Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Професійна освіта та професійне самовиховання майбутнього вчителя.

Інтенсивний етап формування педагогічної майстерності та педагогічної культури проходить в період навчання у педагогічному вузі. Успішність як професійно-педагогічної підготовки у ВНЗ, так і подальшого професійного становлення великою мірою залежить від того, як він володіє культурою самовиховання, як цілеспрямованого самостійного свідомого процесу саморозвитку особистості, спрямованого на вироблення у себе професійно значущих якостей та умінь.

Під час навчання у вузі закладається фундамент майбутнього професійного зростання педагога. Майбутній педагог не тільки знайомиться з професією, але і набуває досвіду реальної професійної взаємодії.

Відповідно, уміння, що набувають студентами, можна розділити на дві великі категорії: уміння вчитися і уміння спілкуватися. Вони взаємозв'язані між собою, але для зручності розглянемо кожне з них окремо.

Уміння вчитися– найважливіша складова професії педагога. Воно виявляється у використанні прийомів розумової діяльності по відношенню до ряду навчальних ситуацій. Це і уміння організувати свій час, планувати, контролювати свою діяльність, знаходити необхідну інформацію, вибирати відповідні методи учіння, співпрацювати з іншими людьми. Це істотне розширення спектру сенсів учіння в умовах переходу від уміння вчитися до уміння вчитися разом, що означає становлення узагальнених соціокультурних здібностей особистості.

Освіта може бути двох типів: систематична і ситуативна (коли знання і навики отримуються у міру виникнення потреби в них).

Якнайповніші реалізувати вибрану професійно-освітню стратегію дозволяє лише систематична освіта. Навчальний процес у вузі побудований таким чином, що студентам пропонуються різні форми навчання, як теоретичні, так і практичні. До теоретичних відносяться лекційні заняття, до практичних – семінари, лабораторні роботи, практикуми і безпосередньо практика.

Навчання у вузі для людей, що збираються займатися педагогічною діяльністю, надає унікальні можливості. З першого курсу студент виявляється у середині педагогічного процесу, виступаючи в ролі об'єкту і суб'єкта педагогічної практики.

Можливість аналізувати хід навчального процесу не тільки з погляду учня, але і з професійних позицій: студент не тільки складає іспити, але і вчиться їх приймати; не тільки слухає лекції, але і вчиться їх читати; не тільки спілкується з колегами, але і вчиться управляти спілкуванням в колективі. Майбутній педагог може аналізувати стиль, прийоми, методи викладання, вчитися ефективній побудові взаємодії, розвивати свої навики рефлексій і поповнювати арсенал педагогічної техніки.

Зусилля викладачів не будуть успішними, якщо студент не розширюватиме спектр джерел освіти за рахунок зовнішніх ресурсів.

Перше і традиційне джерело – книги, періодичні видання, засоби масової інформації. Сюди ж можна віднести і дистанційну освіту через Інтернет. Окрім спеціальної літератури і підручників необхідно знайомиться з актуальними публікаціями в спеціальній періодиці, брати участь в різних конференціях, семінарах, виставках. Це значною мірою підвищує якість освіти.

Ще одним джерелом освіти є дослідницька діяльність. Яка є неодмінною складовою педагогічної діяльності. Досліджуючи педагогічну дійсність, майбутній вчитель не тільки упорядковує знання про неї, але і формує свій професійний стиль і світогляд. У систематичній освіті важливо визначитися з темою дослідження, головною проблемою, яка могла б стати центром професійного інтересу.

Ця тема може бути глобальною і локальною. Сучасні курси припускають різноманіття різних проектів: курсових, дипломних, конкурсних. Якщо студент з першого курсу займається дослідженням якої-небудь проблеми, це може полегшити написання кваліфікаційної роботи. Дослідницька діяльність не тільки підвищує рівень освіти, але і допомагає знайти однодумців, познайомитися з фахівцями з тієї чи іншій проблемі.

Випускники, що проявили свої здібності ще будучи студентами, легше влаштовуються на роботу, одержують вигідніші пропозиції від працедавців і швидше просуваються по професійних сходах.

Третє джерело систематичної освіти – навчання на різних курсах. Грамотний фахівець повинен володіти не тільки знаннями про безпосередній предмет професійної діяльності, але і різноманітними уміннями, необхідними для її здійснення.

На першому курсі, коли навантаження невелика, можна піти на курси стенографії, роботи в мережі Інтернет, вивчення іноземної мови, формування іміджу і т.д.

На старших курсах можна пройти тренінги особистого зростання, розвитку комунікативних навиків і упевненості в собі, розвинути ораторське мистецтво.

Четверте джерело освіти – це робота.

Оскільки у першокурсників, як правило, немає твердих переконань про власну профпридатність, можливо перевірити себе без відриву від навчання. При цьому отримується можливість наперед підшукати хороше місце роботи, створити позитивну репутацію.

Звичайно студенти займаються репетиторством, працюють нянями, вихователями в дитячих таборах або помічниками в різних педагогічних проектах (соціологічних опитуваннях, пошуку потрібної інформації і ін.).

Крім репутації і досвіду, студент під час роботи одержує інформацію

– про себе, про свої професійні якості;

– про свою роботу;

– про те, які знання слід було б одержати;

– про організацію, в якій виконувалася робота;

– про характер взаємин з колегами і працедавцями.

Якою б відповідальною і перспективною не була трудова діяльність, на етапі навчання головним є виконання навчального плану.

П'яте джерело освіти – навколишня дійсність: події, які відбуваються навколо, люди, з якими Ви спілкуєтеся, їх знання і досвід.

Важлива будь-яка інформація, що потрапляє у Ваше поле зору. Важливо отримати з неї користь, розвиваючи навики рефлексій, в думках програючи ситуацію, виробляти свою модель поведінки в аналогічних ситуаціях.

Шосте джерело освіти – хобі.

Додаткова сфера діяльності, не пов'язана з освітою, для педагога є необхідною в першу чергу для підвищення авторитету в очах учнів. Наприклад, досвід гри на гітарі може стати в нагоді в спілкуванні з учнями, оскільки вони завжди хочуть спілкуватися з цікавою людиною.

Уміння спілкуватися– важлива сторона освіти. У вузі майбутній педагог вибудовує відносини з своїми однокурсниками і викладачами. Необхідно якнайкраще дізнатися їх, адже впродовж всієї професійної діяльності доведеться стикатися з різними людьми.

Діліться з оточуючими корисною інформацією, яка стала відома Вам, відгукуйтеся на прохання, пов'язані з навчальною діяльністю. Можливо, участь в потрібній роботі допоможе Вам надалі і у Вашій власній. Особливе значення для майбутніх педагогів має уміння працювати в команді. Формуванню таких навиків сприяють семінарські заняття, робота над спільними проектами.

Це дозволить розвинути:

– уміння підключати інших для допомоги на своїй ділянці роботи;

– уміння гасити конфлікти;

– уміння планувати терміни завершення роботи;

– уміння корегувати роботу товаришів;

– уміння зводити розрізнені матеріали в колективний звіт.

Оточуючі можуть дати вам інформацію про Вашу власну особистість. Спілкування є елементом самодіагностики і може характеризувати Вас з двох боків: як особистість і як фахівця.

Навчання у вузі дає не тільки можливість підвищення професійної компетентності, але і навики самодіагностики і корекції професійних і особових якостей, орієнтацію в освітньому полі і отримання дружніх і партнерських зв'язків.

Важливим чинником професійного становлення майбутніх педагогів є їх власна активність в розвитку професійно значимих якостей та властивостей. Ця активність і є процесом професійного самовиховання.

Структурно процес самовиховання майбутніх педагогів можна умовно поділити на такі етапи:

- самоусвідомлення і прийняття рішення зайнятися самовихованням;

- планування і розробка програми самовиховання;

- безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань в роботі над собою;

- самоконтроль і самокорекція цієї діяльності;

Активніше цей процес відбувається під час практичної педагогічної діяльності. Щоб самовиховання студента не було хаотичним, необхідно скласти чітку систему роботи над собою: програму професійного самовиховання. Перш за все сформулювати мету.

Метою професійного самовиховання є здобуття знань, умінь, навичок, формування особистісних якостей, необхідних учителю.

Загальними умовами для досягнення мети є:

- виникнення потреби у самовихованні;

- наявність уміння самоспостереження і самопізнання;

- уміння аналізувати й оцінювати свої вчинки і діяльність;

- уміння проектувати зміни у своїй особистості;

- психологічна готовність до активної, цілеспрямованої і систематичної роботи над собою;

- свідоме управління своєю поведінкою, своїм фізичним і психічним станом;

- віра в свої сили і можливості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про педагогічну культуру.	\|	ПОКАЗИ ТА ПРОТИПОКАЗИ ДО ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ АКУПРЕСУРИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.