• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ферменти, фарбники, бактерії гліцери, іони.

Механізми всмоктування

ЛЕКЦІЯ № 8

Лекції з нормальної фізіології

Білки, антитіла, алергени, Амінокислоти, моноцукри, жирові кислоти,

Всмоктування жирів

90% жирів їжі – це тригліцериди з довгим ланцюгом (С16-С18). В ротовій порожнині ніяких перетворень жирів не відбувається. У шлунку жири утворюють краплі d = 100 нм.

У тонкому кишковику утворюється емунсія з розміром часток до 5 нм. Емульгації сприяє жовч. Жири розщеплюються під упливом: 1) панкреатичної ліпази. Значення шлункової і кишкової ліпази вторинне. Найактивніше розщеплення жирів відбувається у 12п. кишці. Коли хімус досягає середини12п. кишки 80% жиру вже гідролізоване.Тригліцериди розщеплюються до гліцерину і жирових клітин 2) ФЛА2 відщеплює лецитина жирових клітин з утворенням лізолецитина. 3) Холестеролестераза вивільнює холестерол. 10-20% жирів всмоктується у нерощеплені вуглеводи. Гліцерин всмоктується шляхом персобції та реабсорбції. Всмоктування жирових клітин залежить від довжини вуглеродного ланцюга.

Низкомолекулярні жирові клітини (їх 30%) дифузують в ентерацит, а потім в кров у інтактному (незміненому) стані. Через v.portae вони надходять у печінку. Де з них синтезуються ФЛ, ЛПНГ, ЛПВГ.

Довголанцюгові жирові кислоти разом з жовчними кислотами, холесреролом, ліцетином утворюють міцели. Ці міцели обсорбуються на поверхні глікокалікао ентероцита. Жовчна кислота відєднується, повертається у кишковик і всмоктується в кров і надходить у печінку. Як би не було такого кровообігу жовчна килота для перетравлення жирів на добу було б потрібно 12 л жовчі. Міцели надходить в ентероцит, де відбувається ресинтез триглицеридів, фосфоліпідів, холестеролу. В ділянці ап.Гольджі синтезовні жири з’єднуються з білками і утворюють хіломікрони і ЛПНГ. Ці речовини (85% ТГ, 6% ФЛ, 4% ХН, 2% білок) накопичуються в секреторних везикулах і транспортуються з інтероциту шляхом екзоцитозу в центральну лімфатичну судинку ворсинку, звідти у лімфу і через грудну лімфатичну протоку в кров. З током крові жири потрапляють у жирові депо де утворюється білий жир.

Оскільки основна кількість жирів всмоктується через лімфу, через 3-4 години коли лімфа починає потропляти в кров плазма крові стає схожою на молоко.

Регуляція всмоктування жирів:

1: Нервова ВНС: ПСНС – активує, СНС – гальмує.

2: Гуморальна: підвищується всмоктування гормонів кори наднирників, щитоподібної залози, передньої долі гіпофіза, ГІП-секретин, ХКПЗ.

Всмоктування вуглеводів

Процес розщеплення вуглеводів починається у ротовій порожнині під упливом

-амілази слини (20-40%). Її дія продовжується і в шлунку в середині харчової грудки, доки в неї не проникне HCl і фермент буде інактивований. Гідроліз вуглеводів відбувається в основному в тонкому кишковику під упливом гліколітичних ферментів (50-80%). Продуктами розщеплення вуглеводів є моноцукри, глюкоза, фарукоза, лактоза. Всмоктування моноцукрів відбувається головним чином у тонкому кишковику. Найшвидше всмоктуються гексозиглюкоза і галактоза, повільніше пентози. Транспорт глюкози в ентероцит спрежений з транспортом Na+ (симпорт).

Глюкоза акумулюється в ентероциті. А потім транспортується в кров пасивно, за град.конц. дифузії. При високій концентрації глюкози в кишковику вона може всмоктуватись через міжклітинні щілини.

Регуляція всмоктування вуглеводів:

1. Нервова: ПСНС – підвищується, СНС- знижується.

2. Гуморальна: підвищуються гормони наднирників, гіпофіза, щитоподібної залози, підшлункової залози, серотонін, ацетилхолін. Зменшується гістамін незначно, соматостатін суттєво.

Глюкоза, яка всмоктується в кишковику, по системі воротної вени їде в печінку. Де перетворюється на глікоген. Частина глюкози потрапляє в загальний кровоток і використовується тканинами як енергетичний матеріал. Частина перетворюється в триглицериди і відкладаються у жирове депо.

Всмоктування білків

Гідроліз білків починається у шлунку під упливом пепсинів шлункового соку. Тут білки розщеплюються до альбумоз і пептонів. Продовжується гудроліз у тонкомк кишковику під упливом протеолітичних ферментів панкреатичного і кишкового соків. Тут білки розщеплюються до амінокислот. Основним місцем всмоктування амінокислот є тонка кишка. Невелика кількість низькомолекулярних білків всмоктується нерозщеплюючими. Основна кількість амінокислот транспортується в ентероцит активно спряжено з Na⁺. Швидкість всмоктування різних амінокислот-різна. Швидче всмоктується амінін, метіонін, лейцин. Повільно фенілаланін, цистеїн, тирозин. Найменша швидкість всмоктування для аланіну, серину, глуамінові кислоти. L-форми амінокислот всмоктується активніше на Д.

Існує декілька типів переносників для різних амінокислот:

I. переносники для неполярних гідрофобних амінокислот (валін, фенілаланін, аланін);

II. + заряжених основних амінокислот (аргинин, лізин, гістидін);

III. полярні гідрофільні незаряжені амінокислоти (гліцин);

IV. – заряжені кислі амінокислоти (глутамінова кислота і аспарагінова кислота).

Транспорт амінокислот із ентероцита в кров за град.конц., пасивний. З током крові амінокислоти їдуть у печінку де з них утворюються специфічні для організму білки (білки плазми, білки зсідання крові, ферменти, гормони, Нв, тканинні білки). Частина амінокислот дезамінується і утворюється токсичний аміак, з якого потім синтезується нетоксична сечовина. Частина амінокислот переамікується з енергетичною метою.

Регуляція всмоктування білків:

1. Нервова: ПСНС – підвищується, СНС- знижується;

2. Гуморальна: підвищується всмоктування гормонів наднирників, щитоподібної залози, гіпофіза.

Всмоктування води і мінеральних солей

За добу через ШКТ проходить близько 10 л води. З них 2-3л надходить з їжею, 6-7л з травними соками. З калом вивільнюється тільки 100-150 мл води, решта всмоктується в тонкому кишковику. Невелика кількість у шлунку і товстому кишковику.

Механізми всмоктування води:

1. Фільтрація(за гідростатичним тиском);

2. Осмос(за осмотичним тиском).

Осмотичний тискХімуса ізотонічний. Тому всмоктування вуглеводів, амінокислот, солей сприяє всмоктування води. Найважливіше значення у всмоктуванні води відіграють іони Na⁺ i Cl^-. За добу всмоктується 25-30 г солі.

Транспорт Na в ентерацит здійснюється двома шляхами:

1. Пасивно, шляхом дифузії;

2. Спряжено з амінокислотами і моноцукрами (симпорт).

Транспорт Na із ентероцита в кров здійснюється активно. Na може всмоктуватись в кров і через міжклітинні канали за градієнтом концентрації пасивно. Іони Cl_- всмоктуються вслід за Na завдяки електростатичним силам, а також шляхом рбмінної дифузії на іони НСО3^-. К всмоктується пасивно, за електрохімічним градієнтом. Чим більше всмоктується Na, тим менше К⁺.

Двохвалентні іони всмоктуються дуже повільно. Наприклад Са²⁺ всмоктується у 50 разів повільніше ніж Na.

Основний механізм всмоктування Са активний за участю переносників.

Mg всмоктується повільніше, ніж Са. Mg i Ca мають спільного переносника. Тому чим більше всмоктується Са, тим менше Mg.

Регуляція всмоктування води і солей:

1. АКТГ посилює всмоктування води, Cl-;

2. Тироксин посилює всмоктування води;

3. Гастрин, секретин, ХЦКПЗ зменшує всмоктування води, Na+;

4. Гормони наднирників і гіпофіза посилює всмоктування Na.

Читайте також:

1. Азіатсько-тихоокеанський та Американський туристичні макрорегіони.
2. Антиколоніальні виступи в Індії 1945-1946 років і поділ колонії на два домініони.
3. Африканський та Близькосхідний туристичні макрорегіони.
4. ВИКОРИСТАННЯ НЕОРГАНІЧНИХ ДОНОРІВ ВОДНЮ: АЕРОБНІ ХЕМОЛІТОТРОФНІ БАКТЕРІЇ
5. Відділ Бактерії
6. Економіко-географічні регіони.
7. Загальна характеристика дроб’янок, їх класифікація. Ціанобактерії. Будова та форми клітин справжніх бактерій. Способи живлення і розмноження бактерій
8. Морфологічні особливості бактерії
9. Організація генетичного матеріалу бактерії.
10. Трансформація в бактерії
11. Утворення оцтової кислоти та оцтовокислі бактерії

Переглядів: 862