Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Відділ Бактерії

Загальна характеристика прокаріотів

До надцарства Прокаріоти відноситься одне царство Дроб'янки, що об'єднує приблизно 4500 видів одноклітин­них організмів. Складається з двох відділів: Ба­ктерії та Ціанобактерії (Синьо-зелені водорості). Бактерії та синьо-зелені водорості відносять до прокаріот,оскільки у їхніх клітинах немає чітко оформленого ядра, а ядерна речовина (нуклеоїд) розміщена безпосередньо у цитоплазмі. З органел у прокаріотів наявні тільки рибосоми, основні обмінні процеси відбуваються на особливих мембранах, що утворюють впинання у цитоплазму, оточені прокаріоти клітинною стінкою, в основі якої муреїн – полісахарид, що за будовою нагадує целюлозу.

Взаємозв’язки прокаріот з іншими організмами можуть проявлятися як:

· мутуалізм (взаємовигідне співжиття, наприклад, синьо-зелені водорості та гриби, що утворюють лишайник);

· коменсалізм (один вид – коменсал використовує інший вид – хазяїна для регуляції його взаємовідносин з навколишнім середовищем, причому обмін речовин та антагонізм між ними відсутні, наприклад, кишкова паличка живе в кишечнику людини);

· паразитизм (один вид – паразит використовує інший вид – хазяїн як середовище існування чи джерело живлення; взаємовідносини між видами антагоністичні, наприклад, хвороботворні бактерії та організми у яких вони викликають хвороби).

За формою клітин бактерії поділяють на:

· кулясті (монококи, диплококи, тетракоки, стрептококи, стафілококи);

· паличкоподібні (бацили);

· спірально закручені (спірили, спірохети);

· вібріони (у формі коми).

Розмножуються бактерії поділом (за сприятливих умов кожні 20-30 хвилин) або спорами. Спори бактерії також утворюють, щоб пережити несприятливі умови навколишнього середовища.

Живляться гетеротрофно (сапротрофне або паразитичне живлення) або автотрофно (за рахунок органічних речовин, що утворюють самі, але у цьому випадку ніколи не виділяють вільного кисню).

Поширені бактерії скрізь. Найбільше їх у верхніх шарах ґрунту (в 1 см3 чорнозему – 6 млн.; піщаного ґрунту – 4 млн.). Багато бактерій у брудних, запилених приміщеннях. Навесні та восени кількість бактерій у повітрі зростає, проте у суху сонячну чи морозну по­году їх стає значно менше.

Значення бактерій: беруть участь у розкладі органічних решток; молочнокислі обумовлюють скисання молока; бактерії кишечнику людини та тварин сприяють травленню та засвоєнню їжі, синтезують деякі ві­таміни та незамінні амінокислоти; хвороботворні бактерії спричиняють бактеріози (тиф, холеру, дифтерію, правець, ангіну, сибірку, туберку­льоз, чуму тощо).

Генетичний апарат у бактерій складається з молекули ДНК, замкненої в кільце. Гігантська кільцева молекула ДНК дістала назву нуклеоїда. Окрім нуклеоїда бактеріальні клітини містять плазміди, що здатні розмножуватися незалежно від нуклеоїда. Вважається, що генетична інформація, яка міститься у плазмідах не є обов’язковою для життєдіяльності бактерій, про­те, ці елементи розширяють можливості існування бактерій та сприяють кращому їх пристосуванню до умов середовища.

Плазміда має кільцеву форму і довжину від 20 до 400 тисяч пар нуклеотидів. У одній прокаріотичній клітині може бути близько десяти таких плазмід. Плазміди зустрічаються також у тих компартментах еукаріотичних клітин, які мають власний геном (мітохондріях, пластидах).

Відповідно до функціональних особливостей, плазміди поділяють на такі основні типи:

· F-плазміди (визначають фертильність або плодючість);

· R-плазміди (визначають резистентність або стійкість до антибіотиків);

· Col-плазміди (продукують коліцини або бактеріоцини – білки, здатні знищувати інших бактерій);

· Ti-плазміди (викликають пухлини у вищих рослин).

Плазміди часто реплікуються разом з ДНК бактерії, але вони не потрібні для її функціонування. Вони, переходячи з однієї клітини у іншу, починають інтенсивно розмножуватися. Саме завдяки переміщенню R-плазміди від однієї хвороботворної бактерії до іншої, вони набувають стійкості до дії лікарських препаратів. Це відбувається досить швидко. Так, наприклад, у 1956 р. у Японії практично не було випадків дизентерії, які б не виліковувалися, але вже у 1964 р. половина всіх бактеріальних штамів виявилася стійкою до високоефективних раніше антибіотиків.

Висока здатність до самовідтворення, властива плазмідам, знайшла застосування у сучасних біотехнологіях. Методами генетичної інженерії у клітини-донора “вирізають” необхідний ген. Потім, за допомогою плазміди, його вводять у клітину-реціпієнт. У результаті подібної тонкої операції бактеріальна клітина починає виробляти необхідний продукт у дуже великих кількостях. Таким чином можна не лише різко збільшити виробництво звичайних для даної клітини метаболітів, але і змусити їх виробляти навіть абсолютно невластиві речовини. Так кишкову паличку “навчили” синтезувати білкову частину гемоглобіну кроля.

Відділ Синьо-зелені водоро­сті, або Ціанобактерії

· відомо близько 1400 видів, в Україні – 350 видів, представлених 450 формами;

· живуть у холодних та гарячих, прісних та солоних водах, у ґрунті, на скелях, деякі входять до складу лишайників, перебувають у симбіозі з вищими рослинами, найпростішими;

· фотосинтезуючі нижчі рослини; відомі одноклітинні, багатоклітинні та колоніальні організми;

· не мають оформлених клітинних ядер та хроматофорів;

· забарвлення найчастіше синьо-зелене, зумовлене наявністю специ­фічного комплексу пігментів;

· розмноження вегетативне (поділом клітини, частинами тіла, спеціаль­ними багатоклітинними утворами – гормогоніями чи гормоцистами (інцистованими багатоклітинними частинками), або нестатеве (не­статевими спорами);

· за сприятливих умов можуть масово розмножуватися, обумовлюючи «цвітіння» води;

·
деякі види здатні до фіксації азоту, синтезу вітаміну В12 тощо.

 


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
  3. PR-відділ організації: переваги і недоліки
  4. Ведення потерпілого у відділенні невідкладної допомоги.
  5. Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим орга­ном правління фонду. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси.
  6. ВИКОРИСТАННЯ НЕОРГАНІЧНИХ ДОНОРІВ ВОДНЮ: АЕРОБНІ ХЕМОЛІТОТРОФНІ БАКТЕРІЇ
  7. Вирощування живцевих саджанців в відділенні зеленого живцювання
  8. Відділ Chlorophyta нараховує понад 20 000 видів еукаріотичних мікро- і макроскопічних водоростей.
  9. Відділ Mendosicutes
  10. Відділ Tenericutes
  11. Відділ Аскомікотові
  12. Відділ аудиту при головному управлінні.




Переглядів: 1769

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Неклітинні форми життя | Індивідуальний розвиток організмів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.