• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Аналіз бюджетних запитів і розробка проекту Державного бюджету України.

Розроблені та подані в установленому порядку бюджетні запити головних розпо­рядників коштів на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюд­жету України аналізуються Міністерством фінансів України (Департаментом держав­ного бюджету) на предмет їх відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. Під час цієї роботи проходить тривалий обмін да­ними, пропозиціями, оцінками між відповідними структурними підрозділами і служ­бами Міністерства фінансів України та головних розпорядників бюджетних коштів. При цьому враховуються перспективи економічного зростання, рівень споживчих цін та цін виробників, дотримання фінансових норм і нормативів тощо. Вишукують­ся також можливості розширення дохідної бази бюджетних установ, забезпечення ефективнішого витрачання державних коштів.

До основного напряму здійснення аналізу бюджетних запитів відноситься аналіз їх на предмет ефективності використання бюджетних коштів і пріоритетності їх вкла­дання. Якщо розглядати це питання в рамках економічної сфери то можна конста­тувати наступне, що зроблені певні кроки у напрямку запровадження показників мо­ніторингу в економічній сфері — прийнята Державна цільова програма розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки (Постанова Кабі­нету Міністрів України від 7 травня 2008 року №439) та видано наказ Державного агентства України з інвестицій та інновацій — «Положення про порядок здійснення моніторингу виконання інноваційних та інвестиційних проектів, які впроваджують­ся із залученням державних коштів» (наказ №4 від 21.01.08 року).

Оцінювання ефективності виконання проектів, використання державних коштів згідно вищезазначених програм та їх методик проводиться, виходячи із наступних коефіцієнтів:

- науково-технічного;

- виробничого;

- ринкового;

- фінансово-економічного;

- соціального і екологічного.

Оцінка ефективності фінансово-бюджетної діяльності органів місцевого самовря­дування теж вимагає певної методики.

В Україні до запровадження метода бюджетування за програмами використову­вався формат постатейного бюджету, передбачав розподіл всіх наявних бюджетних ресурсів та їх використання в запланованому обсязі. При розподілі ресурсів між бюд­жетними установами основою були: а) сума б) цільове використання коштів. Такий бюджет простіший у складанні, однак перевірка його виконання давала інформацію лише про відхилення фактичного використання бюджетних коштів від плану. Поста­тейний бюджет передбачав свободу бюджетної установи розпоряджатися виділеними їй коштами, але не давав змоги перевірити доцільність цієї діяльності, оскільки стат­тя відображала лише економічний зміст спрямування коштів.

Починаючи з 2002р. Державний бюджет України складається за бюджетними програмами. Бюджетування за програмами спочатку вирішує питання доцільності того чи іншого напряму бюджетних видатків у цілому. Однак складати бюджет пов­ністю з програм неможливо та й не доцільно.

Професор В.М. Федосов пропонує вживати поняття «бюджетування» замість «бюджетування орієнтоване на результат», «програмно-цільове бюджетування», «бюд­жетування за програмами», замість «програмно-цільовий метод виконання бюджету».

До причин, що зумовили зміну постатейного бюджету бюджетуванням за програ­мами, можна віднести такі:

- розвиток держави, державних фінансів та номінальне зростання бюджету;

- розширення переліку державних функцій і сфер державного впливу,які потре­бують функціонування з бюджетом;

- «людський фактор» у витрачанні бюджетних коштів-розвиток політичної діяльнос­ті, коли при плануванні кожного наступного бюджету уряди й парламенти країн праг­нуть до збільшення бюджетних видатків, виходячи із власних політичних інтересів;

- необхідність посилення громадського контролю за витрачанням бюджетних коштів як способу зворотного зв'язку, поява теорій надання послуг державою, їхніх стандартів та еквівалентності.

Активне впровадження програмно-цільового методу в бюджетному процесі на сьогодні включає в себе такий важливий елемент як середньострокове бюджетне пла­нування, тобто встановлення пріоритетів, стратегічних цілей, завдань, які спрямова­ні не тільки на раціональне, але й ефективне використання фінансових ресурсів го­ловних розпорядників бюджетних коштів. Такі пріоритети визначаються Основними напрямами бюджетної політики на наступний бюджетний період та програмами еко­номічного і соціального розвитку адміністративно-територіальної одиниці. Такими пріоритетами переважно є:

- створення сприятливих умов для розвитку виробництва;

- стимулювання сталої економічної і соціальної розбудови держави;

- реалізація виваженої боргової політики;

- надання послуг для задоволення суспільних потреб виходячи з принципу забез­печення їх надання з урахуванням реальних державних ресурсів;

- поступове підвищення соціальних стандартів;

- проведення реформування міжбюджетних відносин з метою забезпечення ста­більного соціально-економічного розвитку регіонів;

- концентрація ресурсів бюджету на виконанні пріоритетних державних цільових програм, спрямованих на створення «точок зростання»;

- створення умов для реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин.

Поняття державної цільової програми, мета, умови розроблення, види відображе­ні на рисунку 10.4.

Процес управління державною програмою об'єднує кілька етапів (див. табл. 10.5).

Технологія розробки та виконання державних цільових програм включає: стадії розроблення, хто є державним замовником програми, розроблення самого проекту, зміст проекту (див. табл. 10.6).

Загальнодержавні програми — це програми, які охоплюють всю територію держави або зна-чну кількість її ре­гіонів, мають довгостроковий період виконання і здійснюються центральними та місцевими органами виконав­чої влади.

Загальнодержавні ДЦП поділяються:

Економічні — спрямовані на розв'язання комплексних галузевих і міжгалузевих проблем виро-бництва, під­вищення його ефективності та якісних характеристик, забезпечення ресурсозбереження, створення нових ви­робництв, розвиток виробничої кооперації.

Науково-технічні — розробляються для розв'язання найважливіших науково-технічних про-блем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої наукоємної та конкурентоспроможної продукції.

Соціальні — передбачають розв'язання проблем підвищення рівня та якості життя, проблем безробіття, по­силення соціального захисту населення, поліпшення умов праці, розвиток охорони здо-ров'я та освіти

Національно-культурні — спрямовані на розв'язання проблем національно-культурного розви-тку, збере­ження національно-культурної спадщини, задоволення інтелектуальних та духовних потреб людини.

Екологічні — здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів, запобігання катаст-рофам екологіч­ного характеру та ліквідація їх наслідків.

Оборонні — розробляються з метою посилення обороноздатності держави.

Правоохоронні — спрямовані на забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби із злочин-ністю та дер­жавної безпеки.

Державна цільова програма (ДЦП) — це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-тери­торіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за стро­ками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпечен-ням.

Мета (ДЦП): сприяння реалізації державної політики на пріоритетних напрямах розвитку держави, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць; забезпечення кон-центрації фінансових, мате­ріально-технічних, інших ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу, а також координації діяль­ності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підпри-ємств, установ та організацій для розв'язання найважливіших проблем. Умови розроблення (ДЦП):

- існування проблеми, розв'язання якої неможливе засобами територіального чи галузевого управління та пот­ребує державної підтримки, координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- відповідності мети програми пріоритетним напрямам державної політики;

- необхідності забезпечення міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків технологічно пов'язаних галузей та вироб­ництв;

- наявності реальної можливості ресурсного забезпечення виконання програми.

У програмах економічного і соціального розвитку адміністративно-територіаль­них одиниць відображено:

- цілі та пріоритетні напрями соціально-економічного розвитку;

- основні завдання розвитку економіки і виробничої сфери адміністративно-те­риторіальної одиниці та їх прогнозні показники;

- розраховані прогнозні показники розвитку соціальної сфери адміністративно- територіальної одиниці.

Ефективність та результативність використання бюджетних коштів оцінюється відповідно до результативних показників бюджетної програми, вимоги щодо засто­сування яких встановлені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 №538-р «Про схвалення Концепції застосування програмно-цільового методу в бюд­жетному процесі» та наказами Міністерства фінансів:

— «Про запровадження результативних показників, що характеризують виконан­ня бюджетних програм» (від 08.08.2002 №621);

— «Про паспорти бюджетних програм» (від 29.12.2002 №1098);

— «Про результативні показники бюджетної програми» (від 27.10.2009 №1252).

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів результативні показники бюд­жетної програми поділяються на такі групи: затрат, продукту, ефективності, якості.

На основі висновків, зроблених за результатами аналізу бюджетних запитів голов­них розпорядників коштів, в тому числі на підставі звітів про виконання паспортів бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених ор­ганами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного за­конодавства, Міністр фінансів України приймає рішення про включення узгоджених показників бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України на наступ­ний рік перед поданням його (проекту закону про Державний бюджет України) на розгляд Кабінету Міністрів України.

Невід'ємним етапом формування проекту Державного бюджету України є під­готовка пропозицій до проекту державного бюджету на наступний рік для схвален­ня його Кабінетом Міністрів України. Послідовність підготовки пропозицій пред­ставлена на рисунку.

2.1. Розрахунок попередніх показників видатків місцевих бюджетів (АР Крим, міст обласного значення, районів) за формулою розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів.

2.2. Відділи департаментів готують інструктивні матеріали щодо складання бюджетних запитів головними розпорядниками і доводять разом із затвердженими граничними обсягами видатків Державного бюджету України на плановий рік та прогнозом на наступні два роки до головних розпорядників.

2.3. Міністерство фінансів (Департамент державного бюджету) забезпечує подання від Кабінету Міністрів України та супроводження у Верховній Раді України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік.

2.4. Відділи департаментів, котрі займаються формуванням і супроводжують виконання видаткової частини головними розпорядниками, забезпечують отримання бюджетних запитів на наступний рік, аналізують їх, готують висновки і пропозиції.

2.5. Відділи департаментів подають Департаменту державного бюджету та бюджетної політики попередні показники проекту державного бюджету на плановий рік, прогноз доходів, видатків на наступні два роки, висновки, пропозиції. Особлива увага приділяється такому переліку показників на плановий і наступні два роки:

а) прогноз доходів державного і місцевих бюджетів;

б) прогноз надходжень від приватизації державного майна;

в) прогноз платежів з обслуговування та погашення внутрішнього і зовнішнього боргу, пропозиції щодо оптимального обсягу фінансування державного бюджету, очікувана величина, структура державного боргу.

Етапи підготовка пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік для схвалення Кабінетом Міністрів України здійснюється у наступній послідовності:

2.7. Міністерство фінансів у ці ж терміни доводить необхідні інструктивні матеріали щодо складання бюджету на наступний рік, методичні рекомендації і розрахунки прогнозу обсягів доходів , міжбюджетних трансфертів, показників, які лягли в основу їх визначення, до держадміністрацій обласних, міст Києва і Севастополя та Ради Міністрів АР Крим.

2.8. Згідно Плану щодо забезпечення складання проекту державного бюджету заходів департаменти Мінфіну забезпечують отримання від виконавчих органів влади проектів місцевих бюджетів на наступний рік з поясненнями, обґрунтуваннями у розрізі всіх місцевих бюджетів. Дані управління ґрунтовно аналізують отримані матеріали, роблять висновки та подають погоджені показники проектів місцевих бюджетів Департаменту місцевих бюджетів.

2.9. Відділи Міністерства фінансів України, котрі забезпечують складання бюджету враховуючи, зауваження і пропозиції головних розпорядників бюджетних коштів, місцевих органів влади; положення Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік; основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку, готують:

а) пропозиції до Закону України «Про Державний бюджет України»;

б) пояснювальну записку з необхідними розрахунками і обґрунтуванням.

2.10. Проект Закону України «Про Державний бюджет України» на наступний рік, пояснювальна записка з необхідними розрахунками і матеріалами розглядаються на колегії Міністерства фінансів.

2.6. Проведення Міністерством фінансів України погоджувальної наради щодо розгляду пропозицій головних розпорядників коштів відносно змін граничних обсягів державного бюджету на наступний рік.

2.11. Проект Закону України «Про Державний бюджет України» на наступний рік та інші матеріали (стаття 38 БКУ) подаються на розгляд Кабінету Міністрів України.

Під час підготовки проекту Державного бюджету України можуть виникати роз­біжності щодо неузгоджених питань між Міністерством фінансів України та голов­ними розпорядниками бюджетних коштів. З питань, за якими все ж таки не досяг­нуто узгоджених позицій між головним розпорядником бюджетних коштів і Міністерством фінансів України, останнє готує висновок з неузгоджених питань та разом з проектом закону про Державний бюджет України подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України.

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
3. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
4. I. Аналіз контрольної роботи.
5. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
6. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
7. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
8. III. Аналіз ринку
9. III. Виконання бюджету
10. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
11. SWOT-аналіз у туризмі
12. SWOT-аналіз.

Переглядів: 1116