• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Складові частини бюджету

Стаття 13 Бюджетного кодексу України закладає загальні основи структури бюд­жету (незалежно від його рівня), вертикальний та горизонтальний його розподіл. Так вертикальний розподіл бюджету дозволяє у його складі виділити загальний і спеці­альний фонди, тоді як горизонтальна побудова визначає склад доходів (ст. 29 Кодек­су — по Державному бюджету та ст. 64-69 — по місцевим бюджетам) і видатків (ст. 30, 31 — по Державному бюджету та ст. 70, 88-91 — по місцевим бюджетам).

Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (вклю­чаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільово­го спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конк­ретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеці­ального фонду бюджету.

Виділення у складі державного бюджету спеціального фонду вперше було здійс­нено у 2000 р. і мало на меті запровадження обліку та казначейського виконання так званих «власних» коштів бюджетних установ, які раніше були поза бюджетом і облі­ковувались в установах комерційних банків. Створення спеціального фонду як тим­часового заходу для легалізації і оприлюднення коштів бюджетних установ дозволи­ло на перехідному етапі здійснити інвентаризацію та контроль за надходженнями бюджетних установ. Так у 2001 р. порівняно з 2000 р. обсяг спеціального фонду збіль­шився майже втричі. Однак усі ці роки питанням про доцільність поділу бюджету на загальний і спеціальний фонди залишається дискусійним.

Питання розподілу бюджету на загальний і спеціальний фонди щорічно визнача­ються у законі про державний бюджет. Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», затверджено фінансування Державного бюджету Укра­їни у сумі 54.095.369,9 тис. грн., у тому числі фінансування загального фонду Дер­жавного бюджету України — у сумі 30.338.106,7 тис. грн. та фінансування спеціаль­ного фонду Державного бюджету України — у сумі 23.757.263,2 тис. грн.

Бюджетним кодексом передбачено, що при складанні та виконанні бюджету можливі трансферти з загального фонду до спеціального фонду, однак до них вста­новлено суворі обмеження. Частиною 7 статті 13 Кодексу визначено, що передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет

України на черговий рік, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу).

Щодо горизонтального розподілу бюджету, слід відзначити, що згідно з ч. 2 стат­ті 29 Бюджетного кодексу, до доходів загального фонду Державного бюджету нале­жать податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 части­ни першої статті 69 та пунктом 1 частини першої статті 71 даного Кодексу; 50% збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення; 50% збору за спе­ціальне водокористування (крім збору за спеціальне водокористування місцевого зна­чення) та інші доходи, які у встановленому порядку зараховуються до загального фон­ду державного бюджету, всього 46 позицій. Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бюджету, його зарахування до загального фонду визначається за­коном про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу. За Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», до доходів загального фонду бюджету належать податки, збори та інші обов'язкові платежі, крім тих, що підлягають зарахуванню до спеціального фонду, тобто мають цільове призначення, (ст. 2 Закону), всього 50 позицій.

Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджет­них призначень. Захищеними видатками Державного бюджету України визначають­ся видатки загального фонду на:

- оплату праці працівників бюджетних установ;

- нарахування на заробітну плату;

- придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

- забезпечення продуктами харчування;

- оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

- обслуговування державного боргу;

- поточні трансферти населенню;

- поточні трансферти місцевим бюджетам;

- підготовку кадрів вищими навчальними закладами І-ІУ рівнів акредитації;

- забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації;

- фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки.

Склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України визначається за­коном про Державний бюджет України. Формування доходів спеціального фонду по­винно здійснюватись за рахунок конкретно визначених законодавством джерел. До складу доходів цього фонду залучаються гранти або дарунки, які можуть отримува­тися розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету. За Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» до спеціального фонду бюджету залу­чаються джерела за 51 позицією (ст. 6 Закону).

Особливою позицією у переліку джерел доходу спеціального фонду бюджету на 2010 р. є платежі, що пов'язані з виконанням Угоди між Кабінетом Міністрів Украї­ни та Урядом Російської Федерації про участь Російської Федерації у розвитку соці­ально-економічної сфери м. Севастополя та інших населених пунктів, в яких дисло­куються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; а також надходження від Національної акціонерної компанії «Наф- тогаз України» в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Урядом Російсь­кої Федерації та Кабінетом Міністрів України про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 МС, крилатих ракет повітря­ного базування великої дальності та обладнання.

З метою удосконалення управління бюджетними коштами (закріплення нових бюджетних правил) у новій редакції Бюджетного кодексу України визначено термін «власні надходження» бюджетних установ, перелік їх груп та напрями використання:

- власні надходження бюджетних установ — кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гран­ти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації установленому поряд­ку продукції чи майна та іншої діяльності (п.15 ч.1 ст. 2 Визначення основних тер­мінів);

- групи та напрями використання власних надходжень бюджетних установ (ч. 4 ст. 13 Складові частини бюджету).

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів за­гального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Перелік власних надходжень бюджетних установ та організацій визначається Кабінетом Мі­ністрів України та класифікується таким чином:

перша група — надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з законодавством;

друга група — інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 — плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 — надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) ді­яльності;

підгрупа 3 — плата за оренду майна бюджетних установ;

підгрупа 4 — надходження бюджетних установ від реалізації майна (крім нерухо­мого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 — благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 — кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, органі­зацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових захо­дів;

підгрупа 3 — кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні закла­ди від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням ч. 16 ст. 51 цього Кодексу) на:

- покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

- організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за раху­нок надходжень підгрупи 2 першої групи);

- утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

- ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

- господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних по­слуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

- організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень під­груп 1 і 3 другої групи);

- виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 дру­гої групи).

Прикладом власних надходжень бюджетних установ є орендна плата за користу­вання військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50% орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, та кошти за користування установами банків тимчасово вільними коштами вищих та професійно-технічних навчальних закладів, отриманими за надання платних послуг і розміщеними на вкладних (депозитних) рахунках.

Власні надходження бюджетних установ, частка яких у доходах спеціального фонду у 2009 р. збільшилася на 5,6% і становила 38,7%; у 2008 р. становили 20 млрд. 532,5 млн. грн., або 126% затвердженого на рік та 89,8% плану з урахуванням змін, внесених до кошторисів розпорядниками бюджетних коштів. Порівняно з 2008 р. за­значені надходження зросли на 5 млрд. 331,3 млн. грн., або 35,1%. Майже дві трети­ни власних надходжень становила плата за послуги, що надаються бюджетними уста­новами, в сумі 14 млрд. 827,3 млн. грн., або 91,1% річного плану.

У складі бюджетів має передбачатись певний обсяг нерозподілених видатків у вигляді резервного фонду для здійснення протягом року непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету ви­значається Кабінетом Міністрів України (ст. 24 Кодексу). Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування. Він не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюд­жету.

Розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди стосується не тільки Державно­го бюджету України, а й місцевих бюджетів, які можуть бути поділені на загальний і спе­ціальний фонди за наявності такої норми у відповідному законі. Перелік доходів загаль­ного фонду місцевих бюджетів надається у ч. 1 ст. 69 Кодексу (всього 21 позиція), перелік надходжень до спеціального фонду місцевих бюджетів надається у ч. 2 ст. 69

Кодексу (всього 15 позицій). Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюдже­тів є так званий бюджет розвитку місцевих бюджетів (ст. 71 Кодексу).

Виконання бюджету аналізується як в цілому, так і по кожній частині бюджету, тобто по кожному з фондів. Розглянемо його виконання на прикладі Державного бюджету країни 2009 р.

За даними Рахункової палати, доходна частина загального фонду Державного бюджету України за 2009 р. не виконана. При плані 184 млрд. 628,2 млн. грн. доходи загального фонду становили 172 млрд. 206,5 млн. грн., що на 12 млрд. 421,7 млн. грн., або 6,7 %, менше запланованих обсягів. При цьому кожна шоста гривня доходів за­гального фонду забезпечена шляхом вилучення обігових коштів суб'єктів господарю­вання та зарахування надходжень від Міжнародного валютного фонду.

Планові видатки загального фонду державного бюджету встановлені в сумі 194 млрд. 378,7 млн. грн., а проведені в сумі 187 млрд. 760 млн. грн., або 96,6% плану. Таким чи­ном, річні призначення не виконані на 6 млрд. 618,7 млн. грн., або 3,4%. Виконання видатків державного бюджету за основними напрямами наведено в таблиці 2.4.

На кінець року залишилися неоплаченими зареєстровані головними розпорядни­ками в органах Державного казначейства фінансові зобов'язання щодо проведення видатків на суму 1 млрд. 227,5 млн. грн. та залишилися нерозподіленими кошти за­гального фонду на суму 3 млрд. 815,4 млн. гривень. У структурі видатків загального фонду найбільш значними за обсягами були міжбюджетні трансферти — 56 млрд. 489,4 млн. грн., або 30,1% загального обсягу, видатки на соціальний захист та соці­альне забезпечення — 47 млрд. 356,6 млн. грн. (25,2%.), виконання загальнодержав­них функцій — 23 млрд. 355,3 млн. грн., або 12,4%, економічну діяльність — 6 млрд. 784,1 млн. грн. (3,6%).

Видатки загального фонду державного бюджету, що статтею 27 закону про дер­жавний бюджет визначені захищеними, передбачені в сумі 183 млрд. 908 млн. грн., або 94,6% запланованого річного обсягу. За підсумками 2009 р., вказані видатки про­ведено в сумі 179 млрд. 918,9 млн. грн., або 97,8% затверджених річних призначень.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету при плані 70 млрд. 912,2 млн. грн. ви­конані в сумі 53 млрд. 113,4 млн. грн., що на 17 млрд. 798,8 млн. грн., або 25,1%, мен­ше планового обсягу. Питома вага спеціального фонду в доходах державного бюджету 2009 р. зросла і становила майже чверть, тоді як у 2008 р. — п'яту частину. Більше поло­вини обсягу доходів спеціального фонду становили загальнодержавні податки і збори, що свідчить про втрату його головного призначення — залучення до державного бюд­жету власних надходжень бюджетних установ та різних позабюджетних фондів.

Порівняно з 2008 р. доходи спеціального фонду зросли на 7 млрд. 243,5 млн. грн., або 15,8%. При цьому доходи спеціального фонду у 2009 р. становили 23,6% загаль­ного обсягу доходів державного бюджету, що на 3,8 відсоткових пункти більше, ніж у 2008 р. (19,8%). Зазначене зумовлено здебільшого переглядом джерел доходів, зок­рема, надходженням до спеціального фонду, відповідно до статті 6 закону про дер­жавний бюджет на 2009 рік рентної плати за транзитне транспортування природно­го газу в повному обсязі та збільшенням обсягів проведених клірингових розрахунків.

Видатки спеціального фонду державного бюджету на 2009 р. були затверджені в су­мі 79 млрд. 744,1 млн. грн. Внесеними упродовж року змінами планові призначення збільшені розпорядниками бюджетних коштів на 10 млрд. 541,9 млн. грн., або 13,2%, і визначені в сумі 90 млрд. 286 млн. грн. За рахунок коштів спеціального призначен­ня проведені видатки в сумі 54 млрд. 596,7 млн. гривень. Отже, у 2009 р. не викона­ні як затверджені, так і планові обсяги видатків спеціального фонду на 25 млрд. 147,4 млн. грн., або 31,5%, та 35 млрд. 689,3 млн. грн., або 39,5%, відповідно. Стан вико­нання показників спеціального фонду державного бюджету за основними джерела­ми доходів наведено у таблиці 2.5.

У звітному періоді переважну частину коштів спеціального фонду — 45 млрд. 349,5 млн. грн., або 83,1% загального обсягу, використано на поточне споживання, що на 7,8% більше, ніж у 2008 р. На кінець 2009 р. залишилися неоплаченими заре­єстровані фінансові зобов'язання розпорядників коштів щодо спеціального фонду в сумі 2 млрд. 495,2 млн. грн. У значних обсягах планові призначення спеціального фонду не виконано за програмами Державної служби автомобільних доріг (на 4 млрд. 469,5 млн. грн., або 29,3%.); Міністерства оборони (на 3 млрд. 829,5 млн. грн., або 79,5%); Міністерства палива та енергетики (на 1 млрд. 401,2 млн. грн., або 20,3%); Міністерства освіти і науки (на 1 млрд. 193,3 млн. грн., або 18,7%); Міністерства на­вколишнього природного середовища (на 786,6 млн. грн., або 46,1%).

Динаміку доходів Зведеного, Державного та місцевих бюджетів України у 2006­2009 рр. представлено у таблиці 2.6.

Виконання бюджету у 2009 р. характеризується збільшенням частки перерозподілу ВВП через зведений бюджет на 0,3 в. п. порівняно з попереднім роком. До доходної частини державного бюджету з урахуванням міжбюджетних трансфертів надійшло 225, 3 млрд. грн., що на 6,4 млрд. грн., або на 2,8%, менше за аналогічний показник

2008 р. У тому числі до загального фонду державного бюджету надійшло 172,2 млрд. грн., а до спеціального фонду — 53,1 млрд. грн.

Бюджетний кодекс України в новій редакції передбачає удосконалення управління бюджетними коштами (закріплення нових бюджетних правил) щодо регламентації ви­користання коштів загального та спеціального бюджету та управління ними, а саме:

- встановлено заборону без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) щодо збільшення бюджетних призначень за
загальним і спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) (ч. 11 ст. 23 Бюджетні призначення та асигнування):

- на оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;

- на видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого са­моврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами;

- встановлено заборону відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюд­жетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами дер­жавної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого са­моврядування та іншими бюджетними установами, крім випадку передбаченого частиною 8 статті 16 цього Кодексу, а також при розміщенні закордонними дипло­матичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і при розміщенні ви­щими та професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким за­кладам законом надано відповідне право (ч. 9 ст. 13 Складові частини бюджету);

- надано право Міністру фінансів вносити зміни до розпису Державного бюджету за загальним фондом (у разі недостатності надходжень до бюджету для здійснення бюд­жетних асигнувань) з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат дер­жавного бюджету з дотриманням граничного обсягу дефіциту (профіциту) державного бюджету затвердженого законом про Державний бюджет України (ч. 1 ст. 54 Скороче­ння видатків і кредитування загального фонду Державного бюджету України);

- встановлено порядок використання власних надходжень бюджетних установ у разі перевищення відповідних витрат, затверджених законом про Державний бюджет України (ч. 9 ст. 51 Особливості здійснення окремих видатків);

- врегульовано механізм перерахування до загального фонду бюджету залишків коштів спеціального фонду у разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період (ч. 2 ст. 57 Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду);

- закріплено доходи загального фонду державного бюджету та доходи місцевих бюджетів, які щорічно визначаються законом про Державний бюджет України (ст. 29 Склад доходів Державного бюджету України, ст. 64 Склад доходів, що закріплюю­ться за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, ст. 69 Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів);

- збільшено ресурс місцевих бюджетів у спеціальному фонді, а саме: збільшено з 20% до 50% нормативу зарахування до бюджетів місцевого самоврядування збору за забруднення довкілля і грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушеннями зако­нодавства про охорону довкілля внаслідок господарської та іншої діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Навести визначення понять «бюджетна класифікація», «доходи бюджету», «по­даткові надходження», «неподаткові надходження», «операцій з капіталом», «транс­ферти».

2. Назвати методи формування доходів бюджету.

3. Дати характеристику складу та структурі доходів бюджету України.

4. Назвати об'єкти, які підлягають бюджетній класифікації.

5. Назвати характерні риси податкового методу формування доходів бюджету.

6. Визначити групи податкових надходжень згідно з Бюджетною класифікацією України.

7. Назвати характерні риси неподаткового методу формування доходів бюджету.

8. Визначити групи неподаткових надходжень згідно з Бюджетною класифікацією України.

9. (Охарактеризувати структурні елементи доходів від операцій з капіталом.

10. Здійснити систематизацію трансфертів згідно з Бюджетною класифікацією України.

11. Як саме можна класифікувати фінансування бюджету або державного боргу за типом кредитора? Чи може бути населення кредитором?

12. Для чого потрібна класифікація державного боргу?

13. Чи можливий економічний розвиток без внутрішнього державного боргу? Які шляхи його погашення?

14. Які фінансові ресурси не можна використовувати на покриття дефіциту дер­жавного бюджету?

15. Чи може країна взагалі обійтись без зовнішніх запозичень ?

16. Що таке міжбюджетні трансферти? Поясніть їх роль у міжбюджетних відно­синах, охарактеризуйте їх види та специфіку застосування.

17. Що означає «захищені статті» видатків бюджету?

18. З якою метою запроваджена бюджетна класифікація ?

19. Який орган затверджує бюджетну класифікацію та зміни до неї?

20. Назвіть складові частини бюджетної класифікації.

21. Які учасники бюджетного процесу застосовують бюджетну класифікацію ?

22. Чи можливо використовувати бюджетну класифікацію для проведення фінансо­вого аналізу в розрізі доходів?

23. В чому суть програмної класифікації видатків та кредитування бюджету?

24. Яка класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік голов­них розпорядників бюджетних коштів ?

25. На підставі якої класифікації видатків та кредитування Державне казначейст­во України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одер­жувачів бюджетних коштів?

26. Які рівні деталізації має функціональна класифікація ?

27. За якою класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні?

28. Як класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника?

29. Як поділяються операції з кредитування бюджету?

Тестові завдання

1. Бюджетна класифікація — це:

а) єдине систематизоване згрупування доходів та видатків, спрямованих на фінанс­ування державних заходів у галузі економіки, соціальної сфери, національної оборони то­що;

б) єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, фінансування боргу відпо­відно до законодавства України та міжнародних стандартів.

в) єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансуван­ня бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;

г) єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитуван­ня за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної су­тності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відпов­ідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

2. Об'єктами, які підлягають бюджетній класифікації є:

а) доходи та видатки;

в) кредитування;

г) фінансування бюджету;

д) борг;

е) правильно: а), в), г), д);

є) всі відповіді правильні.

3. Доходи бюджету — це:

а) податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі (включаючи надходження до державних цільових фондів), справляння яких передбачено законодавст­вом України;

б) податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних уста­нов), справляння яких передбачено законодавством України;

в) податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі (включаючи дарунки), справляння яких передбачено законодавством України;

г) податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі (включаючи гранти), справляння яких передбачено законодавством України.

4. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

а) податкові надходження; неподаткові надходження;

б) податкові надходження; неподаткові надходження; інші надходження;

в) податкові надходження; неподаткові надходження; трансферти

г) податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіта­лом; трансферти.

5. Податковими надходженнями визнаються:

а) передбачені податковими законами України та законом про Державний бюджет на відповідний рік загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов 'язкові плат­ежі;

б) встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

в) встановлені Бюджетним кодексом України та законами України про оподаткуван­ня загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

г) встановлені законами України про оподаткування та іншими нормативно-право­вими актами загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві под­атки і збори (обов'язкові платежі).

6. Згідно з бюджетною класифікацією до податкових надходжень відносяться:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності;

б) доходи від некомерційного та побічного продажу;

в) збори за спеціальне використання природних ресурсів;

г) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяль­ності.

7. Згідно з бюджетною класифікацією до неподаткових надходжень відносяться:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності;

б) доходи від некомерційного та побічного продажу;

в) збори за спеціальне використання природних ресурсів;

г) надходження від штрафів та фінансових санкцій.

8. Затвердження дотації вирівнювання для міста обласного підпорядкування належить до повноважень:

а) Верховної Ради України;

б) обласної ради;

в) міської ради;

г) всі відповіді хибні.

9. Затвердження субвенції для районного бюджету належить до повноважень:

а) Верховної Вади України;

б) обласної ради;

в) районної ради;

г) всі відповіді хибні.

10. Бюджетним кодексом України передбачається використання таких видів транс­фертів:

а) дотацій вирівнювання;

б) субвенцій;

в) коштів, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

г) додаткових дотацій;

д) вірні відповіді а), б);

е) всі відповіді хибні.

11. Класифікація — це (виберіть те, що більше підходить за значенням):

а) аналіз, синтез, об'єднання за певними ознаками;

б) групування, систематизація за певними ознаками;

в) відбір за схожими критеріями чого-небудь.

Метою класифікації операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом боргов­ого зобов 'язання є:

а) отримання інформації про способи, що використовуються державними установа­ми для фінансування свого дефіциту або розподілу фінансових ресурсів, що з 'явились у ре­зультаті перевищення їх доходів над видатками;

б) отримання інформації про вірогідний вплив суб'єктів господарювання на економ­іку.

12. Для яких цілей використовується бюджетна класифікація?

а) Складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх ви­конання.

б) Здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядни­ків бюджетних коштів.

в)Проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу.

г) Забезпечення порівнянності бюджетних показників.

д) Складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх ви­конання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, орга­нів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпо­рядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фі­нансування і боргу, забезпечення порівнянності бюджетних показників.

13. Хто затверджує бюджетну класифікацію?

а) Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

б) Міністерство фінансів України.

в) Міністерство економіки України.

14. Які складові бюджетної класифікації?

а) Класифікація доходів і видатків бюджету.

б) Класифікація фінансування бюджету.

в) Класифікація доходів, видатків та кредитування, фінансування бюджету, кла­сифікація боргу.

15. Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі:

а) складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет);

б) застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі.

16. Що відображає функціональна класифікація видатків бюджету?

а) Поточні і капітальні видатки.

б) Поточні і капітальні видатки, кредитування без погашення.

в) Поточні видатки і видатки розвитку.

г) Функції держави.

17. Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету відображає:

а) перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

б) фактичне використання міністерствами і відомствами бюджетних коштів, бюд­жетних асигнувань між безпосередніми отримувачами коштів з бюджету.

б) Фінансування поточного утримання міністерств і відомств.

в) Розподіл бюджетних коштів між ланками міністерств і відомств на поточні по­треби.

18. Економічна класифікація видатків бюджету відображає:

а) Поточні видатки і видатки розвитку.

б) Поточні і капітальні видатки.

в) Статті та підстатті видатків, елементи цільових витрат.

г) Поточні і капітальні видатки, кредитування з вирахуванням.

д) Погашення боргу.

19. Внутрішні джерела фінансування — це:

а) запозичення за рахунок емісії державних цінних паперів, надходження від органів грошово-кредитного регулювання і банківських установ, від Держкоммайна та інші внутрішні джерела;

б) довгострокові та короткострокові зобов 'язання, зовнішні запозичення;

в) кредити населення, депозити населення на рахунках вітчизняних банків.

20. Зовнішні джерела фінансування — це:

а) позики, отримані від МВФ та урядів іноземних держав;

б) позики, отримані від міжнародних організацій економічного розвитку, надходжен­ня від органів управління іноземних держав, позики, отримані від іноземних комерційних банків, та інші джерела, не віднесені до цих категорій;

в) позики від групи банків, що входять до складу Світового банку.

21. Тип кредитора — це категорія:

а) власників майна;

б) власників цінних паперів;

в) усіх суб'єктів господарювання.

22. Державний борг — це:

а) сума непогашених фінансових зобов 'язань;

б) сума заборгованості держави внутрішнім та зовнішнім кредиторам;

в) будь-яка сума заборгованості держави.

23. Класифікації боргу у Бюджетному кодексі здійснюється за двома ознаками (знайдіть невірне тлумачення):

а) за типом кредитора, що характеризує категорію кредитора або власника борго­вих зобов'язань;

б) за типом позичальника, що характеризує тип тієї особи, хто дає позику;

в) за типом боргового зобов'язання, що характеризує вид фінансового інструменту запозичення коштів.

24. Борг поділяється на (знайдіть невірне тлумачення):

а) внутрішній;

б) зовнішній;

в) короткостроковий.

25. Чи вірно визначене тлумачення:

Державна гарантія — зобов 'язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником, іншим ніж Україна, зобов 'я- зань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності:

а) так;

б) ні.

26. Класифікація боргу відноситься до:

а) бюджетної структури;

б) бюджетної класифікації;

в) класифікації фінансування бюджету за типом боржника.

27. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є (знайдіть помилкове твердження):

а) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які маю­ть цільове спрямування;

б) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходж­ень;

в) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільово­го спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкрет­но визначених надходжень;

г) фінансування загального фонду бюджету.

28. Кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, згідно з Кодексом називаються:

а) особистими коштами;

б) власними коштами;

в) власними надходженнями.

29. Бюджет розподіляється на:

а) за типом кредитора; за типом боргового зобов 'язання;

б) на спеціальний і загальний фонди;

в) на загальний фонд, спеціальний фонд, стабілізаційний фонд.

30. Вкажіть правильне тлумачення:

а) власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів за­гального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

б) власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів за­гального фонду бюджету і включаються до загального фонду бюджету.

31. Розподіл Державного бюджету на спеціальний і загальний фонди, їх складові частини визначаються:

а) Конституцією України;

б) Бюджетним кодексом України та/або законом про Державний бюджет України;

в) Міністерством фінансів України.

Ситуаційні вправи

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. III. Виконання бюджету
3. А – суцільним, б – з механічним кріпленням різальної частини,
4. А. Операції щодо виконання видаткової частини бюджету
5. Алгоритм розробки методичних основ бюджетування
6. Аналіз бюджетних запитів і розробка проекту Державного бюджету України.
7. Аналіз бюджету на предмет сумісності з нормами щодо забезпечення прав людини
8. Безспірне списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету
9. Бізнес-план підприємства: сутність та складові
10. Біосфера, її складові, взаємозв’язок між ними.
11. БУДІВЛІ, БУДИНКИ ТА ЇХ ЧАСТИНИ
12. Будова рухомої частини приладу.

Переглядів: 2248