Злочини проти виборчих прав громадян

Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права

1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію -
карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років.
2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вплинули на результати голосування або виборів, -
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Конституція України (ч.1 ст.38) закріпила право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Зміст і порядок реалізації цього права визначаються Конституцією України, Законами України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. зі змінами, “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р. зі змінами; “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р. (почнуть діяти з 1 жовтня 2005 р.); “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. з наступними змінами; рішеннями Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 р. № 1-рп/98, від 25 березня 1998 р. № 3-рп/98, та від 30 січня 2002 р. №2-рп/2002, та 23 жовтня 2003 р. № 17-рп/2003.
2. Об’єктом злочину є виборчі права громадян України.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у діяннях, які вчиняються певним способом і спрямовуються на те, щоб перешкодити громадянину України реалізувати свої виборчі права, а також перешкодити йому вести передвиборну агітацію.
Перешкоджання здійсненню виборчого права може виявлятись у:
а) перешкоджанні насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою;
б) перешкоджанні насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права вести передвиборну агітацію.
Таке перешкоджання може виражатися у позбавленні виборця можливості з’явитися на виборчу дільницю, ненаданні йому можливості ознайомитися зі списком виборців, у відмові видати виборчий бюлетень для голосування, у примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру на виборну посаду, в утрудненні або позбавленні кандидата можливості зустрічатися з виборцями, у перешкоджанні кандидатам та іншим громадянам виступати на радіо, на телебаченні, в друкованих засобах масової інформації, засновниками або одним із засновників яких є органи державної влади, державні організації та установи, органи місцевого самоврядування, а також в інших діях, що позбавляють можливості відповідного кандидата взяти участь у проведенні виборчої кампанії або іншим особам вести передвиборну агітацію.
4. Під насильством слід розуміти застосування сили до громадянина, яке позбавляє його можливості або перешкоджає йому обирати чи бути обраним на відповідну посаду (пост), вільно вести передвиборну агітацію. Насильство може здійснюватися нанесенням побоїв, ударів, заподіянням тілесних ушкоджень, позбавленням волі, зв’язуванням тощо. Перешкоджання, пов’язане із позбавленням життя, нанесенням потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження за обтяжуючих обставин, кваліфікується за сукупністю злочинів, визначених ст.157 та 115, 121 або ч.2 ст.122. Потерпілими у даному випадку може бути як кандидат у депутати, кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови або на пост Президента України, так і будь-який громадянин, який здійснює своє виборче право, а також їх близькі родичі (батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки).
5. Обман як спосіб перешкоджання здійсненню виборчого права, виражається у повідомленні громадянину завідомо неправдивих відомостей, які вводять його в оману щодо змісту його виборчих прав або щодо самого акту голосування, або щодо небезпеки перебування в приміщенні для голосування тощо. Наприклад, повідомлення виборцю завідомо неправдивих відомостей щодо дати, місця, часу проведення голосування, порядку заповнення виборчих бюлетенів, а також щодо дати, часу та місця проведення зустрічі з кандидатом на пост Президента України, кандидатом у депутати або з кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, замовчування даних про особу кандидата або повідомлення завідомо неправдивих даних про нього тощо.
6. Погроза виражається у психічному впливі на громадянина, залякуванні його за наявності реальних підстав побоюватися її виконання з метою примусити відмовитися від проведення передвиборної агітації, від участі у виборах, від висування своєї кандидатури для балотування або зняти свою кандидатуру з балотування на виборах. Погроза може здійснюватися також з метою примусити виборця голосувати або не голосувати за кандидата на пост Президента України, кандидата на посаду депутата, сільського, селищного, міського голови як під час першого туру, так і під час повторного голосування на відповідних виборах. Винна особа може, зокрема, погрожувати застосувати насильство, знищити чи пошкодити майно або розголосити певні відомості не лише щодо громадянина, якому адресується погроза, а й щодо його близьких родичів.
7. Підкуп як засіб перешкодити громадянину вільно здійснити своє виборче право виражається в схиленні виборця шляхом вручення йому грошей або іншої матеріальної винагороди (надання безоплатно або на пільгових умовах товарів, кредитів, різних послуг тощо) голосувати “за” або “проти” кандидата в депутати, кандидата на пост Президента України або на посаду сільського, селищного, міського голови. Підкуп може переслідувати мету схилити кандидата зняти свою кандидатуру з балотування на виборах, схилити виборця до неучасті у голосуванні, а також до ведення певної агітації серед інших виборців та ін.
8. Поняття “іншим чином” охоплює будь-які способи перешкоджання вільному здійсненню виборчого права, веденню передвиборної агітації. Наприклад, публічні заклики або агітація за бойкотування виборів, ненадання приміщення для проведення передвиборної агітації, відмова у наданні можливості виступити на радіо, на телебаченні, в пресі та ін.
9. Передвиборна агітація - діяльність, яка здійснюється у визначені виборчим законодавством строки і полягає в оприлюдненні та обговоренні матеріалів щодо ділових та особистих якостей кандидатів, передвиборних програм політичних партій та окремих кандидатів на виборні посади з метою спонукати виборців голосувати “за” або “проти” конкретного кандидата на виборну посаду або за кандидатів, внесених до виборчого списку партії (блоку). Вона полягає у поширенні ідей, концепцій, агітаційних матеріалів і може бути різною за формами і способами ведення: виступ, бесіда, заклики, листівки, плакати, інтерв’ю, кінофільми тощо. При цьому можуть використовуватись друковані засоби масової інформації, радіо, телебачення.
Згідно виборчого законодавства передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України. Вона може розпочинатися після реєстрації кандидата або виборчого списку партії (блоку) виборчими комісіями і повинна припинятись за день до дня проведення виборів. Так, за приписами ч.1-3 ст.52 Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р. передвиборна агітація розпочинається з моменту прийняття Центральною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку) і закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем виборів, які завжди повинні відбуватися у неділю. Передвиборна агітація поза вказаного строку забороняється.
10. Перешкоджання здійсненню виборчого права за попередньою змовою групою осіб буде тоді, коли відповідні дії вчинені двома або більше особами, які заздалегідь (до початку злочину) домовились про її спільне (як співвиконавці) виконання. До складу такої групи можуть входити члени виборчої комісії, інші службові особи, окремі виборці.
11. Якщо вчинення діянь, передбачених ч.1, 2 ст.157, вплинуло на результати голосування або виборів, це тягне відповідальність за ч.3 цієї статті. Результати голосування або виборів визначаються в порядку, встановленому відповідними виборчими законами.
12. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння незалежно від його наслідків.
13. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
14. Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла до моменту його вчинення 16 років. Якщо суб’єктом злочину є член виборчої комісії або інша службова особа, що вчинили ті самі діяння з використанням влади або службового становища, відповідальність настає за ч.2 ст.157. Таку ж відповідальність передбачено за ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб. Інша службова особа - ч.2 ст.157 учасники виборчого процесу (наприклад, довірена особа кандидата в депутати, кандидата в Президенти України, офіційний спостерігач від партій (блоків) кандидати у депутати від яких зареєстровані в багатомандатному окрузі, від кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах), а також службові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, які згідно із законом зобов’язані здійснювати відповідні заходи щодо забезпечення підготовки і проведення виборів тощо.

Стаття 158. Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів

1. Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу або проголосувати більше ніж один раз у ході голосування, видача виборчого бюлетеня особі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці, або видача заповненого виборчого бюлетеня, а також незаконна передача іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня -
(абзац у новій редакції: Закон № 744-IV 15.05.2003)
карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Підлог, тобто виготовлення виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка, а так само використання завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені членом виборчої комісії або іншою службовою особою, а так само завідомо неправильний підрахунок голосів або завідомо неправильне встановлення чи оголошення результатів виборів -
(абзац змінено: Закон № 744-IV 15.05.2003)
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об’єктами злочину є засади та принципи виборів, у тому числі ті, що стосуються організації і порядку голосування, підрахунку голосів, встановлення та оголошення результатів виборів.
Предметом посягання за ч.1, 2 ст.158 може бути лише виборчий бюлетень та інший виборчий документ.
2. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї або декількох з дій:
- видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосувати за іншу особу;
- видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня будь-якій особі з метою надання їй можливості проголосувати більше ніж один раз у ході голосування;
- видача членом виборчої комісії заповненого виборчого бюлетеня;
- незаконна передача іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня;
- виготовлення виборчого документа невстановленого зразка;
- виготовлення виборчого документа у спосіб, не передбачений законом;
- внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей;
- будь-яка інша підробка виборчого документа;
- використання завідомо підробленого виборчого документа;
- використання виборчого документа, виготовленого у спосіб, не передбачений законом;
- завідомо неправильний підрахунок голосів;
- завідомо неправильне встановлення результатів виборів.
- завідомо неправильне оголошення результатів виборів.
3. Згідно із ч.1 ст.69 Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р. при проведенні голосування на виборчій дільниці член дільничної виборчої комісії на підставі списку виборців на відповідній виборчій дільниці за умови пред’явлення виборцем одного з документів, що підтверджує належність його до громадянства України, видає виборцю один виборчий бюлетень для голосування. При цьому член виборчої комісії, який видає виборчий бюлетень, вписує своє прізвище та ініціали та розписується на бюлетені та у контрольному талоні.
У частині 2 ст.2 цього ж Закону визначено перелік документів, які підтверджують громадянство України а саме:
- паспорт громадянина України;
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
- дипломатичний паспорт;
- службовий паспорт;
- посвідчення особи моряка;
- посвідчення члену екіпажу;
- військовий квиток для військовослужбовців строкової служби;
- тимчасове посвідчення громадянина України;
- картка (довідка) установи кримінально-виконавчої системи - для осіб, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи.
4. Видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців, або видача виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших виборців означає, що виборчі бюлетені використовуються на виборах не особисто виборцем, а особою, що не внесена до списку виборців, або ж іншими виборцями відповідної виборчої дільниці.
5. Злочинними діяннями визнаються як підлог виборчого документа (виготовлення певного виборчого документа невстановленого зразка чи виготовлення його у спосіб, не передбачений законом, внесення до виборчого документа завідомо неправдивих відомостей або будь-яка інша його підробка), так і використання завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом.
Будь-яка інша підробка виборчого документа може виражатися, наприклад, у заміні (зміні) тексту справжнього документа з використанням підчисток, помітці документа іншою датою, підписанні його за іншу особу тощо.
6. Виборчі документи перераховуються у Законах України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. з наступними змінами; “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р.; “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р. (почнуть діяти з 1 жовтня 2005 р.); “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. з наступними змінами. Так наприклад ч.1 ст.45 Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р. встановлює, що Центральна виборча комісія реєструє кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку) за умови отримання таких виборчих документів:
- заяви про реєстрацію кандидатів у депутати, підписаної керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) та скріпленої печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку);
- копій свідоцтва про реєстрацію партії (партій, що входять до блоку) та її статуту (статутів партій, що входять до блоку) засвідчених Міністерством юстиції України після оголошення про початок виборчого процесу;
- витяг з протоколів з’їздів (зборів, конференцій) партій про утворення виборчого блоку, засвідчених підписами керівників партій, що входять до блоку, та скріплених печатками цих партій (у разі висунення кандидатів у депутати блоком);
- угоди про утворення виборчого блоку (у разі висунення кандидатів у депутати блоком);
- витяг з протоколу з’їзду (зборів, конференції) партії (міжпартійного з’їзду (зборів, конференцій) партій, що входять до блоку) про висунення кандидатів у депутати від партії (блоку), засвідчений керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) і скріплений печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку);
- виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку) за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією;
- заяви осіб, включених до виборчого списку партії (блоку) про згоду балотуватися кандидатом у депутати від цієї партії (боку) із зобов’язанням припинити у разі обрання депутатом діяльність чи скласти представницький мандат, які, відповідно до Конституції та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв’язку з участю у виборах, а також із зобов’язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом;
- автобіографії осіб, включених до виборчого списку партії (блоку);
- передвиборної програми партії (блоку), викладеної державною мовою;
- декларації про майно та доходи кожного кандидата у депутати за рік, що передує рокові оголошення початку виборчого процесу;
- документа про внесення грошової застави;
- фотографій осіб, включених до списку партії (блоку), за розмірами і кількістю, встановленими Центральною виборчою комісією.
7. Підлог виборчих документів вважається закінченим злочином з моменту:
- виготовлення документа невстановленого зразка або виготовлення його у спосіб, не передбачений законом;
- внесення до відповідного документа завідомо неправдивих відомостей;
- будь-якої іншої підробки виборчого документа.
8. Використання завідомо підробленого виборчого документа чи виготовленого у спосіб, не передбачений законом, може виражатися у поданні його до виборчої комісії, пред’явленні у необхідних випадках, підробленого посвідчення довіреної або уповноваженої особи чи офіційного спостерігача тощо.
9. Частина 3 ст.158 встановлює відповідальність за дії, передбачені ч.2 цієї статті, вчинені членом виборчої комісії або іншою службовою особою, а також завідомо неправильний підрахунок голосів або завідомо неправильне встановлення чи оголошення результатів виборів.
Завідомо неправильний підрахунок голосів означає умисну зміну (збільшення або зменшення) результатів голосування при підрахунку фактично поданих у ході голосування голосів виборців.
Завідомо неправильне встановлення результатів голосування означає умисне встановлення такого розподілу голосів виборців між кандидатами або виборчими списками, яке не відповідає дійсності.
Завідомо неправильне оголошення результатів виборів виражається в умисному оголошенні результатів виборів, які не відповідають фактично встановленому в результаті підрахунку голосів по відповідному виборчому округу результатів виборів. Завідомо неправильне оголошення результатів виборів може виражатися в наступному:
- оголошенні обраним кандидата в депутати, який фактично не одержав необхідної кількості голосів виборців відносно інших кандидатів, що балотувалися на виборах в окрузі;
- оголошенні обраним кандидата в депутати, якщо він лише один був включений до виборчого бюлетеня, а кількість голосів, поданих за нього, не перевищувала кількості голосів, які по суті не підтримали його;
- оголошенні не обраним фактично обраного депутата.
10. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
11. Суб’єктом злочину у більшості випадків може бути член виборчої комісії або інша службова особа, яка має відношення до виборів. Однак при вчинені незаконної передачі іншій особі незаповненого виборчого бюлетеня (ч.1 ст.158) та при вчинені дій, передбачених ч.2 ст.158, суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 років.

Стаття 159. Порушення таємниці голосування

Умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища, -
карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є встановлений порядок голосування під час виборів Президента України, депутатів рад усіх рівнів, сільських, селищних, міських голів.
2. Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні дій, які порушують таємницю голосування.
1. Об’єктом злочину є встановлений порядок голосування під час виборів Президента України, депутатів рад усіх рівнів, сільських, селищних, міських голів.
2. Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні дій, які порушують таємницю голосування.
3. Таємниця голосування - це конституційний принцип виборчого права, у відповідності з яким для забезпечення вільного здійснення виборцем свого волевиявлення не допускаються будь-які спостереження і контроль під час заповнення ним в процесі голосування виборчого бюлетеня.
Таємниця голосування забезпечується умовами, що виключають можливість контролю іншими особами процесу голосування. Організація і порядок голосування регулюються Конституцією України, Законами України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. з наступними змінами; “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р.; “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р. (почнуть діяти з 1 жовтня 2005 р.). Голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях, в яких мають бути обладнані в достатній кількості кабіни або кімнати для таємного голосування, визначені місця видачі виборчих бюлетенів, а виборчі скриньки встановлені таким чином, щоб виборці при підході до них обов’язково проходили через кабіни або кімнати для таємного голосування. Відповідальність за організацію голосування, забезпечення таємниці волевиявлення виборців, обладнання приміщень і підтримання в них належного порядку покладається на дільничні виборчі комісії. Наприклад, відповідно до ч.1 ст.67 Закону України “Про вибори народних депутатів України” голосування проводиться в спеціально відведених та облаштованих приміщеннях, в яких обладнуються кабіни (кімнати) для таємного голосування та визначаються місця видачі виборчих бюлетенів і встановлення виборчих скриньок. При цьому обов’язок здійснення контролю за облаштуванням приміщення для голосування прямо покладається на дільничну комісію.
Згідно з ч.10 ст.68 того ж Закону у день виборів народних депутатів України перед початком голосування голова дільничної виборчої комісії на її засіданні надає для огляду членам дільничної виборчої комісії, присутнім кандидатам у депутати, уповноваженим особам партій (блоків), офіційним спостерігачам від партій (блоків), представникам засобів масової інформації почергово всі наявні на виборчій дільниці виборчі скриньки
Виборчі скриньки після огляду пломбуються або опечатуються печаткою дільничної виборчої комісії. Кожен виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається. Виборчі бюлетені заповнюються виборцем у кабіні або кімнаті для таємного голосування. При заповненні виборчих бюлетенів забороняється присутність інших осіб. Відповідно до ч.4 ст.69 згаданого Закону виборець, який внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити виборчий бюлетень, має право з відома голови або іншого члена дільничної комісії скористатися допомогою іншої особи, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, уповноважених осіб партій (блоків), офіційних спостерігачів.
4. Порушення таємниці голосування - це діяння, які порушують встановлений виборчими законами порядок голосування і роблять неможливим вільне здійснення громадянами України вільного волевиявлення при заповненні виборчого бюлетеня під час голосування на відповідних виборах. Вони можуть виражатися в обладнанні обмеженої кількості кабін для голосування, встановленні виборчих скриньок у спосіб, що не забезпечує таємницю голосування, встановленні спеціальної апаратури для контролю за діями виборців у кабіні або кімнаті для голосування, присутності в кабіні (кімнаті) для голосування члена виборчої комісії, зазначенні на бюлетені у будь-який спосіб порядкового номера виборця або нанесенні будь-яких інших позначок, за якими можна визначити того чи іншого виборця тощо.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
6. Суб’єктом злочину може бути член виборчої комісії або інша службова особа, яка має відношення до виборів. Необхідною ознакою злочину є те, що він вчиняється з використанням влади чи службового становища.

Стаття 160. Порушення законодавства про референдум

Перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб, -
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років.
3. Підроблення документів референдуму, приписування, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, -
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п’яти років.

1. Референдум є однією із форм безпосередньої демократії, через яку здійснюється народне волевиявлення (ст.69 Конституції України). Це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення (див. ч.1 ст.1 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р. з наступними змінами).
Питання, що можуть вирішуватися всеукраїнським референдумом визначаються Конституцією України та ст.5 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. До них відносяться питання, віднесені Конституцією України до відання України.
Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про реалізацію права народу України на самовизначення та входження України до державних федеративних і конфедеративних утворень або вихід з них.
Однак на всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання податків, бюджету, амністії та помилування; питання про вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров’я та безпеки громадян; питання, пов’язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції ВРУ, Президента України та КМУ.
Питання, що можуть вирішуватися місцевими референдумами, визначаються ст.6 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. До них відносяться питання, віднесені законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також питання дострокового припинення повноважень відповідної Ради та її голови.
Виключно місцевими референдумами вирішуються питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; питання про об’єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр; питання про зміну базового рівня місцевого самоврядування у сільських районах.
На місцеві референдуми не виносяться питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і самоврядування; питання, віднесені до відання органів суду і прокуратури; питання, пов’язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної місцевої Ради та її виконавчих і розпорядчих органів.
Проведення референдумів з питань, що не відносяться до відання Республіки Крим та органів місцевого і регіонального самоврядування адміністративно-територіальних одиниць в Україні, не допускається, а результати таких референдумів визнаються такими, що не мають юридичної сили.
2. У контексті даної статті поняття “законодавство про референдум” слід розглядати у широкому розумінні, тобто як таке, що включає не лише закони, а й підзаконні акти. Відповідно до цього основу системи законодавства про референдум утворюють:
- Конституція України;
- Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р.;
- акти Центральної виборчої комісії, що стосуються питань, пов’язаних з організацією і проведенням референдумів. Прикладом може служити Постанова Центральної виборчої комісії “Про Положення про порядок акредитації і статус офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій на всеукраїнському референдумі та зразок посвідчення офіційного спостерігача” від 15 лютого 2000 р.
3. Законодавство про референдуми може порушуватися у формах:
- перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі;
- перешкоджання громадянину вести агітацію до дня проведення референдуму. Це - протиправний вплив на громадянина з метою порушення вільного здійснення ним права брати або не брати участь у референдумі, вести відповідну агітацію до дня проведення референдуму (наприклад, створення або чинення перешкод ініціативним групам у збиранні підписів громадян під вимогою про проведення референдуму);
- примушування громадянина брати або не брати, всупереч його волі, участь у голосуванні при проведенні референдуму; примушування громадянина голосувати “так” або “ні” щодо вирішення питань, винесених на референдум. Такий вплив може здійснюватися різними способами, основні з яких названі в ч.1 ст.160: насильство, обман, погроза, підкуп, перешкоджання іншим чином (визначення змісту цих понять з урахуванням особливостей референдуму див. у коментарі до ст.157).
3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: винна особа усвідомлює протиправність своїх дій і бажає шляхом їх вчинення перешкодити вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму.
Для складу злочину не має значення чисельність громадян, щодо яких вчиняються протиправні дії, достатньо однієї особи. Така чисельність може бути врахована при визначенні ступеня тяжкості вчиненого злочину і призначенні покарання.
4. Суб’єктом злочину є приватна особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16 років. Якщо суб’єктом злочину (ч.1 ст.160) є член комісії з проведення референдуму чи інша службова особа або якщо цей злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб, відповідальність настає за ч.2 ст.160.
До членів комісії з проведення всеукраїнського та місцевого референдумів належать: голова, заступники голови, секретарі та члени Центральної виборчої комісії, комісій Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних, а також дільничних комісій з референдуму.
До інших службових осіб, які можуть бути причетними до порушень законодавства про референдум, належать службові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації, об’єднань громадян тощо, на яких згідно із законом покладаються відповідні обов’язки щодо сприяння в організації підготовки і проведення референдуму, зокрема реєстрації ініціативних груп референдуму, перевірки листів з підписами громадян під вимогою про проведення референдуму (підписних листів), подання комісіям з проведення референдуму необхідних для їх роботи відомостей та матеріалів, забезпечення проведення до дня референдуму зборів, мітингів, інших заходів щодо агітації стосовно референдуму, опублікування в друкованих засобах масової інформації необхідних матеріалів, рішень комісій з референдуму тощо.
5. За частиною 3 ст.160 настає відповідальність члена комісії з проведення референдуму або іншої службової особи за порушення законодавства про референдум вчиненням однієї чи декількох дій:
- підроблення документів референдуму;
- приписування;
- завідомо неправильний підрахунок голосів;
- порушення таємниці голосування.
До документів референдуму за приписами Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” належать: протоколи зборів ініціаторів референдуму; список їх учасників; точне формулювання питання, що пропонується винести на референдум; список членів ініціативної групи референдуму; свідоцтво про реєстрацію в установленому порядку відповідної ініціативної групи; посвідчення членів ініціативної групи; рішення про припинення діяльності членів ініціативної групи; підписні листи; підсумкові протоколи збирання підписів громадян; рішення про призначення референдуму; списки громадян, які мають право брати участь у референдумі; бюлетені для голосування; протоколи засідань комісій з референдуму, зокрема протоколи підрахунку голосів та встановлення результатів референдуму тощо.
Підроблення документів референдуму виражається у виготовленні будь-якого фальшивого документа референдуму або внесення в документи (документ) референдуму завідомо неправдивих відомостей.
Приписування - це завідомо неправдиві відомості про кількість громадян, які: включені до списків осіб, що мають право брати участь у референдумі на відповідній дільниці для голосування, у відповідному населеному пункті, районі, області тощо; одержали бюлетені для голосування; взяли участь у голосуванні; голосували за схвалення поставленого на референдум проекту закону, рішення; голосували проти його схвалення та ін.
Завідомо неправильний підрахунок голосів означає умисну зміну (збільшення або зменшення) результатів голосування при підрахунку фактично поданих голосів на референдумі.
Про поняття “порушення таємниці голосування” див. коментар до ст.159.
6. Суб’єктом злочину (ч.3 ст.160) може бути член комісії з проведення референдуму або інша службова особа.
Про поняття “інша службова особа” див. коментар до ч.2 ст.160.

3. Злочини, що посягають на рівність конституційних прав громадян та їх рівність перед законом

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, -
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, -
караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п’яти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Конституція України встановлює принцип рівноправності громадян незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Частина 2 ст.24 Основного Закону встановлює цю рівноправність шляхом заборони привілеїв та обмеження у конституційних правах і свободах громадян за вказаними ознаками. Встановлення кримінальної відповідальності за діяння, передбачені у ст.161, є однією з гарантій цього конституційного принципу.
2. Об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері реалізації виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, що ґрунтуються на конституційному принципі рівності громадян України.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, спрямованих на:
- розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті;
- приниження національної честі та гідності громадян;
- образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями;
- пряме чи непряме обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
- встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян залежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовних або іншими ознаками.
Розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті може виражатися, наприклад, в закликах до масових заворушень або до групового порушення громадського порядку з причин зневажання певної нації, раси або релігії в цілому, в розповсюдженні (у тому числі шляхом опублікування) матеріалів, що викликають ненависть до певної нації, раси або релігії.
Приниження національної честі та гідності громадян матиме місце в разі умисної образи в особі конкретного громадянина у зв’язку з належністю його до певної нації. Образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями може виражатися у публічному зневажливому ставленні до проведення релігійних обрядів, умисній образі громадянина у зв’язку з його релігійними переконаннями тощо.
Обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками може виражатися у встановленні, наприклад, правил прийому на роботу тільки громадян певної національності, обслуговуванні в магазині виключно осіб певної раси, відмові в прийомі на навчання або на роботу віруючих або атеїстів та ін.
Встановленням прямих чи непрямих привілеїв громадян залежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками слід вважати встановлення і надання переваг громадянам у залежності від зазначених обставин при прийомі на навчання або на роботу, при поселенні в гуртожитку або при наданні житла та ін.
Усі форми обмеження прав або встановлення привілеїв громадян характеризуються явним вираженням зневажливого, негативного відношення винного до представників певної раси, нації, релігії, кольору шкіри, мови, соціального походження, майнового стану тощо.
4. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його у поєднанні з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинення службовою особою (ч.2 ст.161) та організованою групою осіб або спричинення злочином загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч.3 ст.161).
Насильство - це нанесення хоча б одному потерпілому побоїв, удару, вчинення інших насильницьких дій щодо потерпілих, які завдали їм фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, заподіяння хоча б одному потерпілому легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Застосування до потерпілого насильницького позбавлення волі з метою порушити рівноправність громадян, принизити честь або гідність потерпілого у зв’язку з його расою, кольором шкіри, політичними, релігійними та іншими переконаннями, етнічним походженням потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст.146. Заподіяння тілесних ушкоджень з метою залякування потерпілих так само потребує додаткової кваліфікації за відповідними частинами статей, якими встановлено відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи. Так, заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень також є застосуванням насильства, але в такому випадку дії винного кваліфікуються ще й за ознакою заподіяння злочином тяжких наслідків за ч.3 ст.161.
Обман може виражатися в неповідомленні громадянинові дійсних причин відмови в прийомі на роботу, які є дискримінацією громадян.
Погроза - це висловлені усно або письмово наміри щодо застосування насильства з метою залякування громадянина з тим, щоб змусити його покинути роботу, переїхати до іншої місцевості тощо.
Вчинення злочину організованою групою передбачає, що в його готуванні або вчиненні брали участь три і більше особи, які попередньо організувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення плану, відомого всім учасникам групи. Детальніше зміст поняття “організована група” див. у коментарі до ст.28. Якщо учасники організованої групи вчиняють ще й злочинні дії, які не обумовлені спільним єдиним планом, вони потребують додаткової самостійної кваліфікації в обвинуваченні конкретної особи, яка вчинила такі дії. Наприклад, вчинення одним з учасників організованої групи, яка зорганізувалася для розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, крадіжки майна тощо.
Загибеллю людей вважається настання смерті хоча б однієї особи.
Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння потерпілому або зазначеним особам тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
У всіх випадках слід встановлювати наявність причинового зв’язку між вчиненням злочинних дій, передбачених ст.161, та настанням смерті або інших тяжких наслідків.
Злочини, передбачені ч.1 та 2 ст.161, вважаються закінченими з моменту вчинення вказаних суспільно небезпечних дій.
Злочин, передбачений ч.3 ст.161, відноситься до матеріальних складів злочину і закінченим буде з моменту настання зазначених у ній наслідків.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, що підкреслено законодавцем в диспозиції ч.1 ст.161.
Тільки необережністю характеризується ставлення винного до настання наслідків, передбачених ч.3 ст.161.
При встановлені прямого умислу щодо смерті або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, дії кваліфікуються за ч.3 ст.161 та відповідно за ст.115 або ст.121.
6. Суб’єкт злочину - фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.
Частина 2 та 3 ст.161 передбачають відповідальність за вчинення цього злочину спеціальним суб’єктом - службовою особою. Використання службовою особою свого службового становища для вчинення злочину має кваліфікуватися додатково за відповідною частиною ст.365.
Про зміст поняття “службова особа” див. коментар до ст.364.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, види та загальна характеристика злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина	\|	Злочини, що посягають на недоторканість приватного життя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.071 сек.