цінність (містять значну кількість вуглеводів і зовсім мало клітковини), є дієтичними і молокогінними.

Зелені корми містять значну кількість води (50—80 %) і небагато клітковини, вміст якої залежить від строків їх згодовування. У зелених кормах багато мінеральних речовин, протеїну і вітамінів, вони сприяють росту і розвитку тварин, підвищують їх продуктивність. При згодовуванні зелених кормів вартість одержуваної продукції набагато знижується.

Силос — поживний і дешевий соковитий корм, який згодовують усім сільськогосподарським тваринам і птиці. Правильно виготовлений силос зберігається без значних втрат поживних речовин протягом кількох років, що дає можливість використовувати його не тільки взимку, а й влітку. Органічні речовини силосованих кормів засвоюються тваринами на 70—75 процентів.

Силосування — простий і надійний спосіб консервування зелених і соковитих кормів. Втрати поживних речовин при силосуванні менші, ніж при висушуванні на сіно, і становлять менш як 15 % (втрати при висушуванні зеленої трави на сіно досягають 30%).

Для силосування використовують різні культури (кукурудзу, соняшник, сорго та ін.), гичку коренеплодів. Кукурудза є основною силосною культурою. Вона містить багато цукру, що сприяє інтенсивному розвитку молочно-кислого бродіння в силосованій масі. Консервуючою основою в силосі є молочна кислота, яка утворюється в результаті молочно-кислого бродіння. Щоб збільшити кількість протеїну в силосі, кукурудзу силосують разом з бобовими травами (конюшиною, горохом, викою).

Для свиней і птиці готують комбінований силос. Для цього до коренебульбоплодів (цукрових буряків, кормової моркви, картоплі) і баштанних культур (кормових кавунів або гарбузів), маса яких становить 75—80 % загальної маси силосу, додають сире фуражне зерно, подрібнені качани кукурудзи воскової стиглості, молоду бобову або злакову траву, трав'яне борошно з бобових трав.

Найкращим показником якості силосу є його запах. Якісний силос має приємний запах кислих яблук, жовтувато-зелений колір, структура рослин в ньому не порушена. Неякісний силос має запах оцту, темний колір, запліснявілий.

Сінаж — консервований зелений корм. Вологість сінажу з бобових трав становить 45–55, а злакових – 40–55 %. Для одержання сінажу використовують чисті посіви багато- і однорічних бобових, злакових культур, а також сумісні. Сінаж виготовляють також з трави поліпшених природних кормових угідь.

Бобові багаторічні трави для виготовлення сінажу скошують у фазі бутонізації, але не пізніше початку цвітіння, бобові однорічні – не пізніше фази утворення бобів у перших рядах; злакові – наприкінці фази виходу в трубку, але не пізніше колосіння.

Сінаж займає проміжне місце між грубими і соковитими кормами. Зелена маса при виготовленні сінажу консервується його фізіологічною сухістю, яка в герметичних умовах запобігає псуванню корму мікроорганізмами. За кольором, запахом і смаком сінаж нагадує свіже якісне сіно. Це досить поживний корм: 1 кг його відповідає 0,3–0,4 кормової одиниці, містить 50 – 60 г перетравного протеїну і 40 мг каротину. Втрати поживних речовин при виготовленні сінажу становлять 3–4 %. В сінажі зберігаються квіти, листя, тобто найцінніші частини рослин.

Грубі корми. Суха речовина цих кормів містить понад 19 % сирої клітковини. До грубих кормів належать сіно, трав'яне борошно, солома, полова тощо.

Сіно в кормовому балансі нашої країни займає перше місце серед кормів, які згодовуються тваринам протягом стійлового періоду. Високоякісне сіно з вологістю 14–17 % має зеленуватий колір і приємний запах і є одним з основних джерел протеїну, мінеральних речовин та вітамінів для тварин у зимовий період.

Поживність сіна залежить від ботанічного складу рослин, строків та методів збирання, способу зберігання. Кращим за поживністю вважається сіно з бобових трав або бобово-злакових сумішок. Щоб запобігти великим втратам поживних речовин, сушити скошену траву треба якнайшвидше. Найбільше поживних речовин і вітамінів у зелених листочках сіна.

Для виготовлення вітамінного сіна, багатого на каротин, вітаміни D і B, протеїн, легкозасвоювані поживні речовини, бобові трави скошують до бутонізації, а злакові – до викидання волотей. Скошену траву прив'ялюють у покосах, сушать у валках і досушують у невеликих копицях. Якість сіна краще зберігається при досушуванні під добре провітрюваними навісами. Вітамінне сіно є цінним кормом для молодняка тварин (телят, ягнят, лошат).

Трав'яне борошно виготовляють з молодої трави, тому воно поживне і вітамінізоване. Краще трав'яне борошно виготовляють з бобових трав у період бутонізації. При цьому траву подрібнюють на частинки 30 мм завдовжки і висушують при високій температурі в барабанних сушилках (АВМ-0,4, АВМ-1,5). Частинки трави швидко висихають, після чого їх подрібнюють до розміру 2–3 мм. За поживністю трав'яне борошно близьке до зернових кормів, а вміст мінеральних речовин і вітамінів у ньому набагато більший. Вологість трав'яного борошна при зберіганні повинна перевищувати 10–12 %. Щоб знизити втрати сухих речовин і каротину, з трав'яного борошна виготовляють гранули, брикети. Гранулюють його на грануляторах ОГМ-08 і ОГМ-1,5, що працюють з агрегатом АВМ-04 і АВМ-1,5. Гранулювання кормів дає можливість запроваджувати сучасну технологію і зменшує затрати праці в тваринництві. Гранульоване трав'яне борошно використовують для годівлі свиней і птиці. З трав'яної січки готують брикети, як згодовують жуйним тваринам.

Для збагачення кормових раціонів каротином там, де є можливість, виготовляють хвойне борошно, 1 кг якого містить 50–60 м каротину, 36—56 мг вітаміну Е і багато мікроелементів.

Питома вага соломи як грубого корму в кормовому балансі досить значна. Солома містить багато клітковини, тому малопоживна. Перетравність її не досягає 50%. Солома озимих культур має нижчу поживність, ніж ярих. В соломі ярих зернових менше клітковини і більше протеїну. Вівсяна та просяна солома за поживністю найбільш цінні. З метою підвищення поживності соломи застосовують кілька способів підготовки її до згодовування: механічний (подрібнення), хімічний (обробка лугами, вапном, аміаком, содою та ін.), біохімічний (силосування, дріжджування) та вологотермічний (запарювання, самозігрівання тощо).

Полова у 1,5—2 рази поживніша, ніж солома. Полова ярих злаків (вівсяна, просяна, люцернова, горохова та ін.) поживніша за полову озимих (в найбільше остюків, що травмують слизову оболонку рота). Полову озимих культур перед згодовуванням слід запарювати або силосувати разом з соковитими кормами.

До концентрованих кормів належать зерно злакових і бобових культур та різні відходи технічної переробки сільськогосподарської сировини (висівки, макуха, сухий жом, комбікорми тощо).

Зернові корми поділяють на злакові (багаті на вуглеводи) і бобові (багаті на білок).

До злакових належать кукурудза, овес, ячмінь, просо та зерновідходи, 1 кг яких містить близько 100 г перетравного протеїну і відповідає 1 кормовій одиниці. Суха речовина їх містить до 70 % вуглеводів.

Бобові (горох, вика, кормові боби, соя) на відміну від злакових містять більше перетравного протеїну (200–300 г в 1 кг корму).

Зернові корми використовують здебільшого у вигляді дерті або борошна. Оцінюючи ці корми, звертають увагу на чистоту і домішки, колір, запах і смак. Затхлий і змішаний запах, пліснява, гіркуватий смак є ознаками зіпсованого зерна.

Значну кількість відходів технічної переробки сільськогосподарської сировини дають борошномельне (висівки, борошняний пил), олійницьке (макуха, шроти), пивоварне (пивна дробина, дріжджі), цукроварне (жом, меляса), спиртове та інші виробництва. До концентрованих кормів належать також сушений жом, сушені картопляні жмаки та ін. Відходи технічних виробництв використовують як компоненти для виготовлення комбікормів, більшість з них за поживністю не тільки не поступається, а й перевищує зернові корми.

До кормів тваринного походження належать молоко та відходи його переробки на маслопереробних та сироварних заводах, відходи м'ясної і рибної промисловості. Ці корми містять багато повноцінних білків, мінеральних речовин. До 50–80% протеїну з розрахунку на 1 кг містять м'ясна, кров'яна та рибна мука, які використовуються як білкові добавки при годівлі свиней і птиці.

Мінеральні підкорми — це сіль, крейда, черепашка, червона глина, кормові фосфати. Мінеральні елементи тварини краще й повніше використовують з кормів раціону.

При нестачі у кормах певних мінеральних елементів до раціону додають відповідні мінеральні добавки: при нестачі кальцію – крейду, фосфору або фосфору і кальцію–кістяне борошно, преципітат, кормовий монокальційфосфат, трикальційфостат, кістяний попіл, динатрійфосфат та ін. Для підвищення смакових якостей корму та при нестачі натрію тваринам згодовують кухонну сіль. У районах, де грунти (а тому й рослини) містять мало мікроелементів, ефективне додавання до кормів хлористого кобальту, сірчанокислої міді та інших солей мікроелементів.

Вітамінні та інші добавки. До вітамінних добавок належать вітаміни, виготовлені синтетичним способом, а також природні джерела вітамінів – риб'ячий жир, пророщене зерно, морква, трав'яне та хвойне борошно. Надзвичайно цінною кормовою добавкою для свиней, птиці й молодняку жуйних тварин є дріжджі. Вони містять повноцінний білок і багато вітамінів групи В, а при ультрафіолетовому опромінюванні в них збільшується кількість вітаміну D. Вітамінів групи В багато також у трав'яному борошні, висівках, макусі та ін. Значну кількість вітаміну Е містять трав'яне борошно, свіжа хвоя, проросле зерно злаків тощо.

В годівлі тварин використовують також антибіотики – речовини, які є продуктом життєдіяльності мікроорганізмів і здатні знешкоджувати певні групи мікробів. Антибіотики застосовують для боротьби з хворобами та як стимулятори росту і розвитку тварин. Дають їх тваринам у незначних дозах відповідно до інструкцій. З відомих антибіотиків для стимуляції росту молодняка застосовують бацитрицин, гризин і тетрациклін. Промисловість випускає спеціальні кормові антибіотики препарату бацитрицину – бациліхін-10, бациліхін-20, бациліхін-30 та ін.

Препарати антибіотиків вводять в раціони при вирощуванні і відгодівлі молодняка всіх видів сільськогосподарських тварин. Білково-вітамінно-мінеральні добавки – це суміші кормів з великим вмістом протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Їх використовують здебільшого для виробництва комбікормів безпосередньо в господарствах. Білково-вітамінні (БВД) або білково-вітамінно-мінеральні добавки (БВМД) додають до комбікормів з розрахунку 10–30% загальної маси їх.

Премікси – суміш біологічно активних речовин (вітамінів, мікроелементів, антибіотиків, амінокислот, терапевтичних препаратів та ін.) з відповідними наповнювачами (дертю кукурудзи, кормовими дріжджами, соняшниковим шротом тощо). Залежно від призначення і складу премікси бувають вітамінні, мінеральні, вітамінно-мінеральні, вітамінно-антибіотичні та ін. На 1 т комбікормів додають 1–10 кг преміксів.

Комбікорми — це суміші різних видів фуражного зерна, залишків технічних виробництв, вітамінів, амінокислот, мікроелементів тощо. Виготовляють комбікорми на комбікормових заводах. При цьому нестачу поживних речовин в одних компонентах доповнюють їх надлишком в інших, завдяки чому досягають збалансованості комбікормів за поживними речовинами. При використанні збалансованих за необхідними поживними речовинами комбікормів продуктивність тварин підвищується на 10—12 %, а при збагаченні їх вітамінами, мікроелементами та іншими стимуляторами – на 25–30 %. Комбікорми виготовляють у вигляді борошна, гранул і брикетів за спеціальними рецептами з урахуванням виду тварин, їх фізіологічного стану і напряму продуктивності. Для свиней і птиці виготовляють повнораціонні комбікорми, які містять усі речовини, необхідні для життя і виробництва продукції.

Як доповнення до основного раціону на заводах виготовляють комбікорми-концентрати, в основному для дійних і сухостійних корів, молодняка всіх видів тварин, робочих коней, плідників, свиней на відгодівлі, овець. В зв'язку з тим, що в комбікорми для різних видів і груп тварин вводять специфічні компоненти (наприклад, для птиці – черепашник, для великої рогатої худоби – підвищену кількість солі, а інколи й сечовину), згодовувати комбікорми необхідно тільки за призначенням. З комбікормів спеціального призначення у нас виробляють замінники натурального молока та комбікорми для рано відлучених поросят.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перетравність і поживність кормів	\|	Основні принципи нормованої годівлі тварин і техніка складання кормових раціонів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.