ВИСНОВКИ

Поняття «рішення» у теорії та на практиці найчастіше розуміється як процес, акт вибору, результат вибору. Рішення як таке має сенс лише тоді, коли існують альтернативи вибору та визначено мету цього вибору. Господарське рішення є результатом складної системної діяльності людей. ГР — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної цілі підприємства. Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним.

Сутність господарських рішень проявляється в певних аспектах, що засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Необхідність класифікації зумовлено потребою у визначеності термінологічного апарата, виборі оптимальних методів прийняття й обґрунтування рішень. Але на даний момент не існує чіткої та сталої класифікації ГР.

Приймаючи певне господарське рішення, необхідно визначити оптимальні форми його розробки та реалізації. Формами розробки господарських рішень є: акт, акцепт, бюлетень, вказівка, декларація, договір, закон, заява, кодекс, модель, наказ, норма, постанова, розпорядження тощо. Реалізація рішень, прийнятих суб’єктом господарювання, може відбуватися в таких формах, як: ділова бесіда, засідання, інформаційний лист, методика, навчання, рекомендаційний лист, порада, нарада.

Високий рівень конкурентного середовища змушує кожного керівника, ОПР звернути увагу на якість та ефективність при-йняття рішення. Якість господарського рішення визначається сукупністю параметрів рішення, що задовольняє конкретного споживача (групу споживачів) та забезпечує реальність його реалізації. Ефективність господарського рішення — це ресурсна результативність як результат розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві. Основними вимогами до ГР є: своєчасність прийняття, потреба у встановленні механізму реалізації, оптимальність, можливість реалізації, гнучкість, можливість верифікації та контролю виконання, оригінальність і змістовність.

4. Системний аналіз та системний підхід до господарських рішень

Зі словом «система» ми зустрічаємося постійно: Сонячна система |га система ціноутворення, банківська система і система матеріального постачання тощо. Насправді поняття системи надзвичайно широке, воно охоплює багато сторін пізнавальної та практичної діяльності людини. Тому строгого, єдиного визначення поняття системи не існує.

Система (у перекладі з грецької - ціле, зіставлене з частин) - це сукупність елементів, які структурно пов'язані, утворюють єдину цілісність та об'єднані на основі досягнення єдиної мети.

Елемент системи - це її найпростіша, неподільна функціональна частина.

Середовище - це множина об'єктів, які знаходяться поза даною системою і (або) впливають на неї, або перебувають під її впливом.

Підсистема - це окрема самостійна частина системи, виділена за певною ознакою, яка може бути розкладена на елементи в межах даного дослідження. Підсистема відрізняється від звичайної групи об'єднаних елементів, для якої не виконується умова цілісності.

Властивості елементів системи відображаються у її характеристиках, які діляться на якісні і кількісні.

Кількісна характеристика системи називається параметром. Зауважимо, що іноді поняття «параметр» і «характеристика» ототожнюють на підставі того, що до них можна застосувати числову міру, але характеристика може бути і якісною, оскільки не завжди можливо (або навіть недоцільно) здійснювати кількісну оцінку будь-якої властивості.

Стан системи описується множиною значень характеристик системи в даний момент часу. Зміна довільного значення будь-якої характеристики системи означає перехід системи з одного стану в інший. Таким чином можна отримати набір станів системи.

Процес - це набір станів системи, який відповідає впорядкованій множині значень деякого параметра, зі зміною якого змінюються властивості, або характеристики самої системи. Здебільшого таким параметром є час.

Основними характеристиками системи є її структура та мета функціонування. Під структурою системи розуміють сукупність її складових елементів, множину взаємозв'язків між ними та із зовнішнім середовищем. Під метою системи розуміють призначення, основну ціль, заради якої система функціонує. Мета залежить від предметної області та завдань дослідження і відіграє роль системоутворюючого фактора. Кожна система повинна характеризуватися єдністю функції та структури. Природно, що в процесі функціонування і розвитку системи відбуваються зміни як в самій системі, так і в зовнішньому середовищі. Внаслідок цього можуть змінюватися функція та структура системи, при цьому ефективність функціонування системи може як підвищуватись, так і знижуватись.

Для опису розвитку системи як сукупності її станів необхідно знати способи функціонування системи, умови її взаємодії із зовнішнім середовищем, а також способи управління розвитком системи та її елементів.

Поняття система невіддільне від понять системного аналізу та системного підходу. Поняття система, процес, вхід, вихід, обернений зв'язок, обмеження використовуються не тільки у системному підході, а й у системах іншої природи: системного проектування, системного управління тощо. Спільним є те, що при системному підході до різних процесів (вибір проекту, розробка плану розвитку підприємства, планування бюджету країни) необхідно дослідити зв'язок даної системи з іншими системами, визначити вхід (вхідна інформація), вихід (рішення), обернені зв'язки (аналіз рішення) і обмеження (матеріальні, фінансові, трудові, інформаційні ресурси тощо). На рис. 1.1 - графічне зображення системи. Управління системою необхідне для забезпечення її цілеспрямованої поведінки при зміні умов зовнішнього середовища або умов її функціонування. Управління досягається за рахунок відповідної організації системи, під якою розуміють її структуру та спосіб функціонування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Способи формалізації та реалізації господарських рішень	\|	Class osnova

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.