Структура та класифікація оффшорних центрів.

ТЕМА 18. ОФФШОРНІ ЦЕНТРИ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ.

Оффшорним центром, або податковою гаванню (tax haven) називають територію, в межах якої існуюче законодавство надає власникам іноземних підприємств можливість знижувати податкові зобов'язання в країнах їх походження Іншими словами, оффшорні центри дозволяють юридичним і фізичним особам значно полегшувати податковий тягар шляхом повного або часткового звільнення від сплати податків у своїй рідній країні.

Характерною рисою оффшорного центра є те, - що депонований в ньому капітал не лежить без руху, а призначається для інвестування у високоприбуткові галузі з низьким оподаткуванням.

Оффшорні зони зобов'язані себе узаконити — і в загальному плані і, особливо, у відносинах з іншими державами, отримавши їх згоду на низьке оподаткування. Це - важлива, але не єдина їх риса. До основних слід віднести:

· політичну й економічну стабільність в країні;

· гарантію суворої фінансової і банківської таємниці;

· відсутність валютних обмежень;

· наявність сучасних засобів зв'язку і добре облаштованої мережі комунікації;

· зручну правову систему;

· виконання індивідуальних потреб інвесторів.

До інших особливих вимог клієнтів оффшорних центрів зазвичай відносять: відносно низькі адміністративні витрати, які необхідні для поточної діяльності, добре мовне обслуговування збоку перекладачів, послуги професіональних радників, сприятливі умови збирання податків, можливість придбання статусу іноземця, можливість купівлі нерухомості, а також низький рівень цін на товари, необхідні для життя персоналу та членів їх сімей.

Розглянемо перераховані риси.

Це, насамперед, економічна й політична стабільність. Вона є головною умовою, котрої повинні дотримуватись оффшорні центри. Цілком зрозуміло, що ніхто і ніколи не стане вкладати капітал в ті країни, в котрих може бути проведена націоналізація власності, фінансів або котрим загрожує крах. Те ж саме стосується політичних змін, особливо за яких верх беруть лівоорієнтовані чи радикальні елементи. В однаковій мірі військова дестабілізація або збройні конфлікти ставлять хрест на існуванні оффшорних центрів.

Політичний ризик має вирішальне значення при прийнятті рішень про переміщення майнових цінностей за кордон. Багато країн, в яких легко можна здійснити військовий переворот, вважаються більш небезпечними, ніж колишні колонії, що пов'язані численними нитками з метрополією. Разом з тим такі колонії, як підтверджує приклад колишніх британських володінь, менше піддаються небезпеці збоку більш сильних сусідів. Відтак Бермуди вважаються більш безпечними, ніж Багамські острови, хоча в обох цих країнах не можна виключити расові заворушення.

Наступною за значенням і за важливістю особливістю оффшорного центра (після політичної й економічної стабільності) є зобов'язання зберігати й гарантувати сувору банківську таємницю. Це — загальна риса таких центрів. Завдяки ліберальному законодавству по відношенню до банківської діяльності створюється легкість і доступність банківських рахунків - з одного боку, а з іншого - поряд з безумовним зобов'язанням збереження таємниці гарантується максимум безпеки їх діяльності в проведенні банківських операцій.

За цими ознаками оффшорні центри підрозділяються на два основних типи.

Перший — це власне оффшорні території, які офіційно визнані у світі, і юрисдикції, що відносяться до "податкових гаваней" це переважно країни з нечисленним населенням і малою територією. За термінологією ООН, вони називаються міні-державами. Для них характерним є відсутність податку на прибуток для іноземних "пільгових" компаній. Але це переважно в значній мірі знецінюється в очах клієнтів таким серйозним недоліком, як відсутність податкових угод з іншими державами і особливо договорів про уникнення подвійного оподаткування. До цього типу юрисдикцій відноситься велика кількість оффшорних центрів світу, наприклад, острів Мен, Гібралтар, Багамські острови, Теркс, Кайкос та інші.

До другого типу відносяться юрисдикції з "помірним" рівнем оподаткування. Такі держави не вважаються типовими оффшорними територіями, хоча деякі з них в окремих випадках включені до "чорних списків" податкових гаваней. Тут найчастіше збирається "помірний" (а інколи і досить значний) податок на прибуток. Але такий "недолік" (з точки зору бажаючих мінімізувати свої податкові зобов'язання) цілком компенсується тим, що такі юрисдикції пов'язані численними податковими угодами з іншими державами. Крім того, тут надаються значні пільги для компаній певного роду діяльності, насамперед, холдингових, фінансових, ліцензійних. Як буде показано далі (в главі ЇП), такі компанії використовуються як проміжні пункти переказу доходів і капіталів з однієї країни в іншу. При цьому в якості кінцевого пункту такого переказу виступають оффшорні компанії, які зареєстровані в загальновідомих податкових гаванях.

Зонами "помірного" оподаткування зазвичай вважаються цілком "респектабельні" держави Західної Європи - Швейцарія, Голландія, Австрія, Ірландія, Бельгія.

Існує і ряд "комбінованих" юрисдикцій, в котрих поєднуються ознаки двох згаданих типів. До них можна віднести такі "оптимальні" юрисдикції, як Кіпр та Ірландію.

Слід, однак, відзначити, що не всі оффшорні центри першого типу "відлучені" повністю від можливості укладення податкових угод. Деякі з них мають договори про уникнення подвійного оподаткування з окремими країнами (до таких оффшорних юрисдикцій відносяться Мадейра, Голландські Антили, Маврикій, Британські Віргінські острови). Все це створює ще одну зручну "лазівку" для приховування від податків доходів і капіталу.

Що ж до законодавчого регулювання правостосунків із усіма типами офшорних юрисдикцій в Україні, то, як відомо, 1 березня 2000 року нарешті було прийнято довгоочікуване розпорядження Кабінету Міністрів України № 106- р, де викладений повний перелік країн, які визнані українським законодавством як офшорні юрисдикції. Зрозуміло, що законодавства інших країн можуть відрізнятися по віднесенню, або ні тої чи іншої країни до офшорної території. Деколи це призводить до ускладнень стосунків між країнами, тому для універсалізації та приблизно однакового ставлення різних країн до офшорних центрів розроблений спеціальний перелік ознак, за якими та чи інша юрисдикція може бути віднесена до офшорної. Цей перелік включає основні та додаткові характеристики.

Основні:

1) Відмова від надання фінансової інформації іншим країнам.

2) Наявність "полочних" компаній, тобто вже зареєстрованих і навіть таких, які вже працювали і мають добру кредитну історію.

3) Наявність законів про нерозповсюдження корпоративної інформації.

4) Наявність налагодженої системи електронних комунікацій.

5) Суворі закони про збереження банківської таємниці.

6) Великий об'єм туристів, які значною мірою поповнюють готівковий обіг.

7) Вільне використання "світових" валют, переважно долара США, як місцевої валюти.

8) Наявність значною мірою незалежного від зовнішнього тиску Уряду.

9) Велика залежність від сектора фінансових послуг.

10)Вигідне географічне розташування.

Додаткові:

1) Сприяючий часовий пояс.

2) Наявність вільних економічних зон.

3) Наявність "зручного" судового регістра.

Якщо ж розглядати оффшорні центри лише з точки зору ситуації фіскальної, тобто збоку специфіки різноманітних вигод і переваг для різних категорій платників податків, то такі центри підрозділяються на декілька груп.

Це - країни і території:

· які не обкладають своїх резидентів ніякими податками (Андорра чи Багамські острови);

· які обкладають податками лише доход, отримуваний в даній країні, але звільнюють від податків доходи, що надходять із-за кордону (Коста-Ріка, Гонконг);

· в деяких отримуваний там доход не обкладається податком, але обкладається доход, отримуваний з-за кордону (Монако);

· території, де обкладається податком доход, отримуваний за кордоном, однак, податкові ставки надто низькі - нижче 1% (острови Гернсі, Джерсі або Шарп);

· в котрих обкладаються податками накопичені багатства (матері альні цінності), а не поточний доход (Уругвай);

· в котрих дозволяється застосовувати різні комбінації з пільгових податкових правил, що створюють особливо вигідні умови для фізичних осіб.

їх доходи тут зовсім звільнені від податків або окремі види доходів користуються податковими привілеями. В Європі такими центрами є Андорра, Ірландія, Монако, Кампійоне де Італія, за межами Європи - Багамські, Бермудські, Кайманові острови, Французька Полінезія або острови Святого Варфоломея.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Валютна політика України.	\|	Види оффшорного підприємництва.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.