• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Злочинність у зарубіжних країнах, концепції її детермінації та запобігання

1.Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика. —
М., 1980.

2. Баглай М. В. Капитализм и "социальная демократия". — М.,
1970.

3. Брагинская Г. Л. Ранняя профилактика правонарушений и
формьі борьбьі с делинквентностью учащихся в американской шко-
ле / / Ранняя профилактика правонарушений несовершеннолет-
них. — М., 1978.

4. Бугров Е. В. Социальная политика буржуазного государства //
США: зкономика, политика, идеология. — 1972. — № 3.

5. Валицкая В. И., Коробейников Б. В. Проблеми городской
преступности: (по материалам X Конгресса международного об-
щества социальной защитьі) / / Вопросн борьбьі с преступностью. —
М., 1983. — Вьш. 38.

6. Волд Г. Теоретическая криминология. — Нью-Йорк, 1958.

7. Воронин Ю. А. Система борьбьі с преступностью в США. —
Екатеринбург, 1990.

8. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія.
Альбом схем (загальна і особлива частини): Навчальний посібник /
За заг. ред. О. М. Джужи. — К., 2000.

9. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Третьякова Т. А. Стислий
словник кримінологічних термінів: Навч. посібник / За заг. ред.
О. М. Джужи. — К., 2000.

10. Дюркгейм 3. Норма и патология // Социология преступ­
ности. — М., 1966.

11. Евенко Л. И., Воронков А. А. Новьіе тенденции в управле­
ний федеральними программами // США: зкономика, политика,
идеология. — 1977. — № 10.

12. Зелинский А. Ф. Криминология: Курс лекций. — Харьков,
1996.

13. Зелинский А. Ф. Криминология. — Харьков, 2000.

14. Злобин Г. А, Кризис законности и "научньїе" иллюзии. —
М. 1996.

15. Иванов Л. О., Ильина Л. В. Пути и судьбьі отечественной
криминологии. — М., 1991.

16. Иншаков С. М. Зарубежная криминология. — М., 1997.

17. Иншаков С. М. Криминология: Учебник. — М., 2000.

18. Исаченко А. Г. Оперативно-розьіскная криминология: Уч.
пособие для вузов. — М., 2001.

19. Кларк Р. Преступность в США. — М., 1975.

20. Криминология / Под ред. А. А. Герцензона, И. И. Карпеца,
В. Н. Кудрявцева. — М., 1966.

21. Криминология: Пер. с чешского / Под ред. д-ра юрид. наук
Н. А. Стручкова. — М., 1982.

22. Криминология / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньков-
ского. — М., 1994.

23. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред.
В. Н. Кудрявцева, В. Е. Зминова. — М., 1995.

24. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В. Н. Кудрявцева,
проф. В. Е. Зминова. — М., 1997.

25. Криминология / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньков-
ского. — М., 1998.

26. Криминология: Учебник для юрид. вузов / Под общ. ред.
д-ра юрид. наук, проф. А. И. Долговой. — М., 1999.

27. Кримінологія. Особлива частина: Навч. посібник для студен­
тів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / І. М. Даньшин,
В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За ред. І. М. Даньшина. — Харків, 1999.

28. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В. Н. Кудрявцева,
проф. В. Е. Зминова. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 2000.

29. Кримінологія: Спеціалізований курс лекцій зі схемами (За­
гальна та Особлива частини): Навч. посібник / За заг. ред.
О. М. Джужи. — К., 2001.

30. Криминология и профилактика преступлений: Учебник —
М., 1989.

31. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. /
Ю. В. Александров, А. П. Гаврилишин, О. М. Джужа та ін.; За ред.
В. Г. Лихолоба. — К., 1996. Кн. 1: Загальна частина.

32. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. /
Ю. В. Александров, А. П. Гаврилишин А. П., О. М. Джужа та ін.;
за заг. ред. О. М. Джужи. — К., 2000. Кн. 2: Особлива частина.

33. Криминология: приглашение к дискуссии: Монография /
Авт. кол.: А. В. Беляба, 3. В. Виленская, 3. А. Дидоренко, Б. Г. Ро-
зовский. — Луганск, 2000.

34. Кузнецова Н. Ф. Проблеми криминологической детермина-
ции. — М., 1984.

35. Кузнецова Н. Ф. Современная буржуазная криминология. —
М., 1974.

36. Курс лекций по криминологии и профилактике преступлений /
Под общ. ред. О. И. Коваленка, В. П. Филонова. — Донецк, 1995.

37. Литвак О. М. Злочинність, її причини та профілактика. —
К., 1997.

38. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність: Криміно­
лог. —правове дослідження. — К., 2000.

39. Лунеев В. В. Преступность XX века. Мировьіе, региональ-
ньіе и российские тенденции. — М., 1997.

40. Мельникова 3. Б. Почему они совершают преступления?:
Преступность молодежи и подростков в капиталистическом общест-
ве. — М., 1974.

41. Мельникова 3. Б. Применение принудительньїх мер воспи-
тательного характера к несовершеннолетним правонарушителям в ка-
питалистических странах // Сов. государство и право. — 1966. —

№4.

42. Мельникова 3. Б. Социальная реакция на преступность —
новое направление в современной буржуазной криминологии //
Проблеми буржуазной криминологии. — М., 1981.

43. Мертон Р. Социальная структура и анемия // Социология
преступности. — М., 1966.

44. Нежинская Л. А. Буржуазная теория и практика привлече-
ния населення к борьбе с преступностью: Автореф. дис... канд.
юрид. наук. — М., 1976.

45. Общественность и правопорядок / / Аргументи и фактьі. —
1983. — № 50.

46. Преступность несовершеннолетних в капиталистических
странах. — М., 1970. Ч. 2: Превенция.

47. Проблеми преступности в капиталистических странах (по
материалам иностранной печати). — М., 1981. — № 3.

48. Рьіжиков Г. В., Фесиоров Г. С. Общество, парализованное
страхом. — М., 1984.

49. Российская криминологическая знциклопедия / Под общ.
ред. д-ра юрид. наук, проф., заслуженного юриста РСФСР, прези­
дента Российской криминолог. ассоциации А. И. Долговой. — М.,
2000.

50. Селлин Т. Социологический подход к изучению причин прес­
тупности // Социология преступности. — М., 1966.

51. Сухарвв А. Я., Бородин С. В. К итогам шестого конгресса
ООН по предупреждению преступности и обращению с правонару-
шителями // Сов. государство и право. — 1981. — № 6.

52. Теоретические основи предупреждения преступности. —
М., 1977.

53. Узда К. Преступность и криминология в современной Япо-
нии. — М., 1989.

54. Фокс В. Введение в криминологию: Пер. с англ. / Под ред.
д-ра юрид. наук, проф. Б. С. Никифорова и канд. юрид. наук В. М.
Когана. — М., 1980.

55. Шиханцев Г. Насильственная преступность несовершенно­
летних в США // Соц. законность. — 1984. — № 12.

56. Шнайдер Г. Й.. Криминология: Пер. с нем. / Под общ. ред.
Л. О. Иванова — М., 1994.

57. Шур З. Наше преступное общество. — М., 1977.

58. Асіуізогу Сотіззіоп оп Іпіег§оуегптепіа1 Кеіаііопз: 8іаіе Ьосаі
Кеіаііопз іп іЬе Сгітіпаі Лізіісе 8узіет. \УазЬ., 1971. Р. 263.

59. Вагг, Я апсі Реа$е, К. (1992) Сгіте Оізріасетепі Іо Сгіте Ріасе-
тепі, іп В. і. Еуапз, N. К. РуГе апсі Б. Т. НегЬегі (есіз) Сгіте, Ро1ісіп§ апсі
Ріасе: Еззауз іп Епуігоптепіаі Сгітіпо1о§у, Ьопсіоп: Коиі1есі§е.

60. Веск, А. апа¹ ШШї, А. (1994) Сизіотег апсі 8іа£ГРегсерііопз оГіііе
Коїе оГСІозесі Сігсиіі Теіеуізіоп іп К.еіаі1 8есигііу, іп М. ОіИ (есі.) Сгіте аі
\Уогк: 8ішііез іп 8есигііу апсі Сгіте Ргєуєпііоп, Ьеісезіег: Регреіиііу Ргезз.

61. ВеппеП, 3. (1992) іп £>. 3. Еуапз, N. Я Ру& апд В. Т. НегЬегі (есіз)
Сгіте, Ро1ісіп§ апсі Ріасе: Еззауз іп Епуігоптепіаі Сгітіпо1о§у, Ьопсіоп:
Яоиі1есі§е.

62. ВеппеП, Т. апсі 1¥гі§пґ, Я. (1984) Виг§1агз оп Виг§1агу: Ргеуепїіоп
апсі ІЇіе Ойепйег, АИегзЬоі: Оотеег.

63. Вгі§Иґ, І. (1991) Сгіте Ргєуєпііоп: ТЬе ВгііізЬ Ехрегіепсе, іп К.
8іепзоп апсі Б. Со\уе11 (есіз) ТЬе РоШісз оГСгіте Сотгоі, Ьопсіоп: 8а§е.

64. Виггош, 3, ЕкЬіот, Р. стсіНеаі, К. (1979) Сгіте Ргеуепйоп апсі
іЬе Роіісе (НОК.8 по. 55), Ьопсіоп: НМ80.

65. Сіагке, К. V. О. апйНощН, М. (1984) Сгіте апсі Роіісе ЕгТєсііує-
пезз, Ьопсіоп: Ноте ОШсе.

66. Сгітіпо1о§у: ЗоигсеЬоок / Есі. Ьу М. ОоЬегіу. — 2., ОШ Ваііеу
Ргезз, 1998.

67. Ваі^агй 0. 8. апйКгіп%іеп Е. (1976) Сгітіпаі ВеЬауіоиг іп Т\уіпз,
ВгііізЬ Іоитаі о£Сгітіпо1о§у, 16: 213-232.

68. Оеіегтіпапіз о£ Ьа\у-Епйгсетеп1: Роіісіез. Ьехіп§іоп. Тогопіо,
1979. Р. 193.

69. Еуат, Б. 1, Ру/е, N. Я агиі НегЬегі, В. Т. (есіз) (1992) Сгіте, Роіі-
сіп§ апсі Ріасе: Еззауз іп Епуігоптепіаі Сгітіпо1о§у, Ьопсіоп: Коиі1есі§е.

70. ЕузепскН. 1 (1977) Сгіте апсі Регзопаіігу, Ьопсіоп: Коиі1есі§е апсі
Ке§ап Раиі, Згсі есі, рр. 114—116, 118—119 апсі 130—133.

1\.¥огге5іег, О., Скаііегіоп, М. апсіРеазе, К. (1988) ТЬе КігкЬоііВиг-§1агу Ргеуепйоп Ргоіесі КосЬсіаіе, СРЬ¹ Рарег N0. 13, Ьопсіоп: Ноте ОШсе.

72. Ргаисі апсі АЬизе іп Ооуегптепі Вепеіїі Рго§гаттез. ^азЬ., 1979.
Р. 101—103.

73. ¥гійауР. Беі^иепсу Ргєуєпііоп апсі 8осіа1 Роіісу // Ргоуіс1іп§ Сгі­
тіпаі Лізіісе Гог СЬіісігеп. Ь.. 1983. Р. 36—51.

74. Сйпіпег Каізег. Кхітіпо1о§іе Еіпе Еіп£йЬшп§ іп сііе Огапсі1а§еп
10., у6ІН§ пеиЬеагЬеііеіе Аи£1а§е С. Р. Миііег Уегіа§ Неісіе1Ьег§. 1996. 8.
296-326.

75. Наскіегї ТЬе Ргєуєпііоп оґУоиіЬ&і Сгіте: ТЬе (}иаі 8їитЬ1е 1-
ог-тоагсі. Тогопіо, 1978. СЬ. 1; ЗапсіИи І. Іиуепііе Беі^иепсу: Саизез,
Сопігої апсі Ргеуепііоп. 1977. СЬ. 2. 3; Уі'оггеп. VI. СіаззіГісаііоп о£(Меп-
сіегз аз ап Аісі Іо Ейїсіепі Мапа§етепі апсі ЕЯєсііує Тгеаітепі // ТЬе Іоиг-
паі оГ Сгітіпаі Ьа\у, Сгітіпо1о§у апсі Роіісе 8сіепсе. 1971. N0. 2. Р. 242.

76. Напз Зоаспіт 8скпеісіег. Кгітіпо1о§іе. 1987. \¥а11ег сіє Огауіег. —
Вегііп —

77.Непщ, ./ К. (1984) СШгепз Аналізі Сгіте: Ап Аззеззтепі
№і§ЬЬоигпоосі \¥аісЬ Рго§гат іп \Уазпіп§їоп ОС, ХУазпіп^іоп, ОС: Оеог-
§е \Уазпіп§1оп Шіуегзіїу.

78.Нопезз, Т. апйМа%иіге, М. (1993) УеЬісіе ^аісЬ апсі СагТЬей: Ап
Еуаіиаііоп, Ьопсіоп: Нопіе Ойїсе Роіісе КезеагсЬ Сгоир.

79.Іпіегпаїіопаі Кєуієлу оґ Сгітіпаї Роіісу. 1969. N0. 27. Р. 33.

80.Ьеа, Ж апсі ¥оип§, 3. (1984) Кеіаііуе Оергіуаііоп, іп ]. Мипсіе, Е.
МсЬаи§ЬНп апсі М. Ьап§ап (е<із) (1996) Сгітіпо1о§іса1 Регзресііуез: А Яе-
асіег, Ьопсіоп: 5а§е.

%\.ЬогпЬго5О С. (1918) Сгіте — Ііз Саизез апсі Кетесп'ез, Возіоп: Ьіі-Ие Вго^п, рр.365—366 апсі 368.

%2.МаПкеч>$, Я (1992) Кер1асіп§ "Вгокеп \Уіпс1о\У8': Сгіте, іпсіуііі-ііез апсі іігЬап СЬап§е, іп К.. МайЬетез апсі І. Уоип§ (есіз) Іззиез іп Кеаіізі Сгітіпо1о§у, Ьопсіоп: §а§е.

Кі.МсРкегхоп І. 8іііом/ау О. Р1аппіп§ Іо Ргеуепйоп Сгіте // Кеасїіопз Ю Сгіте. Веуегіу НіПз, 1981. Р. 146—166.

84. Меггу, 8. Е. (1981) ОеГепзіЬіе 8расе Шсіе&псіесі, ІІгЬап АЯаігз диаЛегіу, 16: 397—422.

%Ь.МеПоп К. (1957) 8осіа1 ТЬеогу апсі 8осіа1 8ішсйіге, Оіепсое: Ргее Ргез8,рр. 131—160.

86. Каііопаі Асіуізогу Сотіззіоп оп Сгітіпаї Іизіісе 8іапс1агсІ5 апсі
Ооаіз: Сгітіпаї Іизїісе 8узїет. \¥азЬ., 1971. Р. 3—43.

87. №їіопа1 Еуаіиаііоп Оезі§п Гог те Оеіпзііїиііаіігаііоп о£ 8іаіиз
ОГ&пйег Ргоегатте. \УазЬ., 1977. Р. 1—10.

88. №\утап, О. (1976) Ое£епзіЬ1е 8расе: Реоріе апсі Оезі§п іп те Уі-
оіепі Сіїу, Ьопсіоп: Иіе АгсЬііесШгаі Ргезз.

89. РиЬНс Ьате. 1961. 87—284.

90. 8ИаН 8. А. апсіКоіУі Ь. Н. (1974) Віозосіаі апсі Рзуспорпзуіо1о§іса1
Расіогз іп Сгітіпо1о§у, іп О Оіазег (есі). НапсіЬоок о£Сгітіпо1о§у, СЬіса-
§о: Капсі МсКаііу, рр. 124—125.

9\.8ПЬегтап СН. Сгітіпаї Уіоіепсе, Сгітіпаї Іизіісе. N. V., 1978. СЬ. 11; Тоиііег Р. Иесіисіп§ Кезісіепііаі Сгіте апсі Реаг: ТЬе НаЛ&гсі Nеі§ЬЬо-игЬоосі Сгіте Ргєуєпііоп Рго§гатте. \¥азЬ., 1979. Р. З—12, еіс.

92.8и(кегіапсіА. Ргіпсіріез оГСгітіпо1о§у. N. V., 1968. Р. 597—638.

93.ТЬе Ох&гсі НапсіЬоок оГСгітіпо1о§у. / Есі. Ьу М. Ма§иіге, К. Мог-
§ап, Я. Кеіпег. — Ох£: Сіагепсіоп Ргезз, 1997. — рр. 233—265, 891—911.

94.УУаШаіе 8. Ш<іег5їапсііп£ Сгітіпо1о§у: Сигтепі Тпеогеіісаі ОеЬа-
іез. — Вискіп§Ьат: Ореп Шіу. Ргезз, 1998. — рр. 16—33,130—139.

95. ШіінепагиіР. Сгіте Ргеуепгіоп. Возіоп, 1977. Р. 7.

96. ШНіатз К. (1997) ТехїЬоок о£ Сгітіпо1о§у, Ьопсіоп: Віаскзіопе,
рр. 177—180.

97. Шізоп, 1 <2. апйШІЩ, О. (1982) Вгокеп \¥іпсіо\У8, АЙапііс Моп-
Шіу, МагсЬ: 29—38.

98. Уетеп С, Ко]ек В. Оеііодиепсу: А 8осіо1о§іса1 Уіе\у. Тогопіо,
1980. Р. 3—89,369—370; 8аггуК. Рагасіі§т8 апсі РііГаЛз іп Ьуєпііє Іизп-
се Оіуєгзіоп // Ргоуісііп§ Сгітіпаї Іизіісе &г СпіШгеп. Ь., 1983. Р. 71.

Додатки Нормативно-правові акти

Закон України "Про прокуратуру"

(Витяг) (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, № 53, ст. 793)

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Вищий нагляд за додержанням законів в Україні

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Ка­бінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відом­ствами, іншими органами державного і господарського управління та конт­ролю, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, військовими частина­ми, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власнос­ті, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадяна­ми здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йо­му прокурорами.

(Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.93)

Стаття 2. Генеральний прокурор України

Генеральний прокурор України призначається Верховною Радою Ук­раїни за поданням Голови Верховної Ради України. У діяльності щодо здійснення нагляду за додержанням законів Генеральний прокурор Украї­ни відповідальний перед Верховною Радою України і тільки їй підзвітний. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік звітує перед Верховною Радою України про діяльність прокуратури. Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів — п'ять років. Звільнення (відставка) Генерального прокурора України протя­гом строку повноважень може мати місце лише у випадках вчинення ним злочину, порушення виконання службових обов'язків, у зв'язку з немож­ливістю виконання обов'язків за станом здоров'я, а також за власним ба­жанням. В усіх випадках питання про відставку Генерального прокурора України вирішується Верховною Радою України.

Стаття 3. Правові основи діяльності прокуратури

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими

законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загально­визнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждер­жавних договорів.

Стаття 4. Завдання вищого нагляду за додержанням законів

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням за­хист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, сус­пільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав на­ціональних груп і територіальних утворень; 2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; 3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу міс­цевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського само­врядування.

Стаття 5. Основні функції прокуратури

Основними функціями прокуратури є:

1) нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами; 2) нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, що містять ознаки злочи­ну; 3) розслідування діянь, що містять ознаки злочину; 4) підтримання дер­жавного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримінальних, цивіль­них справ та справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах; 5) нагляд за виконанням законів у місцях три­мання затриманих, попереднього ув'язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються су­дом; 6) нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, устано­вами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Зброй­них Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Управління держав­ної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дис­локованих на території України.

(Пункт шостий частини першої статті 5 в редакції Закону № 3662-12 від 26.11.93)

Прокуратура бере участь у розробленні органами державної влади за­ходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдос­коналенню та роз'ясненню законодавства. На прокуратуру не можуть по­кладатися функції, не передбачені законами України.

Стаття 6. Принципи організації і діяльності прокуратури

Органи прокуратури України:

1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вище­стоящим; 2) здійснюють свої повноваження на підставі додержання Кон-

ституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громад­ських об'єднань чи їх органів; 3) захищають у межах своєї компетенції пра­ва і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релі­гії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших оз­нак; 4) вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення; 5) діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

Розділ III. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД

Глава 1. ЗАГАЛЬНИЙ НАГЛЯД

Стаття 19. Предмет загального нагляду

Предметом загального нагляду є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, осо­бисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколиш­нього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Перевір­ка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомлення­ми про порушення законності, що вимагають прокурорського реагуван­ня, а за наявності приводів — також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

(Частина друга статті 19 в редакції Закону № 3662-12 від 26.11.93)

Стаття 20. Повноваження прокурора

При здійсненні загального нагляду прокурор має право: 1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення державних органів, органів місцевого та регіональ­ного самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та органі­зацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запрова­джено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою й тих, що містять комерцій­ну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вима­гати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та мате-

ріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;

(Пункт перший частини першої статті 20 в редакції Закону № 3662-12 від 26.11.93)

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і за­ходи щодо її забезпечення; 3) вимагати від керівників та колегіальних ор­ганів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконт­рольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення переві­рок, відомчих і позавідомчих експертиз;

(Пункт третій частини першої статті 20 в редакції Закону № 3662-12 від 26.11.93)

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: 1) опротестувати акти Прем'єр-міністра Ук­раїни, Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, мі­ністерств, державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих орга­нів місцевих Рад народних депутатів, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; 2) вносити по­дання або протест на рішення місцевих Рад народних депутатів залежно від характеру порушень; 3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про ад­міністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громад­ських організацій; 4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону; 5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; 6) звертатись до суду або арбітражного суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юри­дичних осіб.

(Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.93).

Стаття 23. Подання прокурора

Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником у дер­жавний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному роз­гляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про на­слідки повідомлено прокурору. Колегіальний орган, якому внесено подан­ня, повідомляє про день засідання прокурору, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.

Глава 2. НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ОРГАНАМИ, ЩО ВЕДУТЬ БОРОТЬБУ З ЗЛОЧИННІСТЮ

Стаття 29. Предмет нагляду за законністю в діяльності органів, що ведуть боротьбу з злочинністю

Предметом нагляду є додержання законів органами дізнання, поперед­нього слідства та іншими органами, що ведуть боротьбу з злочинністю. Нагляд має своїм завданням сприяти: 1) розкриттю злочинів, захисту осо­би, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; 2) виконанню вимог закону про невідворотність відпо­відальності за вчинений злочин; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4) охороні прав і законних інтере­сів громадян, які перебувають під слідством; 5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчинен­ню. Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій право­охоронних органів у боротьбі із злочинністю.

(Стаття 29 доповнена частиною третьою згідно з Законом М 3662-12 від 26.11.93)

Стаття ЗО. Нагляд за додержанням законів органами дізнання і попереднього слідства

Прокурор вживає заходів до того, щоб органи дізнання і попереднього слідства:

1) додержували передбаченого законом порядку порушення криміналь­них справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних засобів, припи­нення та закриття справ, а також додержували строків провадження слідства та тримання під вартою; 2) при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясовували обставини, які викривають чи виправдо­вують обвинуваченого, а також пом'якшують і обтяжують його відпові­дальність; 3) виявляли причини вчинення злочинів і умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами попереднього слідст­ва і дізнання визначаються кримінально-процесуальним законодавством. Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів попереднього слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення пору­шень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.

Глава 3. УЧАСТЬ ПРОКУРОРА В РОЗГЛЯДІ СПРАВ У СУДАХ

Стаття 34. Завдання прокурора в судовому процесі

Прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє вико­нанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що грунтуються на законі.

Закон України "Про міліцію"

(Витяг) (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, № 4, ст. 20)

(Вводиться в дію Постановою ВР № 583-12 від 25.12.90, ВВР 1991, № 4, ст. 21).

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Міліція в Україні

Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Стаття 2. Основні завдання міліції

Основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки гро­мадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопору­шенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; вико­нання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у подан­ні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не мо­жуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності мілі­ції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, за­хищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переко­нань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти ви­соку культуру і такт.

Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не ви­магає іншого.

Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.

Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затрима­них і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм ме­дичної та іншої допомоги.

Стаття 6. Сприяння державних органів, громадських об'єд­нань, трудових колективів і громадян у виконанні завдань міліції

Державні органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові ко­лективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського по­рядку і боротьбі із злочинністю.

Міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому зако­нами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється.

Стаття 7. Організація міліції та її підпорядкованість

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Мініс­терства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактич­ну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охо­ронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кри­мінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; держав­ної автомобільної інспекції; міліції охорони; спеціальної міліції.

Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від сти­хійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внут­рішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть ство­рюватись спеціальні підрозділи міліції.

На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України. Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в по­рядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.

Розділ II. ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА МІЛІЦІЇ

Стаття 10. Основні обов'язки міліції

Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:

1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з
цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбаче­
них чинним законодавством;

3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адмі­
ністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень,

зживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у іравовому вихованні населення;

7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, те пов'язаних з позбавленням волі;

12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху,
додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстра­
цію та облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право ке­
рування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобі­
гати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогос­
подарською технікою;

13) давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберіган­
ня, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та мате­
ріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких
встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об'єктів, де вони ви­
користовуються, контролювати додержання зазначених правил та функ­
ціонування цих об'єктів;

14) контролювати додержання громадянами та службовими особами
встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду,
перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних
громадян та осіб без громадянства;

21) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров'я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хво­рих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування;

(Пункт 21 статті 10 в редакції Закону № 2484-12 від 19.06.92)

Стаття 11. Права міліції

Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:

1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський
порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійснен­
ню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які
допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання
зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;

2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень доку­
менти, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для
з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за вико­
нанням яких покладено на міліцію;

3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у
зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення
без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встанов­
леному законом порядку;

4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу
на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офі­
ційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщен­
нях: осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які перехову­
ються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від вико­
нання кримінального покарання, — на строки і в порядку, передбачені за­
коном; осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, — на
строк, встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, су­
дом, але не більше десяти діб; осіб, які вчинили адміністративні правопо­
рушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці
питання не можуть бути вирішені на місці, — на строк до трьох годин, а у
необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин право­
порушення — до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві
протягом 24 годин з моменту затримання; неповнолітніх віком до 16 років,
які залишилися без опікування, — на строк до передачі законним пред­
ставникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх,
які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає
кримінальна відповідальність, — до передачі їх законним представникам
або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 го­
дин; осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, — до
розгляду справи народним суддею;

(Абзац шостий пункту 5 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2484-12 від 19.06.92)

осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втра­тили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточую­чим або собі, — до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для достав­ки до місця проживання, а при відсутності таких — до їх витвереження; осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, — на строк до ЗО діб з санкції прокурора; осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або нар­команії, — на строк до 3 діб; військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, — до передачі їх військовим патрулям, представникам військової комендату­ри, військових частин або військових комісаріатів; осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небез­пеку для себе і оточуючих, — до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що
знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та пред­
мети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здо­
ров'ю;

7) складати протоколи про адміністративні правопорушення, провади­
ти особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосову­
вати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у спра­
вах про адміністративні правопорушення;

8) у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні
правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати ма­
теріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних
органів, товариських судів, громадських об'єднань або трудових колективів;

9) проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих
органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі
дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

10) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні
та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звуко­
запис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

11) проводити фотографування, звукозапис, кіно— і відеозйомку, дак­
тилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або за бро­
дяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також
осіб, підданих адміністративному арешту;

12) проводити кіно-, фото— і звукофіксацію як допоміжний засіб попе­
редження протиправних дій та розкриття правопорушень;

13) вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний
та оперативний облік в обсязі, структурі й порядку, що визначаються зав­
даннями, покладеними на міліцію цим Законом;

14) проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних по­
вітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільно­
го транспорту згідно з чинним законодавством;

(Пункт 14 статті 11 доповнено згідно із Законом № 2484-12 від 19.06.92)

15) входити безперешкодно у будь-який час доби: а) на територію і в
приміщення підприємств, установ і організацій, в тому числі митниці, та ог­
лядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних
у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обста­
винах; б) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі
переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю
мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обста­
винах; в) в жилі приміщення осіб, які перебувають під адміністративним
наглядом, з метою перевірки.

У разі опору, вчинення протидії працівник міліції може вжити заходів до їх подолання, передбачених цим Законом;

16) перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях
громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підпри­
ємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою
забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину,
виявлення і затримання осіб, які його вчинили;

17) одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на пись­
мовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та бан­
ківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у про­
вадженні міліції;

(Пункт 17 статті 11 в редакції Закону № 2932-12 від 26.01.93)

18) повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам,
громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем
проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопору­
шення;

19) вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням
або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов'язко­
ві до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що
сприяють вчиненню правопорушень;

20) відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або заборо­
няти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою за­
безпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і
здоров'я людей;

21) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при
аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю
людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомо­
більних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил до­
рожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність
транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при
наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою;
оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право ко­
ристування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що
перевозяться, товарно-транспортним документам; проводити технічний ог­
ляд автомототранспорту; організовувати при необхідності медичний огляд
водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами
осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають докумен­
тів на право керування або користування транспортними засобами, позбав­
ляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування
транспортними засобами; використовувати передбачені нормативними ак­
тами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорож­
нього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан
яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або
номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних докумен­
тах; затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засо­
би для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;
відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контроль­
них і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього ру­
ху; вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утри­
мання шляхів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівель­
них та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах, як­
що при цьому не додержуються вимоги по забезпеченню громадської
безпеки;

22) анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на
придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речо­
вин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених
правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх даль­
шого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечату­
вати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєре-

монтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боє­припасами, до усунення порушень відповідних правил; анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадя­нам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством; огляда­ти з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хіміч­ні, отруйні та радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додер­жання правил поводження з ними; оглядати зброю та боєприпаси, що зна­ходяться у громадян, а також місця їх зберігання;

23) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені
або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищува­
ти ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у
встановленому порядку;

24) проводити з участю адміністрації підприємств, установ і організа­
цій огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і терито­
рій з метою перевірки охорони державного і колективного майна, додер­
жання правил продажу товарів і надання послуг населенню; вимагати від
матеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ і органі­
зацій відомості та пояснення по фактах порушення законодавства, прове­
дення документальних і натуральних перевірок, інвентаризацій і ревізій ви­
робничої та фінансово-господарської діяльності; витребувати і при необхід­
ності вилучати документи, зразки сировини й продукції, опечатувати каси,
приміщення і місця зберігання документів, грошей та товарно-матеріаль­
них цінностей.

Розділ III. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ І ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим За­коном.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють об­ставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні за­соби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб по­хилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім ви­падків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна пе­ревищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'яз­ків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю пра­вопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу праців­ник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізич­ного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї працівник міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціаль­них засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 13. Застосування заходів фізичного впливу

Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впли­ву, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопору­шень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.

Стаття 14. Застосування спеціальних засобів

Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кий­ки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої від­волікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засо­би, а також використовувати службових собак у таких випадках:

1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що
створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громад­
ського порядку;

3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні
засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;

4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення
осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання
осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище
особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що во­
ни можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть
призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують ро­
боту транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громад­
ський спокій, життя і здоров'я людей;

6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які ви­
конують службові або, громадські обов'язки по охороні громадського поряд­
ку і боротьбі із злочинністю;

7) для звільнення заложників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосуван­ня визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру пра­вопорушення і особи правопорушника.

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікують­ся в засобах масової інформації.

(Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Зако­ном № 2484-12 від 19.06.92).

Стаття 15. Застосування вогнепальної зброї

Працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогне­пальну зброю у таких випадках:

1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю,
а також звільнення заложників;

2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо
їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

(Пункт другий частини першої статті 15 в редакції Закону № 101/95-ВР від 14.03.95)

3) для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщен­
ня громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і
організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і
яка намагається втекти;

5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втек­
ти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї
та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;

6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо
водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або пра­
цівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сто­ронні особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції.

(Частина четверта статті 15 виключена на підставі Закону № 101/95-ВР від 14.03.95)

Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникну­ти підстави для її застосування. Спроби особи, яка затримується працівни­ком міліції з оголеною вогнепальною зброєю, наблизитися до нього, скоро­тивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутися до його зброї, дають працівникові міліції право застосовувати вогнепальну зброю згідно з цим Законом.

(Стаття 15 доповнена частиною четвертою згідно із Законом № 2484-12 від 19.06.92)

Стаття 15^і. Гарантії особистої безпеки озброєного працівника міліції

Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникну­ти підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопоруш­ників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєнні злочинів чи пра­вопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попереджен­ням про можливість її застосування.

Спроба особи, яка затримується працівником міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю.

(Закон доповнено статтею 15^і згідно з Законом № 101 /95-ВР від 14.03.95)

Розділ V. ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ

Стаття 20. Правове становище працівників міліції

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання гро­мадянами і службовими особами.

Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керу­ється тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосе­редньому і прямому начальникам.

Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передба­чених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність праців­ника міліції.

Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов'яз­ків, не передбачених чинним законодавством.

Втручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.

Розділ VI. КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ

Стаття 26. Контроль за діяльністю міліції

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції Ради народ­них депутатів.

Ради народних депутатів, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адмі­ністративну діяльність.

Стаття 27. Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції

Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції здійснюють Ге­неральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

Закон України "Про Службу безпеки України"

(Витяг)

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Служба безпеки України

Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеці­ального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Вер­ховній Раді України.

Стаття 2. Завдання Служби безпеки України

На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законо­давством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ла­ду, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонно­го потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб. До завдань Служби безпеки Ук­раїни також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організова­ної злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших проти­правних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інте­ресам України.

Стаття 3. Засади діяльності Служби безпеки України

Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників грунту­ється на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійно-сті та відповідальності перед народом України. В оперативно-службовій ді­яльності Служба безпеки України дотримується принципів поєднання єдино­начальності і колегіальності, гласності і конспірації.

Стаття 5. Діяльність Служби безпеки України і права людини

Діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повин­ні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допу­скати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і ме­жах, визначених Конституцією та законами України. Неправомірне обме­ження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов'яз­ків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, при­тягнення винних до відповідальності. Служба безпеки України на вимогу

громадян України у місячний строк зобов'язана дати їм письмові пояснен­ня з приводу обмеження їх прав чи свобод. Такі особи мають право оскар­жити до суду неправомірні дії посадових (службових) осіб та органів Служби безпеки України.

Розділ II. СИСТЕМА І ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стаття 17. Взаємодія Служби безпеки України з правоохорон­ними та іншими державними органами України

Служба безпеки України взаємодіє з Управлінням охорони вищих по­садових осіб України, Національною гвардією України, правоохоронними та митними органами України у порядку і на засадах, визначених закона­ми, указами Президента України та прийнятими на їх основі актами Служ­би безпеки України і відповідного відомства.

Розділ IV. ПОВНОВАЖЕННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стаття 24. Обов'язки Служби безпеки України

Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'я­зана: 3) виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України; проводи­ти дізнання і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів; 4) здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; 5) забезпечувати за­хист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної ціліснос­ті України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань; 7) брати участь у розробці і здійсненні заходів щодо захисту державних таєм­ниць України, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприєм­ствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної та­ємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтере­сам України; 8) здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки; 9) у межах визначеної законо­давством компетенції забезпечувати захист особистої безпеки громадян; брати участь у реабілітації і поновленні прав незаконно репресованих осіб; 10) сприяти Прикордонним військам України в охороні державного кордо­ну України; 11) сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їх оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних си­туацій; 12) подавати наявними силами і засобами, в тому числі і технічни­ми, допомогу органам внутрішніх справ, іншим правоохоронним органам у боротьбі із злочинністю.

Стаття 25. Права Служби безпеки України

Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання по­кладених на них обов'язків надається право: 1) вимагати від громадян та по­садових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійснен-

ню повноважень Служби безпеки України, перевіряти у зв'язку з цим до­кументи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності; 2) подавати органам державного управління обов'язкові для розгляду пропозиції з питань націо­нальної безпеки України, в тому числі про припинення роботи, пов'язаної з державними таємницями, яка виконується з порушенням встановлених правил; 3) одержувати на письмовий запит керівника відповідного органу Служби безпеки України від міністерств, державних комітетів, інших ві­домств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об'єднань дані і відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватись з цією метою службовою документацією і звітністю; 12) в інтересах розвідки, контррозвідки і оперативно-розшукової діяльності створювати інформаційні системи та вести оперативний облік в обсязі і порядку, що визначаються завданнями, покладеними на Службу безпеки України цим Законом.

Розділ VII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стаття 35. Відповідальність співробітників Служби безпеки України

Співробітники Служби безпеки України самостійно приймають рішен­ня в межах своїх повноважень. Вони повинні відмовитись від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать чинному за­конодавству. За протиправні дії та бездіяльність вони несуть дисциплінар­ну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Співробітники Служ­би безпеки України, які виконують свої обов'язки відповідно до наданих за­конодавством повноважень і в рамках Закону, не несуть відповідальності за завдані майнові збитки. Такі збитки відповідно до законодавства компен­суються за рахунок державного бюджету Службою безпеки України.

Стаття 36. Відповідальність за неправомірні дії, що перешко­джають реалізації повноважень Служби безпеки України

Законні вимоги співробітників Служби безпеки України при виконанні ними службових обов'язків є обов'язковими для громадян і посадових осіб. Непокора або опір законним вимогам співробітників Служби безпеки Ук­раїни, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законодавством.

10 1-378

Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"

(Витяг) (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992,

Читайте також:

1. II. Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях
2. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. Автономні утворення у зарубіжних державах
6. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
7. Алгоритм запобігання тупиків
8. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
9. Аналіз зарубіжних проектів
10. Базові концепції ООП
11. Бюджетний устрій в зарубіжних країнах. Організація бюджетного процесу
12. В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Переглядів: 803