Витрати виробництва в короткостроковому періоді.

У теорії виробництва велика увага приділяється не тільки питанням вибору обсягів факторів виробництва для досягнення визначеного випуску продукції, але і проблемам формування її вартості - найважливішої категорії товарного господарства. Для цього необхідно, знаючи ціни на фактори виробництва, мати інформацію про витрати.

Витрати виробництва блага - це вартість факторів виробництва, використаних на його виготовлення. При визначенні цієї величини існує два методологічних підходи: бухгалтерський і економічний.

Тому економічний підхід до визначення величини витрат відрізняється від бухгалтерського. Бухгалтерські витрати (явні, зовнішні витрати) - це витрати фірми на оплату постачальникам вартості ресурсів, що не належать її власникам, тобто вартість витрачених ресурсів, обмірювана у фактичних (ринкових) цінах їхнього придбання. Суть же економічного підходу виражається в концепції т.зв. "витрат упущених можливостей" (альтернативні, імпліцитні, неявні, внутрішні витрати). Величина цих витрат - це доходи, що могли б бути отримані на власні ресурси, якщо вони були б надані за плату, установлену ринком, іншим користувачам (наприклад, відсоток на власний капітал, орендна плата за власне приміщення, оплата праці підприємця), тобто упущена вигода підприємця.

Бухгалтерські витрати + неявні витрати = економічні витрати. Таким чином, економічні витрати включають також доходи, які можна одержати, уклавши свої ресурси в найбільш вигідні сфери, У підсумку вони являють собою грошовий виторг від найбільш вигідного з всіх альтернативних способів використання витрачених ресурсів.

До складу економічних витрат також входить т.зв. нормальний прибуток - оплата праці підприємця. Її величина визначається середнім рівнем прибутку від вкладення капіталу в галузі, якщо в ній попит дорівнює пропозиції.

Бухгалтерський прибуток - це загальний виторг фірми за винятком явних (бухгалтерських) витрат. Відповідно до цього економічний прибуток - це загальний виторг фірми за винятком усіх витрат, включаючи і неявні (у т.ч. і нормальний прибуток підприємця). Отже, економічний прибуток = бухгалтерський прибуток - неявні витрати. Якщо вона дорівнює 0, то підприємець використовує свої ресурси з мінімально припустимої для суспільства ефективністю. Цього досить, щоб удержати підприємця в галузі. Якщо ж отримана економічний прибуток, це означає, що фактори виробництва дають більший ефект, чим мінімально припустимий, що досить для зацікавленості підприємця в даному бізнесі.

У залежності від розглянутого періоду діяльності фірми розрізняються підходи до аналізу витрат. У короткостроковому періоді з погляду залежності суми витрат від динаміки обсягу продукції виділяють постійні і перемінні витрати.

Постійні витрати (FC) - ті, котрі не залежать від зміни обсягу випуску продукції. Їхня величина не міняється в короткостроковому періоді при будь-якому обсязі виробництва. Це витрати на експлуатацію основних фондів, амортизаційні відрахування, орендна плата, адміністративно-управлінські витрати, відсотки за кредит, деякі види податків. Вони існують, навіть якщо фірма не випускає продукцію.

Перемінні витрати (VC) - ті, котрі змінюються в міру зміни обсягу виробництва продукції. Це витрати на сировину і матеріали для виробничих цілей, оплату праці основних робітників.

Сума всіх постійних і всіх перемінних витрат - це загальне витрати (ТС) на виробництво всього обсягу продукції.

Тема 9. Ринок зробленої конкуренції. (1 година)

1. Модель ринку зробленої конкуренції і її характеристик

2. Ринкове поводження підприємства в короткостроковому періоді

3. Ринок зробленої конкуренції в довгостроковому періоді

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оптимум виробника	\|	Модель ривка зробленої конкуренції і її характеристик

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.