Поняття про самооцінку

Самооцінка – оцінка особистістю себе, своїх фізичних, інтелектуальних, емоційно-вольових, комунікативних, етичних якостей, життєвих можливостей, ставлення до себе оточуючих і свого місця серед них. Це – прояв суб’єктивної активності особистості, складова частина Я-концепції, образу Я, який не треба ні уявляти, ні згадувати, оскільки він суб’єктивно існує як даність, внутрішньо властива особистісна структура, що керує ставленням особистості до себе і навколишнього світу. Це одна з провідних характеристик самосвідомості.

Самооцінку можна розглядати як інтегратор всіх трьохосновних компонентів Я-образу: фізичного, психологічного і соціального.

В онтогенезі самооцінка спочатку формується на основі оцінок дитини близьким оточенням, а з періоду включення у самосвідомість механізму рефлексії самооцінка все більше уточнюється і удосконалюється в процесі самоаналізу з врахуванням власного досвіду успішності у діяльності, ставлення до значущого оточення. З часом самооцінка стає більш диференційованою.

Самооцінка характеризується рівнем, ступенем адекватності, стійкістю.

Лекція 6. Особистісні фактори поведінкових відмінностей

Мета: ознайомлення студентів з основними концепціями особистості і теоріями особистісних факторів.

Професійна спрямованість: уміння здійснювати психологічний аналіз особистості у формально-динамічних категоріях.

План:

1. Особистість: диференційно-психологічний аспект.

2. Концепція особистісних рис. Теорії особистісних факторів.

3. Ієрархічна організація особистості.

4. Формально-динамічна модель особистості.

5. Функціональна особистість.

Основні поняття

особистісні фактори, особистісні риси, концепція особистісних рис, формально-динамічна модель особистості, особистісна тривожність, нейротизм, психотизм, ідентифікація, конформізм

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про Я-концепцію	\|	Особистість: диференційно-психологічний аспект

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.