• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні принципи нормованої годівлі тварин і техніка складання кормових раціонів

Нормованою називається годівля тварин і птиці за установле­ними нормами, які враховують потребу тварин у поживних речови­нах відповідно до їх віку, живої маси, вгодованості, продуктивності, умов утримання і використання, а також індивідуальних особли­востей. Кормова – це кількість поживних речовин, яка необ­хідна тваринам для підтримання життєдіяльності організму та одержання від них запланованої якісної продукції. Визначають її в кормових одиницях, перетравному протеїні, мінеральних речо­винах і вітамінах. Нормована годівля підвищує продуктивність тварин при найбільш раціональному використанні кормів. Незначні відхилення від нормованої годівлі впливають на загальну витрату кормів і кількість одержуваної продукції.

Раціональна нормована годівля має велике значення для мо­лодняка всіх видів сільськогосподарських тварин, особливо в пер­ший період життя. Повноцінна годівля тварин у цей час позитивно впливає на ріст, розвиток, обмін речовин і сприяє підвищенню про­дуктивності дорослих тварин. Особливу увагу слід приділяти потребам у поживних речовинах тілемінних тварин. Нестача поживних речовин у раціоні запліднених тварин призводить до одержання недорозвиненого і нежиттєздат­ного приплоду. Норми годівлі є основою для організації повноцін­ної і правильної годівлі тварин. Вони змінюються також залежно від поліпшення та виведення нових порід.

Кормовий раціон – це набір кормів, який за поживністю відпо­відає кормовій нормі. Раціон повинен задовольняти потребу тварин у поживних речовинах, і складати його слід з урахуванням приро­ди і смаку тварин, включаючи добре перетравні, різні за асорти­ментом корми. Раціони мають відповідати розробленому в госпо­дарстві кормовому плану.

При складанні раціону спочатку за спеціальними таблицями визначають кормову норму, а потім відповідно до кормового плану господарства підбирають корми і визначають добову даванку їх залежно від живої маси і продуктивності тварин.

Добову даванку об'ємних кормів визначають за структурою раціону або з розрахунку сухої речовини на 100 кг живої маси тварини з наступним балансуванням раціону концентрованими кормами. У раціонах з великими даванками соковитих кормів сухої речовини повинно бути не більше як 4–4,5 кг з розрахунку на 100 кг живої маси, в раціонах з обмеженою кількістю їх – 1,3 – 3,5 кг.

Для тварин складають групові та індивідуальні раціони. Гру­пові складаються для груп тварин, близьких за рівнем продуктив­ності, за масою, фізіологічним станом, а індивідуальні – для пле­мінних і високопродуктивних тварин.

У раціон жуйних тварин насамперед вводять соковиті, а для об'ємності і правильної роботи травного апарату додають грубі корми. Концентровані корми вводять у раціон для забезпечення загальної поживності і достатнього вмісту перетравного протеїну. Складений раціон перевіряють за загальною поживністю (у кормо­вих одиницях), за змістом перетравного протеїну, кальцію, фосфору і каротину з тим, щоб за цими показниками він відповідав кормовій нормі.

Аналізуючи раціон, визначають кількість перетравного протеїну з розрахунку на одну кормову одиницю і його структуру – співвідношення в ньому грубих, соковитих і концентрованих кормів (у процентах від загальної поживності). Залежно від співвідношення тих чи інших кормів у раціонах розрізняють різні типи годівлі тварин. Наприклад, при годівлі корів тип годівлі може бути силосним, силосно-коренеплідним і силосно-жомовим. У господарствах з високою розораністю землі силос у структурі фуражних фондів для молочних тварин при силосному типі годівлі становить близько 30% (за поживністю), а при силосно-коренеплідному і силосно жомовому типах – 20–25 %.

Читайте також:

1. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. II. Основні засоби
4. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
5. III Етап: Складання карти ризиків авіакомпанії й ранжирування виявлених ризиків
6. IV. Агротехніка квітково-декоративних рослин відкритого грунту.
7. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
8. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)
9. Абетка елементів поведінки тварини
10. Автоматизація зведеного обліку та складання звітності засобами універсального програмного продукту
11. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
12. Агротехніка вирощування сіянців модрини

Переглядів: 2543