• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛЕКЦІЯ 4. РАХУНКИ БУХГАЛТЕРС ЬКОГО ОБЛІКУ І ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС

Розгляд річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (Стаття 162 Регламенту).

Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України (Стаття 160 Регламенту).

Підготовка та розгляд проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у третьому читанні (Стаття 159 Регламенту).

Якщо Верховною Радою не прийнято рішення про прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні, проводиться розгляд і голосування статей, на розгляді і голосуванні яких наполягають народні депутати.

Підготовка та розгляд проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні Стаття 158.

Розгляд проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні проводиться за процедурою повного обговорення з урахуванням особливостей, передбачених у цій статті.

Розгляд проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні (Стаття 157 Регламенту).

Процедура розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік (Стаття 155 Регламенту).

ЗАТВЕРДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ І КОНТРОЛЬ ЗА ЙОГО ВИКОНАННЯМ

Глава 27

РОЗГЛЯД ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ ПИТАНЬ ЗА СПЕЦІАЛЬНИМИ ПРОЦЕДУРАМИ

РОЗДІЛ V

Про Регламент Верховної Ради України Закон, Регламент від 10.02.2010 № 1861-VI

ДОДАТОК

Додаткова

Нормативно-правові акти

Література

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке бюджетний процес?

2. Назвіть стадії бюджетного процесу.

3. Які повноваження мають головні розпорядники бюджетних коштів під час складання проектів бюджетів?

4. Назвіть повноваження Національного Банку України та Міністерства фінансів України під час складання проектів бюджетів.

5. Визначте роль Кабінету Міністрів України у бюджетному процесі.

6. Охарактеризуйте основні повноваження Верховної Ради України у бюджетному процесі.

7. Проаналізуйте зміст місячної звітності про виконання Державного бюджету України.

8.У чому особливість квартальної звітності про виконання Державного бюджету України?

9. Проаналізуйте зміст річного звіту про виконання Державного бюджету України.

10. Визначте особливості прийняття місцевих бюджетів та звітності про їх виконання.

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості ВРУ. - 1996. - №30. - Ст.141.

2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 50-51. – Ст. 572

3. Закон України про Державний бюджет України на поточний рік.

4. Постанова ВРУ "Про Основні напрями бюджетної політики" на поточний рік.

5. 7. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст. 93 Конституції України, частини першої ст. 35 Закону України "Про бюджетну систему України" (справа про зміни до закону про бюджет): Справа №1-12-2001 від 17 травня 2001 року // Закон і бізнес. - 2001. - 2-8 червня.

8. Про затвердження Положення про єдиний казначейський рахунок: Наказ Держказначейства України від 26 червня 2002 року №122 // Офіційний вісник України. - 2002. - №30. - Ст. 1433.

9. Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів: Наказ Держказначейства України від 4 листопада 2002 року №205 // Офіційний вісник України. -2002. - №48. - Ст. 2206.

1. Пришва Н.Ю. Публічні доходи: поняття та особливості правового регулювання: [монографія] / Н.Ю. пришва. – К.: КНТ, 2008. – 200 с.

2. Монаєнко А.О. Організація, форми і методи фінансування видатків бюджету / А.О. Монаєнко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. пр. – Львів, 2009. – Вип. 1. – С. 178–186. (Серія юридична).

3. Монаєнко А.О. Правові засади використання місцевих грошових фондів / А.О. Монаєнко // Фінансове право. – 2011. − № 2.− С. 25−28.

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 14-15, № 16-17, ст.133)

Стаття 152. Визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період

1. Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період схвалюється Кабінетом Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, та у триденний строк подається до Верховної Ради.

2. Процес визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період у Верховній Раді здійснюється з урахуванням поданого Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України за попередній бюджетний період.

3. Народні депутати, комітети розробляють свої пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і подають їх до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, до 15 квітня року, що передує плановому, але не пізніше ніж за 15 днів до дня розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради.

4. Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, розглядає пропозиції, що надійшли, готує на основі поданого Кабінетом Міністрів України проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і пропозицій до нього та подає на розгляд Верховної Ради проект постанови Верховної Ради щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, який надається народним депутатам не пізніш як за два дні до розгляду зазначеного питання на пленарному засіданні Верховної Ради.

5. Верховна Рада не пізніше 30 квітня року, що передує плановому, розглядає питання щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період у порядку, визначеному статтею 30 Регламенту. З доповіддю виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням член Кабінету Міністрів України, відповідальний за формування державної бюджетної політики, та голова комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету.

6. За наслідками розгляду цього питання Верховна Рада може прийняти рішення про:

1) прийняття проекту постанови Верховної Ради щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

2) направлення проекту постанови Верховної Ради щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, для підготовки до повторного розгляду Верховною Радою з урахуванням зауважень, висловлених під час розгляду цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради (з визначенням строків такої підготовки).

Підготовка до розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік(Стаття 153 Регламенту)

Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік розглядається з урахуванням положень Бюджетного кодексу України та Регламенту.

Кабінет Міністрів України щороку подає до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік не пізніше 15 вересня поточного року. Разом з проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік має бути розроблений з дотриманням вимог Бюджетного кодексу України та Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік не може містити положень про зупинення дії чи внесення змін до законів.

Поданий Кабінетом Міністрів України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік надається народним депутатам та Рахунковій палаті не пізніше ніж за чотири дні до його представлення у Верховній Раді.

Під час розгляду Верховною Радою та комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, питань, визначених главою 27 Регламенту, беруть участь уповноважені представники Кабінету Міністрів України.

Представлення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Верховній Раді (Стаття 154 Регламенту).

Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік Верховній Раді представляє на її пленарному засіданні член Кабінету Міністрів України, відповідальний за формування державної бюджетної політики, не пізніше ніж через п'ять днів з дня подання його Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради. На такому пленарному засіданні за процедурним рішенням Верховної Ради можуть бути заслухані головні розпорядники коштів державного бюджету щодо мети, завдань та очікуваних результатів виконання відповідних бюджетних програм, передбачених у проекті закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Від комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, з доповіддю щодо відповідності проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та вимогам Бюджетного кодексу України виступає голова комітету.

Представлення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік проводиться за процедурою повного обговорення (стаття 30 Регламенту) з урахуванням особливостей, визначених у цій статті.

За результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Верховна Рада може прийняти рішення про його відхилення у разі невідповідності вимогам Бюджетного кодексу України та/або Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період.

У разі відхилення Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Кабінет Міністрів України зобов'язаний у 7-денний строк з дня набрання чинності рішенням про його відхилення подати до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік з обґрунтуванням внесених змін. У такому разі строки підготовки і розгляду проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому та другому читаннях збільшуються на п'ять днів.

Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік розглядається за процедурою трьох читань з урахуванням особливостей, передбачених Регламентом ВРУ.

У разі порушення Кабінетом Міністрів України строків подання до Верховної Ради проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, а також порушення строків подання його на друге читання строки розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік обчислюються з дня його фактичного подання Кабінетом Міністрів України.

У разі відставки Кабінету Міністрів України до подання до Верховної Ради проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік або після відхилення Верховною Радою поданого проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік відлік строків розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік припиняється і відновлюється після подання до Верховної Ради проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік новосформованим Кабінетом Міністрів України.

Підготовка проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік до першого читання (Стаття 156 Регламенту)

Народні депутати, комітети формують свої пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік і не пізніше 1 жовтня року, що передує плановому, направляють їх до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, з урахуванням таких вимог:

1) пропозиції мають узгоджуватися з Основними напрямами бюджетної політики на наступний бюджетний період;

2) пропозиції щодо збільшення витрат та/або зменшення надходжень державного бюджету мають визначати джерела їх покриття, включаючи види та обсяги витрат, що підлягають скороченню. Такі пропозиції та пропозиції до текстових статей проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік не можуть призводити до збільшення державного боргу і державних гарантій порівняно з їх граничним обсягом, передбаченим у поданому Кабінетом Міністрів України проекті закону про Державний бюджет України на наступний рік;

3) пропозиції щодо зміни прогнозу доходів та фінансування бюджету можуть вноситися у разі, якщо виявлено неточності в його розрахунку комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

2. Пропозиції, направлені до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, після 1 жовтня року, що передує плановому, та/або з порушенням встановлених вимог, не розглядаються.

3. Рахункова палата за дорученням Верховної Ради проводить експертизу проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік і до 1 жовтня року, що передує плановому, подає свої висновки Верховній Раді.

4. Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, висновки Рахункової палати і готує висновки та пропозиції до нього (які викладаються у вигляді проекту постанови Верховної Ради), а також таблицю пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи з урахуванням вимог пунктів 1-3 частини першої статті 118 Регламенту. Показники, що містяться у висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, мають бути збалансованими.

5. Проект постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, а також таблиця пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи надаються народним депутатам не пізніше ніж за два дні до розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні.

Верховна Рада розглядає проект закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому. У разі якщо бюджетний період не співпадає з календарним роком, строки розгляду встановлюються за процедурним рішенням Верховної Ради. Розгляд у першому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік починається з доповіді голови комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, щодо висновків і пропозицій до законопроекту та результатів його розгляду.

Під час обговорення слово для виступу надається представникам комітетів за письмовими заявами, депутатських фракцій (депутатських груп), народним депутатам, представникам Кабінету Міністрів України та Рахункової палати.

Після завершення обговорення ставиться на голосування за основу підготовлений комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, проект постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Після прийняття за основу проекту постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік ставляться на голосування ті включені до таблиці пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України, на розгляді та голосуванні яких наполягає народний депутат.

Якщо Верховною Радою не прийнято рішення на підтримку проекту постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік за основу, проводиться постатейне голосування таких висновків та пропозицій, а також тих включених до таблиці пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України, на розгляді та голосуванні яких наполягає народний депутат.

У разі якщо під час голосування були підтримані пропозиції, які призвели до змін висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовлених комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, Верховна Рада може перенести на визначений строк (але не більш як на два дні) голосування в цілому проекту постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік вважається прийнятим у першому читанні, якщо на підтримку під час голосування в цілому проекту постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Схвалені Верховною Радою висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради.

Якщо на підтримку під час голосування в цілому проекту постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік не отримано необхідної кількості голосів народних депутатів, Верховна Рада може прийняти рішення про направлення цього проекту постанови до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, для підготовки до повторного розгляду Верховною Радою з урахуванням зауважень, висловлених під час розгляду цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради (з визначенням строків такої підготовки).

Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні Кабінет Міністрів України за участю уповноважених представників комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, готує та у 14-денний строк, але не пізніше 3 листопада року, що передує плановому, подає до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовлений відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради, і порівняльну таблицю щодо їх урахування з вмотивованими поясненнями стосовно неврахованих положень Бюджетних висновків Верховної Ради.

Поданий Кабінетом Міністрів України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовлений відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради, і порівняльна таблиця щодо їх урахування надаються народним депутатам не пізніш як за десять днів до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради.

Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовленого до другого читання, готує висновок щодо врахування у цьому законопроекті Бюджетних висновків Верховної Ради. При цьому пропозиції народних депутатів, комітетів до проекту закону про Державний бюджет України, підготовленого до другого читання, не розглядаються.

Розгляд у другому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому. У другому читанні приймаються: граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету, граничний обсяг державного боргу та граничний обсяг надання державних гарантій; загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюджету; розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період, розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період; бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів.

Розгляд у другому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік починається з доповіді члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування державної бюджетної політики, щодо доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради цього законопроекту.

Голова комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, доповідає висновок комітету щодо врахування Бюджетних висновків Верховної Ради у підготовленому до другого читання законопроекті.

Після доповідей члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування державної бюджетної політики, та голови комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, проводиться обговорення в порядку, визначеному статтею 30 цього Регламенту.

Після обговорення Верховна Рада проводить голосування щодо прийняття у другому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік з урахуванням висновку комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, щодо врахування у цьому законопроекті Бюджетних висновків Верховної Ради. У разі прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні проводиться голосування про прийняття цього законопроекту в цілому.

У разі якщо під час голосування статей показники проекту бюджету залишаються збалансованими, ставиться на голосування пропозиція щодо прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні та в цілому.

У разі якщо під час голосування статей показники проекту бюджету стали розбалансованими, Верховна Рада відкладає на визначений строк (але не більш як на два дні) голосування щодо прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні для забезпечення збалансованості показників проекту бюджету комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету.

Якщо не прийнято рішення про прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні за результатами голосування відповідно до частин дев'ятої - одинадцятої цієї статті, Верховна Рада може прийняти рішення про направлення цього законопроекту до Кабінету Міністрів України для підготовки на повторне друге читання (з визначенням строків та критеріїв такої підготовки).

Якщо під час прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні в тексті цього законопроекту виникають суперечності і помилки, які виключають можливість застосування його норм після остаточного прийняття та набрання чинності, розгляд відповідних статей законопроекту переноситься на третє читання.

Відповідно до рішення Верховної Ради про прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, не пізніше 25 листопада року, що передує плановому, готує його до третього читання.

Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, готує пропозиції щодо усунення суперечностей і помилок у тексті статей проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, розгляд яких перенесено на третє читання, та подає порівняльну таблицю таких статей і остаточну редакцію законопроекту. Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні пропозиції народних депутатів, комітетів до нього не розглядаються.

Третє читання проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік починається з доповіді голови комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, та співдоповіді члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування державної бюджетної політики, про пропозиції щодо усунення суперечностей і помилок у тексті статей проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Після доповіді та співдоповіді проводиться голосування пропозицій комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, щодо усунення суперечностей і помилок у тексті статей проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік та прийняття проекту закону в цілому.

У разі неприйняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у цілому цей законопроект за рішенням Верховної Ради направляється на повторне третє читання з визначенням строків його наступного розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Протягом бюджетного періоду до закону про Державний бюджет України можуть бути внесені зміни за поданням суб'єктів права законодавчої ініціативи з додержанням вимог Бюджетного кодексу України та цього Регламенту.

Внесення змін до закону про Державний бюджет України, які безпосередньо передбачають внесення змін до інших законодавчих актів України, не допускається. У такому разі спочатку вносяться зміни до відповідного закону і лише після того розглядаються пропозиції про зміни до закону про Державний бюджет України відповідно до положень Бюджетного кодексу України та цього Регламенту.

Внесення змін до закону про Державний бюджет України здійснюється за процедурою, визначеною розділом IV цього Регламенту, з урахуванням особливостей, визначених у цій статті. Проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України розглядається комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету.

Будь-який закон, що впливає на зменшення надходжень та/або збільшення витрат бюджетів поточного року, не може бути прийнятий у цілому Верховною Радою, якщо одночасно з його прийняттям не будуть внесені відповідні зміни до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Контроль за виконанням закону про Державний бюджет України (Стаття 161 Регламенту)

Контроль за виконанням Державного бюджету України здійснює Верховна Рада як безпосередньо, так і через Рахункову палату.

Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, подає Верховній Раді місячний звіт про виконання Державного бюджету України.

Зведені показники місячних звітів про виконання бюджетів подаються уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів Верховній Раді не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним.

Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України подається уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів до Верховної Ради не пізніше ніж через 35 днів після закінчення звітного кварталу.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів України не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.

Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, у двотижневий строк з дня отримання відповідних висновків та пропозицій Рахункової палати готує та подає на розгляд Верховної Ради проект постанови щодо річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

Розгляд звіту про виконання закону про Державний бюджет України відбувається за процедурою повного обговорення (стаття 30 цього Регламенту) з урахуванням особливостей, визначених у цій статті.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України у Верховній Раді представляє член Кабінету Міністрів України, відповідальний за формування державної бюджетної політики.

Із співдоповідями про виконання закону про Державний бюджет України виступають голова комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, та Голова Рахункової палати. На такому пленарному засіданні за процедурним рішенням Верховної Ради можуть бути заслухані головні розпорядники коштів державного бюджету щодо результатів виконання бюджетних програм за звітний період.

За результатами розгляду Верховна Рада приймає рішення щодо річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова.

2. Подвійний запис, його суть і значення.

3. Хронологічний і систематичний облік.

4. Синтетичні й аналітичні рахунки .

5. Взаємозв'язок між балансом і рахунками.

6. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку.

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і будова

Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про наявні ресурси підпри­ємства. Проте для оперативного керівництва необхідна постійна інформація про змі­ни цих ресурсів та їх джерел, які відбуваються в процесі господарської діяльності. Для цього потрібно відображати кожну операцію в певній послідовності. Відобра­ження господарських операцій безпосередньо у бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної з них довелось би складати новий баланс. Крім того, баланс не може забезпечити одержання узагальненої інформації про обсяг змін по кожній групі засобів або їх джерел. І, нарешті, баланс відображає стан засобів го­сподарства тільки у грошовому вимірнику, облік же матеріальних цінностей потре­бує ще і натуральних вимірників. Тому поточний облік змін засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності забезпечується за допомогою системи рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування господарських опе­рацій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності.

Систематизація і групування господарських операцій на рахунках забезпечує безперервну інформацію про їх здійснення і результати діяльності, необхідну для оперативного керівництва, контролю й аналізу. Для цього для кожної економічно од­норідної групи засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності відкриваються окремі рахунки ("Основні засоби", "Каса", "Виробництво", "Товари", "Статутний капітал" тощо).

Залежно від характеру облікованих об'єктів записи на рахунках можуть здійс­нюватися у різних вимірниках (натуральних, трудових), але з обов'язковим викорис­танням грошового вимірника з метою узагальнення різнорідних засобів і процесів.

Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що на них обліко­вуються, і завданнями обліку. Господарські операції, незалежно від їхнього економі­чного змісту, завжди спричиняють збільшення або зменшення певних видів засобів або джерел їх формування. Так, наприклад, рух грошових коштів характеризується надходженням їх у касу (збільшення) або виплатою їх із каси (зменшення); рух мате­ріалів — це надходження на склади підприємства (збільшення) або витрачання для потреб виробництва (зменшення); заборгованість (наприклад, постачальникам) та­кож характеризується її збільшенням або зменшенням (при погашенні боргу) тощо.

Збільшення і зменшення господарських засобів та їхніх джерел в результаті господарських операцій відображається на рахунках окремо. Тому рахунки бухгал­терського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону
якої позначають умовним терміном "дебет", а праву — "кредит". Назву рахунка пи­шуть посередині таблиці. Схематично будову рахунка можна показати так:

Рахунок

(назва рахунка)

Дебет_____________________________ І____________________________ Кредит

Для повного уявлення про облікований об'єкт на кожному рахунку перш за все записують початковий стан засобів або їх джерел, що називається початковим за­лишком або початковим сальдо. Після цього на рахунках відображають господар­ські операції, тобто зміни засобів та їх джерел. При цьому збільшення облікованого об'єкта записують на одній стороні рахунка, а зменшення — на іншій. Маючи інфо­рмацію про початковий залишок облікованого об'єкта та зміни протягом звітного пе­ріоду, визначають його залишок на кінець звітного періоду.

Рахунки активні і пасивні. Бухгалтерський баланс, як відомо, поділяється на дві частини: актив, у якому відображають наявні господарські засоби, і пасив, — де показують джерела їх формування. Відповідно до цього і всі рахунки бухгалтерсько­го обліку поділяють на активні і пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності і змін засобів господарства, пасивні — для обліку наявності і змін джерел засобів. При відкритті рахунків в них записують початкові залишки (сальдо) на підс­таві даних статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в балансі у лівій частині — активі, то і залишки засобів на активних рахунках записують також у лі­вій частині — на дебеті. Джерела господарських засобів відображаються у балансі в правій частині (пасиві), отже, і залишки джерел засобів на пасивних рахунках також записують на правій стороні рахунка — на кредиті. Активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, пасивні — кредитове. У цьому полягає один із взаємозв'язків між балансом і рахунками. Для кращого розуміння наведемо схему взаємозв'язку між ба­лансом і рахунками.

Схема розкладу балансу на рахунки Баланс

Активні рахунки

Д-т рах. "основні засоби" К-т

Сальдо 700000

Пасивні рахунки

Д-т рах. "Статутний капітал" К-т І Сальдо 800000

Д-т рах. "Матеріали" К-т Сальдо 160000

Д-т рах. "Кредити банків" К-т і Сальдо 6000

Із наведеної схеми видно, що на кожний вид засобів, відображений в балансі активною статтею, відкривають активний рахунок, на якому початковий залишок (сальдо) записують на дебеті. Для обліку кожного джерела засобів, відображеного в балансі пасивною статтею, відкривають пасивний рахунок, початковий залишок (са­льдо) на якому записують на кредиті. При цьому сума всіх дебетових залишків акти­вних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і дорівнює підсу­мку активу балансу. Відповідно сума кредитових залишків пасивних рахунків відображає загальну суму джерел засобів і дорівнює підсумку пасиву балансу. Отже, загальна сума всіх дебетових залишків активних рахунків дорівнює сумі кредито­вих залишків пасивних рахунків (оскільки підсумок активу балансу дорівнює під­сумку пасиву).

Для забезпечення контролю за господарською діяльністю підприємства важли­во мати відомості не тільки про залишки засобів та їхніх джерел, а й про обсяг гос­подарських операцій за звітний період, тобто величину здійснених оборотів (напри­клад, обсяг затрат на виробництво, випуск продукції, реалізацію тощо). Тому періодично, як правило, в кінці місяця, підраховують підсумки записів операцій на дебеті і кредиті рахунків, які називаються оборотами по рахунках.

Підсумок дебетових записів на рахунку називається дебетової оборотом, а підсумок кредитових записів — кредитовим. Дебетові і кредитові обороти рахунків показують рух окремих видів засобів, їхніх джерел, господарських процесів за пев­ний час. Для більшої наочності дебетовий і кредитовий обороти розміщують на ра­хунку під рискою в одному рядку один проти одного. Якщо немає записів, на місці, де треба зазначити суму обороту, ставлять риску.

Після запису операцій на рахунках треба визначити стан засобів та їхніх дже­рел на кінець звітного періоду, тобто встановити кінцеві залишки (сальдо) на рахун­ках. Кінцевий залишок (сальдо) визначають виходячи з початкового залишку (саль­до) й оборотів рахунка.

На активних рахунках на дебеті відображають залишок господарських засо­бів на початок місяця і збільшення їх, а на кредиті — зменшення засобів.

Для визначення залишку на кінець звітного періоду на активному рахунку до суми початкового дебетового залишку додають суму дебетового обороту (збільшення засобів) і від знайденої суми віднімають суму кредитового обороту (зменшення за­собів).

В активних рахунках кінцевий залишок, як і початковий, може бути тільки де­бетовим. Він показує наявність відповідного виду засобів на звітну дату. При цьому в активних рахунках може бути:

1) дебет більший за кредит (тобто сума початкового дебетового залишку і де­бетового обороту більша за суму кредитового обороту). Тоді різниця між ними пока­зує кінцевий дебетовий залишок (наявність засобів) на кінець звітного періоду;

2) дебет дорівнює кредиту (тобто сума початкового дебетового залишку і дебе­тового обороту дорівнює сумі кредитового обороту). У цьому разі кінцевого залишку не буде і рахунок вважається закритим (відповідного виду господарських засобів

на кінець звітного періоду немає).

Схематично будову активного рахунка можна показати так:

У даному прикладі на активному рахунку "Каса" по дебету записано залишок коштів у касі на початок звітного періоду 5 000 грн., а також надходження, тобто збі­льшення коштів у касі на 30 000 грн.; всього коштів у касі було 35 000 грн. (5 000| + 30 000). Видаток коштів із каси (зменшення) у сумі 34 000 грн. записано на кредит рахунка "Каса". Залишок коштів у касі на кінець звітного періоду — 1 000 грн. (35 000 - 34 000).

На пасивних рахунках на кредиті відображають залишок джерел господарсь­ких засобів на початок звітного періоду і збільшення їх, а на дебеті — зменшення джерел засобів. Для

визначення залишку на кінець звітного періоду на пасивному рахунку необ­хідно до початкового кредитового сальдо додати суму кредитового обороту (збіль­шення) і від одержаної суми відняти суму дебетового обороту (зменшення).

На пасивних рахунках кінцевий залишок, як і початковий, може бути тільки кредитовим. Він свідчить про наявність певного Виду джерел утворення засобів на звітну дату.

На пасивних рахунках може бути:

1) кредит більший за дебет (тобто сума початкового кредитового залишку і кредитового обороту більша за суму дебетового обороту). В цьому разі різниця між ними показує кінцевий кредитовий залишок певного виду джерел засобів на кінець звітного періоду;

2) кредит дорівнює дебету (тобто сума початкового кредитового залишку і кредитового обороту дорівнює сумі дебетового обороту). В цьому разі кінцевого за­лишку не буде і рахунок вважається закритим (певного виду джерел засобів на кі­нець звітного періоду немає).

Схематично будову пасивного рахунка можна показати так:

З прикладу видно, що на пасивному рахунку "Статутний капітал" на кредиті показана початкова сума статутного капіталу (800 000) і його збільшення (160 000), тобто загальна сума статутного капіталу становила 960 000 грн. (800 000 + 160 000). Зменшення статутного капіталу (на 120 000) відображено на дебеті рахунка. Зали­шок статутного капіталу на кінець звітного періоду дорівнює 840 000 грн. (800 000 + 160 000-120 000).

Ознайомившись з будовою рахунків, бачимо, що дебет і кредит активних і па­сивних рахунків мають різне значення. Так, на дебеті активного рахунка записують збільшення засобів господарства, а пасивного рахунка — зменшення джерел засобів; на кредиті пасивного рахунка записують збільшення джерел засобів, активного — зменшення господарських засобів. Активні рахунки мають залишок тільки дебето­вий (оскільки не можна використати засобів більше, ніж їх надійшло); пасивні раху­нки — тільки кредитовий (оскільки джерела засобів обмежуються наявними госпо­дарськими засобами).

У системі рахунків бухгалтерського обліку використовується невелика група активно-пасивних рахунків, на яких одночасно обліковують засоби господарства і їхні джерела, а відповідно, вони поєднують ознаки активних і пасивних рахунків (наприклад, рахунок "Нерозділений прибуток (непокриті збитки)". В практиці обліку активно-пасивні рахунки мають обмежене застосування. Детальнішу характеристику цих рахунків розглянуто в розділі "Класифікація рахунків". В кінцевому результаті записи на рахунках підпорядковані одному порядку, який розглянуто на прикладах активних і пасивних рахунків.

Отже, на відміну від балансу, який характеризує стан господарських засобів та їхніх джерел на звітну дату, у системі рахунків ці засоби і джерела відображаються і контролюються безперервним виявленням у них змін, що відбуваються у результаті господарських операцій. Тому система рахунків у їхньому взаємозв'язку створює пе­редумови для балансового узагальнення ресурсів підприємства за їх складом і роз­міщенням та джерелами формування на відповідну дату.

2. Подвійний запис, його суть і значення

У результаті господарських операцій відбуваються подвійні і рівновеликі змі­ни засобів господарства та джерел їх формування. Так, придбаваючи матеріали, під­приємство одночасно витрачає грошові кошти. В результаті цих операцій відбуваєть­ся взаємопов'язана, двобічна зміна у складі господарських засобів: збільшення виробничих запасів і зменшення грошових коштів на цю ж суму. В процесі викорис­тання матеріалів для виготовлення продукції відбувається збільшення витрат вироб­ництва і одночасно зменшення запасів матеріалів на складах. Реалізація готової про­дукції (товарів) призводить одночасно до збільшення грошових коштів підприємства
і зменшення товарних запасів і т. д. Взаємопов'язані подвійні зміни у складі госпо­дарських засобів та їх джерелах в процесі діяльності підприємства зумовлюють не­обхідність відображення господарських операцій на рахунках способом подвійного запису, суть якого полягає у тому, що кожну господарську операцію в одній і тій же сумі записують двічі: на дебеті одного рахунка і кредиті другого.

Ознайомимося з порядком подвійного запису на рахунках на такому прикладі.

Операція 1. Одержано в касу з поточного рахунка в банку грошові кошти в сумі 50000.

Ця операція зумовлює взаємозв'язок двох рахунків: "Каса" і "Поточний раху­нок". Обидва рахунки — активні. Оскільки на активних рахунках збільшення госпо­дарських засобів відображається на дебеті, то операція повинна бути записана на де­бет рахунка "Каса". На поточному рахунку в банку грошові кошти, відповідно, зменшилися на цю ж суму (50 000 грн.).

Зменшення засобів на активних рахунках відображається на кредиті. Тому операцію треба одночасно відобразити на кредиті рахунка "Поточний рахунок". Схематично відображення на рахунках цієї операції матиме такий вигляд:

Д-т рах. "Поточний рахунок" К-т Л-т рах. "Каса" К-т

1) 50000 (-) Сальдо

1) 50000(+)

Як видно з наведеного прикладу, зроблений запис на рахунках відображає дві події, іцо виникли внаслідок здійсненої господарської операції: збільшення грошо­вих коштів у касі підприємства і одночасно зменшення їх на цю ж суму на поточно­му рахунку.

Перш ніж відобразити господарську операцію на відповідних рахунках по­двійним записом, на підставі первинних (або згрупованих) документів складають бухгалтерську проводку, під якою розуміють зазначення рахунка, який дебету­ється, і рахунка, який кредитується, а також суму відображуваної в обліку гос­подарської операції.

Бухгалтерська проводка (у наведеному прикладі) буде записана так:

Д-т рах. "Каса"

К-т рах. "Поточний рахунок" 50 000 грн.

Кожна господарська операція внаслідок подвійного запису викликає взаємоз­в'язок між певними рахунками. Цей взаємозв'язок полягає у тому, що дебет одного рахунка поєднується з кредитом іншого, характеризуючи зміни, які відбуваються у складі засобів або їхніх джерелах внаслідок господарської операції.

Взаємозв'язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них гос­подарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки — кореспондуючими.

У наведеному прикладі такими рахунками є рахунки "Каса" і "Поточний раху­нок". Кореспонденція рахунків дає змогу визначити основний зміст господарської операції.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості і складні бухгалтерські проводки (записи).

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок де­бетується, а другий на цю ж суму кредитується, тобто коли кореспондують тільки два рахунки. Дана у нашому прикладі бухгалтерська проводка - проста.

Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої кілька рахунків дебетується, а на загальну суму записів по дебету кредитується один рахунок, або навпаки, — кілька рахунків кредитується, а на загальну суму записів по кре­диту дебетують один рахунок, тобто коли кореспондують між собою більше НІЖ два рахунки.

Розглянемо господарську операцію, що зумовлює необхідність складної бухгалтерської проводки.

Операція 2. Витрачено у виробництві на виготовлення продукції:

Сировини і матеріалів.................... 660 000 гри.

Палива............................. 140 000 грн.

Разом............................. 800000 грн.

Ця операція зумовила зменшення виробничих запасів, отже активні рахунки, на яких вони обліковуються, — "Матеріали" і "Паливо" — потрібно на відповідні суми кредитувати. З іншого боку, затрати виробництва на загальну суму здійснених витрат матеріальних цінностей збільшилися. Отже, активний рахунок "Виробницт­во" треба дебетувати на суму 800 000 грн.

Бухгалтерська проводка по операції буде такою:

Д-трах. "Виробництво"...................... 800 000 грн.

К-т рах. "Матеріали "....................... 660 000 грн.

К-т рах. "Паливо "........................... 140 000 грн.

У системі рахунків цей запис буде відображено так:

Д-т рах. "Матеріали"______ К=Т Д-т рах. Виробництво" К-т

г

Складні бухгалтерські проводки не порушують правила подвійного запису, оскільки як у простих, так і в складних проводках зберігається взаємопов'язане відо­браження господарських операцій на дебеті і кредиті рахунків та рівність дебетових і кредитових підсумків. Так, у наведеному прикладі суми, записані на кредиті двох рахунків (660 000 + 140 000), дорівнюють сумі, записаній на дебеті одного рахунка (800 000). Крім того, кожну складну проводку можна розкласти на кілька простих. У наведеному прикладі це виглядатиме так:

1. Д-т рах. "Виробництво К-т рах. "Матеріали" - 660 000 грн.

2. Д-т рах. "Виробництво" К-т рах. "Паливо" - 140 000 грн. . Застосування складних проводок значно зменшує кількість облікових записів,

робить їх більш наочними. У практиці бухгалтерського обліку забороняється склада­ти такі проводки, в яких по одній господарській операції кілька рахунків дебетується
і одночасно кілька рахунків кредитується. Такі бухгалтерські проводки утруднюють встановлення взаємозв'язку рахунків і визначення за кореспонденцією між ними економічного змісту відображеної господарської операції, а це послаблює контроль за правильністю облікових записів. Тільки чітка кореспонденція між рахунками за­безпечує наочність, ясність і доступність обліку, підвищує його контрольні функції.

Отже, подвійний запис є способом відображення господарських операцій на кореспондуючих рахунках, при якому кожна операція записується на дебеті од­ного і кредиті другого рахунка в одній і тій же сумі.

З розглянутих прикладів можна зробити такі висновки про суть і значення по­двійного запису:

— спосіб подвійного запису зумовлений змістом самих господарських опера­цій, які викликають взаємопов'язані подвійні зміни у складі засобів та їх джерелах в процесі господарської діяльності;

— при відображенні кожної господарської операції способом подвійного запи­су обов'язково кореспондують два рахунки, один з яких дебетують, а другий креди­тують на одну і ту ж суму;

— якщо господарська операція відображається складною проводкою, то зага­льна сума записів на одній стороні кількох рахунків повинна дорівнювати загальній сумі, записаній на протилежній стороні кореспондуючого з ними рахунка;

— оскільки кожна господарська операція в одній і тій же сумі відображається на дебеті одного і кредиті іншого рахунка, то підсумок записів по дебету всіх рахун­ків має дорівнювати підсумку записів по кредиту рахунків. Відсутність такої рівнос­ті свідчить про помилки в облікових записах.

Таким чином, подвійний запис забезпечує контроль за правильністю облікових записів шляхом звірки рівності загальних підсумків дебетових і кредитових оборо­тів, а також залишків на рахунках.

У формі двосторонніх змін в системі рахунків відображається рух господарсь­ких засобів та їх джерел. Подвійний запис дозволяє з'ясувати, внаслідок яких опера­цій відбулися

зміни певного виду засобів або їх джерел, звідки господарські засоби надійш­ли і куди вони були використані. Це дає змогу за допомогою системи рахунків як способу поточного бухгалтерського обліку одержувати безперервну інформацію про хід і результати господарської діяльності для потреб планування, оперативного кері­вництва, контролю й аналізу. Правильна кореспонденція рахунків має велике зна­чення для організації бухгалтерського обліку, оскільки вона вносить певний порядок в систему облікових записів. Тому встановленням кореспонденції між рахунками (складанням бухгалтерських проводок) займаються державні керівні органи, зокрема Міністерство фінансів України. Розроблені ним в нормативних документах типові кореспонденції рахунків по всіх можливих господарських операціях забезпечують єдиний порядок обліку в господарюючих суб'єктах всіх галузей і форм власності.

3. Хронологічний і систематичний облік

Розглядаючи порядок обліку господарських операцій в системі рахунків спо­собом подвійного запису, ми з'ясували, що суми операцій не відразу відображаються на рахунках. Попередньо складають бухгалтерські проводки, в яких вказують, на яких рахунках має бути відображена господарська операція і в якій сумі. Бухгалтер­ські проводки складають на самому документі, яким оформлена дана операція, або на спеціальному бланку (меморіальному ордері). Для забезпечення контролю за пра­вильністю і повнотою облікових записів господарські операції, незалежно від їх еко­номічного змісту, реєструються хронологічній послідовності їх здійснення. Прик­ладом регістру хронологічного обліку є реєстраційний журнал, у якому записують дату, номер і суму операції, а часто також — і кореспондуючі рахунки. Підсумок цього журналу показує загальну суму зареєстрованих за місяць операцій і викорис­товується для перевірки повноги і правильності відображених операцій на рахунках: при правильному відображенні операцій підсумки дебетових і кредитових оборотів на рахунках повинні збігатися з підсумком реєстраційного журналу.

На рахунках бухгалтерського обліку господарські операції систематизують за певними однорідними ознаками. Тому групування операцій в системі рахунків нази­вається систематичним обліком. Прикладом систематичного обліку є розглянутий вище порядок відображення господарських операцій на рахунках "Каса", "Поточний рахунок", "Виробництво", "Статутний капітал".

Хронологічний і систематичний облік при певних формах бухгалтерського об­ліку ведуть паралельно в окремих облікових регістрах. Проте здебільшого хроноло­гічний і систематичний облік поєднують в одному комбінованому обліковому регіс­трі (наприклад, журнали-орде н, книга журнал-головна тощо), що зменшує обсяг облікової роботи, робить облі; Л записи наочнішими.

4. Синтетичні й аналі пні рахунки

Групування засобів, їх джерел і господарських процесів здійснюється на ра­хунках з більшим або меншим ступенем деталізації. Рахунки бухгалтерського обліку, які відкривають на підставі гей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять узагальнені (< ітетичні) показники у грошовій оцінці. Зокрема, на рахунку "Основні засоби" від бражають наявність і рух всіх основних засобів підприємства (будівлі, сгк; і, машини, устаткування тощо); на рахунку "Матеріали" —наявність і рух ,:іх предметів праці даної групи; на рахунку "Поста­чальники" — загальну суму заборгованості всім постачальникам за одержані матеріальні цінності, а також ни цієї заборгованості і т. д. Такі рахунки прийнято називати синтетичними.

Отже, синтетичними ■■ мають рахунки, призначені для обліку економіч­но однорідних груп засобів, ісерел, господарських процесів і результатів дія­льності у грошовому виміри

Облік, що здійснюєтьс допомогою синтетичних рахунків називається син­тетичним обліком. Цей об еобхідний для одержання узагальненої інформації про діяльність господарства, чізу цієї діяльності і планування. Проте для опера­тивного керівництва г оспода м і контролю за збереженням і раціональним вико­ристанням ресурсів замало т і узагальненої інформації, потрібна детальніша ін­формація про наявність і зм кожного виду засобів, джерел, здійснення певних господарських процесів. Так рібна інформація як про загальну вартість вироб­ничих запасів та їх використання, так і про запаси конкретних видів матеріальних цінностей за їх найменуваннями, сортами, розмірами тощо; в обліку розрахунків по оплаті праці, крім узагальненої інформації, потрібні відомості про розрахунки з ко­жним окремим працівником і т. д. Таку інформацію одержують за допомогою ана­літичних рахунків.

Аналітичними називають рахунки, призначені для обліку наявності і змін конкретних видів засобів, ід: джерел і господарських процесів.

Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних рахунків, називається аналітичним обліком.

Кількість аналітичних рахунків по відповідному синтетичному рахунку визна­чається кожним підприємством залежно від наявності об'єктів, що підлягають облі­ку. В аналітичному обліку, поряд з грошовим, використовують натуральні й трудові вимірники.

Синтетичні й аналітичні рахунки тісно взаємопов'язані між собою, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні і ті ж господарські операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку — загальною сумою, а на аналітичних рахунках до нього — частковими сумами. Коли дебетується або кредитується синтетичний рахунок, то одночасно дебетуються і кредитуються відповідні аналітичні рахунки до нього. Звідси, обороти і залишки аналітичних ра­хунків в підсумку повинні дорівнювати оборотам і залишку синтетичного рахунка, який їх об'єднує.

Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.

Правильність облікових записів на аналітичних рахунках періодично перевіря­ється за допомогою інвентаризації, що забезпечує достовірність показників про їх залишки.

Рахунки аналітичного обліку можуть об'єднуватися безпосередньо відповід­ним синтетичним рахунком (наприклад, рахунки "Виробництво", "Розрахунки з пос­тачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з підзвітними особами" та ін.). Проте в окремих випадках виникає необхідність у додатковому групуванні однорідних аналі­тичних рахунків в межах синтетичного рахунка для отримання узагальнених показ­ників (по групі аналітичних рахунків), необхідних для управління, складання балан­су та інших форм звітності. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так, по синтетичному рахунку "Товари" аналітичні рахунки групують за субрахунками: "Товари на складі", "Товари в торгівлі", "Товари на комісії", "Тара під товарами"; по рахунку "Каса" — за субрахунками: "Каса в національній валюті", "Каса в іноземній валюті" тощо. Подальшою деталізацією субрахунків є аналітичні рахунки, які відображають наявність і зміни окремих об'єктів за найменуваннями, розмірами, сортами, місцем знаходження (зберіганням, експлуатацією), матеріа­льно відповідальними особами тощо.

Отже, субрахунки об'єднують відповідні групи аналітичних рахунків і, в свою чергу, узагальнюються синтетичним рахунком.

5. Взаємозв'язок між балансом і рахунками

Між бухгалтерським балансом і рахунками існує тісний взаємозв'язок, оскіль­ки вони відображають одні і ті ж господарські засоби та їх джерела. Баланс, як відо­мо, відображає наявність господарських засобів та джерел їх формування у вартіс­ному вимірнику на звітну дату. Для відображення змін цих засобів та їх джерел при­значені рахунки. Рахунки відкривають на підставі даних балансу, залишки якого на початок місяця у вигляді початкового сальдо записують: на активних рахунках (що служать для обліку господарських засобів) — по дебету, на пасивних (призначених для обліку джерел засобів) — по кредиту. Подвійний запис господарських операцій на рахунках зумовлює рівність підсумків дебетових залишків активних рахунків і кредитових залишків пасивних рахунків. За цими залишками на рахунках складають баланс на наступну звітну дату (на 1-ше число наступного за звітним місяця).

Схематично взаємозв'язок між балансами і рахунками можна зобразити так:

Баланс => Рахунки => Баланс.

Взаємозв'язок між балансом і рахунками розглянемо на прикладі.

За даними балансу відкриємо відповідні синтетичні рахунки і запишемо на них залишки. Підсумок залишків на дебеті активних рахунків (852 000) дорівнює пі­дсумку залишків на кредиті пасивних рахунків (852 000). Ці суми рівні між собою як підсумки активу і пасиву балансу.

Протягом місяця на підприємстві були здійснені такі господарські операції:

Операція 1. Отримано в касу з поточного рахунка в банку грошові кошти в сумі 28 000.

Внаслідок даної операції відбулося збільшення грошових коштів у касі підп­риємства на 28 000 грн. і одночасно зменшення їх на цю ж суму на поточному раху­нку. Обидва рахунки "Каса" і "Поточний рахунок" — активні. Отже, бухгалтерська проводка по даній операції буде такою:

Д-т рах. "Каса"

К-т рах. "Поточний рахунок" 28 000 грн.

Операцій 2. За рахунок наданого банком кредиту підприємством сплачено заборгованість постачальникам 15 Оь грн.

Внаслідок даної операції заборгованість постачальникам зменшилася на 15 000 грн., а заборгованість банку за наданий кредит збільшилася на цю ж суму. Раху­нки "Постачальники" і "Кредити банків" — пасивні. Отже, бухгалтерська проводка по другій операції буде такою:

Д-т рах. "Постачальники"

К-т рах. "Кредити банків" ! 5 000 грн.

Операція 3. Оприбутковано на с. :іди підприємства матеріали, одержані

від постачальників, на суму 144 000 грн.

Цю операцію треба записати на дебет активного рахунка "Матеріали" (оскіль­ки відбулося збільшення виробничих запасів на 144 000 грн.) і кредит пасивного ра­хунка "Постачальники" (оскільки на цю суму збільшилася заборгованість постача­льникам). Третю операцію оформляють Сухгалтерською проводкою:

Д-т рах. "Матеріали"

К-т рах. "Постачальники" ! 44 000 грн.

Операція 4. Відпущено у вироби» цтво матеріали для виготовлення проду­кції вартістю 100 000 грн.

Внаслідок цієї операції зменшили я запаси матеріалів на складі підприємства (на 100 000 грн.), водночас збільшилися затрати на виробництво на цю ж суму. От­же, дану операцію треба записати на кредиті рахунка "Матеріали" і дебеті рахунка "Виробництво".

Бухгалтерська проводка по четвер .й операції буде такою:

Д-т рах. "Виробництво"

К-т рах. "Матеріали" 10 000 грн.

Операція 5. Перераховано з по і їчного рахунка підприємства в часткове

погашення зі: боргованості:

банку — по одержаному кредиту 20 000 грн.

постиг іьникам — за матеріал __________ ЗО 000 грн.

Разом......................... .............. 50 000 грн.

Внаслідок даної операції зменіш ися грошові кошти на поточному рахунку підприємства (па 50 000 грн.) і одночас і о зменшилася заборгованість банку по ра­ніше одержан их кредитах (на 20 000 грі ) і постачальникам (на ЗО 000 грн.). Опера­ція п'ята мас їути оформлена складною ухгалтерською проводкою:

Д-т рах. 'Кредити банків" :0 000 грн.

Д-т рах. "Постачальники" 0 000 грн,

К-т рах. "Поточний рахунок" 0 000 грн.

Операція 6. Оприбутковано до іладу основних засобів внесене засновни­ками до ста» утного капіталу обладт шя вартістю 168 000 грн.

Ця опе ція має бути відображен на дебеті активного рахунка "Основні засо­би" (відбулося їх збільшення) і креді..і пасивного рахунка "Статутний капітал" (оскільки і наслідок збільшення основи < засобів відбулося збільшення і статутного капіталу підприємства — як джерела V формування). Бухгалтерська проводка по

Читайте також:

1. III. Бухгалтерський баланс
2. Iз листа Богдана Хмельницького до шведського короля Карла Густава (16 листопада 1656 р.)
3. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
4. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
5. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
6. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
7. Автоматизовані форми та системи обліку.
8. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
12. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.

Переглядів: 666