Основні принципи нормованої годівлі тварин і техніка складання кормових раціонів

Нормованою називається годівля тварин і птиці за установленими нормами, які враховують потребу тварин у поживних речовинах відповідно до їх віку, живої маси, вгодованості, продуктивності, умов утримання і використання, а також індивідуальних особливостей. Кормова – це кількість поживних речовин, яка необхідна тваринам для підтримання життєдіяльності організму та одержання від них запланованої якісної продукції. Визначають її в кормових одиницях, перетравному протеїні, мінеральних речовинах і вітамінах. Нормована годівля підвищує продуктивність тварин при найбільш раціональному використанні кормів. Незначні відхилення від нормованої годівлі впливають на загальну витрату кормів і кількість одержуваної продукції.

Раціональна нормована годівля має велике значення для молодняка всіх видів сільськогосподарських тварин, особливо в перший період життя. Повноцінна годівля тварин у цей час позитивно впливає на ріст, розвиток, обмін речовин і сприяє підвищенню продуктивності дорослих тварин. Особливу увагу слід приділяти потребам у поживних речовинах тілемінних тварин. Нестача поживних речовин у раціоні запліднених тварин призводить до одержання недорозвиненого і нежиттєздатного приплоду. Норми годівлі є основою для організації повноцінної і правильної годівлі тварин. Вони змінюються також залежно від поліпшення та виведення нових порід.

Кормовий раціон – це набір кормів, який за поживністю відповідає кормовій нормі. Раціон повинен задовольняти потребу тварин у поживних речовинах, і складати його слід з урахуванням природи і смаку тварин, включаючи добре перетравні, різні за асортиментом корми. Раціони мають відповідати розробленому в господарстві кормовому плану.

При складанні раціону спочатку за спеціальними таблицями визначають кормову норму, а потім відповідно до кормового плану господарства підбирають корми і визначають добову даванку їх залежно від живої маси і продуктивності тварин.

Добову даванку об'ємних кормів визначають за структурою раціону або з розрахунку сухої речовини на 100 кг живої маси тварини з наступним балансуванням раціону концентрованими кормами. У раціонах з великими даванками соковитих кормів сухої речовини повинно бути не більше як 4–4,5 кг з розрахунку на 100 кг живої маси, в раціонах з обмеженою кількістю їх – 1,3 – 3,5 кг.

Для тварин складають групові та індивідуальні раціони. Групові складаються для груп тварин, близьких за рівнем продуктивності, за масою, фізіологічним станом, а індивідуальні – для племінних і високопродуктивних тварин.

У раціон жуйних тварин насамперед вводять соковиті, а для об'ємності і правильної роботи травного апарату додають грубі корми. Концентровані корми вводять у раціон для забезпечення загальної поживності і достатнього вмісту перетравного протеїну. Складений раціон перевіряють за загальною поживністю (у кормових одиницях), за змістом перетравного протеїну, кальцію, фосфору і каротину з тим, щоб за цими показниками він відповідав кормовій нормі.

Аналізуючи раціон, визначають кількість перетравного протеїну з розрахунку на одну кормову одиницю і його структуру – співвідношення в ньому грубих, соковитих і концентрованих кормів (у процентах від загальної поживності). Залежно від співвідношення тих чи інших кормів у раціонах розрізняють різні типи годівлі тварин. Наприклад, при годівлі корів тип годівлі може бути силосним, силосно-коренеплідним і силосно-жомовим. У господарствах з високою розораністю землі силос у структурі фуражних фондів для молочних тварин при силосному типі годівлі становить близько 30% (за поживністю), а при силосно-коренеплідному і силосно жомовому типах – 20–25 %.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація кормів	\|	Потреба тварин у воді

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.