• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Складові державного внутрішнього фінансового контролю

В сучасних умовах для забезпечення належного управління державними фінанса­ми вже не достатньо лише дотримуватися законів, необхідно досягати цілі у най­більш економний, ефективний та результативний спосіб.

В європейському розумінні державний внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечити належне управління державними фінансами і розглядається як сукупність трьох складових: внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та їх гармонізації.

На в Україні внутрішній контроль переважно розуміють лише як ревізійну діяль­ність, а не як процес, що базується на принципах відповідальності та підзвітності ке­рівництва.

Тобто, керівники не усвідомлюють власної персональної відповідальності за ор­ганізацію ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарсь­кою діяльністю в системі відповідного державного органу, а відтак і за прийняті ни­ми управлінські рішення, що вже давно стало беззаперечним правилом для країн Євросоюзу.

Отже питання побудови в державі ефективної системи державного внутрішнього фінансового контролю, це не тільки ключова передумова вступу України до ЄС, що випливає з вимог 28 глави Плану дій Україна—ЄС, але і по-суті єдиний шлях до за­безпечення належного рівня фінансової дисципліни в державі.

Стаття 26 Бюджетного кодексу є в певному сенсі революційною у сфері управ­ління державними фінансами в Україні. Кардинально новим в першу чергу є те, що вона чітко визначає обов'язковість запровадження в органах державного сектору ба­зових компонентів європейської моделі державного внутрішнього фінансового кон­тролю — внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту. При цьому персональну відповідальність за запровадження та ефективне функціонування цих компонентів, як і у попередній редакції, покладено на керівників всіх рівнів від головного розпо­рядника (міністра, голови органу тощо) до розпорядників нижчого рівня та навіть керівників окремих підрозділів в установі.

Внутрішній контроль — це комплекс дій, правил та заходів, запроваджених керів­ництвом суб'єкта господарювання державного сектора економіки, що постійно за­стосовуються в ході діяльності організації з метою забезпечення впевненості в досяг­ненні нею наступних загальних цілей:

- результативності діяльності, економності та ефективності використання ресурсів;

- відповідності чинним законам, іншим нормативно-правовим та регулюючим актам, політиці та процедурам;

- незалежності та надійності інформації, рахунків та даних;

- захисту активів від втрат, в тому числі тих, які виникли через зловживання, нев- регульованість чи корупцію.

Поняття економності операцій полягає у тому, що будь-які операції не повинні спричиняти зайвих витрат. Вартість придбання необхідної кількості ресурсів (това­рів, робіт, послуг) належної якості, що поставляються у необхідні час та місце, та об­сяги їх витрачання повинні бути найменшими.

Поняття ефективності полягає у тому, що для досягнення визначеної кількості та якості очікуваних результатів організацією затрачається мінімум ресурсів або при за­тратах заздалегідь визначеної фіксованої кількості та якості ресурсів досягається мак­симальний результат.

Поняття результативності полягає у повноті досягнення визначеної мети діяль­ності організації та виконання поставлених завдань.

Внутрішній контроль — не разова подія, а постійний управлінський процес, який охоплює всі операції кожної структурної одиниці організації. При цьому, внутрішній контроль повинен забезпечувати визначення і аналіз ризиків діяльності організації з метою їх попередження чи обмеження.

Тобто, не можна ототожнювати внутрішній контроль з контрольно-ревізійною роботою. Внутрішня контрольно-ревізійна робота є лише незначною складовою час­тиною системи внутрішнього контролю.

Кожен працівник повинен розуміти важливість та підтримувати функціонування внутрішнього контролю, знати свої обов'язки та повноваження у здійсненні такого контролю. Відповідальним за належну організацію та ефективність внутрішнього контролю є керівник організації.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. III. КРИТЕРІЇ ДОПУСКУ ДО СКЛАДАННЯ ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ (ЕКЗАМЕНУ).
3. IV. Загальна схема поточного і підсумкового контролю та оцінювання знань студентів
4. IV. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
5. IV. Питання самоконтролю.
6. V. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
7. V. ПОРЯДОК ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ
8. V. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
9. VI. Перелік питань для підсумкового контролю знань, умінь та навичок
10. VII.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття по темі корекції часткового знімного протезу
11. VII.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття по темі корекції часткового знімного протезу
12. VIІІ. ПЕРЕЛІК ЗАПИТАНЬ ДЛЯ КОНТРОЛЮ З КОЖНОГО МОДУЛЯ І ДИСЦИПЛІНИ В ЦІЛОМУ

Переглядів: 491