МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Іонний зв’язокУ багатоелектронних атомах зовнішні (валентні) електрони з різною силою притягуються ядром. Ця сила тим менша, чим більший радіус атома і чим більше електронів знаходиться між ядром і валентними електронами. Кількісно взаємодію валентних електронів із ядром оцінюють електронегативністю c. Якщо різниця електронегативностей тих атомів, що взаємодіють, перевищує 1,9 ( за літієвою шкалою), то має місце іонний зв'язок. Наприклад, у разі взаємодії натрію (cNа=0,9) з хлором (cCl=3,0) різниця електронегативностей становить 2,1 і є більша за 1,9, тому в даному випадку утворюється іонна сполука – натрій хлорид. В іонних сполуках атоми локалізують на собі значну кількість електричного заряду і розглядаються як самостійно заряджені частки - іони. Слід зауважити, що в речовині електричний заряд, який локалізується на атомах, завжди менший 1, навіть у випадку утворення сполуки з максимальною різницею електронегативностей складових елементів. Прикладом такої сполуки є цезій флуорид (СsF), де DcCsF=cCs-cF=3,3. У цій солі заряд іонів Цезію становить (+0,89), а іонів Флуору відповідно (–0,89). Не мають заряду, більшого за 1, і одноатомні багатозарядні іони: О2-, S2-, N3-, С4- тощо. Це пов’язано з тим, що приєднання до атомів двох і більше електронів з енергетичних міркувань (доведено квантово-хімічними розрахунками) практично неможливе. Так, у кальцій оксиді (СаО) заряд іонів Ca2+ дорівнює (+0,8), іонів O2- - (–0,80). У той же час існування багатоатомних іонів типу СО32-, РО43-, заряд яких перевищує 1, можливе, оскільки в них надлишок електронної густини розподіляється між усіма атомами, що входять до складу групи. Отже, іонний зв'язок - це електростатична взаємодія катіонів і аніонів. Характерні ознаки іонного зв'язку: ненапрямленість і ненасиченість. Ненапрямленість іонного зв'язку обумовлена тим, що електричне поле зарядженої частинки поширюється в просторі в усіх напрямках. Відсутність фізичних обмежень для взаємодії зарядженої частинки з будь-якою кількістю інших заряджених частинок обумовлює ненасиченість іонного зв'язку. Як наслідок - кожна частинка певного заряду оточує себе максимально можливою кількістю частинок, які мають заряд протилежного знака. Так, у кристалах натрій хлориду (NаСl) кожен катіон Na+ безпосередньо контактує аж із шістьма аніонами Сl-. З такою ж кількістю катіонів Nа+ контактує кожен аніон Сl-. Здатність притягувати до себе певну кількість протиіонів оцінюють координаційним числом (к.ч.). У випадку NаСl координаційне число в іонів Сl- і Nа+ однакове і дорівнює 6. Зрозуміло, що величина к.ч. залежить від співвідношення радіусів катіонів та аніонів: R(Каt)/R(Аn). Якщо R(Каt)/R(Аn) знаходиться в інтервалі 1,37 ¸ 0,73, то к.ч. = 8, що відповідає кубічній структурі кристалічної решітки. Якщо R(Каt)/R(Аn) = 0,73¸0,41, реалізується октаедрична структура з к.ч. = 6, а якщо R(Каt)/R(Аn) < 0,41 - встановлюється тетраедричне оточення іонів з к.ч. = 4. Особливість упорядкованого розташування в кристалічній решітці катіонів і аніонів обумовлює наявність у речовин з іонним типом хімічного зв'язку таких специфічних властивостей, як твердість і крихкість. Значна твердість кристалічних речовин пов'язана з тим, що кожен іон, взаємодіючи з великою кількістю протиіонів, міцно утримується у своєму вузлі, і для того щоб змістити один шар іонів відносно інших, потрібно докласти великих зусиль. Але якщо це вдається, то, як видно з рис. 11, кожен іон попадає на однойменні частинки, внаслідок чого іонні шари різко відштовхуються і кристал розділяється. У результаті багаторазової інтенсивної механічної дії кристал розпадається на велику кількість дрібних частинок, тобто розкришується.
Тиск Þ ÅΘÅΘÅ Þ ÅΘÅΘÅ Þ ÅΘÅΘÅ Þ Тріщина ÅΘÅΘÅ ÅΘÅΘÅ
ÅΘÅΘÅ Відштовхування
Рис. 11. Механізм кришіння кристалічної речовини Читайте також:
|
||||||||
|