Індивідуальні відмінності в інтелекті: факторні теорії, теорії множинності інтелектів. Джерела варіативності інтелекту

Властивості здібностей

Рівні здібностей

Характеристики здібностей

Мають якість, щовизначає ту діяльність, якій вони сприяють,

¯ ¯

загальні здібності спеціальні здібності

та кількість (ступінь вираженості).

Загальні здібності – система індивідуально-вольвих якостей, яка забезпечує відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями і здійсненні різних видів діяльності.

Спеціальні (часткові) здібності – система властивостей особистості, яка допомагає досягти високих результатів у певній спеціальній галузі діяльності. У розвитку часткових здібностей є найбільш сприятливі («сенситивні») періоди, коли задатки можуть розкритися яскравіше.

репродуктивний û ë продуктивний (творчий).

Обдарованість – високий рівень розвитку задатків, схильностей.Існує загальна і спеціальна обдарованість.

Талант – вища здатність до певної діяльності, яка дає змогу виконувати її успішно, самостійно, оригінально.

Геніальність – найвищий ступінь обдарованості, таланту. Виявляється у творчій діяльності, результати якої мають соціально-групову і вселюдську значущість.

½ ½

опорні провідні.

Без опорних властивостей виявлення здібностей неможливе (наприклад, чутливість зору, образна пам'ять, сенсомоторика для зображувальної діяльності). Провідні властивості задають верхню границю розвитку здібностей (творча уява).

Першу шкалу вимірювання інтелекту створили у 1905 р. А.Біне та Т.Симон: для певного віку (від 2 до12 років) встановлювались бали, які визначали певний рівень розвитку однієї з 30-ти здібностей.

В.Штерн у 1911 році вводить термін «психічний вік», який повязує з хронологічним віком через коефіцієнт інтелекту.

Л.Термен у 1916 році пропонує абревіатуру «IQ» та шкалу вимірювання від 0 до 100. Версія його тесту відтоді використовується у СШАпід назвою «тест Стенфорд-Біне».

Сучасний зміст показників IQ є іншим: замість кількості років вираховують пропорцію результатів досліджуваного у порівнянні із загальним результатом у певній групі. IQ вважають загальним показником інтелектуального розвитку, що у певній мірі відображає структуру інтелектуального потенціалу.

Відзначено, що коефіцієнт IQ е показником

- успіхів у навчанні;

- професійних успіхів у виробничників та службовців;

- успішності роботи військових, поліціянтів, державних службовців тощо.

Натомість IQ не вважається показником здатності особистості навчатись

навичкам, необхідним для повсякденного життя.

З'ясування питання щодо стійкості тестових оцінок у часі показало таке:

1) прогноз щодо IQ не може бути зроблений на основі показників швидкості розвитку немовлят;

2) найбільш вдалим віком для прогнозу рівня IQ у наступні періоди шкільного життя – це 6 років;

3) у кожному індивідуальному випадку можливі коливання (у межах 50 балів).

Для побудови цілісного уявлення про інтелект та виявлення індивідуальних відмінностей у інтелекті робились спроби створити психологічні моделі на основі виміру окремих змінних, звертаючись до факторно-аналітичних моделей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Концепції здібностей	\|	Теорії множинності інтелектів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.