ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю виробленій або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МКУ.

Митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

- за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

- за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

- за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

- на основі віднімання вартості (метод 4);

- на основі додавання вартості (метод 5);

- резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Митний тариф – основоположний інструмент торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії з світовим ринком. Також митний тариф може визначатися, як зведення ставок митного збору, вживаного до товарів, переміщуваних через митну межу, систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. Митно-тарифне регулювання – сукупність митних і тарифних заходів, що використовують як національний торгово-політичний інструментарій для регулювання зовнішньої торгівлі.

Мито ділиться на:

За способом стягування:

- Специфічні – нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваного товару (наприклад, 20$ за 1т.). Практичне використовування специфічних мит не представляє яких-небудь технічних складнощів. Специфічними, як правило, є експортні мита, ними обкладаються головним чином сировинні товари.

- Адвалорне – нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів (наприклад, 15% митної вартості);

- Альтернативна. У митній практиці промислово-розвинених країн залежно від вказівок, що містяться в тарифі, стягуються і адвалорне, і специфічне мита одночасно або та, яка дає найбільшу величину мита. На перший погляд відмінності між адвалорним і специфічним митом носить чисто технічний характер. Проте в митно-тарифній справі завжди за організаційно-технічними відмінностями коштують торговополітичні та економічні цілі. Адвалорне і специфічне мито по різному поводяться при змінах цін. При зростанні цін грошові збори від адвалорних мит ростуть пропорційно зростанню цін, а рівень протекціоністського захисту залишається незмінним. У цих умовах адвалорні мита опиняються ефективнішими, ніж специфічні. А при падінні цін специфічні ставки виявляються стабільнішими. Тому в умовах тривалої тенденції до зростання цін звичайно спостерігається прагнення до збільшення частки в митному тарифі адвалорних мит.

- Комбіновані – поєднують обидва види митного обкладення (наприклад, 15% від МВ, але не більш 20$ за 1т.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МИТНИЙ КОНТРОЛЬ НА ІНШИХ ВИДАХ ТРАНСПОРТУ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.