Прийняття рішень у міжнародних організаціях

Рішення міжнародних організацій можуть бути класифіковані за такими критеріями: юридична сила, адресат, географічна спрямованість, метод їх прийняття і сфера питань, до яких належить рішення.

1. За юридичною силою: обов’язкові і необов’язкові.

2. За сферою, до якої належить рішення: процедурні і з питань суті діяльності.

3. За адресатом: зовнішні і внутрішні.

4. За географічною спрямованістю: національні, регіональні і глобальні.

5. За методом прийняття: прийняті одностайно, прийняті більшістю голосів, прийняті на основі консенсусу, прийняті зваженим голосуванням.

Прийняття рішень є одним із найважливіших етапів діяльності міжнародної організації. Процес прийняття рішень може мати принципово різний характер у міждержавних та недержавних організаціях, міжнародних інститутах різної політичної та функціональної спрямованості. Практика діяльності міжнародних організацій свідчить, що основними етапами процедури прийняття рішень є:

1) постановка питання;

2) розгляд питання та розробка рішення;

3) прийняття рішення (голосування, консенсус).

Останнім етапом є сама процедура прийняття рішення, яка формується на основі обраного способу та технічного прийому прийняття рішень. У практиці діяльності міжнародних організацій існує чотири методи прийняття рішень: одностайний, мажоритарний (за більшістю голосів), консенсусний, метод «зважених» голосів.

У загальному розумінні одностайність — це позитивне голосування всіх без винятку за запропоноване рішення. У статутах міжнародних організацій цей метод конкретизується, що привело до появи понять «абсолютна одностайність», «відносна одностайність», «кваліфікована» одностайність та «одностайність зацікавлених сторін (членів)».

Абсолютна одностайність— позитивне голосування всіх членів міжнародної організації. При цьому рішення не може бути прийняте, якщо один з членів організації був відсутній або утримався від голосування.

Відносна одностайність— позитивне голосування членів міжнародної організації, за якого голоси тих, хто утримався, не беруться до уваги під час визначення результатів голосування (рішення можна прийняти одностайно навіть голосами меншості).

«Кваліфікована» одностайність(одностайність великих держав) — діючий у Раді Безпеки ООН принцип голосування, який передбачає одностайність не всіх членів Ради, а тільки її постійних членів — Росії, США, Франції, Великобританії та Китаю.

Одностайність зацікавлених сторін— позитивне голосування тільки зацікавлених сторін, тобто тих, кого це питання безпосередньо стосується.

Мажоритарний метод,тобто прийняття рішень за більшістю голосів, також має різновиди:

— абсолютна (проста) більшість— прийняття рішень абсолютною більшістю в 50 % голосів плюс один голос від загальної кількості членів організації, або 50 % голосів плюс один голос від загальної кількості присутніх, які беруть участь у голосуванні;

— «кваліфікована» більшість — прийняття рішень визначеною статутом організації кваліфікованою більшістю (наприклад дві третини) голосів.

Консенсусний методприйняття рішень з'явився в практиці передусім неурядових міжнародних організацій в середині 60-х років. На сьогодні ще немає єдиного погляду на те, що таке «консенсус». Це пояснюється тим, що консенсус має різноманітні форми і за змістом часто збігається з такими поняттями, як «без голосування», «без дискусії», «одностайно».

«Зважене» голосування— метод прийняття рішень, за якого члени організації мають неоднакову кількість голосів залежно від зазначених у статуті показників (критеріїв): участь у фінансуванні організації, економічний потенціал, обсяг зовнішньої торгівлі тощо.

Процес прийняття рішення закінчується процедурою, після якої рішення юридично визнається прийнятим або відхиленим. Для цього використовуються спеціальні технічні процедури прийняття рішень.

Акламація(лат. acclamatio — крик, вигук) — прийняття або відхилення рішення без голосування, на основі реакції учасників (вигуків, реплік та ін.). Цей технічний прийом використовується в комітетах Генеральної Асамблеї ООН, у багатьох недержавних організаціях.

Голосування як процес виявлення думки (ставлення) при вирішенні питань у міжнародних організаціях буває просте і поіменне. Просте голосування (тобто без фіксації позиції голосуючої сторони) може провадитись таємно чи відкрито.

Поіменне голосування,як правило, провадиться в таких випадках: для вирішення спірних питань; для вирішення питань, що мають принциповий характер; для здійснення морального тиску на іншу сторону.

Останній прийом голосування — листовно— передбачає отримання письмових відповідей на попередньо розіслані листи-анкети. Цим прийомом, як правило, користуються недержавні організації та невеликі організації країн, що розвиваються.

Консенсусяк технічний прийом прийняття рішень складається з таких дій: зачитується вголос погоджений текст документа, констатується відсутність заперечень, рішення оголошується прийнятим.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типологія міжнародних організацій	\|	Сутність і види міжнародних міждержавних організацій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.