• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття, система і значення Особливої частини кримінального права

Регістри обліку

Інвентаризація готівки в касі

Інвентаризаційна комісія перевіряє наявність коштів готівки в касі шляхом повного перерахунку всіх готівкових коштів, наявних у касі, цінних паперів, чекових книжок тощо. Під час проведення інвентаризації залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за Касовою книгою. Готівка, що зберігається в касі, але не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вважається лишком готівки в касі. При застосуванні підприємством у розрахунках РРО наявна на місці проведення розрахунку готівка звіряється касиром оператором із сумою, зазначеною у денному звіті РРО. Інвентаризацію готівки слід проводити раптово. В умовах автоматизованого ведення Касової книги слід перевіряти правильність роботи програмних засобів обробки касових документів.

Синтетичний облік за рахунком 30 "Каса",ведеться в Журналі 1 та Відомостях 1.1 Відкрити відомість 1.1 журналу1 по касі –це записати залишок на почато місяця готівки в касі. Один рядок в журналі 1розділі 1 або в відомості 1.1 розділ П - це дані одного звіту касира. Із звіту касира дані по надходженню в касу записують із сторони відомості 1.1. Дані по видачі із каси готівки записуються із сторони журналу 1, розділ І.

Якщо в межах одного звіту касира зустрічаються господарські операції однакові з однією і тією ж кореспонденцією то суми по ним складуються і записуються в ячейку журналу чи відомості по касі одним числом. Коли дані звітів касира рознесені в журнал та відомість підраховуємо підсумки по горизонталі. Підсумок рядку в журналі1, розділі 1 по кредиту рахунку 301 дорівнює підсумку всієї виданої готівки за одну дату. Підсумок рядку в відомості 1.1., розділі 2 по дебету рахунку 301 дорівнює підсумку всієї отриманої готівки за одну дату.

Сальдо кінцеве = сальдо початкове +підсумок відомості 1.1 ( обороти по дебету 301 рахунку)- підсумок журналу( обороти по кредиту 301 рахунку).

Особлива частина кримінального права характеризується трьо­ма основними ознаками.

Перша полягає в тому, що Особлива частина являє собою сукуп­ність кримінально-правових норм, які визначають види злочинів і встановлюють види та розміри покарань, що застосовуються судом до осіб, винних у їх скоєнні.

Друга ознака виражається в тому, що кримінально-правові норми, які створюють Особливу частину, розташовані в ній у пев­ному (визначеному) порядку суворої послідовності.

Третьою ознакою є те, що кримінально-правові норми, які створюють Особливу частину, видаються тільки Верховною Ра­дою України.

Із сказаного випливає, що Особлива частина кримінального права України - це сукупність виданих Верховною Радою Украї­ни і розташованих у суворій послідовності норм, які визначають види злочинів та покарання, що застосовуються судом до осіб, винних у їх скоєнні.

Особлива частина кримінального права органічно і нерозривно пов'язана із Загальною частиною.

У Загальній частині зосереджені найбільш принципові (базові) Для кримінальної відповідальності положення: підстава криміналь­ної відповідальності, чинність закону про кримінальну відповідаль­ність в часі і просторі, поняття злочину, його види і стадії вчинення умисного злочину, ознаки суб'єкта злочину, вина та її форми, спів­участь у злочині, множина злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, підстави звільнення від кримінальної відпові­дальності, поняття покарання та його види, загальні засади призна­чення покарання та підстави звільнення від нього тощо.

В Особливій частині формулюються ознаки окремих злочинів, визначаються види покарань та межі, в яких вони можуть бути призначені. Іншими словами, Особлива частина - це система норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Образно кажучи, Загальна частина кримінального права без Особливої частини являє собою систему хоч і важливих, але невитребуваних у зв'язку з неможливістю самостійного застосування положень, а Особлива частина без Загальної - набір потенційно ефективних юридичних інструментів, до якого не додано інструк­цію щодо їх застосування, і внаслідок цього невідомо, яким чином ці інструменти можуть бути як належить використані.

Справа в тому, що норми Особливої частини кримінального права можуть бути застосовані тільки на підставі і з урахуванням положень Загальної частини. З іншого боку — кримінально-правові норми Загальної частини кримінального права можуть бути реалі­зовані (знайти життя) тільки за допомогою нормативних приписів Особливої частини. Наприклад, при притягненні до кримінальної відповідальності та засудженні за умисне знищення чи пошко­дження державного або колективного майна (ст. 194) треба вста­новити, що особа, яка вчинила це суспільно небезпечне діяння, є: осудною (ч. 1 ст. 19); досягла віку, з якого настає відповідальність за цей злочин (ст. 22); діяла умисно (ст. 24); а також, що при ско­єнні цього діяння вона не перебувала в стані крайньої необхідності (ст. 39), а саме діяння не є малозначним і становить суспільну небезпеку (ч. 2 ст. 11). При призначенні покарання за цей злочин суд зобов'язаний керуватися: ст. 50, в якій визначені поняття по­карання та його мета; ст. 65, що визначає загальні засади призна­чення покарання; статтями 66 і 67, які передбачають обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При призначенні пока­рання за цей злочин (ст. 194) у виді штрафу суд повинен звернути­ся до ст. 53 для визначення мінімальної межі цього виду покаран­ня, а у разі неможливості його сплати - визначити, яким покаран­ням і в яких межах можна його замінити. Призначаючи покарання у виді виправних робіт, суд для визначення нижньої межі цього виду покарання, суми відрахувань із заробітку засудженого в до­хід держави, а також для того, щоб пересвідчитись, чи можна до даного засудженого застосувати вказаний вид покарання, повинен звернутися до положень ст. 57. Призначення покарання у виді позбавлення волі потребує врахування положень ст. 63, яка, зо­крема, визначає нижню межу цього виду покарання.

Про органічний зв'язок норм Загальної та Особливої частин кримінального права свідчить і те, що на практиці неможливо са­мостійно застосувати ту чи іншу норму Загальної частини (без од­ночасного застосування відповідної норми Особливої частини). Наприклад, застосування ст. 14 про готування до злочину або ст. 15 про замах на злочин неможливе без вказівки на статтю Особ­ливої частини, що передбачає відповідальність за конкретний зло­чин, до якого готувався злочинець чи вчинив замах на нього. Ви­ключається притягнення до кримінальної відповідальності за під­бурювання до злочину взагалі, а не до конкретного злочину (за підбурювання до вбивства, підбурювання до вчинення крадіжки тощо). Тому ст. 27 може застосовуватися лише разом з відповід­ною статтею Особливої частини. Крім того, неможливо звільнити особу від кримінальної відповідальності за підставами, вказаними у статтях 44—49, якщо не буде доказана її вина у вчиненні конкрет­ного злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК.

Єдність норм Загальної і Особливої частин кримінального пра­ва проявляється і в спільності їх основних завдань, які полягають в охороні прав і свобод людини і громадянина, власності, громадсь­кого порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпеченні миру і без­пеки людства, а також запобіганні злочинам (ст. 1 КК).

Поряд з визначенням видів злочинних діянь та покарання за них, Особлива частина кримінального права містить і так звані за­охочувальні норми, які визначають підстави й умови звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення окремих злочинів (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 4 ст. 331, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396), а та­кож роз'яснювальні норми, в яких розкривається зміст окремих понять, термінів, що вживаються в КК. Так, ст. 401 дає визначення військового злочину, називає осіб, які можуть нести кримінальну відповідальність за військові злочини. У примітках до низки ста­тей Особливої частини КК роз'яснюється зміст окремих ознак зло­чинів (зокрема, у примітці до ст. 176 - великого і особливо велико­го розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням авторського права і суміжних прав та порушенням прав на винахід, корисну Модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію; у примітці до ст. 185 - повторності злочинів, передбачених статтями 185, 186 та 189-191 КК, значної шкоди у злочинах, передбачених статтями 185, 186, 189 та 190 КК, великого розміру у статтях 185-191 КК та особливо вели­кого у статтях 185-187 та 189-191 КК; у примітці до ст. 200 - по­няття документів на переказ; у примітці до ст. 210 - поняття бю­джетних коштів; у примітці до ст. 286 - транспортних засобів; у примітці до ст. 364 - службових осіб; у примітці до ст. 368 - ви­магання хабара тощо. Подібні примітки передбачено більш ніж у 30 статтях Особливої частини КК.

Особлива частина кримінального права, як і Загальна частина, піддається певним змінам, які обумовлюються, в першу чергу, роз­витком суспільних відносин, змінами політичних, економічних та духовних умов життя, а також станом та рівнем злочинності в державі. При цьому, що цілком закономірно, положення Особли­вої частини зазнають значно більшої кількості змін, ніж положен­ня Загальної частини. Особливо це мало місце в процесі радикаль­ної зміни економічних та політичних відносин та напередодні прийняття нового КК України. Зміна норм Особливої частини, введення в неї нових складів злочинів (криміналізація), виключен­ня відповідальності за діяння, які перестали бути суспільно небез­печними (декриміналізація), зумовлювалися прагненням законодав­ця більш адекватно використати можливості кримінального закону в існуючих на той час соціальних умовах, більш надійно забезпе­чити охорону інтересів особи, суспільства, держави. Наприклад, зміна політичного курсу та економічні перетворення в нашій державі викликали необхідність внести суттєві зміни до глави «Злочи­ни проти держави» та глави «Господарські злочини» КК 1960 р. У зв'язку із значним поширенням злочинів, пов'язаних з незакон­ним обігом наркотичних засобів, з'явилась необхідність деталь­ніше регламентувати кримінальну відповідальність за такі діяння, передбачити відповідальність за різні дії з психотропними речови­нами та прекурсорами. Діяльність так званих «хаккерів», тобто несанкціоноване їх втручання в роботу АС, яке, зокрема, призводить до знищення або пошкодження інформації чи носіїв інформації, цілком обґрунтовано обумовило появу у КК норм, що передбача­ють відповідальність за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж.

Частина змін положень Особливої частини диктувалась необ­хідністю приведення кримінального законодавства України у від­повідність до міжнародно-правових норм та принципів (напри­клад, скасування інституту смертної кари).

Процес внесення змін до Особливої частини КК триває і після прийняття нового КК України. За два роки дії КК України 2001 р. його Особлива частина поповнилася двома новими статтями (стат­ті 203¹, 209¹), у шість статей було внесено зміни (статті 259, 296, 198, 306, 158, 401), вісім статей було прийнято у новій редакції (статті 209, 228, 333, 176, 177, 229, 316, 216), одну статтю виклю­чено (ст. 230), а також змінена назва розділу XVI. В результаті та­ких змін, зокрема, посилена відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності (ст. 259), хуліганство (ст. 296); деталізовано та посилено відповідальність за легалізацію (відми­вання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209); передба­чено відповідальність за порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчиту­вання, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх вироблення (ст. 203¹), умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочин­ним шляхом (ст. 209¹); декриміналізовано порушення антимонопольного законодавства. Водночас Загальна частина КК України 2001 р. у цей період змін не зазнала зовсім.

ЗначенняОсобливої частини кримінального права полягає, на­самперед, у тому, що в ній відповідно до принципу nullum crimer sine leqe (нема злочину без вказівки на це в законі) дається вичерп­ний перелік злочинних діянь, описуються ознаки тих суспільно - небезпечних діянь, які держава визнає злочинами.

Це випливає із положення, закріпленого у ст. 2 КК, де говорить­ся, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передба­ченого Кримінальним кодексом. Іншими словами, для притягнення особи до кримінальної відповідальності треба встановити, що у вчиненому діянні є ознаки складу певного злочину. Наявність у ді­янні особи всіх ознак складу певного злочину і є, таким чином, єди­ною підставою для притягнення до кримінальної відповідальності.

Особлива частина кримінального права побудована відповідно До спільних для всього кримінального права визнаних принципів, найважливішим з яких є законність. Згідно з ним ніхто не може бу­ти притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений, якщо він не вчинить злочин, ознаки якого вказані в Особливій час­тині кримінального права. У конкретних статтях Особливої частини кримінального права також знайшли своє відображення принципи гуманізму, демократизму, патріотизму, економії заходів державного примусу, відповідальності лише за конкретний злочин.

Крім того, в Особливій частині кримінальна відповідальність за конкретні злочинні діяння диференційована з урахуванням їх тяжкості, передбачено суворі покарання за тяжкі та особливо тяжкі злочини і менш суворі - за злочини невеликої та середньої тяжкості.

Поряд з Особливою частиною як сукупністю юридичних норм, що регламентують відповідальність за окремі види злочинів, роз­різняють ще й Особливу частину науки кримінального права, яка становить один із її важливих і невід'ємних розділів. Наука, що до­сліджує Особливу частину, - це сукупність уявлень, поглядів та ідей про систему законодавчих норм, які складають Особливу час­тину, та про окремі злочини, що передбачені кримінальним зако­нодавством. Предметом цієї науки є норми Особливої частини кримінального права та практика їх застосування. Ця наука спрямована на підвищення ефективності застосування цих норм та розробку пропозицій щодо подальшого удосконалення криміналь­ного законодавства.

Система Особливої частини кримінального праваявляє со­бою науково обґрунтоване розташування норм, які визначають відповідальність за ті чи інші злочини, за певними групами (розді­лами) залежно від спільності родового об'єкта, а також один відносно одного усередині кожної групи (розділу).

Іншими словами, норми Особливої частини розташовані всере­дині КК не довільно, а за відповідними критеріями в певному по­рядку, створюючи їх систему.

Критерієм формування системи Особливої частини є родовий об'єкт. Так, відносини власності є родовим об'єктом злочинів про­ти власності і саме тому вони об'єднані в один розділ (розділ VI). Родовим об'єктом злочинів, які включені в розділ II Особливої ча­стини КК (вбивство, тілесні ушкодження тощо) є особа. При цьо­му, перше місце у цьому розділі займають статті, що передбачають відповідальність за злочини проти життя (найбільш цінне благо), друге - за злочини проти здоров'я.

Систематизація всіх злочинів за родовим об'єктом має велике значення. Саме місце розділу в Особливій частині визначає порів­няну важливість відносин, що охороняються її нормами, а отже, характер і ступінь суспільної небезпечності вказаних у ній злочи­нів. Так, на першому місці в системі КК розташовані норми про злочини проти держави, які посягають на основи національної безпеки України (конституційний лад, державну владу, зовнішній і внутрішній суверенітет нашої держави, державну, економічну та інформаційну безпеку), а тому являють собою найбільшу суспіль­ну небезпечність.

Залежно від значущості родового об'єкта Особлива частина КК має таку систему:

Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України (статті 109-114);

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров'я особи (статті 115-145);

Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи (стат­ті 146-151);

Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недотор­каності особи (статті 152-156);

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особис­тих прав і свобод людини і громадянина (статті 157-184);

Розділ VI. Злочини проти власності (статті 185-198);

Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності (стат­ті 199-235);

Розділ VIII. Злочини проти довкілля (статті 236-254);

Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки (статті 255-270);

Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва (статті 271-275);

Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транс­порту (статті 276-292);

Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та моральності (статті 293-304);

Розділ XIII. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психо­тропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини про­ти здоров'я населення (статті 305-327);

Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову по мобі­лізації (статті 328-337);

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (статті 338-360);

Розділ XVI. Злочини у сфері використання електронно-обчис­лювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку (статті 361-363);

Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності (статті 364-370);

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя (статті 371-400);

Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) (статті 401-435);

Розділ XX. Злочини проти миру, безпеки людства та міжна­родного правопорядку (статті 435-447);

Слід зазначити, що розташування злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку, проти встановленого порядку несення військової служби, проти правосуддя тощо в кінці Особливої частини КК здійснено не у зв'язку з начебто невеликою суспільною небезпечністю їх. Багато з них віднесено до тяжких та особливо тяжких злочинів, а окремі передбачають навіть можливість застосу­вання довічного позбавлення волі. Це пояснюється тим, що злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку мають ве­льми специфічний характер як злочини міжнародного характеру. Розташування військових злочинів на одному з останніх місць скла­лося історично: раніше відповідальність за їх вчинення передбача­лась окремим загальносоюзним законом. Кодифікація військових злочинів відбувалася, коли КК фактично був створений. Крім того, і це, мабуть, головне, військові злочини відзначаються особливими ознаками спеціального суб'єкта (військовослужбовець і військово­зобов'язаний під час проходження ним навчальних чи перевірних зборів), специфічним об'єктом (встановлений порядок несення вій­ськової служби) та рядом істотних особливостей в санкціях.

Систематизація злочинів за родовим об'єктом має суттєве зна­чення для забезпечення кодифікації кримінального законодавства. Положення нового кримінального закону включаються у відповід­ний розділ Особливої частини КК, а саме той, в якому розташовані статті, що передбачають відповідальність за злочини, які посяга­ють на ту ж групу суспільних відносин, що й злочин, передбаче­ний новим законом.

Розташування норм про відповідальність за окремі злочини за їх родовим об'єктом має велике значення для правильного застосу­вання закону, тлумачення його змісту, зручності користування КК. Об'єднання норм, які передбачають відповідальність за однорідні злочини, в одну групу (розділ) дозволяє чітко виявляти характер суспільної небезпеки і специфіку цих діянь, вивчати загальні, такі, що їх об'єднують, ознаки, дає можливість розробляти та здійснюва­ти засоби щодо запобігання й припинення цілої групи злочинів.

Наявність чітко сформульованих і розташованих у суворо ви­значеному порядку в системі норм Особливої частини, що перед­бачають кримінальну відповідальність за конкретні види суспільно небезпечних діянь, - одна з необхідних умов додержання закон­ності при притягненні осіб до кримінальної відповідальності та здійсненні правосуддя у кримінальних справах.

Система Особливої частини кримінального законодавства не збігається із системою навчального курсу Особливої частини кри­мінального права. Остання, на відміну від першої, включає в себе теоретичний матеріал із таких тем, як: «Поняття, система й зна­чення Особливої частини кримінального права», «Теоретичні осно­ви кваліфікації злочинів» та «Загальна характеристика Особливої частини кримінального законодавства зарубіжних країн».

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
3. I визначення впливу окремих факторів
4. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
5. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
6. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
7. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
10. Iсторичне значення революції.
11. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
12. Ocнoвнi визначення здоров'я

Переглядів: 2498