Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Судове (арбітражне) врегулювання господарських спорів.

Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами зацікавлених підприємств та організацій, чиї права й законні інтереси порушено, а також державних та ін­ших органів, що звернулися до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України.

Арбітр відмовляє прийняти позовну заяву, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в арбітражних судах України;

2) у провадженні арбітражного суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими самими сторонами про той самий предмет і на тих самих підставах або існує рішення цих органів з такого спору;

3)позов стосується підприємства (організації), яке ліквідовано.

Арбітр повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо її оформлено з такими порушеннями:

1) підписано особою, котра не має такого права;

2) не зазначено повні назви сторін та їх поштові адреси;

3) не названо причин подання позовної вимоги;

4) не подано доказів сплати державного мита в установленому порядку та розмірі;

5) порушено правила об'єднання вимог — об'єднано в од­ній позовній заяві різні вимоги;

6) не має доказів того, що відповідачеві надіслано копії позонної заяви та доданих до неї документів;

7)не подано доказів стосовно заходів, яких було вжито з ме­тою доарбітражного врегулювання спору в установленому по­рядку;

8) немає свідчень про звернення до установи банку з метою одержати од відповідача заборговану суму;

9) якщо минув строк позовної давності.

Позовна давність— це встановлений законодавством строк, протягом якого потерпіла сторона для захисту пору­шеного права може звернутися до суду (загальний строк позов­ної давності стосовно захисту прав на відшкодування основного боргу, встановлений чинним законодавством, — 3 роки. Щодо відшкодування неустойки (штрафу, пені), то встановлено ско­рочений строк давності — 6 місяців).

Позовна заява до арбітражного суду щодо вирішення госпо­дарського спору має містити:

-назву арбітражного суду, до якого надсилається заява;

-назви сторін, їхні адреси;

-зміст позовних вимог;
-зазначення ціни позову;

-формулювання обставин, які спричинили позов;

- докази, які підтверджують позов;

-обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи є предметом спору;

-відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спорів;

-перелік документів та доказів, які додаються до заяви.

Важливим елементом позовної заяви є ціна позову. Під ціноюпозову розуміють суму всіх вимог, поставлених до відповідача. Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей — стягуваною сумою;

2) у позовах про вимагання майна — вартістю майна, яке ви­магається;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, — загальною сумою усіх вимог;

4)у позовах про стягнення іноземної валюти — в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, уста­новленого Національним банком України на день подання позову.

Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк, який не перевищує двох місяців від дня одержання позовної заяви. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в яко­му має бути висновок: задовольнити позов або відмовити в по­зові повністю чи частково. Якщо прийнято позитивне рішення про стягнення дебіторської заборгованості, а боржник не в змозі погасити заборгованість (є неплатоспроможним), то по закінченні одного місяця від дня винесення ухвали арбітраж­ним судом (проте не раніш як за три місяці після встановлено­го для погашення строку) кредитор може звернутися із заявою стосовно порушення справи про банкрутство неспроможного боржника.

 

Питання №2.

Загалом законодавство про банкрутство має виконувати три основні функції:

1) запобігати непродуктивному використанню активів підпри­ємств;

2) реабілітувати підприємства, які опинилися на межі банк­рутства, маючи значні резерви для успішної фінансово-госпо­дарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову санацію (реорганізацію);

3) сприяти якнайповнішому задоволенню претензій креди­торів.

Головне у провадженні справи про банкрутство підприемства— якомога повніше задовольнити вимоги кредиторів, які пред'явлені до боржника. Цього можна досяг­ти так:

а) у процесі ліквідаційної процедури продати майно боржника и розподілити виручені кошти між кредиторами;

б) втілити в життя план санації (реорганізації) боржника що передбачає його збереження.

Арбітражний суд може застосовувати до боржника такі типи процедур:

а) ліквідаційні;

б) реорганізаційні;

в) санаційні.

Сутність банкрутства випливає з визначень, наведених у зако­нодавстві про банкрутство. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про банкрутство» від 1992 року під банкрутством розуміють пов язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспро­можність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк виставлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом1.

У червні 1999 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнан­ня його банкрутом», який вводиться в дію з 01.01.2000 року. Цей Закон є революційним у сфері банкрутства та санації підприємств. Він дає таке визначення банкрутства: банкрут­ство — це визнана арбітражним судом неспроможність вольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

За своєю суттю інституція банкрутства є одним зі спосо­бів добору (селекції) суб'єктів господарювання. Саме цим і зумовлена необхідність такої інституції. У ринковій еко­номіці банкрутство підприємств — нормальне явище. Із кож­них 100 новостворених підприємств на ринку залишається 20—30.

 

Питання №3.

 

Схарактеризуємо послідовність дій зацікавле­них сторін щодо оголошення підприємства банкрутом чи його санації, яка передбачена новим Законом України «Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банк­рутом».


Читайте також:

  1. II. Укладання господарських договорів способом оферти та її акцепту
  2. Адмін і судове оскарження – відмінності.
  3. Блок підсобних і господарських приміщень
  4. Блок підсобних і господарських приміщень
  5. Будь_яких господарських органів, суб’єктів підприємництва,
  6. Види адміністративно-господарських санкцій
  7. Види водогосподарських балансів
  8. Види господарських договорів
  9. Види господарських зобов'язань
  10. Види господарських правопорушень
  11. Види господарських товариств
  12. Види господарських товариств




Переглядів: 698

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Досудове (доарбітражне) врегулювання господарських спорів. | Підстави та порядок подання заяви про порушення справи про банкрутство боржника.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.