Теорії множинності інтелектів

Факторні теорії інтелекту

Перша із таких теорій створена Ч.Спірменом, якийвиділив

два фактори:

1 – загальний (g – /general/) – відображає стійкі характеристики людини; проявляється у високій кореляції між окремими тестами; відображає рівень ментальної енергії індивіда;

2 – специфічні (s – /specific/) – властиві тільки даному виду діяльності, відображають особливості ситуації.

Дж.Келлі виділив як головний не один генеральний фактор, а кілька групових (дії з просторовими співвідношеннями, числами, словесним матеріалом; пам’ять; швидкість мислення).

Л.Терстоун назвав 12 факторів (первинних розумових здібностей), серед яких найбільш часто спостерігаються такі:

V – вербальне розуміння;

W – швидкість мовлення;

N – число (швидкість і точність арифметичних дій);

S – простір (сприйняття нерухомих форм та просторових змін);

M – асоціативна пам’ять;

P – швидкість сприйняття;

I (R) – індукція.

Ієрархічні моделі інтелекту виділяють первинні й похідні від них – вторинні та третинні фактори; їх перевагою є підпорядкування зростаючої кількості факторів.

Уієрархічній моделі інтелектуС.Барта запропоновані 5 рівнів:

- перший (низький) – елементарні моторні й сенсорні процеси;

- другий – перцепція і моторна координація;

- третій – процеси вироблення навичок і пам’ять;

- четвертий – логічне узагальнення;

- п’ятий – фактор загального інтелекту (g).

На вершиніієрархічної моделі Ф.Вернона – фактор «g».Нижче – вербально-освітній та практико-технічний фактори.Найнижчі – специфічні ситуаційні фактори.

Три виміри інтелекту називає Дж.Гілфорд:

- 5 операцій (оцінювання, конвергенція, дивергенція, розуміння інформації, запам’ятовування);

- 5 форм змісту (зорова, слухова, символічна, семантична, поведінкова);

- 6 варіантів результатів (елементи, класи, відношення, системи, перетворення, значення).

Разом – 150 факторів (на сьогодні підтверджено 105 із них).

Р.Стернберг пропонує трикомпонентну теорію інтелекту, згідно з якою на інтелект впливають три типи психічних процесів або компонентів:

1 – метакомпоненти, які регулюють процес вирішення проблеми та включають її визначення, виділення етапів у процесі рішення, висновок про остаточне рішення;

2 – виконавчі компоненти, тобто процеси, пов’язані з актуальним рішенням конкретної проблеми;

3 – компоненти набутих знань, пов’язані зі специфікою навчання й зберіганням корисних відомостей.

За зауваженням О.В.Лібіна, Р.Стернберг критикує інші концепції інтелекту за постановку ними основного акценту виконавчих компонентах, та недостатність уваги до досвіду і метакомпонентам, натомість їх врахування дозволило би розповсюдити виміри на сферу соціального, практичного та емоційного інтелекту.

Г.Айзенк розуміє інтелект як множинне явище та співпідкорює три види інтелекту:

- біологічний;

- психометричний;

-соціальний.

Х.Гарднер виділяє шість видів інтелекту:

- лінгвістичний;

- логіко-математичний;

- просторовий;

- музичний;

- кінестетичний;

- особистісний.

Зміст інтелекту виходить за межі лише когнітивної сфери. Кожна з названих здібностей є важливою для адекватності й досягнення успіху у певній сфері.

Д.Хорн називаєдва типи інтелекту:

- поточний (це здібності, завдяки яким людина навчається новому (пам'ять , індукція, сприймання нових зв’язків і відношень); інтелект ніби «вливається» у різні види інтелектуальної діяльності в процесі дорослішання людини; він відображає біологічні можливості нервової системи; після закінчення югості йде на спад) ;

- кристалізований інтелект (широка сфера інтелекту, що включає уміння формулювати судження, аналізувати, узагальнювати; розвивається з досвідом, освітою; спирається на обізнаність і прогресує протягом життя.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Індивідуальні відмінності в інтелекті: факторні теорії, теорії множинності інтелектів. Джерела варіативності інтелекту	\|	Типологічний підхід до вивчення особистості і характеру

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.