До складу розвідувально-диверсійної групи «Миколаївський центр» увійшла й підпільна група Анатолія Палагнюка (псевдонім Володимира Івановича Андреєва). До її складу увійшли і миколаївські школярі Шура Кобер і Вітя Хоменко. Становище в групі ускладнювалося, не вистачало зброї, вийшов з ладу радіопередавач. Встановлення зв’язку з Центром було доручено Шурі і Віті. Двоє підлітків з торбинками за плечима мали подолати далекий та нелегкий шлях у розпал війни: Миколаїв – Луганськ – Ростов – Краснодар – лінія фронту – Москва. Вони добирались попутніми машинами, возами, інколи потягами, але найбільше – пішки. По ворожих тилах хлопці пройшли понад 1000 км і 17 серпня 1942 року Віктор і Олександр підійшли до річки Кубань поблизу Краснодара. Вночі на старому рибальському човні перепливли річку і незабаром опинилися серед червоноармійців, які негайно доставили зв’язкових до штабу. Через два дні хлопців літаком відправили до Москви. Після виконання завдання та навчання на короткострокових розвідувальних курсах, 9 жовтня 1942 року, вони були висаджені парашутним десантом поблизу Миколаєва (с. Себино). Повернувшись в рідне місто, хлопці приступили до виконання нових завдань. Невдовзі вони були заарештовані фашистами. Десять днів гестапівці жорстоко катували дітей, але нічого від них не дізналися. 5 грудня 1942 року юні патріоти в числі інших підпільників були страчені фашистами на Базарній площі. Батьківщина високо оцінила подвиг героїв: Шура Кобер і Вітя Хоменко нагороджені (посмертно) орденами Вітчизняної війни І ступеня «… за мужність та відвагу, проявлені у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.». На вулиці адмірала Макарова знаходиться Піонерський сквер. На центральній алеї 5 листопада 1959 року встановлено пам'ятник героям-розвідникам Шурі Коберу і Віті Хоменку. Його споруджено на кошти, одержані за зібраний школярами України металобрухт. На честь героїв названа міська дитяча бібліотека.