Методика аналізу конкретних складів злочину

Досвід викладання кримінального права дозволяє зробити ряд рекомендацій, реалізація яких може сприяти більш успішному засвоєнню цього курсу. Питання, що становлять зміст Особливої частини кримінального права, умовно можна поділити на дві групи.

У першій групі дається загальна характеристика окремого виду злочинів. Вивчаючи цю групу питань, важливо засвоїти родове поняття (визначення) злочинів, передбачених даною главою (розділом), приділивши особливу увагу їхній суспільній небезпечності та родовому об'єкту посягання. Треба також розібратися в характеристиці об'єктивної сторони злочинів, що вивчаються. При цьому необхідно визначити, які склади (залежно від конструкції) превалюють в цій групі, чи можливе вчинення досліджуваних злочинів шляхом бездіяльності, або і дії й бездіяльності, чи є серед злочинів цієї групи такі, в яких факультативні ознаки об'єктивної сторони є обов'язковими.

При з'ясуванні суб'єктивної сторони необхідно звернути увагу на характерну для даних злочинів форму вини, з'ясувати, чи можлива в окремих складах злочинів необережна або змішана (складна, подвійна) форма вини, в яких злочинах мотив і мета їх вчинення є обов'язковими ознаками цього елемента складу злочину. Розглядаючи суб'єкт аналізованої групи злочинів, слід встановити вік, з якого настає кримінальна відповідальність за їх вчинення, та які із злочинів (чи може всі) характеризуються, крім загальних, ще й додатковими ознаками (спеціальний суб'єкт). Якщо відповідна група злочинів чи якась їх частина має спільні (однакові) кваліфікуючі ознаки, то їх зміст доцільно засвоїти саме на цьому етапі. Вивчення зазначених питань завершується розглядом класифікації злочинів, тобто поділом їх на групи залежно від групового об'єкта посягання з урахуванням безпосереднього об'єкта.

Друга група питань стосується вивчення конкретних складів злочинів певного розділу. Методична схема їх вивчення може бути представлена у вигляді питань, які належить з'ясувати під час аналізу кожного конкретного складу злочину. Системність їх аналізу забезпечується певним порядком (черговістю) їх розгляду.

Спочатку треба точно визначити місце розглядуваного злочину в системі КК, тобто визначити, до якої групи і до якого розділу Особливої частини КК віднесено цей злочин.

Потім необхідно юридично точно, на підставі закону визначити саме поняття даного злочину та усвідомити характер і ступінь його суспільної небезпеки.

Після цього можна приступити до розкриття змісту безпосереднього об'єкта розглядуваного злочину, його об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони. При розгляді об'єкта злочину треба, якщо це необхідно, з'ясувати зміст додаткового безпосереднього об'єкта та його виду (обов'язкового додаткового, факультативного додаткового тощо), а також предмета злочину. Вивчаючи об'єктивну сторону, потрібно засвоїти її ознаки, визначитись у виді складу злочину (злочин з матеріальним, формальним чи формально-матеріальним складом). Якщо злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, - то визначити їх зміст та суть кримінально-значущого причинового зв'язку. Коли закон як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони передбачає хоча б одну з числа факультативних (місце, час, спосіб, обстановка, засоби та знаряддя вчинення злочину), слід з'ясувати її зміст. Аналізуючи суб'єктивну сторону, важливо усвідомити не тільки форму й вид вини, притаманні цьому складу злочину, але й розкрити зміст ознак інтелектуального та вольового моментів стосовно саме даного складу злочину. Визначення мотиву й мети злочину допоможе більш грунтовно розібратися в цих питаннях.

Характеризуючи суб'єкта злочину, треба звернути увагу на вік, з якого настає кримінальна відповідальність за цей злочин, а за наявності спеціального суб'єкта — його ознаки.

Наступним етапом є з'ясування особливостей кваліфікованого, особливо кваліфікованого або привілейованого (з пом'якшуючими ознаками) складу злочину (якщо вони передбачені законом).

В окремих статтях закон передбачає умови (підстави) звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих обставин. У таких випадках треба дослідити зміст цих умов.

У випадках, коли розглядуваний злочин має однакові ознаки з подібним (суміжним), але передбаченим в іншій статті досліджуваного розділу, чи в іншому розділі Особливої частини КК злочином, треба провести їх розмежування за допомогою ознак об'єкта та об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони та з'ясувати, за якими конкретно ознаками вони відрізняються один від одного. Так само слід вчинити і при відмежуванні злочину від адміністративного або дисциплінарного правопорушення.

Оволодіння методикою аналізу конкретних складів злочину є необхідною передумовою успішного вивчення Особливої частини кримінального права, а також правильної кваліфікації злочинів при застосуванні закону про кримінальну відповідальність на практиці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права	\|	Поняття, види та підстави кримінально-правової кваліфікації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.