Закономірності функціонування політичної системи

Структура, функції і

Структуру політичної системи складають такі основні компоненти:

- політичні відносини – взаємини суб'єктів політики з приводу завоювання та здійснення влади (міжкласові, внутрішньокласові, міжнаціональні, міждержавні);

- політична організація суспільства – це система інститутів, в межах яких відбувається політичне життя суспільства; вона складається з власне політичних організацій (держава, політичні партії, політичні рухи), політизованих організацій (народні рухи, профспілки),

неполітичних організацій (об'єднання за інтересами).

Визначальним елементом політичної системи єдержава;

- засоби масової інформації – розгалужена мережа установ, які займаються збором, обробкою, поширенням інформації, пропагуючи вироблені політичні та правові норми;

- політичні принципи та норми, які формують політичну поведінку та свідомість людини відповідно до цілей і завдань політичної системи;

- політична свідомість – сукупність політичних ідей, відображених у політичних документах, правових нормах тощо;

- політична культура – це сукупність уявлень про різні аспекти політичного життя.

- Центральний елемент, який зв’язує всі інші елементи у систему, – влада. Це елемент управління політичної системи. Політична система – це спосіб здійснення влади, її реальне втілення в суспільстві. Який характер влади, така й політична система.

Виходячи з того, що політична система покликана забезпечувати стабільність суспільства, його прогрес через збалансованість інтересів різних груп населення, виділяють такі функції політичної системи:

1) Цілепокладна – вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства;

2) Організаційна – організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави;

3) Координаційна– координація окремих елементів суспільства;

4) Легітимізація (діяльність, спрямована на узаконення політичної системи);

5) Політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність);

6) Артикуляція інтересів (пред'явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);

7) Агрегування інтересів (узгодження, узагальнення та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення);

8) Інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних для всього народу соціально-політичних цілей і цінностей;

9) Політична комунікація складових політичної системи;

10) Стабілізація – забезпечення стабільності та стійкості розвитку суспільної системи в цілому та ін.

Загальними закономірностями функціонування систем, у тому числі політичної, вважаються закономірності рівноваги і маятника.

Закономірність рівноваги – з одного боку, політична система перебуває в постійному русі, у зв´язку зі змінами внутрішніх і зовнішніх чинників її функціонування. З іншого — для її нормального функціонування необхідна певна врівноваженість усіх підсистем, прийняття рішень, які б враховували інтереси більшості. За наявності впливу на неї динамічних чинників система прагне до досягнення стану оптимальної рівноваги, який би забезпечував нормальне виконання системою її функцій.

Суть закономірності маятника полягає в тому, що будь-яка система, виведена зі стану оптимальної рівноваги, неодмінно спочатку переходить у свою протилежність. Причому наскільки значним було відхилення системи в один бік, настільки значним буде її відхилення у протилежний. Дією цієї закономірності можна певною мірою пояснити, наприклад, те, що тоталітарний політичний режим спочатку змінюється на свою протилежність — анархію та охлократію і лише в подальшому відбувається еволюція політичної системи до справжньої демократії. Амплітуда коливань за часом теж певною мірою рівнозначна. Якщо період авторитарної диктатури містився у рамках одного чи двох поколінь, то стільки ж або більше потрібно часу, щоб позбутися негативних наслідків. Наявність закономірності маятника застерігає від різких змін у політичній системі, як і в суспільстві в цілому.

До інших закономірностей політичної системи належать її самозбереження, кореляційна залежність між компонентами системи та перетворюючий вплив системи на її компоненти.

Закономірність самозбереження. Будь-яка соціальна система, в тому числі політична, прагне до збереження свого існування й бореться з усіма силами, які можуть припинити це існування. У прагненні політичної системи до стабільного функціонування, збалансованості полягає закономірність її самозбереження, як вияв загального закону самозбереження систем.

Закономірність кореляційної залежності між компонентами системи.Важливою закономірністю, що характеризує політичну систему суспільства як різновид цілісної соціальної системи, є кореляційний зв´язок між її компонентами, за якого зміни в одних із них обов´язково викликають зміни в інших, а іноді й системи в цілому. Так, зміни у нормативній основі політичної системи відбиваються на структурі та функціонуванні держави — її головного елемента. Зміни держави, у свою чергу, неодмінно відбиваються на характері нормативного регулювання інших компонентів політичної системи, а найістотніші з них можуть вплинути на систему в цілому.

Закономірність перетворюючого впливу системи на її компоненти. Політична система, як і будь-яка інша, активно впливає на компоненти, що її складають, і прагне перетворити їх відповідно до власної природи. У цьому полягає ще одна закономірність функціонування політичної системи суспільства як цілісного соціального організму.

Політичній системі притаманні і власне політичні закономірності — об´єктивні зв´язки, які складаються у процесі функціонування політичної влади. Ці закономірності опосередковуються людською діяльністю і водночас існують об´єктивно, незалежно від визнання чи заперечення їх людьми.

До закономірностей функціонування політичної влади належать, зокрема, такі:

§ змістом і метою діяльності будь-якого політичного лідера є здобуття та утримання політичної влади;

§ відносини в системі політичної влади визначають решту відносин у політичній системі суспільства;

§ будь-яка політична влада (хоч би якою була її соціальна природа та якими б мотивами вона виправдовувала свої дії) має тенденцію до розширення своїх повноважень і встановлення тотального контролю над суспільством;

§ політична влада практично завжди і всюди має політичну опозицію (відкриту або нелегальну) та ін.

Питання про закономірності, які діють у політичному житті суспільства, поки що є одним із найменш розроблених у політології.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретичні моделі політичних систем	\|	Типологія політичних систем

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.153 сек.