• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ендофактори та екзофактори у детермінації міжіндивідуальної варіативності

Проблема природи, чи виховання, пов’язана з визначенням джерела детермінації міжіндивідуальної варіативності і є центральною для диференціальної психології. У дослідженнях ця проблема вивчається у контексті концептуального та експериментального аналізу співвідношення особистісних та середовищних змінних, впливу спадковості чи оточення, тобто внутрішніх (ендо-) або зовнішніх (екзо) факторів.

Генетичний аналіз індивідуальних відмінностей включає в себе:

– генеалогічний метод, заснований на порівнянні між собою людей, що перебувають в різній ступені родинності;

– близнюків метод – порівняння між собою монозиготних близнюків, що володіють ідентичним генотипом, і дизиготних, що мають приблизно половину спільних генів, як сібси – тобто діти одних батьків;

– вивчення прийомних дітей передбачає порівняння їх характеристик з особливостями біологічних та прийомних батьків.

Одна з основних причин психологічної варіативності (за дослідженнями Р. Пломіна та Д. Даніельса) – різне середовище, в якому формуються діти (зокрема, порядок народження дітей, взаємостосунки батьків та їх ставлення до дітей, різні форми навчання і спілкування з однолітками). Аналізуючи вплив генотипових особливостей індивіда на специфіку середовища, з яким він взаємодіє у процесі онтогенезу, вчені виділяють три типи зв’язків між генотипом і середовищем:

– пасивний вплив, коли члени однієї сім’ї мають і спільну спадковість, і спільне середовище;

– реактивний вплив, при якому вроджені психофізіологічні особливості дитини можуть впливати на ставлення до неї батьків і однолітків, сприяючи тим самим формуванню певних рис особистості;

– активний вплив, при якому індивіди здійснюють активний пошук середовища (або створюють середовище), яке більшою мірою відповідає їх спадковим задаткам.

Інваріантність, варіантність та детермінізм. Варіантність – це не тільки вираження і наслідок інваріантності, але й один із засобів її формування. Варіантність є одним з механізмів інваріантності, пов’язаний з більш жорстко детермінованими способами мимовільної поведінки суб’єкта. Набір автоматизованих – що мимовільно виникають і функціонують – механізмів психіки забезпечує інваріантність об’єктно-предметної ментальної репрезентації, а також утримання інваріантного кластеру реакцій в межах психічної норми (що протиставляється психічній патології).

Читайте також:

1. Глава 12. Злочинність у зарубіжних країнах, концепції її детермінації та запобігання
2. Детермінації в сучасному природознавстві
3. Дисперсія (варіація), коваріація, коефіцієнт кореляції і детермінації
4. Злочинність у зарубіжних країнах, концепції її детермінації та запобігання
5. Індивідуальні відмінності в інтелекті: факторні теорії, теорії множинності інтелектів. Джерела варіативності інтелекту
6. Поняття детермінації віктимної поведінки
7. Спадковість і середовище у в детермінації інтелектуальних відмінностей

Переглядів: 2341