Проблеми, форми та класифікація валютних ризиків

Валютний ризик у системі фінансових ризиків посідає чільне місце, в зв’язку з тим, що основна маса операцій світового та міжнародного фінансових ринків здійснюється шляхом укладення угод у валютах провідних країн світу (ключових валютах). Вагому частку на ринку займають валютообмінні операції (форексний ринок). Проблема валютного ризику (ВР) в економічній теорії та на практиці вперше постала наприкінці 70-х років ХХ ст. Після підписання країнами – членами МВФ – Ямайської угоди (Кінгстон, Ямайка, 1976 р.), відповідно до якої було офіційно визнано демонетизацію золота, скасовано його офіційну ціну й золотий паритет, введено міжнародну розрахункову одиницю СДР – спеціальні права запозичення (SDR – англ. special drawing rights), яка мала стати основою визначення валютних курсів національних валют, та введено режим вільного курсоутворення на базі “плаваючих” валютних курсів –флайтінг.

Найбільшої гостроти проблема валютного ризику набула у 80-х рр. та залишається на перспективу. Це пов’язано з різким зростанням обсягів міжнародних торговельних i фінансових операцій, непрогнозованими коливаннями валютних курсів, зростанням обсягів валютних спекуляцій, що спричиняє різке збільшення залежності кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств і фінансово-кредитних установ від валютного ризику.

Головним чинником валютних ризиків є коротко- та довгострокові коливання обмінних курсів, що залежать від попиту й пропозиції валюти на національних і міжнародних фінансових ринках. У довгостроковому періоді визначальну роль відіграє загальний економічний стан країни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічних пропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі тощо, а в короткостроковому – збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового й конкурентного середовища.

Коливання кількісних показників окремих чинників та їх певне співвідношення відіграють вирішальну роль у змінах валютних курсів, а тому можуть мати суттєвий вплив на характер виникнення i рівень валютного ризику.

Під валютним ризиком розуміють можливість грошових втрат суб’єктів фінансового ринку через коливання валютних курсів. Під суто економічним кутом зору такий ризик є наслідком незбалансованості активів i пасивів щодо кожної з валют за термінами i сумами.

За час існування системи вільного курсоутворення сформовані певні закономірності динаміки валютних курсів, що завдяки впливу на відсоткові ставки, спрямованість експортно-імпортних потоків, конкурентоспроможність товарів на зовнішніх ринках, умови перетікання капіталів тощо призводять до певних економічних наслідків. Головними закономірностями динаміки валютних курсів, що їх слід брати до уваги при організації управління валютними ризиками, є такі:

1. За відносної стабільності внутрішніх і зовнішніх цін коливання курсу національної валюти відображають зміну відносних цін, тобто зміну конкурентоспроможності товарів.

2. Наявність від’ємного сальдо платіжного балансу є відображенням того, що попит на іноземну валюту перевищує пропозицію, а це в свою чергу, призводить до знецінення національної валюти.

3. Перетікання капіталів із країни в країну залежить від рівня відсоткових ставок та очікуваних змін валютних курсів.

За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяються на:

– операційні;

– трансляційні (бухгалтерські);

– економічні.

Операційний ризик пов’язаний з торговельними операціями, а також із грошовими угодами з фінансового інвестування та дивідендних платежів. Цей ризик може виникати під час підписання угод на здійснення платежів або отримання коштів в іноземній валюті в майбутньому.

Трансляційний (бухгалтерський) ризик пов’язаний з переоцінюванням активів і пасивів та прибутків закордонних філій в національну валюту, а також може виникати при експорті чи імпорті інвестицій. Він впливає на показники балансу, що відображають звіт про одержані прибутки та збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю.

Економічний валютний ризик пов’язаний з можливістю втрати доходів за майбутніми контрактами через зміну загального економічного стану як країн – партнерів, так і країни, де розташована компанія. Насамперед, він обумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків за експортними та імпортними операціями, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від коливань валютних курсів.

Економічний валютний ризик підрозділяють на два види:

– прямий, коли передбачається зменшення прибутку за майбутніми операціями в наслідок зниження обмінного курсу валют;

– опосередкований (побічний), пов’язаний з втратою певної частини конкурентоздатності вітчизняних виробників порівняно з іноземними.

Головним чином виникнення прямого економічного валютного ризику є майбутні експортно-імпортні угоди або валютні операції. Після підписання угоди і до настання терміну сплати за угодою економічний валютний ризик трансформується в операційний.

Опосередкований ризик характеризує можливість виникнення збитків, пов’язаних із зниженням конкурентоздатності компанії в порівнянні з іноземними товаровиробниками та експортерами у зв’язку зі зміною валютних курсів, високою валютною собівартістю та відносно низькими цінами на виготовлену продукцію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи управління фінансовими ризиками	\|	Методи управління валютними ризиками

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.