1. Вивчають будову і принцип дії лабораторної щокової дробарки зі складним рухом щоки 58 ДР, приводять її кінематичну схему (рисунок 3.2).
2. Беруть пробу руди крупністю – 25 +7 мм масою 2-3 кг. Відбирають візуально 3-4 найбільш крупних кусків і вимірюють в них у взаємно перпендикулярних напрямках довжину ( ), ширину (b) та висоту (h). Визначають середньоарифметичний розмір кожного з кусків за формулою:
(3.3)
Результати вимірювання і розрахунків заносять до таблиці 3.1. Зі розрахованих значень D обирають найбільше.
Таблиця 3.1 – Результати вимірювання розмірів кусків руди
№ кусків руди
До дроблення, мм
Після дроблення, мм
b
h
D
b
h
d
3. Установлюють ширину розвантажувальної щілини 7 мм, для чого прокручують вручну за маховик ексцентричний вал до максимальної відстані між двома щоками. Встановлюють між ними шаблон товщиною 7 мм і обертанням гвинта злегка затискають його поміж щок.
4. Вмикають дробарку і завантажують її порціями руди ≈ 0,5 кг. Не допускають її перевантаження, а також роботу вхолосту. Дроблений продукт збирають у приймач. Фіксують час дроблення (від початку завантаження руди до виходу її через розвантажувальну щілину).
5. Дроблену руду розсівають вручну на ситі 7 мм, зважують надрешітний продукт. Відбирають від нього 3-4 найбільш крупних кусків і все повторюють за п.2.
6. Розраховують продуктивність дробарки за формулою:
(3.4)
де: Р – наважка руди у досліді, кг;
t – час дроблення, с.
7. Визначають ступінь дроблення за формулою (3.1).
8. Визначають масову частку «надлишкового» (більше розміру розвантажувальної щілини дробарки) куска у дробленому продукті за формулою:
(3.5)
де маса класу крупніше 7мм у дробленому продукті, кг;
Р – маса вихідного продукту, кг.
9. Результати вимірювань і розрахунків за пунктами 3-8 заносять до таблиці 3.2.