Релігія і мистецтво давніх кочових народів

Початок І тис. до н.е. ознаменувався істотними змінами в господарстві, культурі та побуті населення, яке проживало на землях України. Ці зміни були розпочаті кімерійцями, продовжені іншими кочовими племенами – скіфами і сарматами.

Кімерійці з’явилися у Причорномор’ї у ІХ ст. до н. е. і проживали тут до VІІ ст. до н. е. Про „уславлених кобилодоїв“ (так їх дуже часто називали у давнину) повідомляє не тільки Гомер в „Одісеї“, а й Геродот, Каллімах, Страбон та інші автори.

Кімерійці займали територію між Дністром і Доном; вони першими на українських землях перейшли до кочового скотарства.

Кімерійці були войовничими племенами. Це відбилося на їх матеріальній культурі, зокрема, на озброєнні воїнів та спорядженні коней. Вони виготовляли луки з дерева, кісток та рогів, також мечі, кинджали, булави. Вони першими опанували верхову їзду на конях, навчилися виплавляти залізо з болотної руди.

Кімерійське мистецтво мало прикладний характер. Орнамент прикрашав кинджали, мечі, наносився на посуд. Це були геометричні фігури – спіралі, ромби, квадрати. Збереглися і деякі зразки кімерійської монументальної скульптури – статуї, що напевно зображували воїнів.

У VІІ ст. до н. е. кімерійців витіснили скіфи. Джерелом наших знань про них є твори грецьких авторів, у першу чергу „Історії“ Геродота, а також поховальні скіфські кургани, де археологи знаходять різноманітні речі знаті.

Релігія скіфів досягла розвинутого політеїзму. На чолі скіфського пантеону стояла богиня Табіті, яку Геродот ототожнює з грецькою Гестією. Табіті символізувала народжувальний початок у природі і була божеством світла і вогню. Землю і воду уособлювала богиня Апі. Шлюб Папая і Апі – це союз неба і землі, джерело всього живого. Особливе місце в пантеоні належало богові війни Аресу.

Про міцність і велич Скіфської держави свідчать скіфські кургани. Померлих представників знаті ховали під курганами, висота деяких сягала декілька десятків метрів. Одним з найбільших був Чортомлицький поблизу Нікополя. Основу господарської діяльності скіфів становило скотарство.

На формування характеру скіфської культури значний вплив мали античні міста–держави Північного Причорномор’я. Високого рівня розвитку у скіфів досягли архітектура, скульптура, живопис, декоративно ужиткове мистецтво Побутові речі прикрашались складними, майстерно виконаними орнаментами – переважно зображеннями реальних та фантастичних тварин. Цим орнаментам надавалося магічне значення. Його стиль називався „звіриним“ і він в епоху заліза поширився на значній території Євразійського континенту.

Високого рівня у скіфів досягло ювелірне мистецтво. Їх прикраси з дорогоцінних металів вражають красою, високою майстерністю виконання. Основним матеріалом для виготовлення шедеврів мистецтва вони використовували кістку, ріг, бронзу, срібло, золото, залізо. На багатьох виробах зображені сцени з життя скіфів. Вони так деталізовані і є точними, що за ними можна вивчати життя і побут цього народу. Скіфські художники вправно володіли реалістичними методами зображення, досконало знали анатомію людини і тварин.

До найвідоміших творів скіфського мистецтва належать: чаша з Гайманової могили, золотий гребінь з кургану Солоха, срібна амфора з кургану Чортомлик, кубок з кургану Куль-Оба, всесвітньо відома пектораль з Товстої Могили діаметром 30 см та вагою бл. 1150 г. Також вражає досконалістю прикрашений фігуркою вепра кинджалз експозиції Національного музею історії України.

До наших днів дійшли зразки скіфської скульптури, виконані з граніту, пісковику чи вапняку, воїни у бойовому обладунку.

Під час розкопок курганів знайдено чимало зразків музичних інструментів. Серед них металеві дзвіночки, бубонці, брязкальця, тризубці (шумові інструменти) і т. п. На скіфських коштовностях часто трапляються зображення музикантів.

У ІІІ ст. до н.е. на території сучасної України з’являються іраномовні племена сарматів. Спочатку їх культура була близькою до скіфської, пізніше вона збереглася лише в західних сарматів. Науковці називають сарматів народом–військом, тому що майже все чоловіче населення було воїнами. Сарматські жінки мали значний вплив на суспільне життя і також мали відношення до армії. Віра сарматів мало чим відрізнялася від скіфської. Основними у сарматів були культи сонця і вогню та Великої Богині–матері Астрати, а також культ бога війни, уособленням якого був меч.

Для сарматського мистецтва тих часів характерний так званий звіриний бірюзово–золотавий стиль. Характерною рисою його є інкрустація постатей тварин (очей, вух, м’язів тощо) бірюзою, сердоліком та іншим камінням або емаллю. Археологи знайшли сарматські вироби з золота у Запорізькому та Ногайчинському курганах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Доба первісного суспільства. Трипільська культура	\|	Культура античних міст-держав Північного Причорномор’я

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.