• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність і необхідність фінансів

Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Без них неможливі функціонування держави й діяльність юридичних і фізичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного в суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому. Головним їх призначенням є забезпечення кожної фізичної особи, кожного суб'єкта підприємництва, кожної державної структури, а тому й суспільства в цілому, достатніми для здійснення їх діяльності коштами.

Фінанси мають як видиму, зовнішню, форму прояву, так і внутрішній зміст.

Видима сторона фінансів проявляється в грошових потоках, що рухаються між суб'єктами фінансових відносин. Ці потоки – їх характер і форми, спрямованість і обсяги – є предметом практичної фінансової діяльності. Прихована, змістовна, сторона фінансів пов'язана з тим, що відображає ті або інші грошові потоки, а саме – рух вартості створеного в суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежать ефективність економічної системи й розвиток суспільства. Обмінно-розподільні відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки.

Наведемо загальне, найпоширеніше визначення фінансів.

Фінанси (від латинського “financia” – платіж)у широкому розумінні – це економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання функцій і завдань держави й забезпечення умов розширеного відтворення.

Деякі економісти пов'язують фінансові відносини не тільки з розподільними й перерозподільними, але й з обмінними відносинами. Виходячи із цього, вони дають наведене нижче визначення фінансів.

Фінанси – сукупність грошових відносин, пов'язаних із формуванням, мобілізацією й розміщенням фінансових ресурсів, і зобміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства.

Фінансиу вузькому розумінні –це застосування різноманітних прийомів і методів для досягнення максимального прибутку підприємств, фірм, тобто збільшення загальної вартості капіталу, вкладеного за умови мінімального ризику.

Першою найбільш яскравою формою фінансових відносин були податки.

Ключовими елементами визначення сутності фінансів і основ їх функціонування, що полягає в постійному русі й кругообігу коштів, є характеристика фінансових відносин і фінансової діяльності.

Фінансові відносини,відображаючи рух вартості від одного суб'єкта до іншого, характеризують обмінні, розподільні й перерозподільні процеси й проявляються угрошових потоках.

Наприклад, у складі фінансових відносин підприємств виділяють такі групи відносин:

Ø з контрагентами (тобто з установами, організаціями, які пов'язані з даним підприємством зобов'язаннями за спільним договором) – із приводу формування первинних доходів, створення й використання цільових фондів внутрішньогосподарського призначення (статутного капіталу, резервного фонду й т. п.);

Ø з іншими підприємствами – з приводу розподілу фінансів (сплата й отримання штрафів, внесення пайових внесків, участь у розподілі прибутку від загальної діяльності, придбання цінних паперів інших підприємств і держави й одержання за ними дивідендів тощо);

Ø зі споживачами продукціїу процесі реалізації продукції, а з постачальниками – при придбанні товарно-матеріальних цінностей;

Ø зі страховими організаціями– з приводу різних видів обов'язкового й добровільного страхування;

Ø з банківською системою – з приводу розрахунково-касового обслуговування у зв'язку з одержанням і погашенням позик, сплатою відсотків, а також наданням банкам у тимчасове користування вільних коштів підприємств за певну плату;

Ø з державою– з приводу створення й використання бюджетних і позабюджетних фондів через внесення в бюджет податків, зборів, внесків. З іншого боку, здійснюється бюджетне фінансування невиробничої сфери, цільових програм тощо;

Ø з філіями, цехами підприємства –пов'язані з розподілом прибутку, формуванням оборотних коштів, розрахунками з акціонерами.

Фінансова діяльністьбудь-якого суб'єкта проявляється у формуваннідоходів і здійсненнівитрат.

Це разом з тим і різні, і тісно взаємозалежні сторони прояву функціонування фінансів: адже, з одного боку, фінансові відносини завершуються формуванням доходів одного суб'єкта при здійсненні витрат іншим, а фінансова діяльність, з іншого боку, не може здійснюватися кожним суб'єктом відокремлено – доходи надходять від когось, а витрати йдуть комусь.

Доходи одного із суб'єктів завжди є витратами іншого.

Під доходами розуміють отримані в результаті певної діяльності надходження коштів. Доходи–це всі надходження, які забезпечують фінансування витрат (витрат). Джерелом доходів є в основному склад доданої вартості – заробітна плата, прибуток, позичковий відсоток, рента, непрямі податки.

Підвитратамирозуміють використання коштів, наявних у розпорядженні того або іншого суб'єкта на даний момент, з метою забезпечення певних потреб. Витрати можуть здійснюватися за рахунок отриманих доходів або наявних фінансових ресурсів.

У категорії «фінанси» розрізняють централізовані й децентралізовані фінанси.

Централізовані фінанси –це економічні відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів коштів держави, які акумулюються в державному бюджеті й цільових фондах.

Децентралізовані фінанси –це економічні відносини, які охоплюють оборот грошових фондів підприємств.

Фінансові ресурси держави, регіону, підприємства, фірми – сукупність всіх видів коштів, фінансових активів, якими розпоряджається економічний суб'єкт.

Фінансові ресурсипідприємств–це сума коштів, спрямованих в основні й оборотні кошти підприємств, на основі яких формуються продуктивні доходи.

Основу фінансових ресурсів становить капітал. Однак, з одного боку, не весь капітал має форму фінансових ресурсів (наприклад, резервний і непрацюючий капітал), а з іншого – фінансові ресурси можуть формуватися й шляхом залучення й запозичення коштів.

Формування фінансових ресурсів здійснюється з різних джерел:

- держави – з держбюджету, цільових фондів;

- регіону – з місцевих бюджетів, регіональних фондів;

- підприємств – це власні й позикові (залучені) кошти.

Напрямки використання фінансових ресурсів держави:

- розвиток народного господарства, структурна перебудова галузей;

- фінансування установ невиробничої сфери;

- соціальний захист населення;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- охорона навколишнього середовища;

- створення резервів;

- управління, оборона й т.п.

Напрямки використання фінансових ресурсів підприємств і організацій:

- розширене виробництво й розвиток підприємств;

- вирішення соціальних проблем колективу;

- матеріальне стимулювання працівників;

- створення фінансових резервів і т.п.

Необхідна збалансованість між фінансовими ресурсами держави й підприємств. У сучасних умовах дефіциту фінансових ресурсів необхідний пошук нових джерел фінансових ресурсів.

Головним джереломфінансових ресурсів є ВВП (валовий внутрішній продукт), тобто знову створена в суспільстві вартість. Накопичена вартість існує у формі національного багатства.

Із цього погляду розрізняють два види фінансових ситуацій: нормальну й кризову. При нормальній фінансовій ситуації основним об'єктом фінансових відносин є ВВП, а національне багатство використовується тільки в частині нестачі ресурсів.

При кризовій фінансовій ситуації ВВП не вистачає для формування доходів і фінансових ресурсів, тому розпродається національне багатство.

Одним з елементів фінансових ресурсів є фінансові резерви –це особлива група фондів коштів, де накопичуються кошти, які на певний час вилучаються з обороту, а використовуються у випадках збоїв у процесі суспільного виробництва.

Методи формування фінансових резервів:

─ бюджетний – створення в складі кожного бюджету бюджетних резервів, основними з яких є оборотна касова готівка й резервний фонд кабінету міністрів;

─ госпрозрахунковий – формування фінансових резервів підприємств;

─ страховий – створення фондів страхових організацій.

Таким чином, можна визначити такіхарактерні ознаки фінансів:

- обмінно-розподільчий характер;

- рух вартості від одного суб'єкта до іншого;

- грошова форма відносин;

- формування доходів і здійснення витрат;

- еквівалентний (за призначенням) характер обміну й розподілу та нееквівалентний перерозподіл.

Зміст категорії «фінанси» проявляється в їх функціях:

— розподільчій;

— контрольній.

Механізм дії розподільчої функції фінансів пов'язаний зі схемою розподілу ВВП. Він містить у собі кілька стадій:

1) первинний розподіл;

2) перерозподіл;

3) вторинний розподіл (див. рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Механізм дії розподільчої функції фінансів

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП.

Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб – заробітна плата, у юридичних осіб – прибуток, у держави – прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті, і надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає в створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні.

Загальнодержавні охоплюють бюджет і фонди цільового призначення.

Відомчі – це фонди, які створюють міністерства й відомства.

Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об'єднаннях.

Перерозподіл містить два етапи:

- вилучення частини доходів у одних суб'єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб'єктів, що створюють ці фонди;

- використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб'єктів. На цьому етапі можуть формуватися як первинні доходи – заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безоплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам і асигнувань коштів юридичним особам.

Вторинний розподіл –це другий етап перерозподілу.

Необхідність перерозподілу пов'язана з таким:

• утриманням невиробничої сфери суспільства;

• забезпеченням держави коштами для виконання її функцій (втручання в економіку, соціальний захист населення, управління, оборона й т. п.).

Сутність контрольної функції полягає в тому, що фінанси – це інструмент контролю за діяльністю суб'єктів обмінно-розподільчих відносин. Рух грошових потоків відображає обмін, розподіл і перерозподіл вартості й тому об'єктивно вимагає контролю. У процесі фінансових взаємовідносин різні суб'єкти контролюють один одного. Саме така підконтрольність забезпечує збереження фінансових ресурсів і формування доходів на законній основі. Установлення й здійснення фінансових взаємовідносин автоматично передбачає й взаємний контроль сторін.

У практичній діяльності контрольна функція проявляється у фінансовому контролі. Необхідність контролю випливає з того, що фінансові відносини мають яскраво виражений суперечливий характер, оскільки кожний суб'єкт прагне одержати якнайбільше. Саме для того, щоб у процесі розподілу й перерозподілу ВВП окремі суб'єкти не привласнювали неприналежну їм частку, необхідний постійний всеохоплюючий фінансовий контроль.

Читайте також:

1. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
2. Багатомірність і сутність культури виявляється в її основних функціях: соціальній (гуманістичній), пізнавальній, аксиологічній, семіотичній, нормативній.
3. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
4. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
5. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
6. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
7. Бізнес-план підприємства: сутність та складові
8. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
9. Бухгалтерський облік: сутність, значення, принципи
10. Бюджетне регулювання, його сутність та методи здійснення
11. Бюджетний дефіцит: сутність, причини, наслідки
12. Бюджетні запити: їх суть, необхідність складання та аналіз

Переглядів: 1812