Еволюція валютної системи

Класифікація валютних систем засновується на тому, який актив визнавався резервним, тобто за допомогою якого активу можна врегулювати дисбаланси в міжнародних платежах. За цією ознакою стандарти валютних систем діляться на золотий, золотодевізний та девізний.

Золотий стандарт (gold standard) – міжнародна валютна система, яка заснована на офіційному закріпленні країнами золотого вмісту в одиниці національної валюти з зобов’язанням центральних банків купувати і продавати національну валюту в обмін на золото.

Золотий стандарт існував двічі – з 1880 до 1914 року і з 1925 до 1931 року.

Оскільки золотий вміст кожної валюти був зафіксований, валютні курси теж були фіксованими, що називалось монетним паритетом (mint parity). Валютні курси могли коливатися навколо монетного паритету в рамках золотих точок (gold points) на розмір вартості пересилання золота між двома грошовими центрами. Якщо валютний курс падав за межі золотих точок, то з країни втікало золото і курс вирівнювався, якщо валютний курс зростав, відбувався приплив золота в країну і курс знову вирівнювався.*

Перший етап золотого стандарту був періодом економічної стабільності і швидкого зростання у провідних країнах світу. Він був заснований на тому, що політична ситуація у світі була відносно спокійною, державні бюджети були відносно невеликими, економічні цикли більшості країн співпадали, основні країни проводили рестриктивну грошову політику, інфляція була низькою, валютна політика визначалася у спільному центрі (Лондон), країни мали достатньо монетарного золота для забезпечення існуючої грошової маси. З початком першої світової війни золотий стандарт розпався.** Валютні курси стали сильно коливатися, що неминуче позначилося на економічній стабільності. На початку ХХ століття значно зросла економічна потужність США та Франції, що підірвало конкурентні позиції Великобританії.

Золотодевізний стандарт (gold exchange standard) – міжнародна валютна система, яка заснована на офіційно встановлених фіксованих паритетах валют до долара США, котрий, своєю чергою, був конвертованим в золото за фіксованим курсом.

З 1 до 22 червня 1944 року у курортному містечку Бреттон-Вудс (штат Нью-Гемпшир) відбулася Конференція ООН з валютних і фінансових питань. 730 представників з 44 країн (в т.ч. СРСР). Внаслідок цього було створено МВФ (27 грудня 1945 р.) та світовий банк. (СРСР та країни соціалістичного табору не ввійшли).

Цілями МВФ, які залишилися чинними і до сьогодні є такі:

- сприяння міжнародному співробітництву шляхом створення постійного форуму для консультацій з міжнародних валютних проблем;

- сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, що буде сприяти зростанню виробництва та зайнятості;

- сприяння стабільності валютних курсів, платіжних домовленостей та уникненню конкурентної девальвації валют;

- сприяння в організації багатосторонньої платіжної системи по поточних операціях та усунення валютних обмежень;

- надання тимчасового фінансування країнам для врегулювання платіжних дисбалансів, щоб вони могли уникнути використання у цих цілях засобів, які можуть бути руйнівними для міжнародної економіки;

- скорочення періоду і розмірів платіжних дисбалансів країн-членів.

Основними елементами Бреттон-Вудської валютної системи були такі:

- запровадження уніфікованої системи валютних курсів відповідно до встановлених паритетів – офіційно зареєстрованих курсів валют до золота, іншої валюти або валютного композиту;

- встановлення паритету валют до золота або напряму, або опосередковано через золотий вміст долара США, зафіксований на 1 липня 1944 року у розмірі 0,88571 г чистого золота за 1 дол., або 35 дол. за унцію;

- забезпечення конвертованості двох резервних валют (долара СЩА та фунта стерлінгів) у золото за офіційним курсом;

- підтримання ринкового валютного курсу всіх валют у межах 1% відхилення в будь-який бік від паритету;

- отримання згоди МВФ на будь-яку зміну курсу, яка перевищує 10% відхилення від паритету.

До середини 60-х років система фіксованих валютних курсів стала все менше відповідати вимогам міжнародної економіки, у березні 1968 року основні ПРК розділили офіційний і приватний ринки золота, а в серпні 1971 року США офіційно припинили конвертувати долари у золото. Намагаючись врятувати систему фіксованих валютних курсів, члени МВФ домовилися про розширення меж відхилення від паритету до 2,25%, однак через рік Бреттон-Вудська система розвалилася.

Сучасна валютна система (девізний стандарт) сформована на Ямайці (м.Кінгстон) у січні 1978 року. За своїм характером Ямайська валютна система е девізною системою з комбінацією фіксованих і плаваючих валютних курсів, яка регулюється як на двосторонній основі шляхом домовленостей між країнами, так і на багатосторонній через механізми МВФ.

Основні риси Ямайської валютної системи:

- країни можуть використовувати будь-яку систему валютного курсу за своїм вибором – фіксовану або плаваючу, встановлену в односторонньому порядку чи на основі багатосторонніх переговорів;

- МВФ отримав повноваження здійснювати жорсткий контроль за розвитком валютних курсів та домовленостями про їх встановлення;

- скасовано офіційну ціну золота і воно перестало відігравати роль офіційного засобу платежу між МВФ та його членами;

- створено спеціальні права запозичення (SDR) як додатковий резервний актив в міжнародній валютній системі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва	\|	Європейська валютна система

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.