• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціальна діяльність підприємства

Соціальна діяльність підприємства – це вкладення фінансових коштів до соціально-економічного розвитку трудового колективу з метою стимулювання продуктивної праці, підвищення кваліфікаційного рівня персоналу, збереження життя та здоров’я працюючих, створення системи їх соціального захисту на рівні підприємства, забезпечення сприятливого психологічного клімату в колективі. Соціальна діяльність регулюється централізовано і децентра­лізовано. У централізованому порядку держава приймає загальнообов’язкові нормативно-правові акти, а на локальному рівні соціальний розвиток трудового колективу є предметом регулювання у таких локальних актах, як установчі документи, колективний договір. При цьому соціальна діяльністю підприємства передбачає вирішення таких завдань:

– створення належних і безпечних умов праці для найманих працівників. Положення щодо цього встановлені ст.ст. 153-172 КЗпП та Законом України «Про охорону праці». Підприємство несе відповідальність в установленому законом порядку за шкоду, завдану здоров’ю та працездатності своїх працівників;

– забезпечення соціального розвитку підприємства відповідно до чинного законодавства, установчих документів підприємства, колективного трудового договору. Підприємство самостійно встановлює для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги, а також має право заохочувати працівників інших підприємств, установ, організацій, які його обслуговують.;

– забезпечення підготовки кваліфікованих робітників і спеціалістів, їх професійне навчання як у власних навчальних закладах, так і в інших навчальних закладах за відповідними угодами. Можливі такі види профе­сійного навчання на виробництві: первинна професійна підготовка робітників; перепідготовка робітників; підвищення кваліфікації робітників; підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців. Крім цього, колективний договір може містити положення про навчання працівників та їх дітей у вищих закладах освіти за рахунок підприємства. Таким працівникам, а також усім працівникам, які навчаються і суміщають роботу з навчанням, надаються пільги, передбачені чинним законодавством (ст.ст. 201-220 КЗпП, ст.ст. 13-16 Закону України від 15 листопада 1996 р. «Про відпустки»). Вони мають право на скорочення робочого часу, звільнення з роботи зі збереженням заробітної плати на період навчання, оплату проїзду до місця знаходження навчального закладу тощо;

– забезпечення сприятливих умов праці жінкам, неповнолітнім та особам з особливими потребами, тобто забезпечувати їх роботою переважно в денний час; жінок, які мають малолітніх дітей, вагітних жінок переводити на легшу роботу з нешкідливими умовами праці, надавати їм інші пільги, передбачені законом. Підприємство із шкідливими умовами праці створює окремі цехи, дільниці для надання жінкам, неповнолітнім та окремим категоріям працюючих більш легкої роботи. Крім цього, для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, заборонено їх залучення до роботи у нічний час, до надурочних робіт, робіт у вихідні дні, посилати у відрядження. Згідно з медичним висновком вагітним жінкам знижуються норми праці або вони переводяться на іншу роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих факторів. На період переведення їм зберігається середній заробіток за попередньою роботою.;

– забезпечення реалізація права на одержання усіх видів пенсії для усіх своїх працівників. Пенсіонери та інваліди, які працювали до виходу на пенсію на підприємстві, користуються нарівні з його працівниками наявними можливостями медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками в оздоровчі та профілактичні заклади, іншими соціальними послугами і пільгами, що передбачені статутом підприємства. Крім цього, підприємство повинно забезпечувати додатковою пенсією, незалежно від розмірів державної пенсії, працівника, який став інвалідом на даному підприємстві внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання. У разі смерті працівника підприєм­ства при виконанні ним службових обов’язків власник, підприємство добровільно чи за рішенням суду забезпечують сім’ю працівника допомогою відповідно до закону. Зазначені положення закріплені в спеціальних нормативних актах, основними з яких є Закон України від 16 грудня 1993 р. «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та Закон України від 21 березня 1991 р. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;

– забезпечення реалізації права найму на роботу та працевлаштування неповнолітніх, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту, тобто забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. В останні роки приділяється значна увага соціальному захисту інвалідів. Прийняті комплекс нормативно-правових актів стосовно забезпечення права інвалідів на зайнятість створення для них сприятливих умов на робочому місці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації. Державна політика у сфері соціального захисту інвалідів ґрунтується на Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів від 20 червня 1983 p., ратифікованій Законом України від 6 березня 2003 p., та законах України від 21 березня 1991 р. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», від 6 жовтня 2005 р. «Про реабілітацію інвалідів в Україні»;

Сьогодні також одним із напрямків соціальної діяльності підприємства є соціальне страхування працівників. Нині існують чотири види загально­обов’язкового державного соціального страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору. Це пенсійне страхування, страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, страхування на випадок безробіття, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

11. Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання:
підстави та процедура

Правовим наслідком скасування державної реєстрації СПД – юридичної особи – є позбавлення останньої статусу юридичної особи та виключення її з відповідного Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності. На сьогодні законодавець визначив коло суб’єктів, які мають право звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації СПД.

Підставами скасування державної реєстрації СПД є:

– рішення власника СПД або уповноваженого ним органу (вищого органу управління). При скасуванні державної реєстрації СПД – юридичної особи – за рішенням власника або уповноваженого ним органу процедура скасування державної реєстрації юридичної особи складається з таких дій:1) приймається рішення про ліквідацію підприємства; 2) створюється ліквідаційна комісія; 3) розміщується інформація про ліквідацію СПД в офіційній пресі з визна­ченням строків заявлення кредиторами своїх претензій; 4) оцінюється наявне майно СПД, виявляються його дебітори та кредитори, проводяться розрахунки з ними; 5) складається ліквідаційний баланс, який має бути затверджений вищим органом управління, власником СПД або органом, який призначив ліквідаційну комісію; 6) затверджений ліквідаційний баланс направляється органу податкової служби за місцем реєстрації СПД; 7) про ліквідацію СПД повідомляються відповідні фонди (Пенсійний фонд, Фонд зайнятості, Фонд соціального страхування); 8) закриваються банківські рахунки;

– рішення суду або господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України. Здійснюється у випадках несвоєчасного повідомле­ння СПД про зміну його назви, організаційно-правової форми, форми власності та місцезнаходження; неподання протягом року до органів державної подат­кової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з чинним законодавством України тощо. У такому разі суд зобов’язаний виконати дії, пов’язані з визначенням порядку та строків проведення ліквідації підприємства, але сьогодні всі заходи щодо ліквідації підприємства у такому разі здійснює безпосередньо власник (власники) підприємства, якому направляється копія рішення господарського суду з вимогами здійснити ліквідаційну процедуру.

Читайте також:

1. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
2. IV група- показники надійності підприємства
3. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
4. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
5. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
6. V розділ. Товарна політика підприємства
7. VІ. Практична діяльність учнів.
8. WEB - сайт підприємства в Інтернет
9. А) Капітал підприємства, його кругообіг та обіг.
10. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
11. Автопідприємства вантажних автомобілів
12. Адвокатська діяльність

Переглядів: 6757