• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Технологічна схема ділової гри

Етап підготовки. Підготовка ділової гри починається з розробки сценарію – умовного відображення ситуації й об'єкта. У зміст сценарію входять: мета, опис проблеми, обґрунтовування поставлених завдань, план, загальний опис процедури гри, зміст ситуацій і характеристик дійових осіб.

Далі йде введення в гру, орієнтація учасників і експертів. Визначається режим роботи, видаються пакети матеріалів, інструкцій, правив, установок. Збирається додаткова інформація. При необхідності учні звертаються до ведучого й експертів за консультацією. Негласні правила забороняють відмовлятися від отриманої по жеребу ролі, виходити з гри, пасивно ставитися до гри, пригнічувати активність, порушувати регламент та етику поведінки.

Етап проведення – процес гри. З початком гри ніхто не має права втручатися й змінювати її хід. Тільки ведучий може коректувати дії учасників, якщо вони відходять від головної мети гри. Залежно від модифікації ділової гри можуть бути введені різні типи рольових позицій учасників. Позиції, що виявляються стосовно змісту роботи в групі: генератор ідей, розробник, імітатор, ерудит, діагност, аналітик.

Організаційні позиції: організатор, координатор, контролер, тренер, маніпулятор.

Позиції, що виявляються стосовно новизни: ініціатор, обережний критик, консерватор.

Методичні позиції: методолог, критик, методист, проблематизатор, програміст.

Соціально-психологічні позиції: лідер, якому віддана перевага, який приймається, незалежний, не приймається, знехтуваний.

Етап аналізу, обговорення й оцінки результатів гри. Виступи експертів, обмін думками, захист учнями своїх рішень і висновків. На закінчення вчитель, організатор-вихователь робить загальний висновок за наслідками гри, відзначаючи недоліки.

Проектування гри починається з визначення основних етапів гри, значущості й напрямів ігрової взаємодії. Сам зміст – в основному колективна творчість учасників гри, обумовлена соціальним замовленням суспільства. Конструювання творчих справ (І.П. Іванов) складається з шести етапів:

1 етап – підготовчий (намічаються виховні завдання колективних творчих справ, ставляться ближні й дальні перспективи).

2 етап – колективне планування (проводиться розвідка цікавих справ, створюється банк ідей).

3 етап – колективна підготовка справ (розподіл доручень, оформлення місця проведення справи і ін.).

4 етап – колективне проведення справи (педагог здійснює оперативне керівництво).

5 етап – колективне підведення підсумків (аналіз проведеної справи при проведенні зборів-підсумків, заповненні маршрутних листів, екранів змагань та емоційного настрою).

6 етап – післядія (використовування в позаурочній діяльності досвіду, накопиченого при плануванні, підготовці, проведенні й обговоренні колективної творчої справи).

Поетапне моделювання творчої гри має позитивну дію на учасників гри, створює їм умови для мобілізації сил, волі, формування пізнавальних здібностей і особистісних якостей.

Конструювання ігор на самопізнання припускає (Т.В. Березовська) такі етапи:

1. Педагогічне обґрунтування.

2. Колективне планування гри (активна взаємодія).

3. Колективна підготовка ігрової діяльності (володіння учасниками гри нормами поведінки етикетки).

4. Проведення гри (самоорганізація гравців).

5. Колективне обговорення ігор на самопізнання (аналіз підсумків ігрової взаємодії з метою самооцінки й визначення значущості одержуваної інформації для самокорекції й самоутвердження).

6. Післядія (моделювання нових ігор з опорою на попередній ігровий досвід, визначення шляхів удосконалення або корекції особистісно-значущих якостей.

Ігри на самопізнання припускають взаємодію одного індивіда з іншими. Пояснюється це тим, що здібність людини до безконфліктної й гармонійної взаємодії з іншими людьми виявляється, перш за все, через її особистість, її інтегровані якості, які якнайповніше відображаються лише через включеність індивіда у відносини з навколишнім середовищем.

За вищевикладеною схемою можна констатувати моделі ігор, що сприяють самопізнанню, на такі теми:

а) особистісні якості «Розкажи мені про мене», «Розкажи мені про себе», «Мій родовід», «Зірки в моїй долі», «Кореспондент»);

б) норми етикетної поведінки («По країнах і континентах», «Яскраво-червоні вітрила», «Леді і джентльмени», «Театр»);

в) пізнавальні здібності («Таємна незнайомка», «Шерлок Холмс», «Археологія»).

Гра формує творчу індивідуальність особистості, розвиває самостійність, готує людину до праці й життя. У будь-якій грі акцентується ігрова роль. Гравець може виступати в ролі автора, лідера, організатора або виконавця, спостерігача, бунтаря і т.п.

Моделювання ігор на самопізнання орієнтоване на різнобічний, гармонійний розвиток усіх позитивних сторін і якостей особистості школяра, самоактуалізацію й на формування установки:

· знайди самого себе, зрозумій, що ти є, що для тебе добре, а що погано, які твої життєві плани й цілі;

· прагни до самовдосконалення й стався до інших так, як тобі хотілося б, щоб вони ставилися до тебе;

· аналізуй свої дії, слова, уміння й навички, адже самоаналіз при самопізнанні просто необхідний.

Процес формування установки на самопізнання вимагає постійної роботи особистості над собою. Щоб стимулювати її, необхідно використовувати різні варіанти ігрових завдань типу:

· проранжирувати, оцінити вислови («Я брав би участь у..., тому що»);

· відповісти на питання («Я поважаю себе за…»);

· написати завдання самому собі, скласти свою візитну картку з описом якостей, які випробовуваний хотів би придбати в ігровій діяльності;

· створити словесний портрет «Я і мої друзі» (метод асоціацій і анології);

· дати рекомендації свої друзям щодо дотримання правил взаємодії з іншими людьми (на думку старшокласника, їх повинен знати й дотримуватися кожний гравець);

· відзначити, виділити, позначити своє місцезнаходження в колективі, групі, сім'ї і т.п.;

· намалювати свій настрій, домальовувати ту або іншу картину, що об'єднує поведінку індивіда в різних ситуаціях;

· заповнити текст умовними позначеннями (наприклад: «Рівні стосунки у мене з…», «Я поважаю...», «Я конфліктую з...», «У мене мінливий настрій, коли…» і ін.);

· заповнити «мішень активності», «огорожу особистісних думок», «екран емоційного настрою».

У ранній юності розкриття власного «Я», утвердження своєї індивідуальності, пильна увага до свого внутрішнього світу може всебічно реалізовуватися в ігровій діяльності. У процесі гри старшокласники самі прагнуть до подолання труднощів, самі ставлять завдання й вирішують їх. Гра – це засіб, коли виховання переходить у самовиховання, розвиток – у саморозвиток. Проте, як показує сучасна педагогічна практика, ігри, що є в арсеналі педагогів, не є націлені на надання допомоги старшокласникам у пізнанні свого «Я». Використовування системи розвивальних ігор і моделювання на їх основі ігор, що сприяють самопізнанню, – це вимога часу.

Питання для самоперевірки:

1. Які цільові орієнтири містить ігрова технологія?

2. У чому сутність ігрової технології в молодшому шкільному віці, у середньому й старшому шкільному віці?

3. Які функції виконує ігрова діяльність?

4. Які модифікації ділових ігор існує? Дайте характеристику цим іграм.

5. Розкрийте технологічну схему ділової ігри.

Висновки (стисле резюме):

Мислити технологічно – це означає проектувати свою професійну дію з упевненістю в позитивній подальшій взаємодії «педагог – дитина», а значить, у позитивній взаємодії дитини з навколишнім світом, що й стає запорукою її всебічного фізичного й духовного розвитку.

Будь-яка технологія має засоби, що активізують й інтенсифікують діяльність учнів.

Гра поряд з працею й навчанням – один з головних видів діяльності людини. Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння громадського досвіду, у якому складається та вдосконалюється самоврядування поведінкою.

Читайте також:

1. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
2. А). Схема с подвижным электродом-инструментом
3. Аналіз ділової активності підприємства
4. Аналіз ділової активності підприємства
5. Б) Організаційна структура заняття (технологічна карта)
6. Б) Організаційна структура заняття (технологічна карта)
7. Баланс та загальна схема грунтоутворення
8. Блок-схема алгоритму.
9. Блок-схема Програма
10. Варіанти вибору ділової їжі (буфет або a la carte).
11. Ведення ділової документації
12. Види засобів КЗІ залежно від способу їхньої реалізації, їх характеристика. Типова загальна схема шифратору

Переглядів: 1887