Запровадження християнства та його вплив на культуру Русі

У VІІІ–ІХ ст. на базі племінного союзу полянського племені виникла держава Русь з центром у місті Києві, яка згодом перетворилася у могутню ранньофеодальну країну. Разом із зростанням своєї політичної і військової сили вона підготовляла ґрунт до офіційного запровадження християнської релігії. Підтримуючи стосунки з сусідньою Болгарією, яка з 865 р. була християнською державою, київський князь Аскольд став християнином. Але після вбивства Аскольда Олегом у 882 р., наступні руські князі наприкінці ІХ – у Х ст. опиралися християнству, дотримуючись поганських, язичницьких вірувань.

Світлою постаттю тогочасної бурхливої історії виступає княгиня Ольга. Близько 955 р. вона охрестилася і побудувала у Києві церкву святого пророка Іллі, а після відвідин Візантії виявила готовність запровадити нову релігію в усій державі. Однак, її наступник, князь Святослав не хотів відмовлятися від язичництва, і лише онук Володимир, ставши київським князем, уже в зрілому віці, вирішив позбутися поганських звичаїв. У 988 р. він сам охрестився за іменем Василь та запровадив християнство у Києворуській державі.

Запровадження християнства – це епохальний поворот в історії руських земель, який не тільки суттєво вплинув на всі сфери тогочасного суспільного життя, а й надовго визначив характерні особливості вітчизняної моделі історичного розвитку.

Православна християнська віра сприяла формуванню та зміцненню феодальних відносин, допомагала централізації самодержавної країни і підйому її авторитету на міжнародний арені. Вона стала своєрідною об’єднавчою ідеологією народів Київської Русі.

Головними носіями ідей християнства стали церкви і монастирі. Все духовенство поділялося на „біле“ і „чорне“. Першими священиками і єпископами були греки. У 1051 р. митрополичу кафедру вперше зайняв русич Іларіон.

Неможливо переоцінити вплив церкви на еволюцію культури. Через церкву Русь прилучилася до візантійської культурної традиції, продовжуючи й розвиваючи її. На землі русичів прийшла кам’яна архітектура та практика системного містобудування (до речі, за часів Київської Русі цеглу іменували „плінфа“, а слово „цегла“ з’явилося в Україні значно пізніше – від німецьких майстрів); різновиди прикрас для храмів – панікадила, мозаїка, фрески; книжкова справа; письмо на пергаменті і т. п. Русичі навчалися виробляти різні предмети зі скла, смальти, перегородчасті емалі на золотих речах. Нова, гуманніша релігія поклала край дикому звичаю ховати разом з померлим чоловіком дружин чи наложниць, знищувати його слуг, худобу, майно. Вона почала опікуватися сімейними справами, впроваджуючи в сім’ю християнські норми моралі й етики.

Під впливом християнства поступово відбулась докорінна зміна світобачення та світосприйняття населення. Такі якісні зміни помітно вплинули на звичаї та мораль ранньофеодального суспільства, пом’якшилися стосунки між людьми, було усунено полігамію, засуджено звичаї родової помсти, поліпшилося ставлення до бідних.

Але прийняття християнства у формі „революції зверху“ призвело до того, що протягом деякого періоду таємне язичництво брало гору над офіційною вірою (так зване двовір’я). Згодом революційні християнські ідеї досить значимо проявилися у житті Київської Русі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства	\|	Розвиток писемності, освіти, літератури, наукових знань

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.