• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відносини України з країнами Азії та Африки.

Становлення та розвиток зовнішньополітичних та економічних відносин з країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону, з країнами Близького, Середнього Сходу та Африки (Іран, Ізраїль, Єгипет, Лівія, Туреччина)

Країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) мають значний інтерес для України з погляду розвитку вітчизняної промисловості, експорту новітніх технологій, наукового співробітництва. У цьому регіоні, який названо регіоном XXI століття, проживає більше як половина людства, виробляється понад 50 % товарної продукції світу, сконцентровано 40 % обсягу світової торгівлі. АТР забезпечує половину всіх світових інвестицій. Він відіграє дедалі помітнішу роль і в глобальній політиці. За панування в регіоні йде боротьба між могутніми країнами світу. Економічні успіхи Японії, Китаю, Республіки Корея, Індонезії, Сінгапуру, Таїланду, Австралії, Малайзії заслуговують на увагу, досвід цих країн може бути використаний і Україною.

Одним із основних чинників зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної стратегії України є збалансований розвиток зв'язків із країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Між країнами АТР і Україною розвивається співпраця в залученні інвестицій для реконструкції і переобладнання вітчизняних підприємств, у судно - та авіабудуванні, освоєнні космосу, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Країни АТР виявляють інтерес до української металургії, машинобудування, військово-технічної продукції. Перспективним може бути залучення України до таких об'єднань, як Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) та ін.

Китайська Народна Республіка визнала незалежність України 27 грудня 1991 p., а посольство в Україні відкрила 1992 р. Восени 1992 р. відбулися офіційні візити до КНР Президента України Л. Кравчука і в грудні 1995 р. – Президента України Л. Кучми. З КНР укладено більше як 50 двосторонніх договорів, зокрема Декларація про розвиток і поглиблення відносин дружби і співробітництва між Україною і КНР, Угода про основні принципи двосторонніх відносин у політичній, економічній та гуманітарній сферах. 4 грудня 1994 р. уряд КНР виступив із Заявою про надання Україні гарантій безпеки як неядерній державі. Цей документ закріпив підтримку неядерного курсу України п'ятьма ядерними державами світу.

Торговельно-економічні відносини регулюються також угодами й домовленостями про взаємний захист інвестицій, морський транспорт, уникнення подвійного оподаткування та ін. 27 квітня 1992 р. в Києві підписано Угоду між Урядом України та Урядом КНР про науково-технічне співробітництво. 31 жовтня 1992 р. була створена Міжурядова українсько-китайська комісія з питань торговельно-економічного співробітництва, в рамках якої почала працювати Комісія з науково-технічного співробітництва. Основними позиціями експорту Китаю в Україну є вироби текстильної, легкої, харчової промисловості, продукція машинобудування. Україна постачає КНР металовироби, прокат чорних металів, машини, обладнання, транспортні засоби. Україна і Китай допомагають одне одному у військовій галузі, в розвитку електроніки, ракетно-космічної техніки, в суднобудуванні, здійсненні конверсії.

Україна вбачає значні потенційні можливості в галузі науково-технічного співробітництва з Китаєм. На виконання Угоди про науково-технічне співробітництво між Урядом України та Урядом Китайської Народної Республіки в червні 1997 р. в Пекіні відбулося перше засідання Комісії з науково-технічного співробітництва. Сторони розглянули й погодили 14 спільних проектів. У травні 2002 р. в Пекіні відбувся "Тиждень високих технологій", під час якого було репрезентовано розробки семи наукових установ та вищих навчальних закладів України, підписано Угоду між Урядом провінції Цзілінь та Міністерством освіти і науки України про науково-технічне співробітництво. В м. Харбін провінції Хейчунцуан відкрили "Зваркоград" українсько-китайського дослідного центру зварки.

Значний інтерес китайська сторона виявляє до впровадження у виробництво розробок українських учених таких наукових установ, як Інститут електрозварювання ім. Є. Патона HAH України, НТК "Інститут монокристалів" HAH України, Київський державний університет будівництва та архітектури, Інститут проблем матеріалознавства HAH України, Інститут надтвердих матеріалів HAH України, Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут" та ін.

Одним із реальних проектів двостороннього співробітництва стало започаткування першого українсько-китайського парку високо-технологічного співробітництва, який було відкрито в провінції Шаньдун у листопаді 2002 р. Основною метою діяльності технопарків є формування ефективного механізму для налагодження взаємовигідного трансферу високих технологій, спільна розробка науково-технічних проектів та їх освоєння, впровадження у виробництво і подальший вихід на китайський, український та інші ринки; створення спільних підприємств з реалізації наукоємної і високотехнологічної продукції; рекламно-інформаційна, кадрова і маркетингова підтримка спільних науково-технічних проектів тощо.

Значного розвитку набули двосторонні зв'язки між Україною і КНР у гуманітарній та культурній галузях. У жовтні 1993 р. підписано міжурядову Угоду про культурне співробітництво. За Угодою про співробітництво між Міністерством освіти і науки України та Державним комітетом КНР у справах освіти 14 навчальних закладів України здійснюють прямі контакти з 36 китайськими вищими навчальними закладами.

Особливу увагу надають уряди двох країн взаємодії міжнародних організацій. Позиції обох країн з багатьох політичних питань є близькими або збігаються. Це стосується питань боротьби з гегемонізмом і політикою сили на міжнародній арені, проблем ядерного роззброєння, розподілу шкали внесків в ООН, боротьби з міжнародною злочинністю тощо.

Отже, всебічний розвиток двосторонніх відносин України і Китаю покликаний сприяти забезпеченню суверенітету, територіальної цілісності та безпеки України, зміцненню її міжнародного авторитету, реалізації національних інтересів в АТР.

Одним із активних партнерів України серед провідних країн світу є Японія. Визнавши незалежність України 28 грудня 1991 p., вже 28 січня 1992 р. Японія встановила з Україною дипломатичні відносини, а з наступного року в Києві відкрилося посольство Японії. У відповідь у вересні 1994 р. в Токіо розпочало роботу посольство України. Своєрідним стимулом для розвитку двосторонніх відносин було підписання Україною Тристоронньої заяви в січні 1994 р. про відмову від ядерної зброї. Японія висловлювала цілковиту підтримку суверенітету та територіальної цілісності України. Зазначимо, що наполеглива політика Української держави стосовно без'ядерного статусу, практичні кроки в цьому напрямі здобули повагу в багатьох країнах світу і стали певним чинником для розбудови й поглиблення співпраці. Японський уряд високо оцінив цей факт і запевнив, що Японія надасть Україні допомогу в реформуванні економіки та розв'язанні складних проблем у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи.

Слід зазначити, що японська сторона приділяє цим питанням особливу увагу. Зазнавши ядерного лиха під час Другої світової війни у Хіросимі й Нагасакі, японський народ добре розуміє проблеми нашої держави з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і бере активну участь у наданні фінансово-технічної й гуманітарної допомоги медикаментами та обладнанням. З цією метою в Японії в м. Нагоя було утворено спеціальний центр – Фонд допомоги жертвам Чорнобиля, діє проект допомоги дітям "Чорнобиль–Сасакава", розвивається співпраця японської сторони з Національним центром радіаційної медицини України тощо.

Широку програму Японія здійснює з підготовки українських фахівців для енергетичної галузі, фінансової сфери, менеджменту, зв'язку тощо. Підписано документи з питань ліквідації ядерної зброї, розташованої на території України. Активізується співпраця з провідними корпораціями Японії – "Іточу", "Сумімото", "Міцубіші".

В економічному співробітництві України та Японії можна виокремити кілька основних моментів: автомобільний бізнес, хімічна, телекомунікаційна і сталева галузі. Привертають увагу своєрідні підходи японських бізнесменів до співпраці з Україною: вони вкладають чималі гроші у розробку родовищ і покладів у третіх країнах, виробляють в Україні з сировини продукт і везуть у Японію. Таким чином, Японія вивільняється від забруднення екологічно небезпечними підприємствами. Нині в українсько-японському співробітництві переважає сировинний ухил. Імпорт в Україну характеризується високою якістю машинно-технічної та електронної продукції. При цьому Японія є транзитною стороною, яка укладає договори з третіми країнами, постачаючи їм готовий продукт: віскозну нитку і сталеві конструкції.

Однією з індустріально розвинутих країн світу є Республіка Корея. Вона посідає провідні місця щодо виробництва суден, легкових автомобілів, виплавки сталі, випуску продукції електроніки, є одним із провідних світових інвесторів. Країна здійснює програму розвитку власної аерокосмічної промисловості. Південнокорейські вчені повторили реакцію "холодного" ядерного синтезу. Створено потужну енергетичну базу: 35 % енергії виробляють 10 блоків АЕС. Усьому світу відомі десятки провідних корейських компаній. Республіка Корея має могутній військово-промисловий потенціал. На озброєнні її армії знаходиться понад сто сучасних військових літаків, більшість яких оснащені ядерною зброєю (за деякими свідченнями на американських базах у Кореї розміщено понад тисячу одиниць ядерної зброї).

Правлячі та ділові кола Республіки Корея відводять Україні пріоритетне (після Росії) місце серед перспективних партнерів простору СНД. Україна розглядається як потенційно могутня держава, як "торговельний плацдарм" і один із нових центрів стабільності на стику Європи та Азії. Україна зі свого боку, розбудовуючи відносини з РК, зважено ставиться до "корейського питання", проводить політику підтримки цивілізованого вирішення корейської проблеми і наступного еволюційного об'єднання РК та КНДР. Перший державний візит у Республіку Корея Президент України Л. Кучма здійснив у грудні 1996 р. В ході візиту було підписано Декларацію про принципи відносин і співробітництво, Угоду про взаємне сприяння і захист інвестицій, Угоду про повітряне сполучення, Меморандум про взаєморозуміння щодо заснування Спільного Комітету з торгівлі між Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та Міністерством торгівлі, промисловості та енергетики РК. У спільній Декларації йшлося про прагнення сторін розвивати дружні стосунки згідно з принципами суверенної рівності, докладати зусилля для досягнення загального й повного роззброєння, сприяти торговому та економічному співробітництву, у тому числі у сфері захисту навколишнього середовища, боротьбі зі злочинністю, міжнародним тероризмом; непорозуміння між сторонами вирішуватимуться шляхом переговорів згідно зі Статутом ООН.

Асортимент українського експорту до Республіки Корея є досить обмежений. В основному це продукція, яку не можна віднести до визначальних товарів українського експорту – плавучі маяки, сигнальні судна, земснаряди, плавучі крани, вироби з алюмінію тощо. Статті корейського імпорту в Україну є традиційними: різноманітна аудіо - та відеоапаратура, інша побутова техніка. В зоні відчуження ЧАЕС на базі Центру міжнародних наукових досліджень протягом трьох років здійснювався спільний українсько-корейський проект з проблем реабілітації урбанізованих територій та розробки нових за­собів дезактивації земель і споруд.

Перспективним напрямом науково-технічного співробітництва між країнами є дослідження і розробка сенсорів та приладів для вимірювання радіоактивності, які потрібні для систем радіаційної безпеки АЕС, радіаційного контролю. В освітній та науково-технічній сферах успішно співпрацюють Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут", Національний авіаційний університет та Корейський університет, Науково-технічний університет м. Кванджу, авіаційні університети міст Ханкук та Інчон. Між цими навчальними закладами підписані меморандуми про взаєморозуміння та співпрацю, які передбачають здійснення обміну студентами, викладачами та проведення спільних наукових досліджень. Слід зазначити, що Республіка Корея постійно докладає зусиль для підвищення рівня науково-технічних досліджень, які є основою розвитку високотехнологічних галузей промисловості, що забезпечують економічне зростання країни. Науці та сучасним технологіям надається особливе значення.

Позитивні кроки останнім часом зроблено у розвитку співпраці в ракетно-космічному напрямі між Дослідним конструкторським бюро "Південне" та Корейським аерокосмічним інститутом. Розширюється співпраця між науково-технічними центрами "Прогрес" (Запоріжжя), "Машпроект" (Миколаїв) і корейськими інститутами та установами з питань газотурбінобудування.

У РК створено Асоціацію корейсько-української дружби, до складу якої ввійшли відомі члени Національної Асамблеї, міністри, представники політичних, промислових, фінансових кіл, керівники великих корпорацій, учені, діячі культури і спорту. Статутом асоціації передбачено проведення наукових досліджень і підготовка на їх основі відповідних пропозицій, підтримка і солідарність у розвитку економічних зв'язків, патронування діяльністю Комітету із співробітництва в галузі науки, економіки, культури, мистецтва, фізкультури і спорту, надання посередницьких послуг, освітня робота. Згідно зі статутом асоціація має повний статус юридичної особи, передбачений корейським законодавством. З огляду на те що стратегічним військово-політичним та економічним партнером РК залишаються США, налагодження взаємин із Сеулом позитивно впливає на подальше зміцнення взаєморозуміння та співпрацю України зі Сполученими Штатами Америки.

Про увагу України до питання підтримки політичного діалогу з країнами Близького Сходу та Півночі Африки свідчить, зокрема, візит в Україну прем’єр-міністра Лівії Аль-Багдаді Аль-Махмуді (20-21 липня 2009 р.). У ході зазначеного візиту було досягнуто домовленості щодо низки перспективних інвестиційних проектів з метою реалізації потенціалу двостороннього співробітництва у сфері агропромислового комплексу, нафтопереробки, авіабудівництва та просування продукції українського авіапрому на африканський ринок.

Впродовж 2009 р. відбувався інтенсивний обмін візитами на рівні керівників міністерств і відомств, делегацій експертів, зокрема, з такими близькосхідними країнами як Ізраїль, Ірак, Сирія, Йорданія, Єгипет, нафтовидобувні країни Перської затоки тощо. Належним чином використовувався механізм політичних консультацій із зовнішньополітичними відомствами близькосхідних країн, зокрема, відбулися та готуються консультації з МЗС Катару, Ізраїлю, Лівії, Саудівської Аравії, Сирії, Йорданії, Єгипту, ОАЕ та Бахрейну.

З метою захисту прав та інтересів громадян України вжито заходи з метою оптимізації дипломатичної присутності України в країнах Близького Сходу. Зокрема, у 2008 р. започатковано діяльність Постійного представництва України при Палестинській Національній Адміністрації, відкрито Генеральне консульства України в м.Хайфа (Ізраїль). Важливою складовою близькосхідної політики України залишається її співробітництво з впливовими регіональними організаціями, такими як Ліга Арабських держав (ЛАД), Рада співробітництва арабських країн Перської затоки (РСАДПЗ), Організація ісламська конференція (ОІК).

У вересні 2009 року в ході роботи сесії ГА ООН в Нью-Йорку між Міністерство закордонних справ України та ЛАД був підписаний Меморандум про співробітництво.

Значна увага приділяється питанням подальшого розвитку торговельно-економічного співробітництва з країнами Близького Сходу. Міжурядові комісії, які Україна має з багатьма країнами Близького Сходу, залишаються дієвим механізмом узгодження взаємоприйнятних та ефективних рішень, спрямованих на активізацію співробітництва в різних сферах. Протягом 2009 р. були проведені та готуються до проведення чергові спільні засідання українсько-лівійської, українсько-сирійської, українсько-саудівської, українсько-кувейтської та українсько-йорданської комісій з торговельно-економічного співробітництва.

У 2009 році регіон Близького Сходу залишався важливим ринком збуту української продукції. За перші сім місяців 2009 року товарообіг з країнами регіону склав 2,5 млрд. дол. США (експорт 2,49 млрд. дол. США; імпорт 13,2 млн. дол. США). Серед найбільш перспективних напрямів співробітництва, які реалізовує Україна на Близькому Сході протягом 2009 року можна назвати такі високотехнологічні сфери як авіабудування, нафтовидобування та нафтопереробка, використання космосу у мирних цілях. Зокрема, ОАЕ висловили зацікавленість у розміщенні замовлень та участі у проекті відновлення серійного виробництва літаків Ан-124 та Ан-225. Відповідні пропозиції було передано на розгляд керівництва „Abu Dhabi Aviation”. Було домовлено щодо заснування в Лівії регіонального Центру з виробництва, ремонту та реалізації літаків та їхніх запчастин, їхнього сервісного обслуговування, навчання спеціалістів, здійснення маркетингових досліджень з метою продажу та просування літаків типу „Антонов” на ринки країн Африки та інших регіонів.

Успішно реалізується проект за участю НАК „Нафтогаз України” з видобутку вуглеводневої сировини. З початку 2009 року Україна опрацьовує питання щодо можливості постачання з Єгипту скрапленого природного газу. Єгипетська газова холдингова компанія запропонувала взяти участь у будівництві терміналу СПГ на узбережжі Чорного моря. НАК „Нафтогаз України” має реальні шанси підписати контракт на імпортування СПГ з Єгипту за результатами тендеру у 2012 році.

Активно розвивається культурно-гуманітарне співробітництво з країнами регіонів. Важливою сферою цього напряму є співробітництво на освітній ниві, яке наповнюється численними обмінами студентами та участю у спільних культурно-освітніх проектах.

У цілому просування інтересів України на Близькому Сході здійснюється цілеспрямовано та на системній основі.

Ісламська Республіка Іран визнала незалежність України 25 грудня 1991 р. Протокол про встановлення дипломатичних відносин на рівні посольств був підписаний у Києві 22 січня 1992 р. З кінця січня 1992 р. у Києві діє Посольство Ірану, а в жовтні 1992 р. започатковано діяльність Посольства України в Тегерані.

Договірно-правова база українсько-іранських двосторонніх відносин забезпечує юридичне підґрунтя для взаємовигідного співробітництва між двома країнами у політичній, торговельно-економічній та гуманітарній сферах. Основоположним документом двосторонніх відносин між Україною та Іраном є Декларація про принципи дружнього співробітництва між Україною та Ісламською Республікою Іран, підписана Президентами двох держав у Тегерані 26 квітня 1992 р. У документі зазначається, що обидві країни розвиватимуть свої відносини як дружні держави й рівноправні партнери. Велике значення надається відносинам на найвищому державному рівні, зустрічам керівників зовнішньополітичних відомств, консультаціям і переговорам сторін з міжнародних і двосторонніх питань, що становлять взаємний інтерес, у тому числі в рамках ООН, інших міжнародних і регіональних організацій і форумів.

Активна співпраця між Україною та Іраном відбувається в рамках міжнародних світових та регіональних організацій. Необхідно відзначити близькість позицій двох держав з більшості актуальних проблем міжнародного життя. На регулярній основі проводяться зустрічі між представниками двох держав в рамках роботи Генеральної Асамблеї ООН. Іран надає сприяння Україні у встановленні плідних контактів і налагодженні співробітництва з низкою впливових регіональних організацій – Організацією Економічного Співробітництва та Організацією Ісламської Конференції.

Україна та Іран поділяють думку щодо необхідності реформування ООН та Ради Безпеки цієї організації.

Іран для України є одним із перспективних економічних партнерів у регіоні Близького та Середнього Сходу. Основна увага у відносинах між двома країнами приділяється розширенню сфер та обсягів торговельного обміну, встановленню та зміцненню прямих контактів між господарюючими структурами з метою забезпечення вітчизняних товаровиробників довгостроковими замовленнями, передусім у сферах літако-, машинобудування, виробництва нафтогазового обладнання, залізничних вагонів, енергетичного устаткування, обладнання для гірничодобувної галузі.

Основними видами продукції, що експортується з України до Ірану, є сталь, прокат, олія, залізничні вагони, труби для нафтової та газової промисловості, залізна арматура, профілі, парові турбіни, промислове обладнання, папір, картон тощо. Іран експортує в Україну фрукти, парфуми, мідь, хутро, шкіру, алюмінієві вироби, пластмаси, килими тощо. Водночас співробітництво між Україною та Іраном не завжди є плідним і безпроблемним. Зокрема, під значним тиском США Україна була змушена відмовитися від виконання контракту загальною сумою 38 млн. доларів на поставку турбін для АБС в Бушері. Таким чином, Україна створила значні проблеми щодо подальшого розвитку співпраці в перспективній для неї енергетичній галузі Ірану, поступившись Росії та країнам ЄС, які й раніше складали істотну конкуренцію в цьому напрямі.

У сфері українсько-іранського науково-технічного співробітництва останнім часом зросла кількість двосторонніх візитів на експертному рівні, в ході яких опрацьовувалися можливості щодо подальшого розвитку вже започаткованого співробітництва, а також налагодження нових взаємовигідних контактів у машинобудуванні, енергетиці, нафтогазовій промисловості, в авіаційній, хімічній, нафтохімічній, залізничній і сільськогосподарській галузях.

Прикладом науково-технічного співробітництва між двома країнами є надання сприяння українською стороною у створенні Іраном власної літакобудівної галузі. Співробітництво в цій галузі останнім часом набирає дедалі динамічнішого розвитку, що зумовлюється прагненням Ірану створити власний повний цикл виробництва літаків середнього класу, взаємною заінтересованістю та одержанням реальної економічної вигоди.

Україна розглядає зв'язки з Іраном як важливі у плані віднайдення альтернативних джерел енергоносіїв. 1992 р. урядами України, Ірану та Азербайджану були укладені угоди про співробітництво в нафтовій і газовій промисловості, згідно з якими планувалося спорудження газопроводу Іран–західний кордон України.

Іранський напрям співпраці в Україні називали "новим азимутом" української зовнішньої політики, він відкривав широкі можливості і привабливі перспективи. Саме Іран став першим пунктом просування українських інтересів на Близький і Середній Схід, і заінтересованість у співробітництві з ним є реальною і конкретною.

У 2005 р. країни розпочали реалізацію спільних проектів у машинобудівній, гірничо-металургійній, паливно-енергетичній промисловостях, нафтогазових комплексах і сільському господарстві. Завершується будівництво в Ірані заводу з виробництва літаків АН-140. Іранська сторона запропонувала будівництво платформи для залізничних вагонів, співпрацю в металургії та в будівництві підземних газосховищ. Крім того, іранська сторона зацікавлена збільшити інвестиції в українську промисловість і взяти участь у тендерах із продажу стратегічних українських підприємств.

Важливим партнером України у збереженні регіональної стабільності є Турецька Республіка, яка водночас виступає українським конкурентом на ринках регіону. Туреччина визнала Україну у грудні 1991 р. 4 травня 1992 р. було укладено Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Туреччиною, підписано Протокол про економічне і науково-технічне співробітництво, Протокол про встановлення повітряного сполучення, Угоду про торговельно-економічне співробітництво тощо.

Особливу увагу Анкара приділяє Криму. Туреччина взяла на себе зобов'язання щодо надання фінансової допомоги на облаштування кримських татар, що повернулися на історичну батьківщину. З 1996 р. почала діяти поромна переправа між Стамбулом і Ялтою. Турецька сторона мала наміри довершити будівництво готельно-туристичного комплексу в Ялті. В Анкарі відкрилося економічне представництво Криму в Туреччині. За ініціативи й матеріальної підтримки кримськотатарської організації в турецькій столиці проводяться наукові конференції з питань політико-правової і соціально-економічної ситуації на півострові.

Майбутні відносини України з Туреччиною зумовлюватимуться посиленням співпраці турецької сторони з РФ. Точки дотику обидві країни знаходять не тільки з огляду на економічні інтереси, а й на стратегічні; зокрема це стосується чорноморського ареалу, питань боротьби з тероризмом, енергетичних носіїв. Росія взяла активну участь у будівництві газопроводу "Блакитний потік", яким транспортується російський газ по дну Чорного моря до Туреччини. На переконання російського президента, у майбутньому російський газ може постачатися на південь Італії, в інші регіони Південної Європи та до Ізраїлю. Тепер Росія забезпечуватиме 60 % газових потреб Туреччини. Тоді як Росія збільшує свою роль міжнародного постачальника газу та нафти, Туреччина намагається закріпити за собою роль головного енергетичного транзитного коридора на Захід. Разом з Італією Туреччина також домагається побудови нафтопроводу вздовж газової труби. Колишній Держсекретар США Г. Кіссінджер зазначав, що глобальна боротьба за контроль над джерелами енергії нагадує боротьбу між Британською та Російською імперіями за вплив у Середній Азії у XIX ст.

В Туреччині регулярно відбуваються презентації економічного і науково-технологічного потенціалу України, можливостей авіаційної, космічної та інших галузей з використанням рекламно-інформаційних матеріалів, наданих Міністерством освіти і науки, Національним космічним агентством України та ДКБ "Південне" ім. М. Янгеля.

Туреччина активно працює в напрямі розвитку та модернізації стратегічно важливих високотехнологічних галузей, зокрема аерокосмічної сфери, а також розширення власної науково-технологічної бази. Туреччину можна вважати одним із перспективних партнерів та ринків збуту наукомісткої продукції з огляду на розширення її співпраці з ЄС: 2003 р. набув чинності Меморандум про взаєморозуміння щодо участі Туреччини в Шостій рамковій програмі ЄС (EU 6 Framework Programme on Research).

У 2003 p. суттєво розширилася договірно-правова база двостороннього науково-технічного співробітництва між Україною і Туреччиною. У травні було укладено міжурядову Угоду про співробітництво в галузі науки та високих технологій. Міністерство освіти і науки України та Рада з питань науково-технічних досліджень Туреччини (ТЮБІТАК) уклали Виконавчий протокол про співробітництво та Статут Міжна­родної лабораторії високих технологій. Ці документи конкретизують напрями й механізми співпраці по лінії Міністерства освіти і науки України–ТЮБІТАК, а також складають схеми фінансування спільних науково-дослідних проектів. Між НАН України та Радою ТЮБІТАК було підписано рамкову Угоду про співробітництво, що створило необхідну договірно-правову базу для здійснення спільних науково-дослідних проектів у галузях фундаментальних і прикладних досліджень. У грудні 2003 р. укладено Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво в галузі охорони довкілля.

Поступово зростає і розширюється економічна співпраця України з Турецькою. Отже, у найближчий період необхідно виробити прагматичний підхід України до просування вітчизняних товарів на ринки Близького і Середнього Сходу, Африки, Азії і Південної Америки; поступового перетворення України в один із головних транспортних і комунікаційних перехресть, у важливий центр газових і нафтових шляхів.

Пріоритетами політики України в регіоні Африки та Близького Сходу є розвиток збалансованих, рівноправних і взаємовигідних відносин, зміцнення економічних позицій України на ринках регіону, підтримання безпеки на південних кордонах нашої держави, сприяння мирному врегулюванню арабо-ізраїльського конфлікту, зміцненню регіональної безпеки та стабільності, у т.ч. у контексті боротьби з тероризмом, та забезпечення альтернативних джерел постачання енергоносіїв в нашу країну.

У рамках заходів із підтримання належного рівня політичного діалогу з країнами Африки та Близького Сходу на найвищому та вищому рівнях у 2009 році, зокрема, відбулися візити в Україну прем’єр-міністра Лівії Б.Аль-Махмуді, Міністрів закордонних справ Демократичної Республіки Конго А.Т.Мвамба та Республіки Бенін Ж.Ехузу. Впродовж 2009 р. відбувався інтенсивний обмін візитами на рівні керівників міністерств і відомств, делегацій експертів, зокрема, з такими країнами як Ізраїль, Ірак, Сирія, Йорданія, Єгипет, нафтовидобувні країни Перської затоки тощо. Належним чином використовувався механізм політичних консультацій із зовнішньополітичними відомствами країн регіону, зокрема, відбулися та готуються до проведення консультації з МЗС Гани, Марокко, Нігерії, Сенегалу, Мозамбіку, Тунісу, Оману, Катару, Ізраїлю, Лівії, Саудівської Аравії, Сирії, Йорданії, Єгипту, ОАЕ та Бахрейну.

Важливою складовою близькосхідної політики України залишається її співробітництво з впливовими регіональними організаціями, такими як Ліга Арабських держав (ЛАД), Рада співробітництва арабських країн Перської затоки (РСАДПЗ), Організація ісламська конференція (ОІК). У серпні 2009 Україна набула статусу спостерігача при ЛАД, Меморандум про співробітництво між МЗС України та ЛАД був підписання у вересні 2009 року.

Активізації торговельно-економічної співпраці між Україною та країнами Африки і Близького Сходу значною мірою сприяла діяльність міжурядових комісії, спільних ділових рад, участь українських компаній у міжнародних виставках-ярмарках, що проводяться в регіоні. Протягом 2009 р. були проведені та готуються до проведення чергові спільні засідання українсько-туніської, українсько-лівійської, українсько-марокканської, українсько-сирійської, українсько-саудівської, українсько-кувейтської та українсько-йорданської комісій з торговельно-економічного співробітництва. У цьому ж контексті важливим фактором двостороннього економічного співробітництва можна назвати проведення засідань ділових рад з Алжиром, Нігерією та Йорданією. У 2009 році регіон Африки та Близького Сходу залишався важливим ринком збуту української продукції. За перші сім місяців 2009 року товарообіг з країнами регіону склав 4,2 млрд. дол. США, з яких 3,9 млрд. дол. США припало на український експорт.

Серед найбільш перспективних напрямів співробітництва, які реалізовує Україна в Африці та на Близькому Сході протягом 2009 року можна назвати такі високотехнологічні сфери як будівництво, енергетика, машинобудування, авіабудування, нафтовидобування та нафтопереробка, використання космосу у мирних цілях.

Читайте також:

1. А/. Верховна Рада України.
2. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
3. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
4. Аграрні закони України
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Адміністративні правовідносини
8. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
9. Адміністративно-правові відносини
10. Адміністративно-правові відносини
11. Адміністрація Президента України
12. Адреси бібліотек України

Переглядів: 6233