• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

При цьому особовий склад пожежних підрозділів є головною та вирішальною силою у виконанні бойових задач по рятуванню людей у випадку загрози їх життю та гасінню пожеж.

ЛЕКЦІЯ

ПОЖЕЖНА ТАКТИКА ТА ТАКТИКА ПІДРОЗДІЛІВ ОРС

Тема 23.1. Методика розрахунку сил і засобів під час гасіння пожеж на об’єктах різного призначення.

Навчально-виховна мета:

- відпрацювання навиків у курсантів по проведенню розрахунків по необхідній кількості вогнегасних речовин при організації гасіння пожеж водою та повітряно-механічною піною, основних параметрів пожежі, нанесенні обстановки пожежі на схему об’єкта.

- виховання у курсантів почуття патріотизму, гордості за обрану професію,високої відповідальності перед суспільством, дотримання дисципліни і законності;

.

Матеріально-методичне забезпечення: мультимедійний проектор.

Послідовність проведення заняття:

I. Вступна частина – 5 хв.

II. Ознайомлення курсантів з темою та метою лекції – 5 хв.

III. Викладання навчального матеріалу – 60 хв.

Питання:

1. Методика розрахунку необхідних сил та засобів при гасінні водою

2. Методика для розрахунку необхідних сил та засобів при гасінні повітряномеханічною піною.

IV. Відповіді на запитання курсантів – 5хв.

V. Заключна частина (підведення підсумків заняття та видача завдання на самопідготовку) – 5 хв.

Література:

1. П.П. Клюс, В.Г, Палюх, А.С. Пустовой, Ю.М. Сенчихін Ю.М.,

В.В. Сировой. Пожежна тактика. – Х.: Основа, 1998.

2. Клюс П.П., Палюх В.Г. Тактична підготовка особового складу пожежно охорони. Навч. посібник. - X.; Основа, 1995.

3. В.П. Іванников, П.П. Клюс. Довідник КГП, Москва стройиздат 1987.

4. БСПО України Наказ МВС України №188 від 28.03.95

1. Методика розрахунку необхідних сил та засобів при гасінні водою

Згідно з вимогами Бойового статуту пожежної охорони до сил пожежної охорони для виконання бойових задач по гасінню пожеж відносяться:

· особовий склад апаратів, підрозділів, пожежно-технічних навчальних закладів МНС України та навчальних центрів пожежної охорони;

· члени добровільних формувань;

· особовий склад інших підрозділів МНС;

· особовий склад військових підрозділів;

· організоване населення.

Засобами, що забезпечують бойові дії сил на пожежі, є:

· пожежна техніка (машини, установки пожежогасіння, ПТО та ін.);

· водоподаюча та інша техніка народного господарства, пристосована та переобладнана для цілей пожежогасіння;

· вогнегасні речовини;

· засоби зв’язку та освітлення;

· транспортні засоби.

Розрахунок сил і засобів можна проводити завчасно (до пожежі), на місці пожежі та після її гасіння. Для розрахунку сил і засобів необхідно мати відповідні вихідні дані, які враховують оперативно-тактичні особливості об’єкту, вид пожежі, характер пожежного навантаження, конкретні умови обстановки та ін. фактори. Серед великої кількості показників, що необхідні для розрахунку, особливе значення представляє принцип розташування сил і засобів. Від правильності визначення принципу залежить точність всього розрахунку, а також успіх гасіння пожежі. В залежності від того, як введені та розташовані сили і засоби, гасіння в даний момент може здійснюватися з обхватом всієї площі, тільки її частини або шляхом заповнення об’єму вогнегасною речовиною. При цьому розташування сил і засобів виконують по всьому периметру площі пожежі або по фронту ї локалізації. Якщо в даний момент обробка всієї площі пожежі вогнегасними речовинами не забезпечується, то сили і засоби зосереджуються по периметру або по фронту локалізації для поетапного гасіння. Розрахунок їх в даному випадку здійснюється по площі гасіння (від зовнішніх меж площі пожежі).

Площа гасіння S_г– це частина площі пожежі, яка на момент локалізації обробляється вогнегасними речовинами. Площа гасіння водою залежить від глибини обробки палаючої ділянки h. Практикою встановлено, що по умовах гасіння пожеж ефективно використовується приблизно третя частина довжини струменю, тому в розрахунках глибину обробки (глибину гасіння) палаючої площі приймають для ручних стволів 5 м, а для лафетних – 10 м.

1. Визначення площі гасіння пожежі:

, – прямокутна форма розвитку пожежі

де: a – довжина фронту пожежі, м;

n – кількість напрямків введення сил і засобів на гасіння;

h_г – глибина гасіння, м.

- кругова форма розвитку

- кутова форма розвитку:

K – коефіцієнт, що враховує кут розвитку (90⁰; 180⁰; 270⁰) ([1]. – С. 164 ).

2. Визначення необхідної витрати вогнегасної речовини на гасіння пожежі:

,

де: I_н – інтенсивність подавання вогнегасної речовини, л/с × м². ([1]. – С. 51-57 )

3. Визначення необхідної витрати вогнегасної речовини на захист будівель, конструкцій тощо:

,

4. Визначення загальної витрати вогнегасної речовини на гасіння пожежі та на захист:

5. Визначення кількості технічних приладів для гасіння пожежі:

,

де: q^г_ст – витрата ствола на гасіння пожежі, л/с ([1]. – С. 111, 112).

6. Визначення кількості технічних приладів для захисту:

7. Визначення загальної кількості стволів на гасіння пожежі та на захист:

Визначаємо забезпечення об’єкта водою:

Водовіддача мережі повинна бути більше _ств.( справочник РТП стор. 126)

8. Визначення кількості АЦ:

,

Q_ст. – витрати ствола згідно із схемою подавання на гасіння пожежі, л/с;

9. Визначення кількості рукавів для організації гасіння пожежі:

,

де: 1,2 – коефіцієнт рельєфу місцевості;

L – відстань від вододжерела до місця пожежі, м;

n_м.л. – кількість магістральних ліній;

20 – довжина одного пожежного рукава, м.

10. Визначення кількості особового складу:

N_{о/с =} (N_о/с^Г + N_о/с^З + N_о/с^ПБ + N_о/с^КПП + N_о/с^КР + N_о/с^зв) × Кр, чол.,

де:

N_о/с^Г – кількість о/с на гасіння;

N_о/с^З – кількість о/с на захист;

N_о/с^ПБ – кількість о/с на постах безпеки;

N_о/с^КПП – кількість о/с на контрольно-перепускному пункті ланок ГДЗС;

N_о/с^КР – кількість о/с по контролю за насосно-рукавною системою;

N_о/с^зв – кількість о/с на зв’’язок (КГП, НШ, НТ);

Кр – коефіцієнт резерву о/с.(Кр = 1,5)

11 Визначення кількості відділень на основних пожежних автомобілях:

N_{від. =} N_о/с/N_Б/Р, од.

де N_Б/Р – кількість бойового розрахунку

на 1 АЦ.(N_Б/Р = 4)

на 1 АНР (N_Б/Р = 5).

12. Визначення номеру виклику згідно розкладу виїздів гарнізону пожежної охорони.

Приклад розв’язаної задачі

Задача

Пожежа розвивалася протягом 20 хв. на складі товароматеріальних цінностей розміром 10х50 м. Визначити потрібну кількість сил та засобів на гасіння пожежі. Гідранти розташовані на відстані 100 та 300 м.

Розв’язок

1. Визначаємо якої форми буде пожежа на визначений час та знаходимо її площу.

L_п.п. = 0,5 · V_л × t + V_л × t¹ = 0,5 × 1 × 10 + 1 × ( 20 – 10) = 15 м

S_п²⁰ = а × (b₁+ b₂) = 10 · 30 = 300 м²

А так як L_п.п. більше h_г то гасіння проводимо по площі гасіння

S_г. = n × a × h_г = 2 × 10 × 5 = 100 м²

n – кількість напрямків вводу сил та засобів;

a – фронт;

h_г – глибина гасіння ручними стволами – 5 м (лафетні – 10м).

2. Визначаємо необхідну витрату води на гасіння пожежі:

Q^г_{н. =} S_г. × I_н^г = 100 × 0,20 = 20 л/с;

I_н^г – інтенсивність подавання води на гасіння (л/с × м²);

S_г – площа гасіння (м²).

3. Визначаємо потрібну кількість стволів РС-70 на гасіння складу:

N^г_ств = Q^г_н. /q_{ств =} 20/7.4 = 3 ств. РС-70.

Q_н – необхідна витрата води на гасіння (л/с);

q_ств – 7.4 – витрата води зі ствола РС-70 при напорі

40 м × вод. × ст (л/с) ® (Справочник РТП. – С. 111).

4. Визначаємо потрібну кількість пожежних автомобілів:

N_{АЦ =} Q^г_н /Q_ств. за схемою = 20/3·7,4= 1 АЦ

5. Визначаємо потрібну кількість рукавів:

N_{рук. =} 1.2 L × n _{м л} /20 = 1.2 × 100 ×2/20 = 12 рук.

1.2 – коефіцієнт рельєфу місцевості;

L – відстань до вододжерела (м);

n _{м× л} – 2 – кількість магістральних ліній;

20 – довжина пожежного рукава, м.

6. Визначаємо кількість особового складу:

N_{о/с =} (N_о/с^Г × 3 + N_о/с^ПБ + N_о/с^КПП + N_о/с^КР + N_о/с^зв) × Кр =

= (3 × 3 +3 + 1 + 2 + 3) × 1.5 = 27 чол., де:

N_о/с^Г – кількість о/с на гасіння стволами РС-70 у складі ланок ГДЗС;

N_о/с^ПБ – кількість о/с на постах безпеки;

N_о/с^КПП – кількість о/с на контрольно-перепускному пункті ланок ГДЗС;

N_о/с^КР – кількість о/с по контролю за насосно-рукавною системою;

N_о/с^зв – кількість о/с на зв’язок (КГП, НШ, НТ);

Кр – коефіцієнт резерву о/с.

7. Визначаємо кількість відділень:

N_{від. =} N_о/с/4 = 27/4 = 7 відділень на АЦ.

3. Методика для розрахунку необхідних сил та засобів при гасінні повітряномеханічною піною.

4.

Ізолюючі вогнегасні речовини.

Створення між зоною горіння та горючим матеріалом ізолюючого шару із вогнегасної речовини або матеріалу – розповсюджений спосіб гасіння.

В практиці пожежогасіння знайшли широке використання:

- рідкі вогнегасні речовини (піна, в деяких випадках вода та ін.);

- газоподібні вогнегасні речовини (продукти вибуху та ін.);

- негорючі сипучі матеріали (пісок, тальк, флюси, вогнегасні порошкові склади і т. д.);

- тверді листові матеріали (азбестові, войлочні та ін. тканини).

Основним засобом ізоляції є вогнегасні піни: повітряно-механічна, хімічна.

Хімічна піна: кратність приблизно дорівнює 5. Трудоємкість отримання хімічної піни та достатньо високі матеріальні затрати, шкідлива дія на органи дихання піногенераторного порошку в процесі введення його у воду та інші недоліки обмежують її практичне використання.

Повітряно-механічна піна (ПМП) отримується в результаті перемішування водного розчину піноутворювача з повітрям в спеціальному стволі або генераторі. Розрізняють ПМП низької, середньої та високої кратності. Кратність піни залежить від конструкції ствола (генератора).

Основна вогнегасна властивість піни – ізолююча здатність. Піна ізолює зону горіння від горючих парів і газів, а також палаючу поверхню матеріалу від тепла, що надходить із зони горіння. Перед тим як накопичитися на палаючій поверхні достатнім для ізоляції шаром піна під дією тепла руйнується і охолоджує поверхню горіння. При цьому рідина, з якої була отримана піна, випаровується, розбавляє горючі пари і гази, що надходять в зону горіння і т. д.

Інша властивість піни – її стійкість. Від цієї властивості залежить час гасіння пожежі.

Специфічні властивості піни середньої та високої кратності:

- добре проникає у приміщення, вільно долає повороти і підйоми;

- швидко заповнює об’єми приміщень, витісняє нагріті продукти горіння, знижує температуру в приміщенні;

- припиняє полум’яне горіння та локалізує тління речовин і матеріалів;

- створює умови для виходу ствольщиків до осередку тління.

На основі цих властивостей ПМП найшла широке використання при об’ємному гасінні в приміщеннях будівель, трюмах суден, в кабельних тунелях. ПМП середньої кратності є основним засобом гасіння ЛЗР і ГР як в резервуарах, так і розлитих на великій поверхні.

Для просування піни під час заповнення нею приміщень необхідно створити певні умови: розкрити пройми для випуску диму з приміщення або з допомогою пересувних установок для видалення диму змінити напрямок газообміну по ходу руху піни.

1. Визначення кількості ГПС для заповнення певного об’єму:

,

де: W_п – об’єм приміщення, м³;

К_р – коефіцієнт руйнування піни (К=3; для кабельних тунелів К=3,5);

q^п_ГПС – витрата ГПС по ПМП, л/с; (стр. 114-115 “Довідник КГП”)

t_р – розрахункови (нормативний) час гасіння, хв. (стр. 62 “Довідник КГП”)

2. Визначення кількості ГПС для гасіння пожежі по площі:

,

де: S_п – площа пожежі, м²;

I_н – необхідна інтенсивність подачі розчину ПУ, л/с × м²; (стр. 115 “Довідник КГП”)

q^р_ГПС - витрата ГПС по розчину (стр. 114 “Довідник КГП”)

3. Визначення запасу ПУ:

,

де: К_з – коефіцієнт запасу ПУ=3; (стр. 61 “Довідник КГП”)

q^ПУ _ГПС – витрата ГПС по ПУ (стр. 114 “Довідник КГП”)

4. Визначення запасу води:

де: К_з – коефіцієнт запасу води=5; (стр. 61 “Довідник КГП”)

q^в _ГПС – витрата ГПС по воді (стр. 114 “Довідник КГП”)

Визначаємо забезпечення об’єкта водою: Водовіддача мережі повинна бути більша за сумарну витрату води на цілі пож. гасіння

Справочник РТП стор 126

5. Визначення кількості АЦ:

,

де: – загальна кількість генераторів піни.

- кількість генераторів піни яку можливо подати від пожежного автомобіля.

6. Визначення кількості рукавів для організації гасіння пожежі:

,

де: 1,2 – коефіцієнт рельєфу місцевості;

L – відстань від вододжерела до місця пожежі, м;

n_м.л. – кількість магістральних ліній;

20 – довжина одного пожежного рукава, м.

7. Визначення кількості особового складу:

N_о/с = (N_о/с^Г + N_о/с^З + N_о/с^ПБ + N_о/с^КПП + N_о/с^КР + N_о/с^зв) × Кр, чол.,

де:

N_о/с^ств – кількість о/с на гасіння;

N_о/с^З – кількість о/с на захист;

N_о/с^ПБ – кількість о/с на постах безпеки;

N_о/с^КПП – кількість о/с на контрольно-перепускному пункті ланок ГДЗС;

N_о/с^КР – кількість о/с по контролю за насосно-рукавною системою;

N_о/с^зв – кількість о/с на зв’язок (КГП, НШ, НТ);

Кр – коефіцієнт резерву о/с.(Кр=1,5)

8. Визначення кількості відділень на основних пожежних автомобілях:

N_від. = N_о/с/N_Б/Р, од.

де N_Б/Р – кількість бойового розрахунку

на 1 АЦ.( N_Б/Р=4)

на 1 АНР (N_Б/Р=5).

9. Визначення номеру виклику згідно розкладу виїздів гарнізону пожежної охорони.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. А середній коефіцієнт росту в такому випадку визначається як
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
10. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
11. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
12. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.

Переглядів: 1185