Управління місцевими фінансами

Закон «Про бюджетну систему України» визначив порядок розгляду місцевих бюджетів. Проекти місцевих бюджетів розглядаються відповідно постійними комісіями місцевих рад. Ради розглядають проекти бюджетів за доповідями їхніх виконавчих органів, а також за висновками і співдоповідями відповідних постійних комісій цих рад.

Місцеві ради затверджують відповідні бюджети як за доходами, так і за видатками.

Ці ж органи забезпечують надходження всіх передбачених бюджетом доходів та ефективне витрачання бюджетних коштів.

Контроль за виконанням місцевих бюджетів покладається на місцеві ради, які самостійно визначають організаційні форми цього контролю. Вирішено також, що органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад разом з органами Міністерства фінансів України здійснюють контроль за станом надходжень доходів відповідного бюджету і правильністю використання виділених з бюджету коштів підприємствами й організаціями. Крім того, органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад вищого рівня здійснюють нагляд за ходом виконання бюджету з допомогою виконавчих органів рад нижчого рівня. Предметом такого контролю є дотримання вимог чинного законодавства, рішень органів виконавчої влади, рішень місцевих рад та виконавчих органів вищого рівня, прийнятих у межах їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 18 декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 р. органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють та визначають порядок сплати місцевих податків та зборів відповідно до переліку і в межах встановлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки та збори або звільняти від сплати їх окремі категорії платників та надавати відстрочки на сплату місцевих податків та зборів.

Закон визначив (стаття 15) перелік місцевих податків та зборів, що є обов’язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язано запровадження цих податків та зборів. До обов’язкових для встановлення місцевих податків та зборів віднесено: комунальний податок, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, збір із власників собак.

Доцільність цієї форми викликає сумніви. Місцевим органам влади належить самостійно визначати політику у сфері місцевого оподаткування. Це є традиційним правом місцевої влади майже в усіх європейських країнах.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» від травня 1997 року не передбачив нових норм про встановлення місцевих податків. У ньому знайшли закріплення положення про самооподаткування як форму залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування ряду цільових заходів соціально-побутового характеру.

Чітке визначення компетенції місцевих органів влади в галузі фінансів є важливим етапом у створенні ефективної системи управління місцевими фінансами. Є нагальна потреба в розробці окремого законодавчого акта, в якому б детально визначалася компетенція територіальних громад та їхніх органів в галузі фінансів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування доходів місцевих бюджетів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.