• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Світова валютно-фінансова система як форма організації міжнародних валютно-фінансових відносин

Валюта і гроші часом уявляють як ідентичні поняття, хоча всередині країни частіше використовується термін "гроші", а термін "валюта" — за її межами. При вживанні поняття грошей питання про їх "націо­нальність" практично не виникає, але в міжнародних трансак­ціях національна приналежність валюти відіграє першочерго­ву роль.

Випуск грошей тісно пов’язаний з національним сувереніте­том і символізує владу держави, що виражається в її здатності примусити своїх громадян приймати видруковані державою гроші. Але держава не може нав’язувати свої гроші за межами своїх кордонів. Тому використання національних грошей у міжнародних розрахунках передбачає домовленість сторін і пов’язане з необхідністю обміну валют.

Перетворюючись у валюту, гроші беруть на себе додаткову функцію — стають товаром, продаються і купуються, мають ціну в грошових одиницях іншої країни. Звідси випливає, що валюта як грошовий товар повинна мати не тільки внутрішнє, а й міжнародне визнання. У світовому співтоваристві має існу­вати довіра до валюти того чи іншого учасника міжнародних зв’язків, тобто переконаність у тому, що її можна обміняти на інші валюти. На практиці валюти вільно перетинають кордони і повертаються назад.

По суті, йдеться про здатність національних платіжних за­собів бути обміняними на іноземні гроші, яка гарантується, як правило, центральним банком країни походження грошей.

З одного боку, якщо залишатися в рамках внутрішніх про­блем, то виявляється, що операції з валютою є складовою гро­шово-кредитної сфери, активно впливаючи на стан державного бюджету і економічного зростання.

З іншого, оскільки ізольованих національних економік не існує, а національні господарства пов’язані між собою ланцю­гом взаємних зобов’язань, то в цьому плані валютні відносини постають як ключова форма міжнародних економічних зв’яз­ків. Товарообіг і рух факторів виробництва, науково-технічне і гуманітарне співробітництво, культурний обмін і туризм об­слуговуються через валютні операції.

Найбільш простим визначенням валюти є визнання як такої банкнот, чеків, монет іноземних держав, між тим як вітчиз­няні гроші можуть стати валютою на зовнішніх ринках.

Валюта, в широкому розумінні цього поняття, озна­чає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, марка, франк тощо).

Поняття валюта використовується в таких значеннях:

Ø національна валюта — грошова одиниця певної країни або той чи інший її тип (золота, срібна, паперова);

Ø іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і які використовуються в міжнародних розра­хунках;

Ø міжнародна (регіональна) валюта — міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СПЗ (спеціальні права запозичення), ЕКЮ, євро.

СПЗ — міжнародні платіжні засо­би, які використовуються Міжнародним валютним фондом для
безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ.

ЕКЮ — регіональна міжнародна розрахункова одиниця, яка була введена в 1979 р. у межах Європей­
ської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Європейського валютного союзу (сьогодні це євро).

Різні форми світогосподарських зв’язків — торгівля товара­ми та послугами, виробниче та науково-технічне співробітни­цтво, міграція робочої сили та розвиток світового туризму, рух позичкового капіталу та інвестицій формують міжнародний попит і відповідні пропозиції відносно тієї чи іншої національ­ної валюти.

Міжнародні валютні відносини — це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогоспо-дарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну ре­зультатами діяльності національних господарств.

Міжнародні валютні відносини складаються і розвиваються на основі експорту товарів, капіталів, робочої сили та новітньої технології, спільного підприємництва. Основною цільовою фун­кцією цих відносин зрештою є забезпечення необхідних умов для процесу відтворення у межах світового господарства та обслуговування світогосподарських зв’язків. Сам процес міжна­родних валютних розрахунків належить до сфери розподілу та обміну, але разом з тим тісно пов’язаний з процесом відтворен­ня у сфері матеріального виробництва. Причому між процесом відтворення і валютними відносинами існує як прямий, так і зворотний зв’язок. З одного боку, розвиток процесу відтворення виступає об’єктивною основою валютних відносин, оскільки породжує експорт капіталу, міжнародний обмін това­рами та послугами, передачу технології і т. ін. та відповідно визначає весь комплекс валютних відносин, що пов’язані з міжнародним оборотом останніх. З іншого боку, хоча валютна сфера – вторинна щодо сфери матеріального виробництва, вона не лише пасивно відбиває хід виробничих процесів, а й активно на них впливає.

Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні систе­ми. Остання розвивається на регіональному та глобально-світо­вому рівнях. У свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

Валютні відносини тісно пов’язані з внутрішніми грошови­ми відносинами. Тому еволюція міжнародних валютних відно­син у специфічному вигляді повторює розвиток внутрішнього грошового обігу країн. Разом з тим ва­лютні відносини не виключають національного характеру гро­шового механізму окремих країн. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та розвитку економічних зв’язків відбувається інтеграція систем національних грошових відно­син та світових валютних відносин і функціональні відмінності між ними практично нівелюються.

Валютне регулювання — одна з форм державного регулю­вання міжнародних економічних відносин, спрямована на ре­гулювання міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютою та валютними цінностями з метою урівно­важення платіжних балансів, зміни структури імпорту або його обмеження, скорочення платежів за кордон, концентрації ва­лютних ресурсів у руках держави.

Валютне законодавство розвинутих країн визначає коло ва­лютних операцій, які можуть підлягати валютному регулюван­ню. У більшості випадків вони поділяються на операції, пов’я­зані з міжнародним рухом капіталів, зовнішньою торгівлею, міжнародними борговими відносинами, операціями з золотом та іншими валютними цінностями, та операції, пов’язані з роз­витком таких сфер міжнародних відносин, як туризм, інші форми спеціальних міждержавних виплат.

Валютне регулювання забезпечується спеціальною системою правових норм і засобів. Деякі спеціалісти-правники розгляда­ють цю систему як самостійний інститут права (у зарубіжній літературі його називають "валютним правом").

У розвинутих країнах ринкової економіки валютне регулюван­ня здійснюється або міністерствами фінансів (у більшості країн), або центральними емісійними банками (Великобританія, Данія), або спеціальними урядовими установами (Франція, Італія).

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I світова війна
3. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
4. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
5. III.4 Форматування тексту.
6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
7. IV. Виклад інформаційного матеріалу
8. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
9. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
10. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
11. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
12. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО

Переглядів: 703