• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості фінансової діяльності підприємств житлового господарства

Соціально-економічний розвиток України, підвищення рівня добробуту та якості життя громадян неможливі без вирішення однієї з найголовніших проблем сучасності – забезпечення населення комфортабельним житлом. Створення достатнього обсягу житлового фонду залежить від ефективної діяльності житлового господарства.

Житлове господарство адміністративно-територіальних утворень –це важлива соціально орієнтована галузь місцевого господарства, що поєднує житловий фонд, нежитлові споруди та інженерно-технічні об’єкти, призначені для благоустрою будинків та прилеглих до них територій, утримання й експлуатація яких здійснюється відповідними житлово-експлуатаційними, а також ремонтно-будівельними, постачальницькими, транспортними та іншими підприємствами й організаціями, які входять до складу суб’єктів господарювання цієї галузі.

Житловий фонд– сукупність усіх видів і категорій житла – житлових будинків, квартир (частин житлових будинків чи квартир), інших приміщень, призначених і придатних для постійного проживання у них, а також для використання у встановленому порядку як службових житлових приміщень та гуртожитків.

До складу житлового фонду не включаються нежилі приміщення в житлових будинках, що призначаються для задоволення торговельних, культурно-побутових та інших непромислових потреб. А також, забороняється надавати у житлових будинках приміщення для потреб промислового характеру.

Гуртожитки –це спеціально споруджені або переобладнані житлові будинки, призначені для проживання робітників, службовців, аспірантів, докторантів, слухачів, студентів, учнів, а також інших категорій громадян на період виконання роботи або навчання.

Відповідно до Закону України «Про власність» за формою власності житловий фонд поділяють на такі складові:

1. Державний житловий фонд –житлові будинки, квартири та житлові приміщення в інших будинках, що належать державним підприємствам, установам, організаціям.

2. Комунальний житловий фонд –житлові будинки, квартири та житлові приміщення в інших будівлях, що належать на основі права власності територіальним громадам сіл,селищ, міст.

3. Приватний житловий фонд –житлові будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на основі права приватної власності.

Розподіл житлового фонду на категорії за функціональним призначеннямвиглядає так:

1. житловий фонд загального призначення –складається з житла всіх форм власності, яке використовується громадянами на загальних підставах;

2. житловий фонд соціального призначення –складається з житла всіх форм власності, яке надається на певний термін органам місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату громадянам України, які потребують соціального захисту відповідно до закону;

3. житловий фонд спеціального призначення – складається з житла всіх форм власності, яке надається працівникам підприємств, організацій на підставі відповідного договору, а також окремим категоріям громадян.

Житловий фонд спеціального призначення включає:

1) службове житло;

2) гуртожитки;

3) будинки (квартири) маневреного житлового фонду;

4) заклади соціального захисту (будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів, одиноких громадян похилого віку, спеціальні будинки-інтернати для звільнених з місць позбавлення волі, пансіонати для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів та ін.);

5) дитячі будинки сімейного типу;

6) готелі-притулки;

7) житло для тимчасового проживання тощо.

Планування видатків місцевих бюджетів на утримання житлового господарства має певні особливості. Воно розпочинається з визначення грошових надходжень і доходів цих підприємств, що, як правило, є меншим за видатки. У житловому господарстві визначаються доходи за всіма джерелами надходжень:

· квартирна плата;

· орендна плата за нежитлові приміщення;

· цільові збори та комунальні послуги;

· внески орендарів на покриття експлуатаційних витрат з утримання та обслуговування житлового фонду;

· кошти, які одержують від електроенергетичних підприємств на відшкодування витрат з обслуговування внутрішньо будинкових мереж електропостачання;

· інші доходи.

Основним джерелом доходів житлово-експлуатаційних підприємств є квартирна плата. При фінансовому плануванні грошових надходжень від квартирної плати може використовуватися два методи: укрупнений і по квартирного розрахунку. При першому способі загальна сума планових надходжень від квартплати розраховується як добуток розміру середньорічної житлової площі і середньої ставки плати за 1 кв. м.

Розмір середньорічної оплачуваної житлової площі (Ж) у плановому році обчислюється за формулою:

Ж = П + В * М : 12 – Н * (12 – М) : 12 ,

де П – розмір житлової площі на початок року;

В – розмір житлової площі, яка вводиться в дію;

Н – розмір житлової площі, яка вибуває з експлуатації;

М – кількість місяців функціонування житлової площі за рік, яка обчислюється починаючи з 1 числа місяця, наступного за місяцем її введення в експлуатацію (аналогічний підхід застосовується і при розрахунку терміну використання житлової площі, що вибуває);

12 – кількість місяців у році.

Розрахунок середньої ставки квартирної плати за 1 кв. м житлової площі (середньорічного тарифу) проводиться шляхом ділення загальної суми отриманої квартирної плати на середньорічний розмір експлуатованої житлової площі на основі звітних даних за попередній рік.

Поквартирний метод розрахунку планових доходів від квартплати є набагато точнішим порівняно з укрупненим методом, але дуже трудомістким. При його застосуванні у планово-фінансових розрахунках необхідно враховувати прогнозовану суму заборгованості споживачів за квартирною платою.

Чинники, які впливають на величину квартплати:

· зміни тарифів згідно з рішенням уряду та органів місцевого самоврядування;

· поліпшення в нових будинках умов благоустрою квартир;

· забезпечення будинків ліфтами;

· місцезнаходження та кількість поверхів в будинках;

· пільги по оплаті за житло для окремих категорій громадян.

Орендна плата за нежитлові приміщення обчислюється двома способами:

1) на основі діючих ставок і середньорічної нежитлової площі, яка здається в оренду;

2) шляхом прямого підрахунку за кожним орендованим нежитловим приміщенням (підсумуванням величини орендної плати, зафіксованої у відповідних договорах між підприємством житлового господарства та орендарем).

Величина тарифів, за якими розраховується сума орендної плати за нежитлові приміщення, залежить від категорії населеного пункту (обласний чи районний центр, місто, селище і т. ін.), типу будови (цегляна, панельна, деревяна тощо), її місцезнаходження та цільового призначення орендованої нежитлової площі (для торгівлі, під склад, для промислового виробництва тощо).

Структура доходів житлового господарства характеризується значним коливанням, які пов’язані зі структурою житлової й орендної площі та її місцезнаходженням. Приблизно 50-60 % доходів житлових організацій формується за рахунок квартирної плати, орендна плата за нежитлові приміщення перебуває в межах 10-20 %.

Цільові збори житлово-експлуатаційних організацій– це платежі орендарів нежитлових приміщень та квартиронаймачів за центральне опалення та різноманітні комунальні послуги (водо-, тепло-, електропостачання, каналізаційне відведення стічних вод, користування колективними телеантенами тощо), які сплачуються понад квартирну й орендну плату, відповідно у випадку, коли розрахунки за вказані послуги з підприємствами комунального обслуговування проводяться через житлово-експлуатаційну організацію.

Орендарі нежитлових приміщень крім цільових зборів за опалення і комунальні послуги сплачують внески на покриття експлуатаційних витрат житлового господарства.Обсяг частини загальних для житлової організації витрат на управління, експлуатацію і поточний ремонт житлового фонду, у відшкодуванні якої зобов’язані брати участь орендатори розраховується за допомогою формули:

Зор = ((Вз – Вкр) : (Пж + Пн)) *Пн ,

Де Вз – загальні витрати на експлуатацію житлового фонду за рік, грн.;

Вкр – річні витрати на капітальний ремонт і реконструкцію житлового фонду, грн..;

Пж - середньорічна експлуатована житлова площа, кв. м;

Пн – середньорічна орендована нежитлова площа, кв. м.

Розрахункова сума витрат, яка підлягає відшкодуванню за рахунок орендарів нежитлових приміщень, розподіляється між ними пропорційно до займаної площі, зазначеної в договорах на оренду. Орендарі щомісячно сплачують збори на компенсацію експлуатаційних витрат на поточний рахунок або в касу житлової організації відповідно до встановлених термінів.

Одним із джерел доходів житлово-експлуатаційних підприємств і організацій є бюджетні кошти, які надходять на банківські рахунки у вигляді безготівкових житлових субсидій для населення.

Структура витрат житлового господарства у різних регіонах країни неоднакова, і навіть , в різних районах одного міста вона різна . Це пояснюється тим, що на неї впливають такі чинники як: місцезнаходження району, його територія, наявність місць загальноміського користування, поверховість будинків, компактність їх розміщення, технічна оснащеність будинків тощо.

На сьогоднішній день житлове господарство недостатньо адаптувалось до ринкових умов господарювання. У зв’язку із зміною форми власності, останніми роками спостерігається скорочення комунального житлового фонду, а також недостатньо асигнувань з місцевих бюджетів на його реновацію (заміщення). Недостатньо коштів витрачається на капітальний ремонт об’єктів житлового господарства .До того ж підвищення ефективності фінансової діяльності житлово-експлуатаційних організацій гальмується значними за обсягом неплатежами з боку населення, наявністю широкого переліку пільгових категорій орендарів нежитлових приміщень, квартиронаймачів і власників квартир і тому житлові підприємства змушені працювати в умовах постійного дефіциту фінансових ресурсів і зосереджувати свою фінансово-господарську діяльність на дрібному поточному ремонті житлового фонду, підготовці внутрішньо будинкових систем центрального опалення, тепло- і водопостачання та каналізації до зимового періоду, а також займатися ліквідацією спонтанних аварій на цих мережах. Тому потрібно як найшвидше реформувати фінансовий механізм функціонування підприємств з утримання та експлуатації комунального житлового фонду.

7.4 Комунальні платежі ???????

Система ЖКГ представлена виробниками і споживачами житлово-комунальних послуг. Споживачі житлово-комунальних послуг формують попит, що має забезпечити їм нормальні санітарно-гігієнічні і безпечні умови життя. Величина попиту на житлово-комунальні послуги у першу чергу залежить від ціни послуг і доходу споживачів.

Комунальне господарство — сукупність підприємств, служб і господарств по обслуговуванню населення міст, селищ і сіл; в містах входить до складу міського господарства. У багатьох містах і селищах підприємства комунального господарства обслуговують також і промислові підприємства, забезпечуючи їх водою, електроенергією, газом та ін. Однак залежно від місцевих умов, промислові підприємства мають і власні системи тепло забезпечення, водопостачання, каналізацію, і інші споруди комунального призначення.

Основні терміни: житлово – комунальне господарство, житлове господарство, комунальне господарство, комунальні послуги, основні фонди комунального господарства, оборотні кошти комунальних підприємств, житловий фонд, витрати житлового господарства, комунальні платежі.

Питання для самоконтролю знань:

1. Види житлово – комунального господарства за галузевою ознакою.

2. Складові комунального господарства.

3. Характеристика житлово – комунальних послуг.

4. Особливості складу основних фондів підприємств комунального господарства.

5. Оборотні кошти підприємств комунального господарства.

6. Специфіка формування тарифів на житлово – комунальні послуги.

Питання на самостійне опрацювання:

1. Перспективи розвитку житлово – комунального господарства в Україні.

2. Суб'єкти житлово – комунального господарства та специфіка їх діяльності.

3. Особливості розрахунку собівартості робіт суб’єктів житлово – комунального господарства.

4. Основні фонди підприємств комунального господарства.

5. Оборотні активи суб’єктів комунального господарства.

6. Тарифи на послуги підприємств житлово – комунального господарства.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Мотивація навчальної діяльності
4. II. Мотивація навчальної діяльності
5. II. Мотивація навчальної діяльності
6. II. Мотивація навчальної діяльності
7. II. Мотивація навчальної діяльності
8. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
9. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
10. III. Мотивація навчальної діяльності
11. III. Мотивація навчальної діяльності
12. IV група- показники надійності підприємства

Переглядів: 956