Участь прокурора та експерта у господарському процесі

Участь у розгляді господарських справ прокурора як представника інтересів громадянина або держави передбачено ст. 29 ГПК. Порядок здійснення представництва прокурором, окрім ГПК, передбачено Законом «Про прокуратуру». До кола об’єктів прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів в Україні належить зокрема КМУ, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи державного і господарського управління та контролю, Рада міністрів АРК, місцеві ради та їх виконавчі органи, військові частини, політичні партії, громадські організації, масові рухи, підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності (ст. 1 Закону). При виявленні порушень закону прокурор або його заступник в межах своєї компетенції мають право зокрема звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб (ст. 20 Закону). Відповідно до ст. 36-1 Закону «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави – наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченого процесуальним законом.

У судовому процесі в необхідних випадках може брати участь судовий експерт (ст. 31 ГПК) Права, обов’язки та відповідальність судового експерта визначаються ГПК і Законом України від 25 лютого 1994р. «Про судову експертизу».

Судовий експерт – це особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються її спеціальних знань.

Відповідно до ст. 10 Закону «Про судову експертизу» фахівці спеціалізованих установ і служб, які проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності. Крім того у ст. 11 цього Закону наводиться перелік осіб, які не можуть бути експертами (особи, що визнані у встановленому порядку недієздатними, що мають судимість тощо).

Експертний висновок – це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на завданні, сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи.

Стаття 42 ГПКУ встановлює, що висновок судового експерта має містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті них висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, а його копії надсилаються сторонам.

Також відповідно до Інструкції про проведення судових експертиз висновок експерта оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом, який проводив дослідження. Підписи в заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. На кожне з поставлених питань має бути дана відповідь по суті або вказано, з яких причин це неможливо. У разі недотримання цих вимог сторона може клопотати про відхилення судом висновку судового експерта.

Висновок експерта оголошується у судовому засіданні та не є обов’язковим для суду, а має бути досліджений разом з іншими доказами в порядку, передбаченому ст. 43 ГПКУ. Експерт має право після оголошення експертного висновку дати пояснення щодо його змісту.

Суд може призначити додаткову судову експертизу (ч. 3 ст. 42 ГПКУ). Вона може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу.

Під час дослідження судом висновку експерта можуть виникнути сумніви у його правильності: через необґрунтованість висновку, суперечність його іншим матеріалам справи тощо. У таких випадках суд відповідно до ч. 4 ст. 42 ГПКУ може призначити повторну експертизу.

Висновок експерта має рівну силу з іншими доказами. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Процесуальне правонаступництво. Зміна неналежного позивача	\|	Підвідомчість і підсудність справ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.